Постанова

від 12.02.2025 по справі 157/2001/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/2001/24 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О. Провадження № 22-ц/802/246/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимого щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр № 0742 Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначила, що в провадженні Камінь-Каширського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа № 157/2001/24 за її позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «Документавто», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр № 0742 Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом цього спору є автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , який вона вважає своєю власністю та який був придбаний ОСОБА_5 через ТОВ «Документавто» відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 22.12.2023. ТОВ «Документавто» провела продаж зазначеного автомобіля на підставі договору комісії № 8096/23/1/022753, який укладений між нею та товариством, однак ніяких договорів комісії з цим товариством вона не укладала і висновком експерта № СЕ-19/103-24/5803-ПЧ від 27.06.2024 встановлено, що підпис у вищезазначеному договорі комісії виконаний не нею, а іншою особою.

19.03.2024 року автомобіль на підставі договору купівлі-продажу знову був перереєстрований на нового власника - з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , жителя с. Раків Ліс Камінь-Каширського району, та змінено його реєстраційний номерний знак на НОМЕР_2 , що свідчить, про те, що незаконними володільцями майна вживаються активні заходи щодо переоформлення автомобіля на інших осіб.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19.12.2024 задоволено клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.06.2024 на автомобіль.

У зв`язку з цим є підстави вважати, що транспортний, який є її власністю, без її згоди може бути повторно відчужено на користь третіх осіб, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року заяву задоволено.

Накладено арешт на автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його представник, подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, які запропоновані заявником, може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки є ймовірність що відповідачем може вчинятись дії стосовно відчуження спірного майна третім особам, що породить між сторонами новий спір.

Судом встановлено, що предметом спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Документавто», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Регіональний сервісний центр № 0742 Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, є автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , який позивач, вважаючи своєю власністю та просить витребувати на свою користь.

З метою забезпечення позову, позивачем разом із зазначеною позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29.11.2024 відмовлено. Підставою для прийняття такого рішення був накладений згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.06.2024 арешт на зазначений вище автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію і відсутність доказів про скасування цього арешту на час постановлення ухвали суду.

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду вдруге із заявою про забезпечення позову, разом з іншим, до заяви додала копію ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19.12.2024, згідно з якою скасовано арешт майна, накладений ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.06.2024, а саме на автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», номер кузова НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що є підстави вважати, що транспортний засіб, який на думку позивача є її власністю, без її згоди може бути повторно відчужено на користь третіх осіб, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо спірного автомобіля, який на думку позивача є її особистою власністю та який без її волі вибув з її користування.

Звертаючись до суду з даною заявою заявник стверджує, що існує ризик відчуження даного автомобіля третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення її позову.

Вирішуючи питання про вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, суд повинен оцінювати доводи заяви про забезпечення позову.

Встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказаний автомобіль.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права відповідача ОСОБА_4 не порушують.

Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси ОСОБА_4 не будуть порушені.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є власником даного транспортного засобу, оскільки, на думку скаржника, такий автомобіль є майном бувшого подружжя, не впливають на правильність висновків суду при вирішенні питання про забезпечення позову.

Оскільки на стадії вирішення питання про забезпечення позову не може вирішуватись позов по суті. Віднесення того чи іншого майна до спільної або особистої власності встановлюється під час розгляду справи по суті на підставі доказів поданих сторонами.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя:

Судді: