Постанова

від 12.02.2025 по справі 280/2416/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 280/2416/19

адміністративне провадження № К/9901/16901/20, К/9901/25907/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус-Мікс» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 (суддя Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус-Мікс» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнус-Мікс» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача від 15.04.2019, які полягають у порушенні порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), зокрема, податкових накладних від 28.03.2019 №1 на суму 335498,40 грн (в тому числі податок на додану вартість в сумі 55916,40 грн), від 29.03.2019 №2 на суму 370512,36 грн (в тому числі податок на додану вартість на суму 61752,06 грн), реєстрацію яких зупинено в ЄРПН та зобов`язати відповідача зареєструвати ці накладні в ЄРПН; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.04.2019 про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість та зобов`язати відповідача внести відомості в Реєстр платників податку на додану вартість про реєстрацію позивача, платником податку на додану вартість.

Позовні вимоги позивач мотивує безпідставністю зупинення контролюючим органом реєстрацію поданих платником податкових накладних по взаємовідносинам з його контрагентом з підстав складення їх платником у відповідності до норм податкового законодавства та своєчасного направлення для реєстрації в ЄРПН. Реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена з підстав того, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання зазначених вимог позивач направив до відповідної Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, пояснення та копії документів. Однак позивач отримав квитанції у яких зазначено, що вказані пояснення не прийнято до розгляду у зв`язку з тим, що ТОВ «Магнус-Мікс» згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість не є платником податку на додану вартість. Позивач вважає, що відповідачем порушений порядок реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, оскільки всупереч нормам чинного законодавства контролюючим органом не прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН. Крім того, позивачем виявлено, що контролюючим органом 17.04.2019 анульовано реєстрацію ТОВ «Магнус-Мікс» як платника податку на додану вартість на підставі самостійного рішення. Причиною анулювання стала «відсутність поставок та не надання декларацій». Позивач зазначає, що вказане рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, унеможливило подання ним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року у встановлений законом строк до 20.04.2019, а також уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року, що призвело до порушення його законного права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних за березень та квітень 2019 року та права позивача на включення до податковою кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних за квітень 2018 року. На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Управління щодо відмови в прийнятті та розгляді поданих Товариством повідомлень від 09.05.2019 №1, від 09.05.2019 №2 щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію цих податкових накладних, реєстрацію яких в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено; зобов`язав Управління прийняти та розглянути подані Товариством повідомлення від 09.05.2019 №1, від 09.05.2019 №2 щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №1 від 28.03.2019 та №2 від 29.03.2019, реєстрацію яких в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди виходили з того, що ані нормами Податкового кодексу України, ані нормами Порядку № 1246, ані нормами Порядку зупинення реєстрації ПН/РК не передбачено право контролюючого органу не приймати до розгляду документи, надані особою для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, реєстрація якої зупинена, з огляду на що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Управління прийняти та розглянути подані Товариством документи. В той же час, суди вказали, що позовна вимога Товариства про зобов`язання зареєструвати спірні накладні є передчасною, оскільки контролюючий орган не розглядав подані Товариством документи та, відповідно, рішення за результатами розгляду вказаних документів не приймалось. Крім того, в мотивувальній частині судових рішень суди зазначили, що рішення Управління про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.04.2019 № 319 є правомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач доводить, що ним правомірно зупинено реєстрацію вказаних вище податкових накладних з підстав того, що ці накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та платник на вимогу контролюючого органу не надав пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Також відповідач зауважує, що судами не враховано правомірність анулювання платнику свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Позивач вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і задовольнив вимогу, яку позивач не заявляв, зокрема, про зобов`язання Управління прийняти і розглянути подані Товариством повідомлення. В свою чергу, Товариство вказує, що суди не застосували матеріальний закон, який підлягав застосуванню для ухвалення обґрунтованого та законного рішення в частині позовної вимоги про зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні. Крім того, скаржник вказує, що внаслідок протиправного анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариство було позбавлене законної можливості подати уточнюючу податкову звітність з податку на додану вартість та зареєструвати податкові накладні, які дають йому право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень та квітень 2019 року.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 30.07.2020, від 23.12.2020 відкрив провадження за касаційними скаргами відповідача та позивача, відповідно, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи сторін та дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТК Класік» (покупець) укладено договір поставки від 01.03.2019 №1319.

На виконання умов даного договору позивачем здійснено поставку товару: за видатковою накладною №2803/1 від 28.03.2019 товару Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара (25кг) в кількості 5100,00 шт, виставлено рахунок-фактуру №2803/1 від 28.03.2019; за видатковою накладною №2903/2 від 29.03.2019 товару Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара (25кг) в кількості 2070,000 шт, Цемент ПЦ І-500-Н (25кг) EU в кількості 88,200 т на загальну суму 370512,36 грн, виставлено рахунок-фактуру №2903/2 від 29.03.2019.

На виконання вимог ПК України позивачем складено податкові накладні від 28.03.2019 №1 на загальну суму 335498,40 грн, у тому числі податок на додану вартість на суму 55916,40 грн, від 29.03.2019 №2 на загальну суму 370512,36 грн, у тому числі податок на додану вартість на суму 61752,06 грн, які надіслано позивачем до ЄРПН для реєстрації.

Через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів позивач отримав квитанції від 15.04.2019 до податкової накладної №1 від 28.03.2019 та до податкової накладної №2 від 29.03.2019, в яких містилась інформація про зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. В квитанціях зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Позивач скористався своїм правом та направив на адресу відповідача ДФС України повідомлення від 09.05.2019 №1, №2 щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №1 від 28.03.2019, №2 від 29.03.2019.

У відповідь позивач отримав квитанції №1, №2 від 09.05.2019, у яких зазначено, що вказані пояснення не прийнято до розгляду у зв`язку з тим, що Товариство згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість не є платником податку на додану вартість, запропоновано надати нове пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з врахуванням зауважень.

Судами також встановлено, що на підставі довідки Управління про подання/неподання платником податку на додану вартість податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 17.04.2019 №319/1 контролюючим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 17.04.2019 №319 у зв`язку з не поданням до контролюючого органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість та поданням таких декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг та відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно пунктів 1-4 частини першої до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Верховний Суд вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Положеннями частин другої, третьої статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначені у частині першій статті 5 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку.

У частині другій зазначеної статті законодавець вказав, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі також зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з цим, суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на навів достатніх мотивів та обгрунтувань того, яким чином визначений судом спосіб захисту відносить права та інтереси Товариства.

В свою чергу, рішення суду в частині позовної вимоги Товариства щодо зобов`язання контролюючого органу зареєструвати спірні податкові накладні, безпосередньо впливає на вирішення позовної вимоги щодо правомірності анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус-Мікс» задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова