Рішення

від 07.02.2025 по справі 346/895/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/895/17

Провадження № 2/346/63/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретарів Хмельницької І.Л., Івантишин Д.Р.

представника позивача адвоката Юркевич Х.М.

представника відповідача Максим`юк В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міськоїради Івано-Франківськоїобласті, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство «Зеленосвіт», Управління комунального господарства Коломийської міської ради Івано-Франківської області, Управління земельних відносин та майнових ресурсів, про визнання незаконним і скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач, з урахуванням їх уточнення, обґрунтовує тим, що в 90-х роках минулого століття запроектовано в АДРЕСА_1 ) будівництво 70-ти квартирного житлового будинку з вбудованим-прибудинковим продовольчим магазином. Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Коломийської міської ради № 461/7 від 06.11.1992 року «Про проведення продажу за конкурсом» у зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину зобов`язано фонд комунального майна взяти це приміщення на баланс та здійснити продаж за конкурсом. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради №390 від 16.12.1992 року затверджено протокол засідання конкурсної комісії від 10.12.1992 року та вирішено продати незавершене будівництво вказаного магазину. 09.12.1993 року між фондом комунального майна Коломийської міської ради та МП «Сокіл» в особі директора Рибчука І.М. укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва продовольчого магазину, що за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Коломийської міської державної контори.

Після смерті ОСОБА_2 позивач успадкувала згідно із заповітом належне йому майно, зокрема, і вказане незавершене будівництвом нежитлове приміщення, право власності на яке за нею визнано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27.04.2005 року, процент готовності якого на момент його ухвалення становив 39,8 %, на підставі якого за нею 06.07.2009 року Коломийським МБТІ зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

У 2016 році їй стало відомо, що Коломийська міська рада рішенням № 2068-50/20 від 24.02.2015 року внесла нежитлове приміщення, що в АДРЕСА_2 , до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради №2465-44/2009 від 16.12.2008 року. 05.06.2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким Коломийська міська рада є власником вищезазначеного нежитлового приміщення, загальною площею 110,5 кв. м., та здійснено реєстрацію права власності.

Зазначені рішення Коломийської міської ради від 24.02.2015 року та свідоцтво про право власності від 05.06.2015 року вважає незаконними як такі, що порушують її право приватної власності, оскільки МП Сокіл в особі його єдиного власника ОСОБА_2 купило в 70-ти квартирному будинку по АДРЕСА_1 незавершений будівництвом вбудовано-прибудований продовольчий магазин, загальною площею 1272,85 кв. м., що стверджується відповідними проектами; після смерті ОСОБА_2 вона успадкувала вищевказаний об`єкт нерухомого майна; поштова адреса незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого продовольчого магазину змінена з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 , що стверджується, зокрема, технічним паспортом від 20.10.2017 року, відповідною довідкою ОСББ про наявність в будинку АДРЕСА_3 вбудованого та прибудованого нежитлового приміщення, інвентаризаційною справою будинку АДРЕСА_4 та відсутністю в будинку АДРЕСА_2 нежитлового приміщення площею 1272 кв. м., тому спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м., право власності на яке зареєстровано за відповідачем, є складовою частиною належного їй (позивачу) незвершеного будівництвом вбудовано-прибудованого продовольчого магазину і становить його частину, яка вбудована в будинок. Тому позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради від 24.02.2015 року № 2068-50/20; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05.06.2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2017 року залучено до розгляду вказаної справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Коломийське комунальне підприємство Житлоінфоцентр ( том 1, а.с. 43 ).

Згідно з ухвалою вказаного суду від 29.01.2019 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог - управління господарства Коломийської міської ради (том 2, а.с. 26-28 ).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.12.2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 06.05.2021 року, позовні вимоги задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 24.02.2015 року № 2068-50/20 «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста»; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05.06.2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2за адресою: АДРЕСА_2 ( том 2, а.с. 185-191 ).

Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 року вищевказані рішення суду від 28.12.2020 року та постанову апеляційного суду від 06.05.2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення міської радискасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; зазначені рішення від 28.12.2020 року та постанова від 06.05.2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасовані та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині ( том 3, а.с. 158-164 ).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.08.2022 року залучено Управління земельних відносин та майнових ресурсів міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (том 4, а.с. 26-27 ).

26.11.2019 року та 12.08.2022 року представник відповідача подав до суду відповідно письмові пояснення та відзив, згідно з яким вважає позовну заяву безпідставною, оскільки нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 є комунальною власністю з 1991 року, а саме з моменту здачі його в експлуатацію. При прийнятті оскаржуваного рішення не порушено право приватної власності позивача, оскільки вона є власником незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , а територіальна громада міста - нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 . Твердження про зміну адресного номеру не відповідає дійсності, оскільки це різні будинки з різними інвентарними справами та адресний номер АДРЕСА_3 , що був присвоєний будинку після його здачі в експлуатацію, не змінювався. МП Сокіл за договором купівлі-продажу придбало недобудоване нерухоме майно незавершене будівництвом нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_2 , процент готовності якого складав 39,8%. Більше того, позивач є власником незавершеного будівництва, а спірне нерухоме майно здане в експлуатацію ще у 1991 році, а отже позивач не має підстав стверджувати, що це майно придбано у 1993 році як незавершене будівництво МП Сокіл . В резолютивній частині рішення протоколу №1 засідання конкурсної комісії від 10.12.1992 року покупця ОСОБА_3 зобов`язано погодити з головним архітектором міста обладнання шатрового даху над магазином, що також підтверджує той факт, що придбаний незавершений будівництвом магазин не включав в себе спірне нежитлове приміщення, яке вже на той час було здано в експлуатацію. Технічний паспорт від 20.10.2017 року не може братися до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна замовником технічної інвентаризації є власник об`єкта нерухомого майна. Додатком 13 до вказаної Інструкції передбачено взірець технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва, якому не відповідає долучений позивачем технічний паспорт, що виготовлений за взірцем завершеного будівництвом об`єкта із зазначенням площ об`єкту, що є грубим порушенням інвентаризаційних норм. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити (том 2, а.с. 63-67, том 4, а.с.30-36).

20.09.2022 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що Верховний Суд у прийнятій постанові від 29.06.2022 року зазначив, що висновки судів про те, що нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м. по АДРЕСА_3 входить до складу вбудованого прибудованого магазину, розташованого на Мазепи 298, не ґрунтуються на встановлених обставинах, так як об`єкт незавершеного будівництва належний позивачу, відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 06.07.2009 року розташований на АДРЕСА_2 ; матеріали даної справи не містять технічного паспорта на об`єкт по АДРЕСА_2 , а наявний технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого магазину та допоміжних приміщень по АДРЕСА_3 . Тобто приватним підприємцем ОСОБА_4 при виготовлені технічного паспорту на об`єкт незавершеного будівництвом вбудованого прибудованого магазину, що за адресою: АДРЕСА_2 , на титульній сторінці технічного паспорта помилково невірно зазначено номер даного об`єкту 292 . З приводу посилання відповідача на те, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю з 1991 року, а саме з моменту здачі його в експлуатацію, що підтверджується рішенням виконавчого комітету № 137 від 17.04.1991 року та актом Державної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівельного об`єкту від 16.04.1991 року зазначає, що у рішенні виконавчого комітету чітко зазначено затвердити акт державної комісії по прийманню в експлуатацію 70-ти квартирного будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 4353,1 кв. м., побудованого Коломийським будівельним управлінням, замовник - УКБ облвиконкому. Однак, про нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м. не йдеться, тому вказане приміщення не здавалось в експлуатацію, на що й вказує акт державної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівельного об`єкту. Крім того, у матеріалах справи міститься розпорядження виконавчого комітету, в якому вказано, що у зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину в АДРЕСА_2 , виставлено його на конкурс. В проектній документації на будівництво вбудовано - прибудованого магазину і в пояснювальній записці до неї, службове приміщення, яке є вбудованим у житловий будинок по АДРЕСА_3 має площу 115 кв. м., а Коломийська міська рада оформила право власності на нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м. Зазначена розбіжність у площі виникла за рахунок того, що відповідачем не було включено до площі нежитлового приміщення площу щитової. У інвентарній справі на будинок АДРЕСА_3 гетьмана відображено, що приміщення площею 4,5 кв. м. залишилось не включеним до цієї площі. Абсурдним є посилання на те, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , загальною прощею 110,5 кв. м. здано в експлуатацію з цілим будинком, оскільки 110,5 кв. м. вищевказаного спірного нежитлового приміщення виведено окремо та не інвентаризувалися разом з будинком під час здачі та оформлення права власності. Його включено до даного будинку лише в 2014 році за замовленням Коломийської міської ради. При цьому, фактично вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 , є невід`ємною частиною об`єкту незавершеного будівництва вбудованого прибудованого магазину по АДРЕСА_2 , та цілісним майновим комплексом, адже в приміщення вхід є лише з магазину, іншого - немає. Різниця у нумерації одного і того ж будинку пояснюється тим, що в період з 1991 року його номер декілька разів змінено, що підтверджується й записами на титульній сторінці інвентарної справи, де почергово зазначено № 292 та 298, які закреслені та взяті в дужки. Не заслуговує уваги також твердження відповідача, що у позивача відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування про зміну адреси, адже взагалі не має жодного рішення про присвоєння даному будинку адреси. Водночас, присвоєння адреси та правильне оформлення відповідних рішень є повноваженнями відповідача. Тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 4, а.с. 88-92).

Позивач в судове засідання не з`явилася. Її представник, адвокат Юркевич Х.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із вищевказаних підстав, просить ці вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог із підстав, вказаних у відзиві на позов, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - комунального підприємства «Зеленосвіт» (до 01.01.2019 року комунальне підприємство «Житлоінфоцентр») в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника (том 4, а.с. 131).

Представник третьої особи - Управління комунального господарства Коломийської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові клопотання про розгляд справи у відсутності представника за наявними у справі документами (том 2, а.с. 83, 89).

Представник третьої особи - Управління земельнихвідносин тамайнових ресурсів в судове засідання не з`явився, причин своїх неявок суду не повідомив, від нього не надійшло заяв про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши вказаних сторін, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради №137 від 17.04.1991 року затверджено акт державної комісії по прийманню в експлуатацію 70-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 4353,1 кв. м., побудованого Коломийським будівельним управлінням, замовник УКБ облвиконкому (том 2, а.с. 69-79 ).

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням виконавчого комітету Коломийської міської ради № 461/7 від 06.11.1992 року «Про проведення продажу за конкурсом» у зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину по АДРЕСА_2 , фонду комунального майна доручено взяти це приміщення на баланс та здійснити продаж за конкурсом, опублікувавши умови конкурсу в місцевій пресі (том 1, а.с.101).

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 10.12.1992 року зазначене приміщення продане малому підприємству «Сокіл»; покупця ОСОБА_3 зобов`язано погодити з головним архітектором міста обладнання шатрового даху над магазином. Рішенням Коломийської міської ради № 390 від 16.12.1992 року виконавчий комітет затвердив протокол засідання конкурсної комісії та зобов`язав директора МП «Сокіл» І.Рибчука закінчити будівництво продуктового магазину по АДРЕСА_2 до липня 1993 року і використовувати його згідно з цільовим призначенням та програмою діяльності (том 1, а.с.34, 35, 102-104).

Згідно із довідкою Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 15.11.1993 року № 2043, виданою Коломийській міській раді для оформлення договору купівлі-продажу зазначеного приміщення, встановлено, що на час продажу площа незавершеного будівництва складала 1272,85 кв. м., а його готовність - 39,8 % (том 1, а.с. 105).

Відповідно до пояснювальної записки головного архітектора до проекту 3440-86, у сімдесятиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 вбудовано-прибудований продовольчий магазин, який складається з: продовольчий магазин - 115,96 кв. м.; службовий вхід магазину - 41,05 кв. м.; торговий зал - 557,6 кв. м.; підвал магазину - 557,6 кв. м., всього 1272,85 кв. м. (том 1, а.с. 97-100).

09.12.1993 року між фондом комунального майна Коломийської міської ради та малим підприємством «Сокіл» в особі директора Рибчука І.М. укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва продовольчого магазину в АДРЕСА_2 , який посвідчений державним нотаріусом Коломийської міської державної контори Маркеловою І. М. за реєстровим № Д-1722, із зазначенням, що у відповідності дост. 227 ЦК Українидоговір підлягає реєстрації за місцем знаходження об`єкта приватизації в Коломийському МБТІ (том 1, а.с. 106-107, 146-148).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27.04.2005 року в справі № 2-1897/2005 в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 визнано право власності на недобудоване нерухоме майно - незавершене будівництвом нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_2 , відсоток готовності якого складав 39,8%. 06.07.2009 року на підставі цього рішення суду за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2321560 від 06.07.2009 року (том 1, а.с. 14, 108, 109).

Згідно з даними технічного паспорту на нежитлове приміщення в АДРЕСА_3 , складеного 16.12.2014 року ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» площа нежитлового приміщення (поверх 1, літера «А») становить 110,5 кв. м., яке складається: яке складається з: коридору ( №1 ) 13,1 кв. м., приміщення ( №2 ) 9,4 кв. м., приміщення ( №3 ) 7,3 кв. м., приміщення ( №4 ) 19,7 кв. м., приміщення ( №5 ) 5,2 кв. м., приміщення ( №6 ) 3,9 кв. м., приміщення ( №7 ) 2,8 кв. м., коридору ( №8 ) 6,2 кв. м., приміщення ( №9 ) 6,0 кв. м., приміщення ( №10 ) 22,3 кв. м., приміщення ( №11 ) 11,4 кв. м., приміщення ( №12 ) 3,2 кв. м. (том 1, а.с. 118-122).

Відповідно до даних листа № 34 від 06.02.2014 року, адресованого міському голові, директор КП «Житлоінфоцентр» відділу управління комунальним майном повторно просив прийняти рішення міської ради про зарахування нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 (загальною площею 110,5 кв.м.) до переліку власності територіальної громади (том.1, а.с. 6, 110).

24.02.2015 року Коломийською міською радою прийнято рішення «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста», відповідно до якого вбудоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 віднесено до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16.12.2009 року №2465-44/2009 «Про хід виконання рішення міської ради від 24.12.2008 року №1658-35/2008 «Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності» (пункт 140, розділ підприємства); балансоутримувач КП «Житлоінфоцентр» (том 1, а.с. 114, 179).

05.06.2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 кв. м. в АДРЕСА_2 , та проведено державну реєстрацію права власності (том 1, а.с. 12-13, 36-37, 115-116, 209-212).

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13.09.2016 року, складеним судовим експертом Костюком О. М., вбудовано-прибудований магазин в АДРЕСА_2 , разом із допоміжними приміщеннями, а саме кімната персоналу, загальний гардероб, жіночий гардероб, приміщення для зберігання білизни, контора, (які розміщені на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку), є цілісним майновим комплексом, згідно з наданою проектною документацією (том 1, а.с. 8-11).

В довідці №130, виданій 26.10.2017 року ОСББ «Мазепи 292», вказано, що в склад 70-ти квартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , входить нежитлове приміщення загальною площею 110,5 кв. м., яке є власністю Коломийської міської ради; до вказаного приміщення, що розташоване на першому поверсі будинку, примикає незавершене будівництво; дані про площу незавершеного будівництва в ОСББ відсутні ( том 1, а.с. 117).

Відповідно до копії технічного паспорта незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень по АДРЕСА_2 , складеного 01.11.2017 року (станом на 20.10.2017 року) керівником суб`єкта господарювання приватним підприємцем ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що площа вбудованого приміщення магазину становить 115,60 кв. м. (коридор ( №1) 13.1 кв. м., приміщення ( №2 ) 9,4 кв. м., приміщення ( №3 ) 7,3 кв. м., приміщення ( №4) 19,7 кв. м., приміщення ( №5 ) 5,2 кв. м., приміщення ( №6 ) 3,9 кв. м., приміщення ( №7 ) 2,8 кв. м., приміщення ( №8 ) 3,2 кв. м., коридор ( №9 ) 6,2 кв. м., приміщення ( №10 ) 6 кв. м., приміщення ( №11 ) 5,10 кв. м., приміщення ( №12 ) 11,4 кв. м., приміщення ( №13 ) 22,30 кв. м.), а також службовий вхід - приміщення ( №14 ) 29,0 кв. м., приміщення ( №15 ) 8,60 кв. м., всього 37,6 кв. м; магазин - приміщення ( №16 ) 561,2 кв. м., приміщення ( №17 ) 562,4 кв. м., всього 1123,6 кв. м.; всього по об`єкту 1276,80 кв. м. (том 1, а.с. 123-130 ).

Водночас, згідно з копією технічного паспорта незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень по АДРЕСА_2 , складеного 01.11.2017 року керівником суб`єкта господарювання приватним підприємцем Хвалибогою В.Р. на замовлення ОСОБА_1 , встановлено аналогічний перелік приміщень (їх нумерації) та площ вказаного об`єкту, де площа вбудованого приміщення магазину становить 115,60 кв. м. (всього по об`єкту -1276,80 кв. м. (том 4, а.с. 94-98)).

Згідно з даними довідки ОСОБА_4 №1 від 31.10.2022 року, ним, на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт від 20.10.2017 року на об`єкт незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень, який належить ОСОБА_1 на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 27.04.2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23215160 від 06.07.2009 року. Однак ним, при виготовленні даного паспорта допущено описку в написанні номера зазначеного об`єкта, а саме вказано об`єкт незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень за №292 ( зі слів замовника ) замість правильного №298 ; у зв`язку з опискою ним перероблено технічний паспорт на вказаний об`єкт (том, а.с. 158).

Технічні характеристики та схематичне зображення (плани, експлікації, ескізи, фото таблиці) об`єктів нерухомого майна вказані в копіях інвентарної справи № 6894 АДРЕСА_2 (292), з почерговим закресленням № НОМЕР_1 (292), не перекресленим залишився № № 292, а також інвентарної справи № 6396 в АДРЕСА_2 (том 2, а.с.43 -54; том3, а.с.16-80).

Згідно з наведеною інвентарною справою, на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 значиться нежитлове приміщення; його конфігурація відповідає приміщенню, що значиться в план-схемі альбому 1 на прибудований продовольчий магазин на 24 робочі місця, який знаходиться у позивача (том 1, а.с. 99).

Відповідно до наданих 19.04.2021 року стороною позивача фото світлин зафіксовано прибудовану частину магазину до будинку АДРЕСА_3 (№ 1); задню сторону продовольчого магазину, прибудованого до будинку АДРЕСА_3 (№2); вхід в продовольчий магазин, з якого є єдиний вхід у спірне приміщення (№3); єдиний вхід в спірне приміщення (№4); балкон спірного приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_5 (том 3, а.с. 8-10)).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3412/22-28/30/23-28 від 06.09.2024 року нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності Коломийської міської ради, входить до складу незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності ОСОБА_1 (що схематично зображено на рис. 4, 9, 11 позначенням червоною лінією). У висновку також зазначено, що загальна площа відповідно до технічного паспорта (об`єкта незавершеного будівництвом вбудованого прибудованого магазину за адресою: АДРЕСА_3 ) 1276,80 кв. м., в тому числі:

- площа прибудованих до житлового будинку АДРЕСА_3 приміщень складає 1161,20 кв. м., а саме: приміщення №14 площею 29,0 кв. м.; № 15 площею 8,6 кв. м.; № 16 площею 561,20 кв. м.; № 17 площею 562,40 кв. м. (цоколь);

- площа вбудованих в житловий будинок приміщень складає 115,60 кв. м., а саме приміщення № 1 площею 13.1 кв. м., № 2 площею 9,4 кв. м., № 3 площею 7,3 кв. м., № 4 площею 19,7 кв. м., № 5 площею 5,2 кв. м., № 6 площею 3,9 кв. м., № 7 площею 2,8 кв. м., № 8 площею 3,2 кв. м., № 9 площею 6,2 кв. м., № 10 площею 6,0 кв. м., № 11 площею 5,1 кв. м., № 12 площею 11,4 кв. м., № 13 площею 22,30 кв. м. При зіставленні плану приміщень робочого проекту вбудовано прибудованого продовольчого магазину по АДРЕСА_2 та плану поверху об`єкта незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого магазину за адресою: АДРЕСА_3 за конфігурацією та розмірами відповідають один одному; тобто вбудовано-прибудований продовольчий магазин по АДРЕСА_2 та вбудовано-прибудований магазин за адресою АДРЕСА_3 є той самий об`єкт незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого магазину (том 4, а. с. 225-237).

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 316-319, 328 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на те, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування порушується її право власності на частину нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року в справі № 342/971/18 (провадження № 61-225св20) міститься висновок про те, щостаттею 21 ЦК Українивизначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першоїстатті 393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Аналіз положень зазначених норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин перших статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У цій справі інтерес позивачки у вирішенні спору полягає в тому, щоб майно, яке вибуло з незаконного володіння на підставі рішення Коломийської міської ради від 24.02.2015 року № 2068-50/20, повернулось до її власності.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

За таких обставин скасування свідоцтва про право власності не є ефективним способом захисту, оскільки не відновить порушеного права позивачки.

Ефективним способом захисту порушеного права позивачки є скасування рішення органу місцевого самоврядування з подальшим витребуванням нерухомого майна з чужого незаконного володіння в порядкустатей 387-388 ЦК України.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності не забезпечує відновлення порушених прав позивача, у задоволенні цієї позовної вимоги як вказав Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 року в даній справі слід відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту, тому Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасував з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що зазначеним вище висновком експерта встановлено, що нежитлове приміщення площею 110,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності Коломийської міської ради, входить до складу незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності позивача, а також враховуючи, що рішенням міської ради №2068-50/20 від 24.02.20215 року в частині віднесення до комунальної власності нежитлового приміщення (вбудованої частини нежитлового приміщення продовольчого магазину) загальною площею 110,5 кв. м. по АДРЕСА_3 , яке належить на праві власності позивачу, як спадкоємцю ОСОБА_2 , порушено право власності позивача, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Вимог щодо витребуванням нерухомого майна з чужого незаконного володіння в порядкуст.ст.387-388ЦК України позивачем, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 29.06.2022 року, не заявлено.

Доводи відповідача, що спірне приміщення належить до власності територіальної громади ще з 1991 року, з часу прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту 70-ти квартирного житлового будинку, не заслуговують на увагу, оскільки жодного документу щодо цільового призначення даного приміщення та його обліку як комунального майна до 2015 року, суду не долучено. Зазначене приміщення після здачі житлового будинку в експлуатацію передбачалося як частина вбудованого прибудованого приміщення магазину. Будь-які розпорядчі документи (акти), що стосуються зміни нумерації вказаних будинків стороною відповідача не надано. Відповідальність за правильність та достовірність даних, що містяться в містобудівній та технічній документації несе саме орган місцевого самоврядування до компетенції якого входить впорядкування даних питань.

З приводу заперечень щодо технічного паспорту від 20.10.2017 року, який оформлений на замовлення позивача та не може братися до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки виготовлений за взірцем завершеного будівництвом об`єкта, слід зазначити, що згідно з даними титульної сторінки, паспорт складено на незавершений будівництвом вбудовано-прибудований магазин та допоміжні приміщення. Незважаючи на вид об`єкту, вказаного в паспорті, він відображає склад приміщення, яке знаходиться у власності замовника на підставі поданої документації та його огляду. Можливі порушення при його оформленні в частині виду дослідження, в даному випадку, не нівелює його змісту. При цьому, слід звернути увагу на те, що конфігурація приміщень згідно з обома наданими технічними паспортами в будинку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 однакова. Винятком є лише приміщення площею 5,1 кв. м. (за проектом - це кладовка, а в технічному паспорті від 20.10.2017 року - приміщення за № 11), яке не було внесене в технічний паспорт на нежитлове приміщення (спірне майно) і тому загальна площа спірного майна становить 110,5 кв. м (115,6 кв. м - 5,1 кв. м = 110,5 кв. м).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, та, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради від 24.02.2015 року №2068-50/20 «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,уродженка та жителька АДРЕСА_6 .

Відповідач: Коломийська міська рада, м. Коломия, пр. Грушевського,1, Івано-Франківської області,78203, код ЄДРПОУ 04054334.

Треті особи:

Комунальне підприємство «Зеленосвіт», м. Коломия, вул. Староміська, 5А, Івано-Франківської області, 78200, код ЄДРПОУ 33932580.

Управління комунального господарства Коломийської міської ради Івано-Франківської області, 78203, м. Коломия, пл. Відродження, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 31692820.

Управління земельнихвідносин тамайнових ресурсів,м.Коломия,пр.Грушевського,1,Івано-Франківськоїобласті,78203,код ЄДРПОУ44838415.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.