Рішення

від 12.02.2025 по справі 357/17860/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/17860/24

Провадження № 2/357/611/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Ковбасюк-Боброва А.І.;

представник відповідача Ревунець Р.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ковбасюк-Боброву А.І., звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з лютого 2023 по 01.12.2023 в розмірі 31 177,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09.11.1988 по 25.01.2024 позивач перебувала в трудових відносинах з КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» та займала посаду палатної медсестри кардіологічного відділення. Відповідно до розрахунків про нарахування заробітної плати, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено роботодавцем заробітну плату, крім надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу, починаючи з лютого 2023 року по 01.12.2023, тому позивач звернулась до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

17.12.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи 12.02.2025.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити, надали пояснення по суті. Пояснили, що при звільненні з роботи позивачу не були виплачені кошти в повному обсязі та нею не отримано повідомлення про нараховані суми при звільненні. Надавались лише щомісячні роздруківки по заробітній платі. Вказано також, що позивач має стаж роботи 45 років, а тому має право на надбавку за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу на підстав постанови КМУ № 14818 від 29.12.20009 та п. 2.16 колективного договору. Позивачу обіцяли, що після звільнення візьмуть її на роботу знову, але цього не сталось. З посиланням на ст. 234 КЗпП України вказано про необхідність поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач про суми до виплат фактично дізналась з відповіді на адвокатський запит.

Генеральний директор КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» - Ревунець Р.Г., в судовому засіданні визнав, що заробітна плата позивачу при звільненні виплачена не в повному обсязі, однак позивач не могла не знати про борг по заробітній платі, а тому позивачем порушено строк позовної давності та відсутні причини для його поновлення. При звільненні позивач отримала розрахунковий лист, які видаються щомісяця під час роботи. У відповідача не передбачено видачу інших повідомлень по заробітній платі.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 09.11.1988 прийнята на посаду палатної медсестри кардіологічного відділення Білоцерківської міської лікарні № 1, яка перейменована в Комунальну некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», та 25.01.2024 звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗп П України, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1978.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахунків по заробітній платі ОСОБА_1 , позивачу в період з 01.02.2023 по 30.11.2023 нараховано заробітну плату, в тому числі надбавку за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу, однак вказану надбавку знято.

З розрахунків по заробітній платі ОСОБА_1 за січень, грудень 2023 року та січень 2024 року вбачається, що надбавку за вислугу років у розмірі 30% позивачу нараховано, однак не виплачено.

Відповідно до листа КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» № 844 від 23.10.2024, згідно з положеннями колективного договору: Розділ 5 «Оплата праці» п. 5.1.2 та Додатку № 4 «Положення про оплату праці в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» п. 2.28 - виплата надбавок до посадового окладу за вислугу років не проводиться на період подолання фінансових труднощів».

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 234 КЗпП України закріплює положення щодо поновлення судом строків, пропущених з поважних причин.

Частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції станом на день звільнення позивача передбачено, що з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зауважує, що позивач не отримувала письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, що прямо передбачено наведеною вище правовою нормою.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення з даним позовом до суду.

Також суд звертає увагу на суперечливу поведінку самого відповідача, оскільки зупинивши виплату надбавки за вислугу років, відповідач створив обґрунтоване сподівання у працівника на отримання заробітної плати в майбутньому. Відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі ні під час звільнення позивача, ні у відповідь на адвокатський запит. І вже після звернення позивача до суду з цим позовом, представник відповідача заперечував щодо позову вже через пропуск трьохмісячного строку звернення до суду з трудовим спором.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Відповідно до частини першої статі 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (частина п`ята статті 97 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»).

У статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до складу якої входить основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, судом встановлено, що надбавка за вислугу років є складовою частиною заробітної плати працівника.

Згідно зі статтею 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічне положення закріплене також у частині 1 статті 13 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 14818 від 29.12.2009 затверджено «Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я», яка набрала чинності з 01.01.2010.

Згідно з вказаним Порядком, надбавка за вислугу років установлюється медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: при стажі роботи понад 3 роки розмір щомісячної надбавки до посадового окладу встановлюється у розмірі 10%, при стажі роботи понад 10 років - 20%, при стажі роботи понад 20 років - 30%.

Судом в межах даного спору встановлено, що ОСОБА_1 мала право вислугу років понад 20 років, отже і мала право на виплату надбавки за вислугу років щомісячно у розмірі 30% від посадового окладу, однак відповідач у період з лютого по листопад 2023 року включно таку надбавку не виплачував.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами І законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз`яснено, що при вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із частиною 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до виплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Слід зауважити, що матеріалами справи не підтверджено факт фінансових труднощів у відповідача.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачено їй надбавку за вислугу років за період роботи з лютого 2023 по 30.11.2023 в загальній сумі 31 177,72 грн, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 1 211,20 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з лютого 2023 по листопад 2023 в розмірі 31 177,72 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Білоцерківська міська рада «Білоцерківська міська лікарня № 1» адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 49, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 24880520.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.02.2025.

Суддя А. Ю. Цуранов