Постанова

від 30.01.2025 по справі 502/419/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/309/25

Справа № 502/419/21

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Грєкової Н.П.,

представника ТОВ «Бюро проектування та експертизи» - адвоката Строкової А.Г.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року по справі за позовом адвоката Дьякова Віталія Олександровича в інтересах Приватного підприємства «ФСТ» до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро проектування та експертизи» про визнання противоправним та скасування розпоряджень місцевої державної адміністрації та припинення права власності,-

в с т а н о в и в:

23 березня 2021 року адвокат Дьяков Віталій Олександрович в інтересах Приватного підприємства «ФСТ» звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро проектування та експертизи» про визнання противоправним та скасування розпоряджень місцевої державної адміністрації та припинення права власності, у якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 16.01.2019 за №17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область»; та розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 за №71 «Про затвердження громадянам ОСОБА_3 та іншим (всього 5 гр.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського р-ну Одеської області»;

визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Чумаченко Л.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відкриття поділу від 19.02.2019року№45596362; рішення державного реєстратора Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відкриття поділу від 08.04.2019 за №46349087; рішення державного реєстратора Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відкриття поділу від 08.04.2019 за №46351597; рішення державного реєстратора Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відкриття поділу від 08.04.2019 за №46348694;

- припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1703, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1701 та видалити записи про право власності з Державного реєстру речових прав за номерами 34479880, 32796960, 32796549, 32797265.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ПП «ФСТ» на праві приватної власності є власником об`єкта нерухомого майна бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , загальною площею у 0,9882 га.

Право власності на «Південну Пальміру» було набуте за наказом Господарського суду Одеської області від 24.07.2006 на виконання рішення від 12.07.2006 за №9/206-06 5911 та підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.12.2006, номер витягу 12851469. Згідно тексту даного наказу: «Зобов`язати Комунальне підприємство «Кілійське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати право власності Малого приватного підприємства «ФСТ» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. К. Маркса, 40-а, р/с НОМЕР_1 у філії ПУМБ м. Ізмаїла, МФО 328191, код 30365811) на нерухоме майно базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається із: адміністративного будинку: літ. «А», площею 38.9 кв.м, адміністративного будинку: літ. «Б», площею 43,8 кв.м, ідальні: літ, «В», площею 272,6 кв.м, душу: літ. «Г», площею 13 кв.м, 19 будиночків для відпочинку: літ. «Д», площею 21,3 кв.м, літ, «Е», площею 21,5 кв.м, літ. «Ж», площею 21,5 кв.м, літ. «З», площею 36,1 кв.м, літ. «И», площею 21,3 кв.м, літ. «К», площею 21,4 кв.м, літ. «Л», площею 36,6 кв.м, літ, «М», площею 21,4 кв.м, літ, «Н», площею 21,3 кв.м, літ. «О», площею 21,4 кв.м, літ. «П», площею 36,2 кв.м, літ. «Р», площею 36,3 кв.м, літ, «С», площею 36,3 кв.м, літ. «Т», площею 36,2 кв.м, літ, «У», площею 36,2 кв.м, літ, «Ф», площею 36,3 кв.м літ. «Х», площею 36,1 кв.м, літ. «Ц», площею 35,4 кв.м, літ., «Ш», площею 26,4 кв.м, убиралень; літ, «Ч», площею 18,7 кв.м, літ, «Щ», площею 1,2 кв.м, надвірних споруджень забору: №1,2,3,4,5 тротуару: №6, мощення: №7,8 цистерни: №9, трансформаторів: №10,11 бетонного стовпа, №12, розташована на земельній ділянці загальною площею 0, 988 га по АДРЕСА_1 ».

У 2007 році був розроблений План встановлення меж земельної ділянки 001001 бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », с. Приморське, Кілійського р-ну, Одеської області, згідно якого земельна ділянка являє собою багатокутник, одна межа якого суміжна з землями загального користування сільської ради (дорога), інша із землями сільської ради.

16 січня 2019 року Кілійська районна державна адміністрація видала розпорядження №17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 . Для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область», в якому було розглянуто та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, виділено в натурі земельну ділянку за рахунок земель рекреаційного призначення площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1634) і передано у власність ОСОБА_2 ..

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації №71 від 20.03.2019 «Про затвердження громадянам ОСОБА_3 та іншим (всього 5 гр.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського р-ну Одеської області», таким же чином було виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення, зокрема:

-земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1702) і передано у власність громадянину ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського р-ну Одеської обл.;

-земельні ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1703) і передано у власність громадянину ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського р-ну Одеської обл.;

-земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1701) і передано у власність громадянці ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського р-ну Одеської обл.

Проекти землеустрою для вищевказаних земельних ділянок були розроблені ТОВ «Бюро проектування та експертизи» (згідно тексту розпоряджень).

Як виявилось пізніше з даних держгеокадастру, межі земельних ділянок за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1701, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1703 накладаються на межі земельної ділянки, на якій розташований належний ПП «ФСТ» об`єкт нерухомості база відпочинку «Південна Пальміра» по вул. Курортна вс. Приморське, Кілійського р-ну, Одеської обл., що свідчить про порушення встановленого порядку права користування приватним підприємством даної земельної ділянки.

В подальшому право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1701, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1703 було набуте ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу.

Згідно положень ст. 28 Закону України «Про землеустрій» з-поміж інших, до обов`язків розробників документації із землеустрою входять дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Саме такою зацікавленою особою і є ПП «ФСТ», оскільки являється сусіднім землекористувачем до земельних ділянок, які були виділені зазначеними розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації.

Але під час розробки проектів землеустрою ні ТОВ «Бюро проектування та експертизи», ні Кілійська районна державна адміністрація ніяким чином не контактувало з ПП «ФСТ» як із зацікавленою особою сусіднім землекористувачем до земельних ділянок, щодо виділення яких й була розроблена дана документація. Розробник документації порушив свої обов`язки, регламентовані Законом України «Про землеустрій», а саме не інформував ПП «ФСТ» як зацікавлену особу щодо проведення землеустрою. На земельній ділянці, на якій розташована база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », були встановлені межові знаки, тож ТОВ «Бюро проектування та експертизи» не могло виконати цей етап розробки землевпорядної документації та ігнорувало існуючі межові знаки при розробці документації, надавши недостовірні відомості.

Також, як зазначив представник позивача, за даними публічної кадастрової мапи (https://map. land.gov.ua), земельні ділянки із кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1703, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1701 знаходяться у межах прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря.

Зазначені земельні ділянки Кілійська районна державна адміністрація виділила в цілях індивідуального дачного будівництва, що йде в супереч із положеннями водного законодавства щодо застосування території прибережних захисних смуг та являється їх грубим порушенням, так як не мала право надавати ці земельні ділянки у приватну власність, оскільки за даними положенням законодавства вони є доступними для надання з державної власності виключно на умовах оренди.

До Одеської обласної державної адміністрації представником позивача був направлений адвокатський запит щодо факту погодження ТОВ «Бюро проектування та експертизи» та Кілійською районною державною адміністрацією зазначених проектів землеустрою з відповідним структурним підрозділом ОДА, на який було отримано відповідь, згідно тексту якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1701, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на розгляд та погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА як до відповідного структурного підрозділу, який здійснює погодження проектів землеустрою, не надходили.

Даний факт свідчить про те, що землевпорядна документація не тільки була розроблена із низкою допущених помилок, та не була погоджена належним чином згідно положень законодавства.

23 червня 2021 року адвокат Строкова Антоніна Григорівна в інтересах третьої особи ТОВ «Бюро проектування та експертизи» надала суду пояснення на позовну заяву, відповідно до яких зазначено, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», ТОВ «Бюро проектування та експертизи», на підставі договорів-замовлення від 10.02.2017 за №39/4-39/5, було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (всього 5 громадян) та гр. ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область.

Для розроблення проекту землеустрою, замовниками були надані вихідні дані, а саме: розпорядження голови Кілійської районної державної адміністрації від 06.01.2017 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області вищезазначеним громадянам, та довідки із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями із зазначенням категорії земель, за рахунок яких здійснюється відведення земельних ділянок, а саме: за рахунок земель рекреаційного призначення.

В свою чергу, відповідно до ст. 50-52 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У відповідності до ст. ст. 186, 186-1, проекти були погоджені в установленому законом порядку, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», отримали позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації та як наслідок були затверджені Кілійською районною державною адміністрацією. Таким чином, вважають, що земельні ділянки були відведені, сформовані та передані у власність з дотриманням вимог Земельного кодексу Украйни.

Тому вважають, що твердження позивача про відведення та передачі у власність земельних ділянок які становлять землі водного фонду є безпідставними, оскільки землі рекреаційного призначення та землі водного фонду це дві різні категорії земель, кожен з який має свій режим використання, що визначено ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України. При цьому, інформація про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, зазначається у Схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, яким у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу, мають відповідати рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою,

Більш того, рішенням Приморської сільської ради від 29.05.2007 за №139, був затверджений Проект із землеустрою для визначення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря Кілійського району Одеської області, відповідно до якого, спірні земельні ділянки не входять в прибережну захисну смугу. Ця інформація відкрита і доступна за посиланням https://map.land.gov.ua.

В свою чергу, згідно п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Таким чином, із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 за №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» слід виходити за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги. Обмеження у використанні земель, відповідно до ст. 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр», включається до Державного земельного кадастру, однак такі обмеження щодо спірних земельних ділянок в ДЗК не зазначені.

Також зазначає, що обґрунтовуючи зміст позовних вимог, позивач просить, спірні розпорядження визнати противоправними, скасувати, припинити право власності ОСОБА_1 та видалити записи про право власності на земельні ділянки з Державного реєстру прав за кадастровими номерами:5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1701 відведення та передачі у власність земельних ділянок, межі яких накладаються на межі земельної ділянки, на якій розташований належний на праві власності Позивачу об`єкт нерухомості ділянки базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та на підтвердження своїх вимог, в якості доказу Позивачем було надано Висновок експерта №154/21 судової земельно технічної експертизи.

Однак, доводи позивача гуртуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи. Сам Позивач надавши до суду відомості, що підтверджують право власності ОСОБА_1 при цьому не надав жодного доказу, що підтверджують його права на суміжну земельну ділянку окрім технічного паспорта від 05.10.2005 на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а тому не породжує прав та обов`язків для особи. При цьому, Позивач зазначає, що межі його володінь встановлені згідно Плану встановлення меж земельної ділянки 001001 бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », хоча такого виду документації і Законом України «Про землеустрій» ніколи не передбачалось у жодній із його редакцій.

З огляду на вищезазначене, та те, що частина поверхні земної суші, на якій розміщені будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не сформована, як об`єкт цивільних прав, межі її не встановлені, дійсну площу не визначено, а відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру прав на нерухоме майно, межі земельних ділянок за кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1701 не можуть накладатись на земельну ділянку ПП «ФСП» оскільки такої не існує.

А відтак, твердження про те, що спірні земельні ділянки частково розташовані або можуть бути частково розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у користування ТОВ «ФСТ» є безпідставними та необґрунтованими. Більш того, ніяких межових знаків, при проведенні геодезичних робіт, виявлено не було.

Більш того, непогодження меж земельної ділянки саме по собі не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передання земельної ділянки у власність.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до суду в якості доказу був наданий висновок експерта №154/21 судової земельно технічної експертизи, складений 29.04.2021, виконаний судовим експертом Сікорською Оленою Анатоліївною, представник вважає цей висновок неналежним доказом, оскільки він не відповідає законодавству України, в т.ч. по складу та оформленню діючій Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 за №53/5, та не є за своїм статусом результатом судової експертизи, а може лише розглядатись тільки як результат експертного дослідження, разом з тим експерт, у своєму дослідженні не використовувала правовстановлюючі документи та документацію із землеустрою на земельні ділянки за кадастровими номерами: №5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1702, 512233000:01:001:1701, натомість провела експертне дослідження на підставі лише технічного паспорта на базу відпочинку «Південна Пальміра", який не є правовстановлюючим документом на землю. При цьому, за результатами дослідження експерт зробила висновок, про те, що присутнє накладення на земельну ділянку, на якій розташована база відпочинку, що теж не відповідає дійсності, оскільки спірні земельні ділянки вільні від будб-яких споруд. Позивач стверджує, що Кілійська районна державна адміністрація відвела та виділила у приватну власність земельні ділянки, які накладаються на межі земельної ділянки, на якій розташована, належна позивачу база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що є прямим порушенням визначеного порядку користування земельною ділянкою ПП «ФСТ», а також його законних прав та інтересів та Позивач вважає себе власником/користувачем частини території, на якій розташовані земельні ділянки, належні відповідачу ОСОБА_1 , який в свою чергу, ці земельні ділянки придбав за цивільним договором і є добросовісним набувачем.

Враховуючи викладене представник третьої особи ТОВ «Бюро проектування та експертизи» просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 1. а.с. 175-199).

07 липня 2021 року відповідач, Ізмаїльська районна державна адміністрації, надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 16.01.2019 за №17 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область. Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 за №71 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 та іншим (всього 5 гр.) для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), Кілійського району, Одеської області.

Зазначені розпорядження були прийняті в порядку, передбаченому чинним законодавством та в межах наданих повноважень, що підтверджується наступними положеннями законодавства. Відповідно до ст. 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, в тому числі, для індивідуального дачного будівництва. Земельні ділянки передані у відповідності до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Земельні ділянки передані за рахунок земель рекреаційного призначення.

Твердження позивача стосовно того, що Кілійською РДА виділено земельні ділянки всупереч положенням водного законодавства не відповідають дійсності, оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703 надані з категорії земель рекреаційного призначення та не є землями прибережної захисної смуги. Згідно положень ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Окрім того, Згідно вимог Водного, Земельного кодексів України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Відведені розпорядженнями Кілійської райдержадміністрації земельні ділянки не перебувають у межах прибережної захисної смуги, що підтверджується даними публічної кадастрової мапи. Оскільки відповідно до ст. 14 «Про держаний земельний кадастр» відомості щодо обмеження у використанні земель зазначаються у Державному земельному кадастрі.

Щодо порушень Кілійською райдержадміністрацією прав землекористувача ПП "ФСТ», зазначає, що позивач дійшов передчасних висновків щодо наявності накладення земельних за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703 на межі земельної ділянки, на якій розташований належний ПП «ФСТ» об`єкт нерухомості база відпочинку «Південна Пальміра» по вул. Курортна в с. Приморське, Кілійського району.

Позивачем не надано документів, які б підтверджували право власності або користування земельною ділянкою під зазначеним об`єктом нерухомості. Як зазначається самим позивачем для встановлення зазначеного порушення є необхідним проведення судової земельно- технічної експертизи. Окрім того непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення про затвердження проекту землеустрою недійсним.

Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, зазначено, що згідно ст. ст. 186, 186-1 ЗК України, у редакції, що діяла на момент винесення розпорядження Кілійської райдержадміністрації, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього ЗК України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. Погодження структурного підрозділу відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища вимагається у випадку відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги.

Враховуючи вищенаведене, розпорядження від 16.01.2019 за №17, від 20.03.2019 за №71, якими відведені земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва прийняті Кілійською райдержадміністрацією в межах повноважень, в порядку передбаченому законодавством чинним на момент їх прийняття, отже відсутні підстави для визнання зазначених розпоряджень противоправними та їх скасування. На підставі викладеного Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області просила суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю (т. 1. а.с. 204-207).

13 липня 2021 року відповідач ОСОБА_1 суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач в своїй позовній заяві зазначає, що Кілійська РДА відвела та виділила у приватну власність ряд земельних ділянок, межі яких накладаються на межі земельної ділянки, на якій розташований належний на праві власності позивачу об`єкт нерухомості - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що за твердженням позивача є прямим порушенням визначеного порядку користування земельною ділянкою Позивачем, а також порушенням його законних прав і інтересів. Однак, позивачем не зазначено, яке саме його право було нібито порушено Відповідачами, та не надано жодних доказів, що підтверджують наявність у Позивача такого права, не наведено жодної інформації про земельну ділянку як об`єкт цивiльних прав, на яку нібито накладаються належні ОСОБА_1 на праві власності земельні ділянки, не зазначено ані кадастрового номера земельної ділянки, ані наведено інформації про те, на підставі чого та коли таку земельну ділянку було сформовано тощо. Відповідно, і не надано жодних доказів на підтвердження факту формування та існування цієї земельної ділянки.

Надані позивачем копії рішення Господарського суду Одеської області у справі №9/206-06-5911 від 12.07.2006, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12851469 від 12.12.2006 та технічного паспорту на базу відпочинку лише підтверджують наявність прав на окремий об`єкт нерухомого майна базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте жодним чином на момент звернення до суду із позовом не підтверджують наявність у позивача будь-яких прав на земельну ділянку, на якій розташована ця база відпочинку.

Тобто, позивачем в позовній заяві не зазначено підстави виникнення та існування якого-небудь права на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві власності позивачу об`єкт нерухомості база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також не надано жодного доказу на підтвердження наявності у позивача будь-якого права на цю земельну ділянку.

Позивачем не доведено факту накладення (перетинання) земельних ділянок, не надано ані інформації, ані доказів, що підтверджують формування земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку, та вiдповiдно, що підтверджують її місце розташування, межі, координати поворотних точок тощо.

Щодо наданого представником позивача Висновку судової земельно-технічної експертизи №154/21 від 29.04.2021, складеного експертом Сікорською О.А. на замовлення позивача ПП «ФСТ», відповідач вважає, цей Висновок недопустимим та недостовірним доказом через порушення порядку проведення дослiдження, адже вирішити поставлені на експертизу питання можна вирішити лише за умови дослідження відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку.

Щодо наданого позивачем Технічного звіту з кадастрової зйомки, виконаного замовлення ПП «ФСТ» ФОП ОСОБА_7 , слід зазначити, що цей Технічний звіт також не є документацією із землеустрою відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» та не є підставою для формування земельної ділянки і визначення її меж, через що, не є належним та допустимим доказом на підтвердження меж земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку, та підтвердження її місця розташування, через що також і не є належним доказом факту існування накладень на цю земельну ділянку належних відповідачу на праві власності земельних ділянок.

Tим самим, позивачем не надано жодних доказів, що б підтверджували формування земельної ділянки, нa якій розташована база відпочинку, тa підтверджували б місце розташування цієї ділянки, її межі тощо, не надано суду жодної документації із землеустрою, якою сформовані належні відповідачу ОСОБА_1 на праві власності земельні ділянки, визначені межі та координати поворотних точок цих ділянок тощо.

Разом з тим, відповідач зазначив, що наскільки йому відомо, у 2017 році розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області громадянам України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .. На підставі наданих дозволів відповідно до законодавства України ТОВ «Бюро проектування та експертизи», було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вище перелічених громадян, після погодження яких відповідно до вимог ст. ст. 186-186-1 ЗК України і отримання позитивного висновку Державної експертизи землевпорядної документації їх було передано на затвердження до районної державної адміністрації.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації №17 від 16.01.2019 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності у власність за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області , а також передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1634 площею 0,1000га.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації №71 від 20.03.2019 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності у власність за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а також передано у власність громадян земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1699 площею 0,1000 га гр. ОСОБА_9 ; 5122383000:01:001:1700 площею 0,1000 га гр. ОСОБА_10 ; 5122383000:01:001:1701 площею 0,1000 га гр. ОСОБА_5 ; 5122383000:01:001:1702 площею 0,1000 га гр. ОСОБА_3 ; 5122383000:01:001:1703 площею 0,1000 га гр. ОСОБА_4 ..

Земельна ділянка, на якій розташована база відпочинку позивача, не є сформованою, відомості про неї відсутні в Державному земельному кадастрі та, відповідно, в Публічній кадастровій карті України, та окрім того, позивачем не надано суду доказів того, що він є суміжним землекористувачем, тобто, що йому належить на підставі якогось права земельна ділянка, яка є суміжною по вiдношенню до тих земельних ділянок, що відводились у власність вищевказаних громадян.

Таким чином, громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було у встановленому законодавством порядку отримано у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації земельні ділянки рекреаційного призначення з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та у подальшому, відповідачем ОСОБА_1 також з дотриманням вимог чинного законодавства України було придбано у власність шляхом купівлі на підставі цивільно-правових угод вищевказані земельні ділянки у громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ..

Враховуючи викладене відповідач вважав позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (т. 1, а.с. 214-221).

Адвокат Дьяков Віталій Олександрович в інтересах позивача, ПП «ФСТ», в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник відповідача Ізмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Адвокат Строкова Антоніна Григорівна в інтересах третьої особи, ТОВ «Бюро проектування та експертиз», в судове засідання з`явилась, підтримала пояснення надані нею раніше та заперечувала проти задоволення позову.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року позов ПП «ФСТ» до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Бюро проектування та експертизи» про визнання противоправним та скасування розпоряджень місцевої державної адміністрації та припинення права власності задоволено частково.

Судом визнано протиправним та скасовано розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 16.01.2019 за №17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область»;

визнано протиправним та скасовано розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 за №71 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), Кілійського району, Одеської області»;

визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Одеської області Чумаченко Л.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.02.2019 за №45596362 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122383000:01:001:1634, яка розташована: Одеська область, Кілійський район, с/рада Приморська;

визнано протиправним та скасованорішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.04.2019 за №46349087 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122383000:01:001:1701;

визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.04.2019 за №46351597щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702;

визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Федотова Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.04.2019 за №46348694 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703;

припинено право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на земельні ділянки за кадастровими номерами №5122383000:01:001:1634, №5122383000:01:001:1703, №5122383000:01:001:1702, №5122383000:01:001:1701. В частині видалення записів про право власності з Державного реєстру речових прав відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Представники Приватного підприємства «ФСТ» та Ізмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання судової повістки та довідка про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету Електронного суду.

Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5ЦПК Українипередбачено,що, здійснюючиправосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (стаття 19 Конституції України).

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов`язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.

За положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За нормами частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно статі 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина 5 статті 158 ЗК України).

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 статті 152 ЗК України визначає способи захисту порушених прав, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №181-ХХХІІІ-ХХ від 06.08.2001 малому приватному підприємству «ФСТ» надано у тимчасове користування терміном на один рік із правом щорічного переоформлення договору на умовах оренди земельну ділянку зі складу земель запасу сільської ради, розташовану в рекреаційній зоні с. Приморське для будівництва, розміщення і функціонування бази відпочинку, площею 0,5071 га, (т. 1, а.с. 190).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №194-ХХХІІІ-ХХ1 від 20.12.2001 МПП «ФСТ» надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років земельну ділянку зі складу земель запасу сільської ради, розташовану в рекреаційній зоні с. Приморське для будівництва, розміщення і функціонування бази відпочинку, площею 0,4809 га, (т. 1, а.с. 19).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року по справі №9/206-06-5911 визнано право власності МПП «ФСТ» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. К. Маркса, 40-а, р/с 26005964866324 у філії ПУМБ м. Ізмаїла, МФО 328191, код 30365811) на нерухоме майно базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається з: адміністративного будинку: літ. «А», площею 38.9 кв.м, адміністративного будинку: літ. «Б», площею 43,8 кв.м., ідальні: літ, «В», площею 272,6 кв.м, душу: літ. «Г», площею 13 кв.м, 19 будиночків для відпочинку: літ. «Д», площею 21,3 кв.м, літ, «Е», площею 21,5 кв.м, літ. «Ж», площею 21,5 кв.м, літ. «З», площею 36,1 кв. м, літ. «И», площею 21,3 кв.м, літ. «К», площею 21,4 кв.м., літ. «Л», площею 36,6 кв.м, літ, «М», площею 21,4 кв.м, літ, «Н», площею 21,3 кв.м, літ. «О», площею 21,4 кв.м, літ. «П», площею 36,2 кв.м, літ. «Р», площею 36,3 кв.м, літ, «С», площею 36,3 кв.м, літ. «Т», площею 36,2 кв.м, літ, «У», площею 36,2 кв.м, літ, «Ф», площею 36,3 кв.м. літ. «Х», площею 36, 1 кв. м, літ. «Ц», площею 35,4 кв.м, літ., «Ш», площею 26,4 кв.м, убиралень; літ, «Ч», площею 18,7 кв.м, літ, «Щ», площею 1,2 кв.м, надвірних споруджень забору: №1,2,3,4,5 тротуару: №6, мощення: №7,8 цистерни: №9, трансформаторів: №10,11 бетонного стовпа, №12, розташована на земельній ділянці загальною площею 0, 988 га по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 19-21).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12851469 від 12.12.2006 виданого КП «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» встановлено, що база відпочинку «Південна Пальміра», яка розташована Одеська область, Кілійський район, сільська рада Приморська, узбережжя Чорного моря на праві приватної власності відповідно до наказу спр.№9/206-06-5911 від 24.07.2006 виданого Господарським судом Одеської області належить ПП «ФСТ», номер запису; 46 в книзі; 12 стор. 46 (т. 1, а.с. 22).

Відповідно до рішення №139-V-VII від 29.05.2007 Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області про затвердження «Проекту із землеустрою для визначення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря на території Кілійського району Одеської області" Приморською сільською радою затверджено матеріали» Проекту із землеустрою для визначення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря на території Кілійського району Одеської області» (т. 1, а.с. 187).

Згідно розпорядження №12 від 06.01.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація розглянувши заяву ОСОБА_4 від 05.12.2016 за №Н-424, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 159-160).

Згідно розпорядження №17 від 06.01.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація розглянувши заяву ОСОБА_5 від 05.12.2016 за №К-427, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 160-161).

Згідно розпорядження №19 від 06.01.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація розглянувши заяву ОСОБА_9 від 05.12.2016 за №Т-429, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 163-164).

Згідно розпорядження №26 від 06.01.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація розглянувши заяву ОСОБА_3 від 05.12.2016 за №Г-425, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 166-167).

Згідно розпорядження №25 від 06.01.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація розглянувши заяву ОСОБА_2 від 05.12.2016 за №Б-428, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 165,182).

Згідно розпорядження №139 від 03.03.2017 Кілійської районної державної адміністрації «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація затвердила детальний план території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської рада Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва загальною площею 1,8168 га (т. 1, а.с. 186).

Як вбачається з висновку державної експертизи землевпорядної документації №2020-17 від 08.12.2017 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та іншим (всього 5 гр.) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повернено на доопрацювання. Зауваження та пропозиції щодо землевпорядної документації: в проекті землеустрою доопрацювати: кадастрові плани привести у відповідність до ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»; завдання на розробку проекту землеустрою оформити згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року №266; переліки обмежень у використанні земельних ділянок надати з урахуванням вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051; матеріали перенесення меж земельних ділянок привести у відповідність до вимог п. 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010; долучити документальне підтвердження встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря, відповідно до вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України; матеріали проекту привести у відповідність до вимог ст. 22 Закону України «Про державний земельний кадастр» (т. 1, а.с. 192).

Як вбачається з висновку державної експертизи землевпорядної документації №2591-18 від 03.10.2018 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повернуто на доопрацювання. Зауваження та пропозиції щодо землевпорядної документації: в матеріалах проекту землеустрою доопрацювати: перелік обмежень у використанні земельної ділянки привести у відповідність відповідно до вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за №1051; уточнити суміжних землевласників (землекористувачів) та у разі необхідності погоди з ними межі відповідно до вимог ст. 198 Земельного кодексу України; кадастровий план привести у відповідність до ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; на графічних матеріалах проекту землеустрою нанести межі водоохоронної та прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря та долучити документальне підтвердження її встановлення, відповідно до вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України; в проекті землеустрою до розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 03.03.2017 за №139 щодо затвердження детального плану території земельної ділянки, долучити графічний матеріал з умовними позначеннями, нанесеними межами земельної ділянки, межами прибережної захисної смуги усіх водних об`єктів; відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18 травня 2010 року до акту приймання-передачі межових знаків на зберігання долучити кроки межових знаків переданих на зберігання; топографо-геодезичні вишукування привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року за №1075; матеріали проекту привести у відповідність до вимог ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; копії документів та матеріалів надати відповідно до п. 3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 за №391 (із змінами та доповненнями), (т. 1, а.с. 193).

Відповідно до розпорядження №17 від 16.01.2019 Кілійської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 0,1000 га за рахунок земель рекреаційного призначення (кадастровий номер №5122383000:01:001:1634) і передано її у власність громадянину ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 23).

Відповідно до розпорядження №71 від 20.03.2019 Кілійської районної державної адміністрації «Про затвердження гр. ОСОБА_3 та іншим (всього 5 гр.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), Кілійського району, Одеської області» встановлено, що Кілійська районна державна адміністрація затвердила ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), Кілійського району Одеської області та виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення:

- площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1702) і передано її у власність громадянину ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;

- площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1700) і передано її у власність громадянину ОСОБА_10 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;

- площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1703) і передано її у власність громадянину ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;

- площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1699) і передано її у власність громадянину ОСОБА_9 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;

- площею 0,1000 га (кадастровий номер №5122383000:01:001:1701) і передано її у власність громадянину ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області (т. 1, а.с. 24-25).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156802516 від 19.02.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45596362 від 19.02.2019 14:41:37 державного реєстратора Чумаченко Л.Ю., Кілійська районна державна адміністрація, Одеська область, винесеного на підставі Розпорядження серії та номер 17, виданого 16.01.2019 Кілійською районною державною адміністрацією, 14.02.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1634, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1768749151223, (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2019 посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2175 встановлено, що ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність і зобов`язався сплатити певну грошову суму за земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1634. Вказана земельна ділянка належить «Продавцю» на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2019 за №191656812, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5112670242019, виданого відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 05.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1768749151223 (т. 1, а.с. 31-32).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №191672444 від 05.12.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50041053 від 05.12.2019 12:51:04 приватного нотаріуса Юрченко М.Є., Кілійський районний нотаріальний округ, Одеська область, винесеного на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2175, виданий 05.12.2019, 05 грудня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1634, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1768749151223, (т. 1, а.с. 30).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162599399 від 08.04.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46349087 від 08.04.2019 11:30:17 державного реєстратора Федотова Ю.Ф., Ренійська районна державна адміністрація, Одеська область, винесеного на підставі Розпорядження серії та номер 71, виданого 20.03.2019 Кілійською районною державною адміністрацією, 02.04.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1701, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804987951223, (т. 1, а.с. 35).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2019 посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1418 встановлено, що ОСОБА_5 продала та передала у власність, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність і зобов`язався сплатити певну грошову суму за земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1701. Вказана земельна ділянка належить «Продавцю» на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2019 за №177265768, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5111012642019, виданого відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 13.08.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1804987951223, (т. 1, а.с. 38-39).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177294848 від 13.08.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48215438 від 13.08.2019 13:50:05 приватного нотаріуса Юрченко М.Є., Кілійський районний нотаріальний округ, Одеська область, винесеного на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1418, виданий 13.08.2019, 13 серпня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1701, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804987951223 (т. 1, а.с. 37).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162619876 від 08.04.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46351597 від 08.04.2019 11:30:17 державного реєстратора Федотова Ю.Ф., Ренійська районна державна адміністрація, Одеська область, винесеного на підставі Розпорядження серії та номер 71, виданого 20.03.2019 Кілійською районною державною адміністрацією, 02.04.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, (т. 1, а.с. 42).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2019 посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1415 встановлено, що ОСОБА_3 продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність і зобов`язався сплатити певну грошову суму за земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702. Вказана земельна ділянка належить «Продавцю» на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2019 за №177262015, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5111012682019, виданого відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 13.08.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1805130451223 (т. 1, а.с. 46-47).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177290875 від 13.08.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48215016 від 13.08.2019 13:32:45 приватного нотаріуса Юрченко М.Є., Кілійський районний нотаріальний округ, Одеська область, винесеного на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1415, виданий 13.08.2019, 13 серпня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223 (т. 1, а.с. 45).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162596281 від 08.04.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46348694 від 08.04.2019, 11:30:17 державного реєстратора Федотова Ю.Ф., Ренійська районна державна адміністрація, Одеська область, винесеного на підставі Розпорядження серії та номер 71, виданого 20.03.2019 Кілійською районною державною адміністрацією, 02.04.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223, (т. 1, а.с. 50).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2019 посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1421 встановлено, що ОСОБА_4 продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність і зобов`язався сплатити певну грошову суму за земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703. Вказана земельна ділянка належить «Продавцю» на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2019 за №177269761, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5111012672019, виданого відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 13.08.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1804968851223 (т. 1, а.с. 54-55).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177297720 від 13.08.2019 встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48215797 від 13.08.2019, 14:03:00 приватного нотаріуса Юрченко М.Є., Кілійський районний нотаріальний округ, Одеська область, винесеного на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1421, виданий 13.08.2019, 13 серпня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території с/рада Приморська, Кілійський район, Одеська область, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703, форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223 (т. 1, а.с. 53).

Згідно відповіді Одеської обласної державної адміністрації №Д-0445-1.1.-010-376 від 05.03.2021 встановлено, що проекти землеустрою, щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1699 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на розгляд та погодження до Департаменту не надходили (т. 1, а.с. 57).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.06.2021 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1701, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, розташовані на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, площею 0,1 га кожна, на праві власності належать ОСОБА_1 та мають вид обмеження водоохоронна зона, (т. 1, а.с. 195-198).

З висновку експерта №154/21 від 29.04.2021, складеного судовим експертом Сікорською О.А. вбачається, що фактична площа земельної ділянки, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ», об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по вул. Курортна в с. Приморське, Кілійського району Одеської області, складає 9 882 кв.м (0,9882 га), межі описуються наступним чином:

- межа обмежена поворотними точками 1-2-3-4-5-6 довжиною відрізків (м) 6,90+16,62+0,16+17,95+10,27;

- поворот праворуч, поворотні точки 6-7-8 з довжинами відрізків (м). 50,22+31,11;

- поворот праворуч, поворотні точки 8-9-10-11-12 з довжинами відрізків (м) 3,30+5,03+6,15+12,51;

- поворот ліворуч, поворотні точки 12-13-14 з довжинами відрізків (м) 22,31+9,92;

- поворот праворуч, поворотні точки 14-15-16-17 з довжинами відрізків (м) 77,26+2,00+18,93;

- поворот праворуч, поворотні точки 17-18-19-20 з довжинами відрізків (м) 24,33+25,99+20,68;

- поворот праворуч, поворотні точки 20-21-22 з довжинами відрізків (м) 11,33+37,68;.

- поворот ліворуч, поворотні точки 22-1 з довжинами відрізків (м) 68,50.

Під час проведення дослідження виявлено накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1634 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 . Площа накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1634 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 становить 1000 кв.м (0,1000 га), межі накладання описуються таким чином: від точки «26» до точки «27» довжиною 21,31 м: від точки «27» до точки «28» довжиною 33,88 м; від точки «28» до точки «29» довжиною 4,42 м; від точки «29» до точки «30» довжиною 6,31 м; від точки «30» до точки «31» довжиною 21,34 м; від точки «31» до точки «32» довжиною 3,03 м; від точки «32» до точки «26» довжиною 41,52 м.

Під час проведення дослідження виявлено накладання меж земельної ділянки з кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 . Площа накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 становить 233 кв.м (0,0233 га), межі накладання описуються наступним чином: від точки «21» до точки «25» довжиною (м) 0,17+9,36; від точки «25» до точки «24» довжиною 9,13 м; від точки «24» до точки «19» довжиною 13,03 м; від точки «19» до точки «20» довжиною 20,69 м; від точки «20» до точки «21» довжиною 11,33 м.

Під час проведення дослідження виявлено накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 . Площа накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 становить 388 кв.м (0,0388 га), межі накладання описуються наступним чином: від точки «24» до точки «23» довжиною 25,86 м; від точки «23» до точки «18» довжиною 16,98 м; від точки «18» до точки «19» довжиною 25,99 м; від точки «19» до точки «24» довжиною 13,03 м.

Під час проведення дослідження виявлено накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1701 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Південна Пальміра» по АДРЕСА_1 . Площа накладання меж земельної ділянки кадастровий номер 5122383000:01:001:1701 на земельну ділянку, на якій розташований належний на праві приватної власності ПП «ФСТ» об`єкт нерухомого майна база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 становить 418 кв.м (0,0418 га), межі накладання описуються наступним чином: від точки «23» до точки «16» довжиною 22,60 м; від точки «16» до точки «17» довжиною 18,93 м; від точки «17» до точки «18» довжиною 24,32 м; від точки «18» до точки «23» довжиною 16,98 м (т. 1, а.с. 80-96).

Суд визнав висновок експерта №154/21 від 29.04.2021, складеного судовим експертом Сікорською О.А. належним та допустим доказом по справі, враховуючи те, що іншими учасниками не було надано доказів або заявлено клопотань про проведення іншої експертизи по справі на спростування вказаного висновку.

Обставини, які визнаються учасниками справи, відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 12 липня 2006 року по справі №9/206-06-5911 визнано право власності малого приватного підприємства «ФСТ» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. К. Маркса, 40-а, р/с 26005964866324 у філії ПУМБ м. Ізмаїла, МФО 328191, код 30365811) на нерухоме майно базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається з: адміністративного будинку: літ. «А», площею 38.9 кв.м, адміністративного будинку: літ. «Б», площею 43,8 кв.м, ідальні: літ, «В», площею 272,6 кв.м, душу: літ. «Г», площею 13 кв.м, 19 будиночків для відпочинку: літ. «Д», площею 21,3 кв.м, літ, «Е», площею 21,5 кв.м, літ. «Ж», площею 21,5 кв.м, літ. «З», площею 36,1 кв.м, літ. «И», площею 21,3 кв.м, літ. «К», площею 21,4 кв.м, літ. «Л», площею 36,6 кв.м, літ, «М», площею 21,4 кв.м, літ, «Н», площею 21,3 кв.м, літ. «О», площею 21,4 кв.м, літ. «П», площею 36,2 кв.м, літ. «Р», площею 36,3 кв.м, літ, «С», площею 36,3 кв.м, літ. «Т», площею 36,2 кв.м, літ, «У», площею 36,2 кв.м, літ, «Ф», площею 36,3 кв.м, літ. «Х», площею 36, 1 кв.м, літ. «Ц», площею 35,4 кв.м, літ., «Ш», площею 26,4 кв.м, убиралень; літ, «Ч», площею 18,7 кв.м, літ, «Щ», площею 1,2 кв.м, надвірних споруджень забору: №1,2,3,4,5 тротуару: №6, мощення: №7,8 цистерни: №9, трансформаторів: №10,11 бетонного стовпа, №12, та розташована на земельній ділянці загальною площею 0, 988 га по АДРЕСА_1 і цей факт, щодо площі земельної ділянки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розміром 0,9888 га, з дня винесення рішення по теперішній час ніким не оспорювався.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1,2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 792ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс Українивизначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України«Про орендуземлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно достатті 120 ЗКістатті 377 ЦКу редакції, чинній на час набуття права власності, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Із виникненням прав власності на будівлю чи споруду в особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені земельні ділянки за територіальними межами збігаються із земельною ділянкою, щодо якої було укладено договір оренди земельної ділянки з ПП «ФСТ» та Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. 83, 84 цього Кодексу.

Наведене узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, зазначеного у правової позиції у постанові від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодись неможливо, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, №303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак,в порушенняположень статей12,81,263,264ЦПК Українисуд першоїінстанції неперевірив належнимчином обставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи,не надавправильної оцінкинаявним усправі доказамта помилковозастосував нормиматеріального права.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Колегія суддіввважає,що позивачем,ПП «ФСТ»не доведеноналежним чиномобґрунтованість підставпозову,а саме,те,що підприємство набулоправо користуванняспірною земельноюділянкою увстановленому закономпорядку,оскільки вматеріалах справивідсутні рішенняПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті №181-ХХХІІІ-ХХвід 06.08.2001МПП «ФСТ»надано у тимчасовекористування терміномна одинрік ізправом щорічногопереоформлення договоруна умовахоренди земельнуділянку зіскладу земельзапасу сільськоїради,розташовану врекреаційній зоніс.Приморське длябудівництва,розміщення іфункціонування базивідпочинку,площею 0,5071га,рішенням Приморськоїсільської радиКілійського районуОдеської області№194-ХХХІІІ-ХХ1від 20.12.2001МПП «ФСТ»надано утимчасове довгостроковекористування наумовах орендитерміном на25років земельнуділянку зіскладу земельзапасу сільськоїради,розташовану врекреаційній зоніс.Приморське длябудівництва,розміщення іфункціонування базивідпочинку,площею 0,4809га,та укладенийв увстановленому закономпорядку договіроренди спірноїземельної ділянки.Лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Й, навпаки, відповідачі, Ізмаїльська районна державна адміністрація та ОСОБА_1 надали суду належні, допустимі та достовірні докази, якими повністю спростовуються підстави позову. Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки кадастровий номер 5122383000:01:001:1634, кадастровий номер 5122383000:01:001:1701, правомірно, тому законних підстав для припинення його права власності на вказані земельні ділянки немає.

Так, у пунктах 48-55, 61-67 постанови від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16 (провадження №14-28цс 20) Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок: «В силу частин другої, третьої, четвертої, десятої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповіднийорган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строкрозглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташуванняземельної ділянкивимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів,а такожгенеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкуваннятериторіїнаселених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно частин першої, четвертої, п`ятої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянокдержавної або комунальної власностіукористування втих випадках, коли згідно ззакономземельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про наданнядозволу на розробку проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. …

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема,у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Саме тому у частині першій статті 123 ЗК України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Таким чином, якщо земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а право власності на неї зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то положення статті 123 ЗК України та статті 7Закону України «Про фермерське господарство», якими передбачено одержання дозволу нарозробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження, не підлягають застосуванню.

Тому, висновки судів про те, щоспірна земельна ділянка надана в оренду з порушенням порядку її надання, оскільки таке надання здійснене без розроблення, погодження та затвердження в установленому законом порядку проекту її відведення, не ґрунтуються на законі.

Водночас слід наголосити, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проекту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат».

Встановлено, що спірна земельна ділянка позивача не сформована й не надана в оренду у встановленому законом порядку її надання, оскільки таке надання здійснене без розроблення, погодження та затвердження в установленому законом порядку проекту її відведення.

Отже, позивач не набув у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянку й не має права вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи аналогічну справу, Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16 (провадження №61-19921св18) дійшов наступного висновку, а саме, «стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (East West Alliance Limited v. Ukraine, №19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особадобросовіснийнабувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20жовтня 2011 року(заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16лютого 2017 року (заява №43768/07)).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: Gladysheva v. Russia, №7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; Pchelintseva Others v. Russia, №47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року)».

«Справедлива рівновага» між інтересами суспільства та інтересами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням у її інтереси, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення «тягаря».

Аналізуючи наведені, колегія суддів вважає, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 права на земельну ділянку не забезпечує «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та інтересами власника й порушує його право на мирне володіння майном, а також є порушенням дотримання справедливої рівноваги між інтересами сторін у справі і в наслідок порушенням положень ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статті 1 Протоколу №1 до Конвенції та ст. 1 ЦПК України.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо відповідач ОСОБА_1 внаслідок втручання в його право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20жовтня 2011 року(заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16лютого 2017 року (заява №43768/07)).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захистправ людиниі основоположнихсвобод тапрактику Європейськогосуду зправ людини,правовий висновокВеликої ПалатиВерховного Суду,правові висновкиВерховного Суду,з`ясовуючи наведеніобставина справи,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору,дослідив усідокази,які єу справі,з урахуваннямїх переконливості,належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів вважає, що за обставинами цієї справи, враховуючи всі наведені вище принципи, позбавлення відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки,у даному випадку становитиме не пропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки позивачем не доведено належним, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення спірного майна для захисту інтересів позивача є більш важливими, ніж дотримання права відповідачем, яка при придбанні спірної земельної ділянки проявила необачність, що спричинило негативні наслідки для неї.

Колегія суддів переконана, що відповідач ОСОБА_1 внаслідок втручання в його право власності на спірну земельну ділянку понесе індивідуальний і надмірний тягар, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

До аналогічних висновків щодо застосування права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2019 року у справі №522/14454/15-ц (провадження №61-30882св18), від 22 січня 2020 року у справі №520/7397/15-ц (провадження №61-6759св18).

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належним чином, що відповідачі порушують його право на спірну земельну ділянку, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України його право не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статті 21, 393 ЦК України, статей 123, 125, 126, 152 ЗК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги адвоката Дьякова Віталія Олександровича в інтересах Приватного підприємства «ФСТ» до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро проектування та експертизи» про визнання противоправним та скасування розпоряджень місцевої державної адміністрації та припинення права власності залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 10 лютого 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк