Рішення

від 13.02.2025 по справі 227/2718/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 227/2718/24

(2/199/1622/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до ОСОБА_1 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2024 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 16 листопада 2019 року о 18 годині 40 хвилин в смт. Билбасівка на вул. Центральна біля буд.№66 з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 . 13 грудня 2019 року позивачем, як страховиком відповідача, було виплачено потерпілій особі в ДТП страхову виплату в розмірі 71631,35 гривень. Також позивачем було з`ясовано, що страхове відшкодування виплачено за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач, який керував автомобілем, не є страхувальником та не підпадає під умови п.13.2 ст.13 зазначеного закону. Останнє, в свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу 50% виплаченого останнім страхового відшкодування, тобто 35815,67 гривень, а у позивача права на звернення до суду із даним позовом. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року №2797/0/15-24 про зміну територіальної підсудності Добропільського міськрайонного суду Донецької області до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли вищевказані матеріали цивільної справи. 24 грудня 2024 року здійснено автоматизований розподіл цієї цивільної справи, яку у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України передано для розгляду судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2019 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як страхувальником, який є пенсіонером з 2002 року, було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АО/2071859), відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 . Строк дії договору з 29 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2020 року, сума страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, становить 100000 гривень, розмір франшизи 1300 гривень. При цьому, за умовами такого договору розмір страхового платежу зменшено на 50%, оскільки страхувальником є пенсіонер. Викладені обставини підтверджуються копією полісу.

16 листопада 2019 року в смт. Билбасівка на вул. Центральна біля буд.№66 сталася ДТП. Відповідач у вказаний день та час, керуючи автомобілем «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок засліплення не впорався з керуванням та здійснив зіткнення із автомобілем «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідача в її скоєнні, фактично встановлені постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2020 року у справі №227/735/20. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 16 травня 2020 року, викладені в ній фактичні обставини керування відповідачем автомобілем, спричинення майнової шкоди та вина відповідача у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.

На момент вищевказаної ДТП транспортний засіб «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач, належав страхувальнику цього транспортного засобу ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Автомобіль «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП належав ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією водійського посвідчення.

04 грудня 2019 року ОСОБА_3 , як власником пошкодженого в ДТП автомобіля «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , подано позивачу заяву про виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією заяви про страхове відшкодування, копією довідки з реквізитами.

Відповідно до копій звітів №993/11 від 26 листопада 2019 року та №1011/11 від 25 листопада 2019 року з додатками вартість відновлювального ремонту автомобіля «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 становить 152676,95 гривень, ринкова вартість цього авто до ДТП 101025,5 гривень, а після ДТП у пошкодженому стані 28094,15 гривень.

13 грудня 2019 року позивач здійснив виплату власнику «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 71631,35 гривень, розрахованого як різницю між вартістю авто потерпілого до та після ДТП, а також за вируванням франшизи (101025,5 28094,15 1300 = 71631,35). Викладене підтверджується копією страхового акту та копією платіжного доручення, копією довідки за реквізитами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188ЦК Українивизначено,що шкода,завдана внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки,відшкодовується назагальних підставах,а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.ст.1, 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Нормою до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням з урахуванням останніх змін (з 30 травня 2017 року), за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Положеннями п.38-1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

Особливістю деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок пошкодження її автомобіля в ДТП, є порядок/спосіб визначення розміру матеріальної шкоди. За загальним правилом розмір такої майнової шкоди визначається в залежності від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи, однак лише за умови, що внаслідок ДТП такий транспортний засіб не вважається фізично знищеним. В останньому випадку застосовується другий порядок/спосіб визначення розміру майнової шкоди, який є взаємовиключним по виношенню до першого. Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Правовий висновок суду, наведений абзацом вище, узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року по справі №754/10777/15-ц, від 08 квітня 2020 року по справі №658/1677/18, від 10 червня 2020 року по справі №357/12491/18, від 14 липня 2020 року по справі №525/1592/18, від 11 листопада 2020 року по справі №755/22467/15-ц, від 17 лютого 2021 року по справі №753/11069/16, від 31 березня 2021 року по справі №127/19300/17.

Разом з тим, норми ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1191 ЦК України встановлюють ще одну особливість деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Дана особливість полягає в можливості набуття страховиком винної в ДТП особи (страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу), який виплатив за таку винну особу страхове відшкодування потерпілій в ДТП особі, права подати регресний позов до цього страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, про стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування. Умовою для набуття такого права регресу є здійснення страховиком страхового відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту).

Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №645/6088/18.

Стосовно обставин спірних правовідносин, то в судовому засіданні в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження всі заявлені позивачем і необхідні та обов`язкові для встановлення з метою задоволення заявлених позовних вимог фактичні обставини, як то: факт настання ДТП від 16 листопада 2019 року з вини відповідача, який керував транспортним засобом «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 ; завдання внаслідок вказаної вище ДТП потерпілому (власнику автомобіля другого учасника ДТП) майнової шкоди; звернення потерпілого до позивача, як до страховика винної в ДТП особи, задля отримання страхового відшкодування, а також виплата такого страхового відшкодування позивачем в розмірі 71631,35 гривень. Крім того, судом встановлено, що відповідач не є страхувальником «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 , натомість договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за завдану при експлуатації вказаного транспортного засобу шкоду укладено з іншою особою ОСОБА_2 , як пенсіонером, із застосуванням п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що зумовило зменшення для нього на 50% розміру страхового платежу, та, в свою чергу, поклало на страхувальника обов`язок особисто керувати забезпеченим транспортним засобом. Згідно ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при невиконання означеного обов`язку, вчиненні ДТП з вини водія забезпеченого авто та виплаті страховиком страхового відшкодування в повному розмірі страховик набуває право вимоги до винної в ДТП особи (не страхувальника забезпеченого ним авто), а відповідний водій-винуватець забезпеченого авто набуває обов`язок виконати означену вимогу та сплатити страховику цього авто 50% виплаченого останнім потерпілій особі страхового відшкодування. За таких обставин, оскільки позивач в силу закону набув вищевказане право вимоги до відповідача на стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування, а відповідач в досудовому порядку добровільно свій обов`язок, передбачений ст.38-1 ч.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не виконав, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про необхідність їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 3028 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, а всього 8028 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 625, 979-981, 999, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.1, 3, 5, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 30, 33, 35, 36, 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія АСКО-ДонбасПівнічний» до ОСОБА_1 простягнення частинивиплаченого страховоговідшкодування впорядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ;адреса зареєстрованогомісця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія АСКО-ДонбасПівнічний» (ЄДРПОУ13494943;адреса місцезнаходження:84205,Донецька область,м.Дружківка,вул.Соборна,37) в порядку регресу розмір 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, а саме 35815,67 гривень.

В порядкурозподілу судовихвитрат посправі стягнутиз ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ;адреса зареєстрованогомісця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія АСКО-ДонбасПівнічний» (ЄДРПОУ13494943;адреса місцезнаходження:84205,Донецька область,м.Дружківка,вул.Соборна,37) судовий збір в розмірі 3028 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, а всього 8028 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко