Рішення

від 14.02.2025 по справі 442/785/25

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/785/25

Провадження №2/442/532/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області в особі служба у справах дітей про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить: розірвати шлюб та визначити місце проживання дітей. Позов мотивує тим, що 19.06.2003 між ним та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, який зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 216.

За час перебування в шлюбних відносинах, у них народилося троє дітей: донька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спочатку подружнє життя з відповідачкою складалося добре, однак згодом їхні відносини погіршилися, вони перестали розуміти один одного, погляди на виховання дітей та на ведення спільного побуту у них різні.

Протягом тривалого часу, між подружжям ОСОБА_7 відсутні фактичні шлюбні відносини, шлюб існує формально, між ними відсутні такі складові сім`ї як: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов`язків подружжя. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.

Дружина не займається вихованням та утриманням їхніх дітей, не бере участі у їх житті, тобто самоусунулася від виховання неповнолітніх дітей, діти проживають з ним та знаходиться на повному його забезпеченні. За наведених обставин, вирішив звернутися в суд з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що спочатку їхні шлюбні відносини складалися добре, однак з часом чоловік значно зменшив спілкування з нею, зосередивши свою увагу виключно на вихованні дітей. Ця зміна в динаміці їхнього подружнього життя стала перешкодою для підтримання здорових та збалансованих сімейних стосунків, що у свою чергу, вплинуло на загальний стан їхнього шлюбу. Їхні діти тимчасово проживають з батьком. Незважаючи на те, що їхні шлюбні відносини не склалися. Він є хорошим батьком для їхніх дітей. Він повністю забезпечує усі їхні потреби та фактично самостійно їх виховує та утримує з часу, коли вони стали проживати окремо. Просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ-служба у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в судове засідання не з`явився, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги письмові пояснення свідків ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , 19.06.2003 укладено шлюб, який зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 216. Після укладення шлюбу дружині присвоїно прізвище « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Як встановлено, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин сім`ї сторін по справі є те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім`я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати.

Що стосується позову в частині визначення місця проживання дітей, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Із Витягу № 000366/3/-2025 з реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області, вбачається, що позивач ( ОСОБА_1 та його діти донька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками малолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дочки.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дітей з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов`язку брати участь в її утриманні та вихованні.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 160 СК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.06.2003 у відділі реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 216..

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), як основним та єдиним їх утримувачем та таким, що самостійно виховує дітей.

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2025.

Суддя О.В. Крамар