Ухвала від 17.02.2025 по справі 521/2441/25

Справа № 521/2441/25

Провадження № 4-с/521/26/25

У Х В А Л А

17 лютого 2025 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Гуревський В.К., дослідивши матеріали за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шаврова І.І. на дії/бездіяльність державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю стягувача АТ КБ «ПриватБанк», -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю стягувача АТ КБ «ПриватБанк», просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна скаржника, накладеного згідно з постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: АСВП № 50993905, виданий 24.07.2017, видавник: державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Вікторія Іванівна;

-зобов`язати відповідача зняти арешти з майна позивача, які накладені постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: АСВП № 50993905, виданий 24.07.2017, видавник: державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

В обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні записи про обтяження майна ОСОБА_1 , накладені в межах виконавчих проваджень № 50993905: обтяження № 21541773, зареєстроване 25.07.2017 реєстратором: Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі постанови про арешт майна боржника № 50993905 від 24.07.2017, виданої Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяження № 21541773, зареєстроване 25.07.2017 реєстратором: Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі постанови про арешт майна боржника № 50993905 від 24.07.2017 виданої Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; - виконавче провадження N° 50993905 з примусового виконання виконавчого листа № 1519/7740/11, виданого 17.01.2013 Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 34827,51 грн, за яким 27.11.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

В межах даного виконавчого провадження була видана постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: АСВП № 50993905, виданий 24.07.2017, видавник: державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Вікторія Іванівна.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08.12.2009 року «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік. Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець не має підстав самостійно зняти арешт з майна, який накладений за постановою ДВС, оскільки ВП знищено. В даному випадку виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно, не існує, матеріали провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Інформації щодо того, коли скаржник дізнався від державного виконавця пройогоь порушене право до суду не надано, заяви про поновлення строків до суду також не надано.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гуревського В.К.

Перевіривши скаргу на дотримання строків звернення до суду, а також дослідивши викладені у ній обставини та додані до неї письмові документи вважаю, що подану скаргу необхідно повернути без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

З матеріалів, доданих до скарги встановлено, що на адвокатський запит адвокату Шаврову І. в інтересах ОСОБА_2 . Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано відповідь № 60807/03.2-065 від 25.11.2024 року. Інформації щодо дати отримання відповіді представником скаржника не надано.

Зі скаргою представник ОСОБА_3 звернувся до суду через систему «Електронний суд» 14 лютого 2025 року, тобто через два с половиною місяці після направлення відповіді органом ДВС, тобто не у строк, передбачений ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною скаргою заявником не подано, та не обґрунтовано поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою. Інші докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку подання скарги скаржником не надані.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом роз`яснюється, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У рішенні по справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 - 449 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шаврова І.І. на дії/бездіяльність державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю стягувача АТ КБ «ПриватБанк» залишити без розгляду та повернути скаржникові.

Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя