Рішення

від 22.01.2025 по справі 755/11179/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11179/24

Провадження №: 2-о/755/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сьома київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.04.2023 Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено актовий запис №650 про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом порядок, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємиця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 28.09.2023 Сьомою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №605/2023, після спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 14.06.2024 Сьомою київською державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1717. Підставою винесено Сьомою київською державною нотаріальною конторою постанови №1717 від 14.06.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії стало відсутність документів на підставі яких можна встановити родинні зв`язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Наразі наявне спадкове майно після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з: земельної ділянки площею 0,25га, розташованої: АДРЕСА_1 , (державник акт на права власності на земельну ділянку серія Ж №366762), кадастровий номер 3224081502:02:025:0021; земельної ділянка площею 0,2997 га, розташованої: АДРЕСА_1 , (державник акт на права власності на земельну ділянку серія Ж №366763), кадастровий номер 3224081502:02:025:0022; земельної ділянка площею 04,7663 га, розташованої: Київська обл., Сквирський р-н, Горобівська сільська рада (державник акт на права власності на земельну ділянку серія ЯБ №141159), кадастровий номер 3224081500:04:011:0010; житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на наведене вище спадкове майно, та існування перешкод в досудовому порядку отримання свідоцтва про право на спадщину так як відсутній документ про підтвердження родинних зв`язків між ОСОБА_1 та двоюрідним братом ОСОБА_4 виникла необхідність звернення до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту родинних відносин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2024 відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання. Витребувано з Сьомої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №605/2023 заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , 1942 р.н.

05.09.2024 до суду від заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , від кожного окремо, надійшли заяви про визнання обставин родинних зв`язків, у яких останні підтримали доводи викладені у заяві ОСОБА_1 , просили заяву задовольнити та справу розглянути у їх відсутність.

16.09.2024 до суду з Сьомої київської державної нотаріальної контори надійшли належним чином засвідчені копії спадкової справи №605/2023 заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , 1942 р.н.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.09.2024 витребувані докази у справі.

06.11.2024 з Старостинського округу №9 Сквирської міської ради надійшли відомості, щодо виконання ухвали суду від 24.09.2024.

11.11.2024, 19.11.2024, 25.11.2024 з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли відомості, щодо виконання ухвали суду від 24.09.2024.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2024 витребувані докази у справі.

12.12.2024 з Сквирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли відомості, щодо виконання ухвали суду від 24.09.2024.

06.01.2025 з Сквирської районної державної нотаріальної контори надійшли відомості, щодо виконання ухвали суду від 10.12.2024.

14.01.2025 з Державного архів м. Києва надійшли відомості, щодо виконання ухвали суду від 10.12.2024.

В судове засідання 22.01.2025 сторони не з`явлись. Заявник подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу у її відсутність, заяву задовольнити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 20.06.2002, заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Лаврики, Білоцерківського району Київської області (а.с.13).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

ОСОБА_1 14.06.2024 звернулася до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.62).

Постановою Сьомої київської державної нотаріальної контори від 14.06.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_4 , у зв`язку з неможливістю встановити родинні стосунки між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.63)

Звертаючись із даною заявою, заявник просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її двоюрідним братом.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лаврики, Сквирського району Київської області, його батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9)

З листа Старостинського округу №9 Сквирської міської ради від 30.10.2024 убачається, що в архівному фонді Горобіївської сільської ради (колишнього Сквирського району) Київської області та погосподарського обліку, в с. Лаврики проживали ОСОБА_7 , 1892 р.н. (померла в 1971 році), ОСОБА_8 , 1910 р.н. (помер в 1977 році) та його дружина ОСОБА_6 , 1920 р.н., та син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстрований в Сквирському ВДРА ЦВ (а.с.110).

Батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 записані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.23-24).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Лаврики Сквирського району Київської області (а.с.21).

Батьками заявника ОСОБА_1 , до реєстрації шлюбу з ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , є ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.16. 17).

При цьому, ОСОБА_17 , 1911 р.н., до шлюбу з ОСОБА_16 , мала прізвище ОСОБА_18 , що підтверджується поновленим актовим записом про шлюб на підставі рішення Білоцерківського нарсуду Київської області від 05.07.1963 (а.с.11-12).

ОСОБА_16 та ОСОБА_19 записані батьками ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лаврики, Сквирського району Київської області (а.с.18).

Згідно листа Центрального державного історичного архіву України від 24.10.2023, у метричній книзі Михайлівської церкви с. Лаврики Сквирського повіту Київської області за 1911 рік, виявлено запис про народження ОСОБА_21 , такого змісту: АДРЕСА_2 , хрестилася 25.06.1911. Батьки: с. Лаврики селяни ОСОБА_22 і його законна дружина ОСОБА_23 , обоє православні (а.с.24).

Згідно експертного висновку складеного Українським бюро лінгвістичних експертиз 15.04.2024, убачається, що з практики лінгвістичних експертиз відомі випадки розбіжностей у документальних записах особових імен та похідних форм по батькові, що виникають внаслідок зближення в усному мовленні (із наступним перенесенням в офіційні документи) етимологічно віддалених імен, зокрема АВАКУМ та ВАКУЛА. Таке зближення (до ступеня змішування) відбувається найчастіше за посередництвом гіпокористичних та пестливих варіантів зазначених імен, зокрема Вакусь, ОСОБА_24 , Вацьо, що відомі як розмовні варіанти повних імен Авакум або Вакула та через асиміляцію звуків [л] та [м] в деяких фонологічних позиціях, що впливає на змішування розмовних варіантів імені Вакул / Вакум; ОСОБА_25 / Вакулко тощо. Поширеність варіантів цих особових імен в усному мовленні часто призводить до взаємозаміни повних варіантів особових імен чи форм по батькові, тому в документах однієї особи фіксуються різні офіційні відповідники. Однією з причин такої взаємозаміни також може бути рідкісне вживання в мовній практиці регіону, де зроблено запис, одного з таких імен, паронімічне зближення основ, графічна подібність та міжмовні перетворення. З урахуванням зазначеного імена по батькові ОСОБА_26 (довідка з Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) щодо записів у метричній книзі про народження ОСОБА_27 , запис батьки (мати) ОСОБА_23 ОСОБА_18 ) та ВАКУЛІВНА (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ( ОСОБА_10 ) відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, відомості про матір ОСОБА_13 ) в наданих для експертизи документах зазначеної особи є ідентичними (а.с.25).

Відповідно до експертного висновку складеного Українським бюро лінгвістичних експертиз 08.01.2024, особові імена ГЛИКЕРІЯ (витяг з Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, щодо записів - про народження у метричній книзі Михайлівської церкви с. Лаврики за 1911 р., запис ОСОБА_27 )) та ОСОБА_28 (свідоцтво про народження ОСОБА_29 , запис мати ОСОБА_17 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах варіантів особового імені ГЛИКЕРІЯ / розм. ЛУКЕРІЯ (а.с.26)

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як роз`яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення факту родинних відносин, а саме, що померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне останній для прийняття спадщини після смерті її двоюрідного брата.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15.04.2020 справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Поняття «родинність» розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернулася в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу «балансу вірогідностей», що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: «суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину»).

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).

Виходячи із викладеного, враховуючи наданий суду обсяг доказів, судом установлено що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Лаврики, Білоцерківського району, Київської області є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лаврики, Сквирського району, Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті двоюрідного брата без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_5 ), Сьома київська державна нотаріальна контора (вул. Анни Ахматової, 7/15, м. Київ) про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є двоюрідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.01.2025.

Суддя: