Ухвала

від 14.02.2025 по справі 161/3097/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3097/25

Провадження № 2/161/1954/25

У Х В А Л А

за результатом розгляду заяви про забезпечення позову

14 лютого 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заявуАкціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ВОТРАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову у справі, в якій АТ КБ «Приватбанк» просить суд накласти арешт на все майно, належне ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватному підприємству «ВОТРАНС», що буде виявлено виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, по причині можливого ускладнення виконання рішення у разі відчуження відповідачами вказаного майна.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно зіст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо стягнення заборгованості за невиконання кредитних зобов`язань (ціна позову 2 435 312, 43 грн.).

Пунктом 1 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає враховуватися судами при застосуванні норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №640/17361/20, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Всупереч вищенаведеному позивач не надав суду доказів того, що існує небезпека відчуження майна відповідачами до розгляду справи по суті.

У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядуване майно не є предметом позову. Крім того, точний обсяг майна на момент подачі заяви не визначений.

Співмірності відповідних заходів із передбачуваним порушенням прав позивача ним не доведено (позивач просить накласти арешт не в межах ціни позову, а щодо всього майна, сукупна вартість якого може бути більша за ціну позову; доказів на підтвердження вартості майна, яке перебуває у власності відповідачів суду не надано).

Суд зауважує, що заявник не підтвердив вартості майна, на яке він просить накласти арешт, а також належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, відсутні підстави стверджувати, що накладення арешту на майно Приватного підприємства «ВОТРАНС» (відповідач 3), не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи, а також те, що застосування таких заходів не порушуватиме права відповідача, інших осіб.

Сам факт пред`явлення позову не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб`єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ВОТРАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк