Рішення

від 10.02.2025 по справі 210/208/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/208/25

Провадження № 2-о/210/29/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Вікторович Н.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання Біди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ :

15 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою заінтересована особа Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та уточнивши 28 січня 2025 року заявлені вимоги просила суд встановити факт родинних відносин, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком їх загиблого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 її син ОСОБА_3 , стрілець-снайпер ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 , внаслідок бойових дій на східній околиці м. Бахмут, отримав вогнепальне поранення не сумісне з життям. Після смерті сина відкрилась спадщина та з`ясувалось, що згідно актового запису про смерть колишнього чоловіка, батька сина, №707 від 23.11.2021 року складеного Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище померлого зазначено « ОСОБА_2 ». Заявниця звернулась до Широківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення змін до актового запису про шлюб та отримала відповідь, в якій їй повідомлено, що у зв`язку з невідповідністю прізвищ заявниці та її колишнього чоловіка неможливо внести зміни до актового запису про шлюб заявниці, зазначивши прізвище нареченого до та після державної реєстрації « ОСОБА_3 », у зв`язку з тим, що написання родового прізвище в актовому записі про народження колишнього чоловіка зазначено « ОСОБА_2 ». Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку з розбіжністю в наданих документах необхідно надати рішення суду про встановлення факту родинних відносин між загиблим ОСОБА_3 та померлим громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з чим, заявниця звернулася до суду з вказаною заявою.

Ухвалою суду від 28 січня 2025 року відкрито провадження по вказаній справі. (а.с. 20)

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні присутня не була, однак, поза межами судового засідання 10 лютого 2025 року на адресу суду від представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява, в якій остання просила суд проводити розгляд справи без її участі та задовольнити її в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Поза межами судового засідання 04 лютого 2025 року на електронну адресу суду надійшла заява, в якій начальник відділу просила суд проводити розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що необхідно звернути увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до п.7 Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Листа вих. №1/31.15-70 від 30.01.2024 року за підписом в.о. начальника Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сінчевської І., повідомлено ОСОБА_1 , що під час перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану, архіву Широківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та наданими оригіналами документів встановлено розбіжності в написанні прізвища нареченого та нареченої. Згідно актового запису про народження батька спільної дитини №14 від 22.04.1953 року, складеного Васильківською сільською радою Шполянського району Черкаської області на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище дитини та батьків зазначено - « ОСОБА_2 ». Згідно актового запису про шлюб №4 від 30.09.1973 року, складеного виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прізвище нареченого до і після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 ». Згідно актового запису про народження сина №15 від 02.08.1975 року, складеного виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , прізвище дитини та батька зазначено « ОСОБА_3 ». Згідно актового запису про розірвання шлюбу №30 від 10.03.1989 року складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області на ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , прізвище чоловіка та дружина зазначено - ОСОБА_3 . Згідно актового запису про смерть колишнього чоловіка №707 від 23.11.2021 року, складеного Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище померлого зазначено « ОСОБА_2 ». (а.с. 6)

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 серпня 1975 року, ОСОБА_3 (мовою оригіналу) який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 02 серпня 1975 року Сергіївською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області було складено запис №15. Батьками дитини вказані, батько - ОСОБА_2 (мовою оригіналу), мати - ОСОБА_1 (мовою оригіналу). (а.с. 7)

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 помер, про що 27 грудня 2022 року Широківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було складено відповідний актовий запис №443, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.12.2022 року. (а.с. 7 зворот)

Відповідно до Листа вих. №7/31704/15 від 09 грудня 2024 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 , повідомлено ОСОБА_13 , що у зв`язку з розбіжностями в наданих документах для підтвердження факту родинних відносин та виключення померлого батька з кола отримувачів ОГД членам сім`ї загиблого необхідно надати рішення суду про встановлення факту родинних відносин між загиблим ОСОБА_3 та померлим громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 17)

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: - спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; - інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

При цьому, до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.

Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення.

Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи.

Допустимість доказів характеризується як дотриманням порядку збирання, подання та дослідження таких доказів, так і обов`язковістю підтвердження певних обставин справи визначеними законом засобами доказування.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною, сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 зауважив, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому запису має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту.

Так, факт родинних відносин між померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . як між батьком та сином доведено дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, зокрема Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02 серпня 1975 року та листом вих. №1/31.15-70 від 30.01.2024 року за підписом в.о. начальника Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сінчевської І. в якому відображено порядок зміни прізвище ОСОБА_2 з моменту народження та до смерті, інших доказів для підтвердження вказаного факту сторонами не могли бути надані, враховуючи, що особи між якими встановлюється факт родинних відносин померли.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованихпрезумцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11.09.1997 та є обов`язковою.

Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту родинних відносин, є право позивача на отримання спадщини, суд вважає, що факт родинних відносин доведений і у суду немає підстав для сумніву щодо їх родинного зв`язку.

При цьому, суд вважає, що заявник позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити факт родинних відносин між нею та її померлим братом та між нею та її племінницею.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 6, 10, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між батьком та сином.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної

Суддя: Н. Ю. Вікторович