Ухвала

від 11.02.2025 по справі 344/2133/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2133/25

Провадження № 2/344/2015/25

У Х В А Л А

11 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»</a>, третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» Останкова Валентина Олександрівна звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «АЛЬФА-АУДИТ ЛТД»</a>, третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М.

Вивченням матеріалів позовної заяви суддею встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду із даним позовом представник АТ «УКРСИББАНК» зазначає, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», з 24.11.2018 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270181000 від 18.12.2007 року з додатковими угодами, згідно з умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 104 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15 грудня 2017 року. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредитом шляхом щомісячної сплати ануїтентного платежу в розмірі 1 580,00 доларів США. Додатковою угодою № 17 до договору, укладеною 08 квітня 2009 року, кінцевий термін повернення кредиту продовжено до 17 грудня 2018 року та змінено розмір ануїтентного платежу, а саме: у період з 18 квітня 2009 року по 18 березня 2010 розмір ануїтентного платежу становив 1 092,28 доларів США, у період з 18 квітня 2010 року до кінця терміну дії договору 1 590,00 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 18 грудня 2007 року прийнята порука ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» на умовах договору поруки № 11270181000/2-П, а також порука ОСОБА_2 на умовах договору поруки № 11270181000/1-П. Відповідно до вказаних договорів поруки поручителі несуть солідарну відповідальність в повному обсязі.

Також між Банком та ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» укладений договір іпотеки від 18.12.2007 року, відповідно з яким в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору в іпотеку передано нежитлова нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м. що належить відповідачу на праві власності.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2022 року у справі № 352/1169/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270181000 у розмірі 64 692,51 доларів США, що складається з: 61 964,94 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 2 727,57 доларів США заборгованість за відсотками, а також пеню у розмірі 32 400,00 грн. У задоволенні позовних вимог до поручителів ОСОБА_2 та ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2022 року у незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року залишено без змін.

Подавши позов у 2015 році про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів Банк легітимно очікував на розгляд позову в рамках цього процесу в розумний строк та розраховував на задоволення своїх вимог до боржника за основним зобов`язанням та до поручителя (відповідача) та на виконання рішення суду, у тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно нежитлову нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД».

Однак, станом на 30.01.2025 року рішення суду залишається не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена. Банк має право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, позивач має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити всі свої вимоги до третьої особи та просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем. Отже, в даному випадку іпотека є конгломератним різновидом таких видів забезпечення виконання зобов`язання як порука та застава.

Реалізуючи своє право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки представник позивача, визначаючись зі складом учасників процесу, відповідачем у справі зазначив Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»</a> та третю особу - ОСОБА_1 .

Належний відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»</a> розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Рєпіна, буд. 10, тому з огляду на положення статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідно до правил виключної підсудності цей спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна.

Однак спір у цій справі за суб`єктним складом сторін має бути розглянуто за правилами господарського судочинства.

Правову позицію щодо юрисдикції спору у правовідносинах, подібних до правовідносин вже наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18 (провадження 12-272гс18).

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 575 цього Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Правовідносини у цьому спорі виникли стосовно договору іпотеки, укладеного для виконання кредитного договору, сторонами якого є юридична особа та фізична особа.

У постановах від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 (провадження 12-170гс18), від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18 (провадження 12-272гс18) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Оскільки предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа як кредитодавець і фізична особа як позичальник, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору є юридична та фізична особа - сторони іпотечного договору (Постанова КГС ВС від 14.01.2020 у справі № 910/6380/19).

Отже, як позивачами, так і відповідачами у спорах, на які поширюється юрисдикція господарських судів, можуть бути, у тому числі, й фізичні особи, які не є підприємцями (якщо законом прямо не передбачено винятку з цього правила), а визначений у статті 20 ГПК України перелік справ (спорів), які належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним.

З огляду на вищевказані обставини та враховуючи визначений позивачем предмет та підстави позову, а також беручи до уваги те, що позовні вимоги полягають у спонуканні до виконання спірного грошового зобов`язання з оплати вартості кредитного договору шляхом звернення стягнення на предмет застави з боку юридичної особи відповідача, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням положень статті 27 та частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»</a>, третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Роз`яснити позивачу, що він право звернутись з тими самими вимогами до Господарського суду Івано-Франківської області в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Антоняк Т.М.