Рішення

від 13.02.2025 по справі 644/99/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 644/99/24

провадження № 2/619/31/25

РІШЕННЯ

іменем України

13лютого 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 644/99/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: адвокат Чернілевська Р.В.;

відповідач: ОСОБА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 ;

відповідач: Торгівельна фірма «Автолюбитель»;

відповідач: ОСОБА_4 ;

представник відповідача: адвокат Урсаленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позов про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування майна.

Стислий виклад позиції сторін.

03 січня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чернілевської Р.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Торгівельної фірми «Автолюбитель», ОСОБА_4 , в якому просила визнати недійсною Довіреність серії НМХ 374494 від 24.11.2017, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчіковим І.В., зареєстровану в реєстрі за №1007; визнати недійсним Договір купівлі - продажу автомобіля марки «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , укладений між Торговельною фірмою «Aвтолюбитель» та ОСОБА_3 , на підставі якого здійснена реєстрація права власності за ОСОБА_3 23.01.2018; витребувати на користь ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_4 автомобіль марки «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 . В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_1 була власницею автомобіля «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . В листопаді 2018 року їй стало відомо, що належний їй автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_2 , став предметом злочину, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом. Вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. За результатом розгляду її звернення, 08.11.2018 було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та відкрито кримінальне провадження №12018020010004438. Як видноіз матеріаліввказаного кримінальногопровадження,в ходіпроведення досудового розслідування слідчим Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області було встановлено, що належний ОСОБА_1 транспортний засіб BMW ХЗ, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , 25.11.2017 було знято з обліку для реалізації в ТСЦ № 6342, яку здійснив ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_5 ніби-то діяв як довірена особа ОСОБА_1 на підставі Довіреності від 24.11.2017, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчіковим І.В. Проте, вона жодних довіреностей на ім`я ОСОБА_2 не видавала та не підписувала, усного договору доручення ні з ким, в тому числі з ОСОБА_2 не мала. В ході досудового розслідування працівниками правоохоронних органів було встановлено, що після зняття належного їй транспортного засобу з реєстрації його було двічі відчужено. А саме, 24.11.2017 автомобіль було знято з обліку довіреною особою ОСОБА_2 , 23.01.2018 транспортний засіб перереєстровано на власника - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, виданого суб`єктом господарювання Торгівельною Фірмою «Автолюбитель». А 28.02.2018 вказаний автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, виданим суб`єктом господарювання Торгівельною фірмою «Автолюбитель». Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2019 у справі № 127/7350/19 було надано слідчим Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в рамках кримінального провадження №12018020010004438 тимчасовий доступ до автомобіля BMW ХЗ, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н (після перереєстрації) НОМЕР_4 , який знаходиться у володінні ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 з можливістю його вилучення. В подальшому таких ухвал про доступ до автомобіля з можливістю його вилучення було ще декілька. Проте, працівниками правоохоронних органів вони просто не виконувались, жодних дій щодо пошуку та вилучення автомобіля не вчинялися, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталася чк до Вінницької місцевої прокуратури так і до Генерального прокурора України із заявами та клопотаннями в яких просила вжити заходів щодо активізації досудового розслідування у даному кримінальному провадженні з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та повернення у її власність протиправно відчуженого транспортного засобу. Це зокрема, від 01.07.2020, клопотання про проведення слідчої дії від 16.11.2020, заява від 10.12.2020, заява від 16.03.2021, заява Генеральному прокурору України від 11.05.2021. У відповідь на вказані заяви на її адресу надходили листи Вінницької місцевої прокуратури, в яких зазначалось, що досудове розслідування триває, всі необхідні слідчі дії проводяться, про результат досудового розслідування буде повідомлено слідчим. Лише 12.11.2021 працівниками Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було вилучено належний їй раніше транспортний засіб у відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 12.11.2021 та Актом прийому-передачі речового доказу від 12.11.2021 та розпочато проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень із транспортним засобом. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Віннницької області від 17.11.2021 на вищезазначений автомобіль було накладено арешт, а ухвалою від 05.09.2022 у справі № 127/18824/22 було передано автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н (після перереєстрації) НОМЕР_4 на відповідальне зберігання ОСОБА_4 . Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018020010004438 від 14.07.2023 № 3608/23-21 встановлено, що підпис на Довіреності від 24.11.2017 на підставі якої відбулось відчуження належного її автомобіля від її імені виконано не нею, а іншою особою. В подальшому строки досудового розслідування в даному кримінальному провадженні кілька разів продовжувались, станом на даний час досудове розслідування триває. Зважаючи на все вищевказане, зважаючи на те, що вже більш ніж протягом п`яти років триває досудове розслідування, а порушені її права все ще не поновлені, з метою захисту свого права власності та повернення належного їй на законних підставах рухомого майна у власне володіння користування і розпорядження вона змушена звернутись до суду із даним позовом. Отже, вона вважає доведеним той факт, що нею особисто довіреність на розпорядження її майном не підписувалась і не видавалась. Також нею надано докази того, що довіреність, на підставі якої відповідачем ОСОБА_2 було відчужено належний їй транспортний засіб нею не видавалась та не підписувалась, на переконання сторони позивача вимога про визнання недійсності довіреності від 24.11.2017 на ім`я ОСОБА_2 як одностороннього правочину у даному випадку є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Тому вона вважає, що її вимога про визнання недійсною Довіреності від24.11.2017,посвідченої приватнимнотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчіковим І.В., виданої на ім`я відповідача ОСОБА_2 є законною обґрунтованою та підлягає задоволенню. Таким чином правочин, вчинений у подальшому на підставі цієї довіреності, також є недійсним, оскільки вчинений не уповноваженою особою поза волею власника, відповідні позовні вимоги є похідними до вимоги про визнання довіреності недійсною. Отже, і Договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач 2 ОСОБА_3 набув у власність належний їй автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , також слід визнати недійсним з моменту його укладення. Звертає увагу на той факт, що у неї відсутній вказаний договір, із його текстом вона не знайома, тому представником позивача спрямовано адвокатський запит з метою отримання копії вказаного договору. Але в будь-якому випадку, про такий договір йдеться в повідомленні Регіонального сервісного центру у Вінницькій області від 16.11.2018 №31/2/0541-8387. Що строків звернення до суду із позовною заявою зазначає, що одразу після того, як їй стало відомо про незаконне відчуження невідомою особою належного їй транспортного засобу, а саме в листопаді 2018, вона одразу звернулась із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно її майна до правоохоронних органів. Досудове розслідування у даній справі триває з 2018 року по даний час. Вона правомірно розрахувала та мала обґрунтовані очікування стосовно того, належний їй транспортний засіб, який був відчужений іншими особами без її волі буде повернутий у її власність за результатами розслідування кримінального провадження, у зв`язку із чим з окремим позовом до суду загальної юрисдикції вона не зверталась. Проте, оскільки з початку досудового розслідування пройшло вже більш ніж п`ять років, належне їй рухоме майно так і не повернуту, іншого способу захистити свої порушені права як власника майна, аніж звернення до суду загальної юрисдикції із даним позовом у неї просто немає. Відповідно до норм цивільного законодавства загальна позовна давність становить три роки з моменту коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права. У даному випадку нею пропущено строк позовної давності, але причину такого пропуску вона вважає поважною, оскільки вчинила всі залежні від неї дії для повернення свого майна шляхом звернення до правоохоронних органів і мала виправдані очікування стосовно ефективності та дотримання строків при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження, де вона є потерпілою. І лише систематичні порушення вимог законодавства з боку органів досудового розслідування, бездіяльність та затягування строків досудового розслідування, стали причиною, що зумовила пропуск нею строку за звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 просив застосувати вимоги статей 257, 267 ЦК України. Посилався на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що в листопаді 2018 року їй стало відомо, що належний їй автомобіль став предметом злочину, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом. Однак, зазначене спростовується додатком до позову під назвою «Розписка» наданою ОСОБА_6 з якої вбачається, що позивачка добровільно продала йому у розстрочку автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 . В документі вказано дату розрахунку до 01.08.2017. До Вінницького ВП позивачка звернулася лише 08.11.2018 з надуманою підставною заявою про викрадення транспортного засобу. Про існування даної Розписки відомості у матеріалах кримінального провадження №12018020010004438 від 08.11.2018 відсутні. У позовній заяві зазначено, що 25.11.2017 з обліку транспортний засіб був знятий в ТСЦ №6342 ОСОБА_2 . Незрозуміло чому претензія до ОСОБА_6 , якому продано автомобіль, відсутня, як до відповідача, а з`являється вимоги до вказаних відповідачів. Також незрозуміло чому позивач надає суду висновок експерта №3608/23-21 від 14.07.2023 про її непричетність до вчинення підпису у Довіреності через 5 років та 6 місяців після продажу автомобіля. Позивачка не має претензій та вимоги до нотаріуса. Також зазначає, що обвинувачення позивачем працівників поліції у бездіяльності безпідставні, так як Закон України «Про національну поліцію» не передбачає функції поліції по захисту права власності на майно, яке було продано.

У письмовихпоясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначив проте,що відповіднодо зміступозовної заяви,позивач визначивколо відповідачівз наступнихосіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Торгівельна фірма«Автолюбитель» та ОСОБА_4 .Проте позивачу позовнійзаяві ненаводить обґрунтування,яким самечином вінпорушив,не визнавчи оспоривйого права.Вказує,що дійсно,він зметою придбанняавтомобіля звернувсядо ріелтера(посередника),який допомігйому зпідбором автомобілята організувавйого продаж.Він оплатив повну вартість автомобіля, надав свої документи для оформлення угоди, після чого йому було надано нотаріально посвідчену довіреність на його ім`я від імені власника транспортного засобу для подальшого зняття автомобіля з реєстрації. Зазначає, що для оформлення нотаріальної довіреності, фізична присутність у нотаріуса повіреного не вимагається. Відповідно, обставини підписання та посвідчення довіреності - йому не відомі. Ні нотаріуса, ні ріелтера він особисто ніколи не знав. Підстав для сумнівів у справжності довіреності і у дійсних намірах власника автомобіля у нього не було. З цього вбачається, що він не є особою, дії або бездіяльність якої призвели чи могли призвести до порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача, а тому він не є відповідальною особою за цим позовом. У випадку, якщо б рішення у справі могло б вплинути у подальшому на його права чи обов`язки відносно інших учасників справи, позивач мав процесуальну можливість залучити його до участі у цій справі у якості третьої особи. Отже, вважає, що він не є належним відповідачем у цій справі, а у задоволенні позову в частині, пред`явленій до нього, має бути відмовлено. Також посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред`явлення цього позову, а тому у його задоволенні має бути відмовлено, оскільки поважність причин пропуску позовної давності не може обґрунтовуватися тривалістю досудового розслідування.

У відповіді на заяву про застосування наслідків спливу строку на звернення до суду з позовом представник позивача адвокат Чернілевська Р.В. зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що в листопаді 2018 року позивач зрозуміла, що належним її транспортним засобом заволоділи треті особи і звернулася до правоохоронних органів. Якщо рахувати трирічний термін з листопада 2018 року, то він спливав би в листопаді 2021 року. На той час діяла норма закону, відповідно до якої строки, визначені статтею 257, ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину (тобто до 30.06.2023). В той же час станом на 30.06.2023 уже була чинною норма, якою (згідно чинної редакції від 19 березня 2022 року відповідного пункту 19) передбачено продовження строків позовної давності на строк дії воєнного стану в Україні, а згідно редакції, що набула чинності 30 січня 2024 року перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (дія якого тривала до подання позовної заяві і триває й на даний час). Більш того, навіть якщо рахувати початок перебігу строку позовної давності з 25.11.2017, коли транспортний засіб було знято з обліку для реалізації ОСОБА_2 , то трирічний строк з цієї дати сплинув би 25.11.2020, що є пізніше у часі ніж 12.03.2020, тобто припадає на час дії Закону, відповідно до якого перебіг позовної давності продовжено на час дії карантину.

Відповідач Торгівельна фірма «Автолюбитель» правом подати відзив на позов не скористалася.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

УхвалоюОрджонікідзевського районного суду м. Харковавід 04 січня 2024 року справу передано на розгляд до Дергачівського районного суду Харківської області.

30 січня 2024 року справа надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.

15 березня 2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву.

01 липня 2024 року ухвалою суду витребувано у Міністерства соціальної політики Україниінформацію із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, чи зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщена особа та за якою адресою.

03 липня 2024 року до суду надійшла відповідь Міністерства соціальної політики України про те, що станом на 02.07.2024 в ЄІБД ВПО про запитувану особу інформація відсутня.

30 липня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22 листопада 2024 року представником позивача - адвокатом Чернілевською Р.В. подано до суду клопотання про витребування доказів та поновлення строку на його подання.

14 січня 2025 року ухвалою суду поновленопредставнику позивача ОСОБА_1 адвокату Чернілевській Р.А.строк на подання клопотання про витребування доказів. Клопотання про витребування доказів задоволено. Витребувано у Торговельної фірми "Автолюбитель" належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу автомобіля BMW X3, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , укладеного 23.01.2018 за №352/18/007071 з ОСОБА_3 .

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник Торгівельної фірми «Автолюбитель» не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

У судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чернілевська Р.В. не з`явилися, представник подала заяву, в якій позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, справу просила розглядати у їх відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справі, які не з`явилися у судове засідання.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 на праві власності належав транспортний засіб «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_5 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

30 квітня 2017 року ОСОБА_1 передала автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 ОСОБА_7 у розстрочку на 3 місяці, який зобов`язався виплатити у розмірі 12900 (дванадцять тисяч дев`ятсот доларів США) по курсу гривні 340000 грн (триста сорок тисяч) до 01.08.2017. Претензій до технічного стану не має, бере на себе відповідальність за експлуатацію автомобіля і пов`язані з цим ризики пов`язані з управлінням авто і можливими наслідками, про що він склав відповідну розписку.

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до слідчого СВ Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій просила прийняти міри до малознайомої їй особи на ім`я ОСОБА_8 , яким 30.04.2017 під приводом тимчасового користування незаконно заволодів її автомобілем марки «BMW Х3», р/н НОМЕР_2 , колір синій, сума збитку 300000 грн, внаслідок чого до ЄРДР внесено відомості за № 12018020010004438 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 має статус потерпілої.

24 листопада 2017 року приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Копейчиков І.В. посвідчив довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданого Центром 0541, 05.04.2016, автомобілем «BMW Х3», 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , зареєстрований там же, в тому числі знімати і ставити на облік в Сервісних Центрах, МВС України, продати його, одержати належні їй від продажу гроші, страхувати автомобіль, тощо. Довіреність зареєстровано в реєстрі за № 1007.

Згідно із даними автоматизованої інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, автомобіль марки BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , 25.11.2017 було знято з обліку для реєстрації в ТСЦ № 6342, за дорученням серії НМХ 374494 від 24.11.2017 виданим приватним нотаріусом Капейчіковим І.В., знімала з обліку довірена особа ОСОБА_2 ; 23.01.2018 була перереєстрована на ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ), за договором купівлі-продажу, виданим суб`єктом господарювання Торгівельною фірмою «Автолюбитель»; 28.02.2018 даний автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу виданим суб`єктом господарювання Торгівельною фірмою «Автолюбитель».

Ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2018 року (справа № 127/31038/18); 23 грудня 2019 року (справа №127/33503/19); 20 березня 2019 року (справа № 127/7350/19), надано слідчому Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Годунку О.А. та іншим слідчим, які входять до складу слідчої групи в кримінальному провадженні №12018020010004438, дозвіл на тимчасовий доступ до автомобіля марки «BMW Х3» д.н.з. НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_1 ) який знаходиться у володінні ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю його вилучення.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року у справі № 127/18922/21, наданостаршому слідчому Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Годунку О.А., іншим слідчим, які входять до складу слідчої групи в кримінальному провадженні № 12018020010004438 тимчасовий доступ до оригіналів документів на підставі яких 25.11.2017 року було знято з обліку автомобіль марки "BMW x3" синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 належного ОСОБА_9 для реалізації в ТСЦ №6342 з можливістю їх вилучення та які знаходяться в ТСЦ № 6342 (м. Харків вул. Шевченка, 62).

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року у справі № 127/31037/21, накладено арештнаавтомобіль «BMW X3», номер кузова НОМЕР_1 синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2022 року у справі № 127/18824/22, зобов`язано слідчого Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Годунка О.А.передатиавтомобіль «BMW X3», номер кузова НОМЕР_1 синього кольору на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта № 3608/23-21, від 14.07.2023 Вінницьким відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України на підставі постанови від 05.06.2023 про призначення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018020010004438 від 08.11.2018 встановлено, що: рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис» Довіреності від 24.11.1017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у документі Довіреність від 24.11.2017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на лист наданий Територіальним центром 6342 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/6342, установлено, що 25.11.2017в ТСЦ6342РСЦ МВСв Харківськійобласті булоздійснено зняттяз облікудля реалізаціїтранспортного засобуBMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 ,свідоцтво прореєстрацію НОМЕР_3 ,з ОСОБА_1 ,ІПН НОМЕР_6 ;23.01.2018в ТСЦ6342РСЦ МВСв Харківськійобласті булоздійснено вториннуреєстрацію ТЗ,придбаного вторговельній організації,транспортного засобуBMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 ,на громадянина ОСОБА_3 .Вторішна реєстраціятранспортного засобуBMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 ,на ОСОБА_3 ,проводилась напідставі договорукупівлі-продажувід 23.01.2018№352/18/007071ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА"АВТОЛЮБИТЕЛЬ";28.02.2018 в ТСЦ6342РСЦ МВСв Харківськійобласті булоздійснено перереєстраціютранспортного засобуBMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,на ОСОБА_4 .Перереєстрація транспортногозасобу BMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ,проводилась напідставі договорукупівлі-продажувід 28.02.2018№352/18/007521ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА'"АВТОЛЮБИТЕЛЬ».

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмовуу задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦКУкраїни).

Частиною першою статті319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належав транспортний засіб «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_5 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

З огляду на додану до позову Розписку установлено, що 30.04.2017 ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_1 автомобіль «BMW Х3», 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 у розстрочку на 3 місяці і зобов`язався виплатити у розмірі 12900 (дванадцять тисяч дев`ятсот) по курсу гривні 340000 грн (триста сорок тисяч) до 01.08.2017. Претензій до технічного стану не має, бере на себе відповідальність за експлуатацію автомобіля і пов`язані з цим ризики пов`язані з управлінням авто і можливими наслідками.

08.11.2018 за заявою позивача, слідчим СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження № 12018020010004438 за ч. 3 ст. 289 КК України.

24.11.2017 приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Копейчиков І.В. посвідчив довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданого Центром 0541, 05.04.2016, автомобілем «BMW Х3», 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , зареєстрований там же, в тому числі знімати і ставити на облік в Сервісних Центрах, МВС України, продати його, одержати належні їй від продажу гроші, страхувати автомобіль, тощо. Довіреність зареєстровано в реєстрі за № 1007.

25.11.2017 транспортний засібBMWХ3,2006року випуску,VIN-код НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 , було знято з обліку для реєстрації в ТСЦ № 6342, за дорученням серії НМХ 374494 від 24.11.2017 виданим приватним нотаріусом Капейчіковим І.В., знімала з обліку довірена особа ОСОБА_2 ;

23.01.2018 транспортний засіб BMW Х3, 2006 року випуску,VIN-код НОМЕР_1 був перереєстрований на ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, виданим суб`єктом господарювання Торгівельною фірмою «Автолюбитель».

28.02.2018 транспортний засіб BMW Х3, 2006 року випуску,VIN-код НОМЕР_1 був перереєстрований на ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу виданим суб`єктом господарювання Торгівельною фірмою «Автолюбитель» та на ньому встановлено р/н НОМЕР_4 .

Отже, на цей час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_4

17.11.2021 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/31037/21, накладено арештнаавтомобіль «BMW X3», номер кузова НОМЕР_1 синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

05.09.2022 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/18824/22, переданоавтомобіль «BMW X3», номер кузова НОМЕР_1 синього кольору на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта № 3608/23-21, від 14.07.2023 Вінницьким відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України на підставі постанови від 05.06.2023 про призначення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018020010004438 від 08.11.2018 встановлено, що: рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис» Довіреності від 24.11.1017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у документі Довіреність від 24.11.2017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20 (провадження № 61-1371сво23); від 11 грудня 2023 року усправі № 607/8879/21 (провадження № 61-7375сво22).

Судом достовірно встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи Розпискою від 30.04.2017, що з волі ОСОБА_1 спірний автомобіль було передано ОСОБА_7 , та між ними існувала домовленість про купівлю останнім його у розстрочку на три місяці з виплатою 12900 доларів США по курсу гривні - 340000,00 грн до 01.08.2017. Проте, ОСОБА_7 невиконав свого обов`язку, ні коштів, ні автомобіля не повернув.

У подальшому транспортний засіб було декілька разів відчужено на підставі договорів купівлі-продажу, а останнім набувачем став ОСОБА_4 .

Тобто, саме ОСОБА_1 розпорядилася належним їй транспортним засобом і прийняла рішення про передачу автомобіля у користування і володіння іншій особі без оформлення відповідного договору купівлі-продажу, тобто взяла на себе усі ризики щодо можливості неповернення автомобіля ОСОБА_7 у її володіння.

Отже власник, якийненалежнопоставився до вибору особи, якій він передав річ, у цій справі автомобіль,уволодіння та користування, позбавляється права вимагати повернення речейвід добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

За таких обставин, ОСОБА_1 не позбавлена можливості захистити своє право шляхом звернення з позовом до суду про відшкодування збитків до особи, якій вона добровільно передала транспортний засіб у розстрочку.

Також належить зазначити про те, що у кримінальному провадженні №12018020010004438 від 08.11.2018 за ч. 3 ст. 289 КК України вироку суду на даний час немає, а досудове розслідування, під час якого можуть бути встановлені відповідні докази, ще триває, а тому докази, які надані позивачем не можуть слугувати підтвердженням неправомірності вибуття майна із володіння позивача та, відповідно, наявності у позивача права власності на це майно.

Крім цього, суд враховує й те, що на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2022 у справі № 127/18824/22, автомобіль «BMW X3», номер кузова НОМЕР_1 синього кольору передано на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_4 , що саме по собі не дає позивачу право на застосування правового механізму, передбаченого вимогами статті 388 ЦК України.

Передавши спірний автомобіль ОСОБА_10 , позивач ОСОБА_1 тим самим виразила волю на передання майна іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

З огляду на наведене, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

При цьому, статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі№ 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування(ім`я)сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Торгівельна фірма «Автолюбитель», місце знаходження: 61107, м. Харків, вул. Острозька, буд. 7, ідентифікаційний код 14064512;

відповідач: ОСОБА_4 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя Є. А. Болибок