Постанова

від 13.02.2025 по справі 640/24743/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/24743/20

адміністративне провадження № К/990/27984/24, К/990/25586/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту з питань державної архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 (головуючий суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 (головуючий суддя Костюк Л.О., судді Маринчак Н.Є., Кобаль М.І.)

у справі №640/24743/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт»

до Департаменту з питань державної архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" (далі - ТОВ "Скайфорт", позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент ДАБІ м. Києва, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБІ м. Києва від 22.04.2020 №83 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта».

1.1. Підставою позову вказувало те, що оскаржений наказ прийнятий без проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, він не містить конкретної причини скасування права на початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Підставою для прийняття вказаного наказу стали листи, які за своїм змістом вказують на дотримання замовником будівництва містобудівного законодавства.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2021 у задоволенні позову було відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та в іншій частині залишено в силі рішення суду першої інстанції.

4. Постановою Верховного Суду від 17.11.2022 зазначені судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не встановили наявність чи відсутність істотної обставини, яка може вплинути вирішення спору, а саме здійснення позивачем реєстрації права власності на завершений об`єкт будівництва.

5. Відповідно до частини 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX, - Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. У зв`язку з зазначеним Київським окружним адміністративним судом справу було прийнято до провадження ухвалою від 16.11.2023.

6. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №83 від 22.04.2020 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта».

6.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було здійснено реєстрацію права власності на збудований об`єкт. З моменту реєстрації відповідачем Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації права власності на новостворений об`єкт містобудування, Декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує дію. Тому право на виконання будівельних робіт неможливо скасувати після реєстрації права власності на новостворений об`єкт містобудування.

6.2. Відтак оскаржене рішення відповідача не має легітимної мети надання права позивачу на виконання будівельних робіт, які вже фактично здійснені. Тому таке рішення не відповідає критерію правомірності, визначеному пунктом 2 частини 2 статті 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.

6.3. При цьому суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16.

7. Судами встановлені такі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті:

7.1. На підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови, укладеного до 22.10.2015 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0030), індексний номер витягу 46146327 від 22.10.2015, номер запису про інше речове право 11716278, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 756684580000, ТОВ «Скайфорт» отримало містобудівні умови та обмеження для будівництва житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1, Шевченківський район. Даними умовами було визначено необхідні обмеження при будівництві, та необхідність погодження окремих його складових.

7.2. 28.12.2019 ТОВ «СКАЙФОРТ» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, Шевченківський р-н. м. Київ від 28.12.2019 №KB 061193622224, яке зареєстровано автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.

7.3. 19.02.2020 ТОВ «СКАЙФОРТ» через електронний кабінет подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, Шевченківський р-н. м. Київ від 19.02.2020 № KB 141200501485, яка зареєстрована автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.

7.4. 22.04.2020 відповідачем видано наказ №83 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта», яким:

- скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, Шевченківський р-н. м. Київ» від 28.12.2019 №КВ 061193622224, замовник - ТОВ «Скайфорт»;

- скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, Шевченківський р-н. м. Київ» від 19.02.2020 №КВ 141200501485. Замовник - ТОВ «Скайфорт»;

- Управлінню дозвільних процедур доручено забезпечити невідкладне направлення копії наказу до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для виключення запису щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 28.12.2019 №КВ 061193622224 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 19.02.2020 №КВ 141200501485 з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

7.5. В оскаржуваному наказі зазначено, що його було прийнято відповідно до частини восьмої статті 36 та частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (Постанова КМУ від 13.04.2011 №466) на підставі невиконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.05.2018 та листів КП «СУППР» від 30.01.2020 №324-08/80, ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31.01.2020 №073/724, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 24.02.2020 №01/2/03/7270, Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.08.2018 №8-10-0.441-12937/2-18, Міністерства культури, молоді та спорту України від 28.02.2020 №3306/6.11.1 та від 01.02.2019 №104/10-2/61-19, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 16.08.2018 №482-ДК/401/АП/09/01/-18, акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 25.09.2018.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

8. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статей 36 та 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порушення норм процесуального права під час встановлення обставин справи.

8.1. Зокрема, вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 640/18400/18 щодо вимог до забудовника та проектувальника добросовісно виконувати ними вимог містобудівного законодавства, зокрема і обов`язкового врахування будівельних норм і правил та вихідних даних. Також не взяли до уваги встановлених у вказаній справі обставин щодо наявності ознак здійснення позивачем самочинного будівництва, оскільки ТОВ «Скайфорт» здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка відповідно до її цільового призначення є земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Функціональне призначення - територія належить до території житлової садибної забудови відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.

8.2. Також відповідач зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Особа, яка подала касаційну скаргу вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), а саме, що вказана норма матеріального права не може бути застосована органом державного архітектурно-будівельного контролю після реєстрації права власності на підставі поданої Декларації замовником будівництва (фізичною або юридичною особою), а прийнятий у такому разі органом державного архітектурно-будівельного контролю на підставі частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказ про скасування реєстрації Повідомлення та Декларації є протиправним та підлягає скасуванню.

На переконання відповідача такі висновки зроблені без урахування приписів зазначеної норми права про те, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної правової норми КМ України 23.05.2011 за № 553 прийнято постанову «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю». Пунктом 7 цієї постанови було встановлено, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій справі обмежують реалізацію права суб`єкта владних повноважень на перевірку протягом трьох місяців з дня подання достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації попри відсутність такого обмеження на законодавчому рівні.

9. Третя особа подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статей 26, 36 та 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порушення норм процесуального права під час встановлення обставин справи.

9.1. Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми статті 26, частини 8 статті 36, частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в контексті наявності у органів державного архітектурно-будівельного контролю підстав для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації у разі наявності на час розгляду справи судом рішення уповноваженого органу про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт будівництва. При цьому зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).

9.2. Також особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статті 26, частини 8 статті 36, частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у їх взаємному зв`язку з нормами статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У спірних правовідносинах рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем права власності на об`єкт будівництва було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 10.07.2020 № 2378/5. Відтак скасований акт державного реєстратора про реєстрацію права власності є таким, що не діє з моменту його прийняття і не тягне за собою жодних наслідків. При цьому просить врахувати висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 814/296/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17.

9.3. Крім того, скаржником підставою для касаційного оскарження зазначено порушення норм процесуального права, на які він посилається у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України).

Третя особа стверджує, що судами попередніх інстанцій не встановлено і не відображено в оскаржуваних судових рішеннях дату і час державної реєстрації за ТОВ «Скайфорт» права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, коли і яким саме державним реєстратором ухвалено рішення про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт.

Також наголошує, що суди не дослідили та не надали оцінку наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 №2378/5, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Скайфорт» на житловий будинок за адресою за адресою: АДРЕСА_1

10. Позивачем подано відзиви на касаційні скарги відповідача та третьої особи, у яких він просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 залишити без змін.

Мотивами вказує вчинення приватним нотаріусом Швецом Р.О. реєстрації права власності на спірний об`єкт 20.02.2020. При цьому також вказує, що у подальшому 26 та 27.02.2020 цим же нотаріусом внаслідок поділу зазначеного об`єкта нерухомого майна зареєстровано право власності на 56 новоутворених об`єктів нерухомості - 45 окремих квартир та 11 машино-місць. Вказане, на переконання позивача, є підставою для скасування оскарженого рішення відповідача, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій і відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 у справі № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17, від 09.06.2021 у справі № 826/2123/18, від 18.06.2021 у справі № 420/3572/19, від 04.08.2021 у справі № 640/20369/18. У зв`язку з наведеним просить закрити касаційні провадження у справі.

11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу третьої особи, у якому він визнає її доводи та просить касаційну скаргу задовольнити з мотивів, викладених у ній.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

12. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Приписи статей 9, 242 КАС України визначають завданням суду під час розгляду справи ухвалення законних і обґрунтованих рішень. Такими є лише рішення, які ухвалені судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також рішення, ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте у будь якому випадку такі рішення не повинні ґрунтуватися на не спростованих сумнівах.

16. Однак вказаним нормам процесуального права судові рішення, що оскаржуються, не відповідають, а зазначені вище висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

17. Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

18. Проте суди попередніх інстанцій вказаних приписів норм процесуального права не дотримались під час нового розгляду цієї справи після скасування судових рішень у ній постановою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не встановили наявність чи відсутність істотної обставини, яка може вплинути вирішення спору, а саме здійснення позивачем реєстрації права власності на завершений об`єкт будівництва.

19. Під час нового розгляду справи суд першої та апеляційної інстанції розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. При цьому як суд першої так і суд апеляційної інстанції в ухвалах про призначення справи до судового розгляду без виклику учасників справи не вирішували питання витребування доказів задля виконання вимог постанови суду касаційної інстанції всупереч нормам частини 5 статті 353, статті 306 КАС України (т. 3 а. с. 35-36, а. с. 146).

20. Крім того, колегія суддів касаційного суду зазначає, що аналіз судових рішень судів попередніх інстанцій свідчить про те, що під час нового розгляду справи ці суди не встановлювали обставин щодо реєстрації позивачем права власності на завершений об`єкт будівництва, щодо якого прийнято оскаржене рішення відповідача. Зокрема, ці обставини, всупереч вимогам пункту 1 частини 4 статті 246, підпункту а пункту 3 частини 1 статті 322 КАС України, не зазначені цими судами у судових рішеннях як встановлені та не вказано на наявність будь-яких доказів з цього приводу.

21. Проте поза увагою суду апеляційної інстанції та без оцінки залишені доводи апеляційної скарги, поданої третьою особою ОСОБА_1 , про те, що рішення про державну реєстрацію за позивачем права власності на будинок по АДРЕСА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 було скасоване.

22. При цьому також поза увагою судів попередніх інстанцій залишені підстави, які покладені позивачем в обґрунтування позовних вимог. Згідно позовної заяви, поданої 15.10.2020, підставами позову ТОВ «Скайфорт» вказувало на порушення порядку прийняття відповідачем оскарженого наказу з огляду на прийняття його поза межами здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю без проведення перевірки. Іншими доводами позовної заяви, а відтак і підставами позову вказувалось на відсутність порушення позивачем вимог містобудівного законодавства. Також зазначалося про неможливість скасування права на виконання будівельних робіт після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Однак позивачем не оскаржувався наказ відповідача від 22.04.2020 з підстав наявної державної реєстрації за ним права власності на будинок по АДРЕСА_1 .

23. Згідно частин 1-3 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

24. Верховним Судом неодноразово робилися висновки про визначення предмета позову. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

25. З огляду на зазначені норми процесуального права та висновки Верховного Суду колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що у цій справі суд першої інстанції під час нового розгляду справи вийшов за межі позовних вимог, оскільки визначив самостійно підставою позову обставини, якими позивач позовні вимоги не обґрунтовував. При цьому цей суд не обґрунтував можливість зміни підстав позову. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції уваги не звернув і такі порушення не усунув.

26. Також суд касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог, не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.07.2022 у справі № 640/18400/18 між тими ж сторонами та встановлені судовими рішеннями у вказаній справі обставини щодо наявності ознак самочинного будівництва.

27. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

28. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

29. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

30. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

31. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно ухвалення судового рішення щодо формування висновку Верховним Судом про застосування у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, норм статей 26, 36, 41 Закону №3038-VI, Порядку № 553.

32. Зазначене відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Відтак касаційна скарга третьої особи - ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю, а касаційна скарга Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - частково.

33. За сталою практикою Верховного Суду застосуванню підлягають лише висновки цього суду про застосування норм права, зроблені за обставин, які є подібними. Оскільки через не встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин справи суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність застосування цими судами норм матеріального права, не підлягає до задоволення клопотання позивача про закриття касаційного провадження з огляду на наявність висновків Верховного Суду про застосування норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю, касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №640/24743/20 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін