Рішення від 06.02.2025 по справі 922/3651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025м. ХарківСправа № 922/3651/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (62418, Харківська обл., смт Пісочин, вул. Квартальна, 14, кв. 83; ідент. код 34281683)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідент. номер НОМЕР_3 );

- Департамент реєстрації Харківської міської ради (ідентифікаційний код: 40214227; місцезнаходження: 61003, м. Харків, Павлівський майдан, буд. 4).

про визнання припиненими трудових відносини

за участю представників:

позивача - Іванюченко В.В.

відповідача - не з`явився

треті особи - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" з вимогою про визнання трудових відносин між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683) припиненими 16 травня 2024 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; та про виключення відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

28.10.2024 до суду надійшла заява позивача (вх. № 27121) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3651/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28 листопада 2024 року о 10:00.

У підготовчому засіданні 28.11.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 02.02.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 23 січня 2025 року о10:00 год.

У підготовчому засіданні 23.01.2025 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на06 лютого 2025 року о 10:00 год.

Присутній у судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та треті особи жодного разу в судові засідання не з`явилися. Про факт розгляду справи та дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Зокрема, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 62418, Харківська обл., смт Пісочин, вул. Квартальна, 14, кв. 83. Одночасно вказана кореспонденція була направлена й на адреси третіх осіб у справі.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу, як і судова кореспонденція адресована 3-м особам, була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3651/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. При цьому, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд констатує, що були вчинені всі необхідні дії та надано сторонам достатньо часу для реалізації останніми своїх процесуальних прав, разом з тим сторони таке право не було використано, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, суд наголошує, що приписами ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ", оформленим протоколом № 1 від 13 квітня 2006, ОСОБА_1 вирішено призначити на посаду директора ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ".

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.04.2006 було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ", номер реєстрації 1471102000001584.

На підставі проведених реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" та представника.

01.06.2006 року видано наказ № 1 про вступ ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ".

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником підприємства, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи. Засновниками (учасниками) Товариства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Кінцевим бенефіціарним власником товариства визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вказує позивач 04 квітня 2024 року нею було виявлено бажання реалізувати своє право, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України щодо припинення трудових відносин з ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ". У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до Товариства із заявою, в якій просила звільнити її з посади директора ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" 16 травня 2024 року (день звільнення, останній робочий день) за власним бажанням.

08.04.2024 року ОСОБА_1 (директором Товариства) було направлено повідомлення про скликання загальних зборів ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" учасникам Товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресами реєстрації, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, виконавчий орган ініціював скликання Загальних зборів для вирішення питання про звільнення директора на 16 травня 2024 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 (юридична адреса підприємства).

Уповноважений на звільнення директора орган товариства загальні збори в особі учасників: ОСОБА_2 (володіє 60% статутного фонду) та ОСОБА_3 (володіє 30% статутного фонду) проігнорували повідомлення про скликання загальних зборів.

16.05.2024 року о 10 годині 00 хвилин учасники товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися у призначений час за адресою: АДРЕСА_4 (юридична адреса підприємства), внаслідок чого не було проведено Загальні збори та не розглянуто заяву про звільнення по суті протягом передбаченого законодавством строку, не виконали покладених на них Статутом обов`язків, чим порушили трудові права позивача, зокрема, право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

Враховуючи вищенаведену бездіяльність учасників товариства, 16.05.2024 року ОСОБА_1 (директором товариства на той час) було видано наказ про припинення ОСОБА_1 виконання обов`язків директора ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" за власним бажанням.

Таким чином, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив учасників Товариства, про своє волевиявлення на звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, однак призначені директором ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" позачергові загальні збори учасників Товариства не відбулись у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між Товариством та позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства в особі позивача за його ініціативою, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закону N 2275-VIII) цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

За положеннями ч. 1-5 ст. 39 Закону N 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону N 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

За твердженням позивача, між ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" та позивачем ОСОБА_1 не було укладено ані трудовий договір (контракт) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону N 2275-VIII, ані відповідний цивільно-правовий договір.

Оскільки Товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту) або окремого цивільного правового договору, слід дійти висновку про те, що між позивачем та Товариством не виник спір стосовно припинення такого правочину.

Відтак, норми КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, спірні правовідносини не регулює.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому будь-які позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/ або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Застосовуючи вказані вище правові висновки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі N 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі N 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах N 761/40378/18, N 758/1861/18 та N 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України). Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону N 2275-VIII установчим документом товариства є статут.

Так, згідно з п. 1.1 Статуту ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ", далі "Товариство", створене відповідно законодавства України, діє на підставі цього статуту, Цивільного кодексу України, Господарською кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 2.1, 4.5 Статуту Учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 (володіє 60% статутного фонду);

- ОСОБА_3 (володіє 30% статутного фонду);

- ОСОБА_1 (володіє 10% статутного фонду).

Згідно з п. 5.1. Статуту вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства.

Згідно з підпунктом 5.2.5. Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства належить створення та відкликання виконавчого органу

Згідно зі ст. 28 Закону N 2275-VIII органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону N 2275-VIII загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно зі ст. 30 Закону N 2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону N 2275-VIII передбачено, що Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону N 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 2275, шляхом опитування не можуть прийматися рішення про обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу.

Відповідно до положень частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону N 2275-VIII, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Відтак, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону N 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону N 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону N 2275-VIII).

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону N 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Враховуючи вказані вимоги чинного законодавства, 08.04.2024, позивач, як директор Товариства (Виконавчий орган), правомірно надіслав учасникам Товариства повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ", згідно якого за ініціативи директора було призначено позачергові загальні збори на 16 травня 2024 року о 10:00 годині за адресою місцезнаходження Товариства: АДРЕСА_4 .

Як зазначає позивач у позовній заяві, учасники Товариства: ОСОБА_2 (володіє 60% статутного фонду) та ОСОБА_3 (володіє 30% статутного фонду) вказане повідомлення проігнорували. Призначені на 15.05.2024 позачергові загальні збори Товариства не відбулися.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вичерпав доступні йому можливості позасудового вирішення питання про припинення його повноважень директора Товариства з його ініціативи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач дотримався визначеного Законом N 2275-VIII та Статутом порядку скликання загальних зборів учасників Товариства з власної ініціативи, але учасники ТОВ "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" проігнорували призначені загальні збори і участь в них не прийняли.

Обмеження прав позивача на припинення корпоративних (управлінських) відносин істотно позначається на сфері його приватного життя. При цьому, приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру".

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом. Поняття "приватне життя", в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом.

Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям "приватне життя".

Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора Товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України "Про запобігання корупції", інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора Товариства.

Тим більше, що учасник Товариства ігнорує законні вимоги позивача, не з`являється на загальні збори і не вирішує питання про припинення повноважень позивача як директора Товариства.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та Товариством.

Разом із тим, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників Товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Зважаючи на викладене та ураховуючи те, що позивач у визначений чинним законодавством України строк повідомив учасників Товариства про своє волевиявлення на звільнення з посади директора Товариства, однак відповідач не вчинила жодних дій на припинення даних трудових відносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання трудових відносин між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АНК ЕКСКЛЮЗИВ» (код ЄДРПОУ 34281683) припиненими 16 травня 2024 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно решти позовних вимог щодо виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683), суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19)

За приписами ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Отже, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, з огляду на прийняття судом рішення щодо визнання повноважень та правовідносин позивача з відповідачем припиненими, суд дійшов висновку, що вимога про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683) є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. 98, 99, 140 Цивільного кодексу України, ст. 1, 11, 28, 29, 30, 31, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 1, 9, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та ст. 2, 4, 5, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683) припиненими 16 травня 2024 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

3. Виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК ЕКСКЛЮЗИВ" (код ЄДРПОУ 34281683).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" лютого 2025 р.

СуддяМ.І. Шатерніков

справа № 922/3651/24