Постанова

від 17.02.2025 по справі 335/176/25

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/176/25 2-а/335/29/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яранцева Євгена Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шлецер А.А., звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яранцева Євгена Анатолійовича в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3729436 від 25.12.2024 року та закрити справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про те, що 25.12.2024 року інспектором 1 взводу 2 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП рядовим поліції Яранцевим Є.А. було винесено постанову згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляну на наступні обставини. Так, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а зауважує, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем 2 за відсутності належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, враховуючи те, що не здійснювавася замір відстані від місця зупинки транспортного засобу під керування позивача до місця посадкового майданчтка для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Зауважує, що у у разі вимушеної зупинки транспортного засобу в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами п.9.9. ПДР.

З огляду на вказані обставини вважає, що позивачем було дотримано пункти правил дорожнього руху в повній мірі.

Також, позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо фіксації правопорушення, при цьому відповідачем не зібрано будь-яких доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У визначений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто шляхом подання оновленої позовної заяви.

Ухвалою суду від 21 січня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

03 лютого 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначено про те, що 25.12.2024 під час несення служби у Запорізькій області, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , яка керуючи транспортним засобом, здійснила зупинку ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9 е ПДР України. В ході розгляду справи, ОСОБА_1 було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності згідно ст.63 Конституції України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

До відзиву представником відповідача додано диск з відеофіксацію обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до настуного висновку.

Відповідно дост.288 КУпАПпостанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеномуКАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.2ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані критерії одночасно є вимогами для суб`єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Судом встановлено, що 25.12.2024 поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальону УПП в Запорізькій області ДПП рядовим поліції Яранцевим Євгеном Анатолійовичем було винесено постанову серії ЕНА №3729438 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

За змістом постанови серії ЕНА №3729438 від 25.12.2024 року вбачається, що 25.12.2024 о 22 год. 49 хв. у м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 2, водій ОСОБА_1 здійснила зупинку транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушила п.15.9 е ПДР України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і заяку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно частини 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно допункту 1.3 Правил дорожнього руху, затвердженихПостановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001року №1306 (надалі -Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.15.9 ПДР зупинка забороняється: a) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, тощо.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1статті 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАПвстановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимогст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідностатті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінністатті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннядоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.1,2ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Тобто положенняЗакону України «Про Національну поліцію»надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення та належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Разом з цим, судом встановлено, що у п.7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відео з реєстратора Motorola solution VB400 473627 XIAOMI 70MAI., який було надано до суду.

Судом досліджено долучений представником відповідача до відзову на позовну заяву відеозапис з якого вбачається, що транспортний засіб Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача стояв із ввімкненою аварійною сигналізацією в межах посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Твердження позивача щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення з огляду на відсутність замірів відстані від зупинки транспортного засобу до посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів суд оцінює критично оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що автомобіль стоїть в межах посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, а тому у суду не виникає жодних сумнівів у тому, що автомобіль позивача зупинений на відстані менш ніж 30 метрів від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, що вочевідь свідчить про порушення позивачем п.15.9 е ПДР України.

Твердження позивача щодо вимушеної зупинки відповідно до положеньп.9.9у зв`язку з технічними несправностями танспортного засобу не підтверджено жодним доказом. При цьому суд звертає увагу, що під час складання протоколу безпосередньо позивач не зазначала з яких підстав виникла вимушена зупинка, водночас, в ході складання протоколу, казала пасажиру свого автомобіля, що поїхали вже.

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача щодо технічної несправності автомобіля, що було причиною зупинки є безпідставним та сумнівними.

Отже, з огляду на наведене, суд доходить до висновку, що факт порушення позивачем п.15.9 е Правил дорожнього руху повністю доведено, а тому оскаржувана постанова про притягнення позивача за ч. 1 ст.122 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, в тому числі наданий відповідачем диск з відеозаписом події адміністративного правопорушення, суд доходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122КУпАП є в повній мірі доведений відповідачем.

Адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, при цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.9,14, 73-79, 90, 139, 242-246, 255, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яранцева Євгена Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складання до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, 23).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.96).

Відповідач 2: поліцейський 1 взводу 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яранцев Євген Анатолійович (адреса: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.96).

Повне рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя: А.Б.Алєксєєнко