Ухвала

від 14.02.2025 по справі 925/220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 лютого 2025 року м. Черкаси справа № 925/220/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" у справі

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч",

про стягнення 266 513,38 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брав,

від відповідача - Косменюк О.М., в порядку самопредставництва, трудовий договір від 18.09.2023 (в режимі відеоконференцзв`язку).

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" (далі - ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч") 266 513,38 грн, з яких залишок заборгованості від компенсації 47 432,4 грн, 3% річних - 24 994 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн.

09.05.2024 господарський суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних - 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору.

ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024.

Постановою від 18.11.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 у справі №925/220/24 залишив без задоволення. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 у справі №925/220/24 змінив, виклавши її в редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 у справі №925/220/24 залишив без змін.

Додатковою постановою від 12.12.2024 Північний апеляційний господарський суд заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бєлкіна Леоніда Михайловича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 14 000 грн. У задоволенні іншої частини заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бєлкіна Леоніда Михайловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи № 925/220/24 у суді апеляційної інстанції, відмовив. Доручив Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови Північного апеляційного господарського суду.

31.01.2025 матеріали справи № 925/220/24 повернуто до Господарського суду Черкаської області.

03.02.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 та на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 Господарський суд Черкаської області видав відповідні накази.

07.02.2025 від ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з вимогою визнати таким що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2025 року у справі № 925/220/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних - 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" виконало в повному обсязі 24.12.2024, що підтверджується платіжними інструкціями № 2371, № 2367 та № 2368. Позаяк рішення суду у справі № 925/220/24 виконане ще до видачі наказу, то відповідач вважає, що цей виконавчий документ не підлягає виконанню.

Водночас, за для роз`яснення факту утримання з присудженої на користь позивача суми ПДФО та військового збору відповідач повідомляє, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включається: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені) (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу); дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об`єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

З огляду на викладене, на думку відповідача, суми, присуджені рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку, визначену ст. 167 Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).

При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Кодексу).

Відповідач вказує, що з системного аналізу викладених вище норм випливає, що при виплаті присуджених судовим рішенням норм на користь ОСОБА_1 ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" зобов`язаний утримати та перерахувати до державного бюджету ПДФО в розмірі 18% та військовий збір в розмірі 5%.

Так, рішенням Господарського суду від 09.05.2024 у справі № 925/220/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 присуджено стягнення з ТОВ "Уманського "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 коштів на загальну суму 269 706,35 грн. З цієї суми ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" зобов`язане утримати та перерахувати до державного бюджету:

- Військовий збір в розмірі 5 %, що становить 13 485,32 грн;

- ПДФО в розмірі 18 %, що становить 48 547,14 грн.

10.02.2025 представник позивача - адвокат Бєлкін Л.М. подав заперечення проти задоволення заяви відповідача від 06.02.2025 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Подані заперечення позивач обґрунтовує тим, що фактично відповідач визнає, що не доплатив позивачу 48547,14 + 13485,32 = 62032,46 грн. Відповідач пояснює це тим, що визнав себе податковим агентом і перерахував гроші позивача до бюджету України: ПДФО в розмірі 18 %, що становить 48 547,14 грн. та військовий збір в розмірі 5 %, що становить 13 485,32 грн.

Але позивач зазначає, що відповідно до частини б) підпункту 170.2.8 статті 170 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпунктом 165.1.40 статті 165 цього Кодексу (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР) не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу.

Позивач покликається на пп. 168.1.3 ст. 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Позивач повідомляє, що на спеціалізованому аукціоні за компенсаційні сертифікати ОСОБА_1 були придбані 188 500 акцій ВАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч", що складає 99,2747% від загальної суми йому належних акцій 189877 акцій (штук).

Правонаступником ВАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч" в подальшому стало ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч", правонаступником якого, в свою чергу, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч". Інша частина в сумі 1377 акцій, які придбані на аукціоні за грошові кошти, складає від загальної суми 0,7252%, від якої отримана компенсація підлягає оподаткуванню. Таким чином призначена компенсація за 188500 акцій що складає 99,2747%, або 264575,27 грн. від суми, призначеної до стягнення 266508,25 грн. на користь ОСОБА_1 не підлягає оподаткуванню, а отримана компенсація за 1377 акцій що є різницею 266508,25грн 264575,27грн = 1932,98 грн., які придбані на аукціоні за грошові кошти, підлягають оподаткуванню. Тобто, відповідач не доплатив позивачу 264575,27 * 0,18 = 47623,5486 грн. внаслідок перерахування до бюджету ПДФО та не доплатив позивачу 264575,27 * 0,05 = 13228,76 внаслідок перерахування до бюджету військового збору.

Присутній у судовому засіданні 13.02.2025 представник відповідача подану заяву підтримав, представник позивача проти задоволення заяви відповідача заперечував.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 13.02.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні щодо розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню до 14.02.2025 об 11:30.

14.02.2025 позивач подав заяву про завершення розгляду справи без участі представника позивача.

14.02.2025 відповідач подав письмові пояснення за результатами судового засідання 13.02.2024 року, в яких зауважив, що для отримання пільги зі сплати ПДФО одночасно мають бути дотримані такі умови:

- відчуження інвестиційних активів має відбутися виключно на підставі Договору купівлі-продажу таких активів;

- приватизаційні компенсаційні сертифікати, за рахунок яких були одержані акції товариства, мають бути отримані безпосередньо такою особою як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР.

Відповідач зазначає, що у даному випадку, стягнення відбулося не на підставі Договору, а на підставі судового рішення, крім того, залишок заборгованості лише 47 432,35 грн.

Також відповідач зауважує, що за рішенням суду компенсація відбулася за 188500 акцій в обмін на 500 компенсаційних сертифікатів.

Провівши підрахунки, з урахуванням ст. 1 Указу Президента України № 698/94 від 24 листопада 1994 року, відповідач встановив що залишок заощаджень ОСОБА_1 в установах Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху станом на 02.01.1992 мав би становити 227 273 карбованці (500 х 1 000 000)/2200, що співмірно з вартістю 26 найсучасніших на той час автомобілів ВАЗ-2109. Сторона відповідача ставить під сумнів той факт, що позивач мав такі заощадження, розміщені в установах Ощадного банку СРСР, так як станом на 01.01.1991, середній залишок українських вкладників становив 1 727 карбованців. Водночас відповідач відмічає, що ст. 2 Указу Президента України від 24 листопада 1994 року за № 698/94 встановлено, що сертифікати, які видаються на суму індексації, обертаються вільно і використовуються для приватизації державного майна. Відтак, їх можна було придбати за ціною 3 гривні за 1 сертифікат номіналом 1 000 000 карбованців (існуюча на той час ціна "з рук"). Позаяк в ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" відсутня інформація про порядок отримання (придбання) позивачем всіх 500 компенсаційних сертифікатів, відтак товариство, як податковий агент, позбавлене права застосовувати податкову пільгу при виплаті позивачу коштів відповідно до рішення суду.

Водночас відповідач повідомляє суд про те, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до Державної податкової служби з заявою про повернення надмірно сплачених податків, надавши всі докази, які підтверджують його право на податкову пільгу та зазначає, що відповідно до п. 50 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 за № 163 надавач платіжних послуг платника приймає платіжні інструкції на виплату оподатковуваного доходу, визначеного розділом IV Податкового кодексу України, лише за умови одночасного подання податковим агентом платіжної інструкції на перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми доходу або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 Податкового кодексу України, або документального підтвердження його сплати раніше. Відтак, перерахувати кошти ОСОБА_1 на виконання рішення суду, не надавши банківській установі платіжну інструкцію про сплату податків і зборів було неможливо, через ризик не проведення такої оплати банком. З огляду на викладене вище, за твердженням відповідача, утримання та перерахування до Державного бюджету України податків і зборів з виплат, присуджених рішенням суду узгоджується з нормами чинного в Україні законодавством.

У судовому засідання 14.02.2025 представник позивача участі не брав. Суд бере до уваги подану позивачем заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2025 подану заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.

Розглянувши заяву відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як уже встановлено, 03.02.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 суд видав відповідний наказ, яким стягнув з ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних - 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору.

Тобто, загалом суд стягнув з відповідача 266 508,25 грн.

На підтвердження здійснення сплат за вказаним наказом відповідач надав копії:

- платіжної інструкції від 24.12.2024 № 2368 про перерахування 13 485,32 грн на рахунок ОВВ, ГУ ДКСУ у Черкаській області із зазначенням призначення платежу "101 ВЗ з заборг. за акціями ОСОБА_1 , що сплач. подат. агентом, згідно Постан. апел. господ. суду від 18.11.24р. Справа 925/220/24";

- платіжної інструкції від 24.12.2024 № 2367 про перерахування 48 547,14 грн на рахунок ГУ у Черкаській області із зазначенням призначення платежу: "101 ПДФО з заборг. за акціями Думанського В.В., що сплач. подат. агент, згідно Постан. апел. господ. суду від 18.11.2024р. Справа 925/220/24";

- платіжної інструкції від 24.12.2024 № 2371 про перерахування 207 673,89 грн на рахунок Думанського В.В. із зазначенням призначення платежу: "Заборгованість за акціями, згідно Постанови апеляційного господарс. суду від 18.11.24 р. по справі №925/220/24. ПДФО і війс.збір сплачені 24.12.2024 р. Без ПДВ".

З викладеного випливає, що відповідач із загальної суми стягнутої за наказом суду від 03.02.2025 - 266 513,38 грн сплатив на користь позивача 207 673,89 грн. Таким чином, наказ Господарського суду Черкаської області від 03.02.2025 у справі № 925/220/24 не виконаний відповідачем у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Щодо пояснень відповідача про сплату ним військового збору у розмірі 13 485,32 грн та ПДФО у розмірі 48 547,14 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 162.1.3. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку є податковий агент.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. (ст. 18 ПК України)

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. (пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 ПК України)

Відповідно до пп. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас суд враховує, що особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів визначені у ст. 170 Податкового кодексу України.

Так у п. 170.2. ст. 170 ПК України визначені особливості оподаткування інвестиційного прибутку.

Відповідно до пп. 170.2.1. п. 170.2. ст. 170 ПК України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом. (пп. "а" пп. 170.2.7. п. 170.2. ст. 170 ПК України)

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об`єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX цього Кодексу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). (абз. 1 пп. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 ПК України)

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента. (абз. 4 пп. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 ПК України)

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що компенсація вартості акцій (корпоративних прав), що є предметом позову у даній справі, в розумінні норм ПК України, є продажем інвестиційного активу (як зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податків коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав).

Щодо інфляційних втрат та 3% річних, то суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (п. 43), що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Відтак і нарахування на невчасно повернуту суму компенсації вартості акцій у вигляді інфляційних втрат та 3% річних поділяють долю основного зобов`язання, оскільки залежно від розрахунку інвестиційного прибутку, що підлягає оподаткуванню залежить і сума таких нарахувань, що підлягають оподаткуванню.

Отже, обов`язок зі сплати та розрахунку податків з інвестиційного прибутку та, відповідно, нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат покладений безпосередньо на платника податку (позивача), який самостійно обраховує його відповідно до вимог пп. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 ПК України. Суд зауважує, що приписи пп. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 ПК України визначають формулу обрахунку інвестиційного прибутку, з якого необхідно сплатити податки. Відтак інвестиційний прибуток не дорівнює значенню суми компенсації вартості акцій, як помилково вважає відповідач, здійснюючи нарахування податків в цілому на суму компенсації вартості акцій та нарахованих на них втрат від інфляції та 3% річних.

Крім того відповідач помилково сплатив податки із суми витрат на сплату судового збору, що взагалі не є доходом позивача, а є відшкодуванням його витрат, понесених в ході розгляду справи.

З викладеного випливає, що відповідач не доплатив позивачу 62 032,46 грн (269 706,35 грн (стягнуто за наказом суду) - 207 673,89 грн (сплачено відповідачем)).

Твердження відповідача, що перерахувати кошти ОСОБА_1 на виконання рішення суду, не надавши банківській установі платіжну інструкцію про сплату податків і зборів було неможливо, через ризик не проведення такої оплати банком суд оцінює критично, оскільки відповідач не може заздалегідь знати, що така оплата не буде проведена банком.

Також суд встановив, що утримання та перерахування самим відповідачем за позивача до Державного бюджету України податків і зборів з виплат, присуджених рішенням суду у даній справі не узгоджується з нормами чинного в Україні законодавства, як помилково вважає відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підсумовуючи викладене, враховуючи сплату відповідачем позивачу суму в розмірі 207 673,89 грн суд визнає наказ у даній справі в цій частині таким, що не підлягає виконанню. В решті наказ підлягає виконанню, а саме в сумі 62 032,46 грн.

Керуючись ст. 234-235, 255, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 03.02.2025 у справі № 925/220/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" (ідентифікаційний код 04685182, вул. Грушевського, буд. 11, с. Паланка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20340) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) залишку заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних - 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 207 673,89 грн. В решті, а саме в частині стягнення 62 032,46 грн наказ Господарського суду Черкаської області від 03.02.2025 у справі № 925/220/24 залишити таким, що підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її оголошення.

Копії ухвали надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Повну ухвалу складено та підписано 14.02.2025.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА