Постанова

від 14.02.2025 по справі 160/11240/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/11240/24

адміністративне провадження № К/990/278/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/11240/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий Продукт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. В. Сафронова, Д. В. Чепурнов, А. О. Коршун) від 19 грудня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ ПРОДУКТ» (далі - ТОВ «ЧИСТИЙ ПРОДУКТ», позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), Державної податкової служби України, в якому позивач просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 жовтня 2023 року № 9807990/35730712.

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладну № 26 від 16 вересня 2023 року датою її подання для реєстрації - 16 вересня 2023 року.

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31 жовтня 2023 року № 9821710/35730712

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладну № 27 від 19 вересня 2023 року датою її подання для реєстрації 19 вересня 2023 року.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, яке прийняте у порядку письмового провадження, адміністративний позов задоволено.

3. Вказане рішення було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 11 вересня 2024 року о 02:19 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.146).

4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 03 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, разом з клопотанням про відстроченням сплати судового збору.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору у розмірі 7 267,20 грн.

6. Згідно довідкам про доставку електронного листа копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету, а також до електронної скриньки ГУ ДПС 21 жовтня 2024 року о 22:10 год. (а.с. 173).

7. Через систему «Електронний суд» 30 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ГУ ДПС про усунення недоліків, у якій відповідач просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 160/11240/24. В обґрунтування клопотання зазначено про відсутність коштів на сплату судового збору.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року повернуто скаржнику.

9. Копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 06 листопада 2024 року о 23:00, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 183).

10. Через систему «Електронний суд» 30 листопада 2024 року ГУ ДПС повторно подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що первинно подану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано документ про сплату судового збору.

10.1 Наголошує на тому, що через введений на території України воєнний стан фінансування відповідача по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки (у тому числі на сплату судового збору) не здійснюється, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості виконати вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Податковий орган звернувся до суду потворно та просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Крім того зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору у суб`єкта владних повноважень не повинна перешкоджати доступу до суду і є підставою для поновлення строку на оскарження. Звертає увагу, що повторна апеляційна скарга подана ним в межах річного строку з дня отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що, на думку відповідача, свідчить про дотримання останнім строку апеляційного оскарження судового рішення.

11. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:

- заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження;

- документу про сплату судового збору у розмірі 7 267,20 грн..

12. Копія зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції доставлено до електронного кабінету скаржника 04 грудня 2024 року о 19:41 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

13. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» 15 грудня 2024 року подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано посиланням на запровадження воєнного стану в Україні. Також зазначає, що первинно подану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано документ про сплату судового збору. Податковий орган звернувся у максимально короткий строк до суду потворно та просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Крім того зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору у суб`єкта владних повноважень не повинна перешкоджати доступу до суду і є підставою для поновлення строку на оскарження. Також звертає увагу суду, що повторна апеляційна скарга подана ним в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що, на думку відповідача, свідчить про дотримання останнім строку апеляційного оскарження судового рішення.

Крім того, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження долучено платіжна інструкція № 4613 від 10 грудня 2024 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 267,20 грн.

14. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 160/11240/24.

Повернуто Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області судовий збір сплачений відповідно до платіжної інструкції № 4613 від 10 грудня 2024 року у розмірі 7 267,20 грн.

15. Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» 02 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

18. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги у касаційному порядку не скасована та є чинною, то до повторно поданої апеляційної скарги застосовуються вимоги КАС України, як до нової апеляційної скарги.

В свою чергу, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Стосовно аргументів скаржника щодо подання повторної апеляційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної зазначено, що частина друга статті 299 КАС України імперативно встановлено для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість ця норма процесуального закону не змінює загальні строки реалізації цими суб`єктами права на апеляційне оскарження, які встановлені статтею 295 КАС України.

З приводу посилань скаржника, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, на введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, суд зазначив, що безперечно, запровадження воєнного стану є обставиною, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв`язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.

При цьому, зауважено, що Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін в частині процесуальних строків, зокрема, на апеляційне оскарження судових рішень, до КАС України не вносились.

Суд також відхилив аргументи відповідача щодо великого навантаження, як на підставу для поновлення строку, оскільки ці обставини стосуються виключно внутрішньої організації робочого процесу в державному органі, тобто є суб`єктивними. У свою чергу тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Обставини організації трудового процесу в межах одного державного органу та визначення відповідальних осіб є суб`єктивними, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

21. За своїм змістом касаційна скарга дублює мотиви, викладені ГУ ДПС у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

22. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також зазначає, що відповідач не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін. Також зауважив, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось у межах строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України.

23. Додаткового звертає увагу на запровадження венного стану на всій території України, внаслідок чого було зменшено фінансування видатків для сплати судового збору у податкових органах, вбачається наявність дійсно об`єктивних непереробних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача.

24. Скаржник також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 серпня 2020 року (справа № 160/11294/19), від 27 грудня 2019 року (справа № 500/2660/18), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) та стосуються питання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження .

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

27. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

28. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

29. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

30. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

31. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

32. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

33. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

35. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

36. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

37. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

38. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

39. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

40. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

41. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

42. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

43. Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

44. У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

45. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року ГУ ДПС подало 03 жовтня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

46. Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

47. При цьому право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.

48. Так, отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет на наступний день після постановлення ухвали, скаржник 30 листопада 2024 року звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений.

49. Колегія суддів акцентує увагу, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті й під час подання апеляційної скарги вдруге - судовий збір так і не було сплачено, що не демонструє добросовісне ставлення скаржника до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжиття усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги.

50. Тільки 15 грудня 2024 року, відповідачем було подано платіжну інструкцію № 4613 від 10 грудня 2024 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 267,20 грн. Поряд із тим, податковий орган не надав жодних доказів та не наведено жодних належних обґрунтувань ані під час повторного подання апеляційної скарги, ані під час усунень її недоліків, які унеможливлювали подання апеляційної скарги. Пояснень щодо такого тривалого зволікання із вчиненням відповідної процесуальної дії, відповідачем не наведено і у касаційній скарзі.

51. Верховний Суд наголошує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

52. Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

53. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.

54. Вказані обставини відповідачем були оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

55. Водночас, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 10 вересня 2024 року (дати ухвалення рішення суду першої інстанції) по 30 листопада 2024 року (дати подання повторної апеляційної скарги) апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

56. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

57. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

58. У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

59. У клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду від 04 грудня 2024 року, відповідач, серед іншого, зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, що, в свою чергу, не повинно позбавляти його можливості на оскарження судового рішення суду першої інстанції.

60. У постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

61. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

62. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

63. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

64. Оскільки викладені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

65. Водночас, впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

66. Окрім того, посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

67. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

68. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

69. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

70. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 160/11240/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов