Рішення

від 17.02.2025 по справі 279/318/25

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/318/25

провадження №2/279/585/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Коваленко В.П.

секретаря Зубкової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №279/318/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Акціонерне товариство " Державний Ощадний банк України" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Друга Коростенська державна нотаріальна контора про скасування обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бугайов Д.М. вернулася до суду з позовом в якому просить зняти заборону з нерухомого майна житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , яка була внесена на підставі повідомлення б/н Коростенського відділення ощадбанку №281.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 згідно договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від 1 до 5 включно від 04.06.1984 року є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 .

У ході вивчення документів встановлено, що на вище вказаний житловий будинок

накладено заборону (реєстраційний номер обтяження №3056050 від 04.04.2006), зареєстрованої Другою Коростенською державною нотаріальною конторою (Коростенською районною державною нотаріальною конторою) на підставі повідомлення №б\н, Коростенське відділення ощадбанку№281 на майно власника (користувача) вище вказаного будинку ОСОБА_1 .

Зазначена заборона, що наявна у Єдиному реєстрі заборон, перешкоджає ОСОБА_1

вчиняти будь-які дії з належним їй майном. Вважає, що порушено її право на володіння, користування та розпорядження майном, тому просить суд позовну заяву задовольнити.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На адресу суду надійшов відзив представника відповідача АТ « Державний Ощадний банк України» - адвоката Юрченка В.Г., відповідно до якого АТ « Державний Ощадний банк України» заперечує щодо позовних вимог позивача, не погоджується з ними вважає їх безпідставними та необґрунтованими, зокрема вказує на те, що проведення реєстраційних дій із нерухомим майном на території України законодавцем віднесено до функцій державних реєстраторів, Банки не наділені такими повноваженнями, тобто не є суб`єктом організаційної системи державної реєстрації прав. Позивачем не наведено доказів які б свідчили про існування перешкод щодо реалізації ним права розпоряджатися своєю власністю (нерухомим майном) та не наведено доказів, які б вказували на вину Банку в неможливості реалізації позивачем своїх прав. Таким чином вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення із зазначеним позовом до Банку. Вважає, що позов подано до неналежного відповідача.

Представник третьої особи , надала заяву про розгляд справи в її відсутність .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від 1 до 5 включно від 04.06.1984 року є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 23.09.2024, номер інформаційної довідки 396056544, реєстраційний номер обтяження №3056050 від 04.04.2006, зареєстрованої Коростенською районною державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення б/н, Коростенське відділення Ощадбанку №281, об`єкт обтяження; не визначено, не вказ., состав;ціле состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2029361ZITOMIR13,. архівна дата:, 25.04.2000, дата виникнення 01.03.1988, № реєстра 1343,внутр. № 1B01CC3A25F12D2C4958.

Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1, 2 ст.321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом на підставі належної оцінки наявних у справі доказів встановлено, що позивачка є власником спірного нерухомого майна.

Докази на підтвердження оспорення та скасування в судовому порядку правовстановлюючих документів на майно сторонами до матеріалів справи не надано, а відтак право власності позивачем на майно набуто правомірно.

Існуюче обтяження порушує її право власності та розпорядження цим майном.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 5 частини першої статті 2 цього Закону: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона або обмеження розпорядення та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: зокрема, заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші обтяження відповідно до закону.

При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст. 3 вказаного Закону). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст. 3 вказаного Закону). З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом до обтяжень віднесені: зокрема, заборона відчуження, арешт нерухомого майна, іпотека, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Отже, обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність обтяження на майно позивачки, неможливість скасування заборони в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту та заборони відчуження з усього нерухомого майна, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки та необхідність захисту її права шляхом скасування такої заборони відчуження з нерухомого майна, а відтак і про задоволення позову.

Твердження представника відповідача щодо неналежного відповідача у даній справі суд відхиляє з підстав його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Частиною першою та другою статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Оскільки у даних правовідносинах нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави у нього немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача або відповідача.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові КЦС ВС від 15.04.2020 по справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За таких обставин склад учасників, визначений позивачкою, відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки предметом оскарження є наявне зареєстроване обтяження у виді заборони на нерухоме майно, яке стосуються належного позивачці нерухомого майна, а саме обтяження зареєстровано, зокрема в інтересах й відповідача АТ" Державний ощадний банкУкраїни" та за повідомленням Коростенського відділення ощадбанку ( його структурного підрозділу).

Наявні обтяження за умови відсутності у самого обтяжувача будь-яких претензій майнового характеру до власника майна порушує право власності позивачки, оскільки вона наразі обмежена у можливості реалізації своїх прав, у зв`язку із чим таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом усунення перешкод у його користуванні та припинення зареєстрованого обтяження майна, що відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Отже, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 316, 321 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задоволити.

Скасувати обтяження у вигляді заборони, реєстраційний номер обтяження №3056050 від 04.04.2006, зареєстрованої Коростенською районною державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення б/н, Коростенське відділення Ощадбанку №281, об`єкт обтяження; не визначено, не вказ., состав;ціле состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер:2029361ZITOMIR13,. архівна дата:,25.04.2000, дата виникнення 01.03.1988, № реєстра 1343,внутр. № 1B01CC3A25F12D2C4958.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду В.П. Коваленко