Рішення

від 17.02.2025 по справі 210/158/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/158/25

Провадження № 2/210/526/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247ЦПК України цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2025 року Криворізька міська рада в особі представника Кудіна М. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою та просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 348055,29 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, за період з 01.01.2022 до 31.12.2023, а також судовий збір у розмірі 5220,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30.10.2017 року між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 , на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.08.2017 №2020 був укладений Договір оренди земельної ділянки №2017539, дата проведення державної реєстрації права оренди 08.11.2017. Відповідно до п. 1-6 вказаного Договору від 30.10.2017 Криворізька міська рада надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельної ділянки житлової та громадської забудови, площею 0,1688 га, з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, для розміщення нежитлової будівлі комерційного використання, яка знаходиться га АДРЕСА_1 строком до 23.08.2022. Пунктом 7, 8 вказаного Договору встановлено, що річна орендна плата за землю на момент укладення договору вноситься Орендарем в розмірі 54013,78 грн. виключно у грошовій формі за ставкою 0,9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталими і змінюються у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства.

Земельна ділянка площею 0,1688 га з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 є сформованою з 23.08.2012 року. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна будівлі, належні відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального, з урахуванням викладеного відповідача є фактичним користувачем земельної ділянки з червня 2022, з моменту набуття права власності на нерухоме майно. Проте, використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення у спірний період позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, право отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.. Посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею на рівні орендної плати заперіод з24.08.2022по 31.12.2023,зобов`язаний повернутиці коштивласнику земельноїділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001 у 2022 - 2023 роках становить, у з 01.01.2022 до 23.08.2022 році 131261,82 грн. (14584646,80 грн. * 0,9%), з 24.08.2022 до 31.12.2022 році 175015,76 грн, а у 2023 році 201268,13 грн.(16772343,82 грн. * 1,2 %).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.

В ухвалі про відкриття провадження від 13 січня 2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачем та повернулась на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи, ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно вимог ст.280ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розглянувши докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами та яка правова норма підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.01.2025 № НВ-0000011812025 земельна ділянка площею 0,1688 га, кадастровий номер 1211000000:02:085:0001, розташована в АДРЕСА_2 , перебуває у комунальній власності. Дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2012.

30.10.2017 року між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 , на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.08.2017 №2020 був укладений Договір оренди земельної ділянки №2017539, дата проведення державної реєстрації права оренди 08.11.2017. Відповідно до п. 1-6 вказаного Договору від 30.10.2017 Криворізька міська рада надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельної ділянки житлової та громадської забудови, площею 0,1688 га, з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, для розміщення нежитлової будівлі комерційного використання, яка знаходиться га АДРЕСА_1 строком до 23.08.2022. Пунктом 7, 8 вказаного Договору встановлено, що річна орендна плата за землю на момент укладення договору вноситься Орендарем в розмірі 54013,78 грн. виключно у грошовій формі за ставкою 0,9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталими і змінюються у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства

Відповідно до Договору купівлі-продажу будівлі А-2, будівлі Б-1, замощення та воріт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 від 06 червня 2022 року укладеного між регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в особі головного спеціаліста відділу малої приватизації та оренди відносин ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , за умовами якого, ОСОБА_1 отримав у власність вказане майно. Договір серії АЕК №395165, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області Рукавіциною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №у-695.

Відповідно до Листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вих. №1564/10 від 04.04.2023, згідно наданих Криворізькою міською радою даних щодо укладених/діючих договорів оренди ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках відсутній, як орендар земельної ділянки в Металургійному районі міста. Відповідно аналітично-інформаційної системи ГУ ДПС, ОСОБА_3 не є платником плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вих. №52215/5/04-36-24-17-13 від 13.11.2024 року, згідно наданих Криворізькою міською радою даних щодо укладених/діючих договорів оренди ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках відсутній, як орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС, ОСОБА_1 не є платником плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.superficies solo cedit- збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з інформацією із Договору купівлі-продажу будівлі А-2, будівлі Б-1, замощення та воріт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 від 06 червня 2022 року право власності зареєстровано за ОСОБА_1 . Зазначений комплекс нежитлових будівель розташований на земельній ділянці площею 0,1688, кадастровий номер 1211000000:02:085:0001.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 як власник такого майна стало фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період із 01.01.2022 по 31.12.2023 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому ОСОБА_1 є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.01.2025, за цільовим призначенням земельна ділянка відносить до коду 03.07, що відповідає розміру ставки орендної плати 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок за період з 01.01.2022 до 31.12.2023 з якого слідує, що Відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1688 га, з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , в розмірі 348055,59 грн.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що позов Криворізької міської ради є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягнення сплачений позивачем за звернення до суду з вказаним позовом судовий збір у розмірі 6985,79 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ:33874388, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, 348055,59 грн. (триста сорок вісім тисяч п`ятдесят п`ять гривень 59 копійок) за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:085:0001, за період з 01.01.2022 до 31.12.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ: 33874388, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, судовий збір 5220,84 грн. (п`ять тисяч двісті двадцять гривень 84 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ: 33874388, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович