Постанова

від 04.02.2025 по справі 619/3681/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 лютого 2025 року

м. Харків

справа № 619/3681/23

провадження № 22-ц/818/296/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року у складі судді Калиновської Л.В., -

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429 ( надалі Будинок) об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 3074916663; визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частки Будинку, а за відповідачем права власності на 1/3 частку Будинку. Просила виділити їй 2/3 частки Будинку в натурі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, щоз липня 2007 року по листопад 2020 року перебувала з відповідачем у шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. В жовтні 2013 року сторони у справі придбали спірний Будинок, який було оформлено на відповідача. Будинок купувався за згодою позивачки та в інтересах сім`ї, проте відповідач його спільною сумісною власністю не визнає та перешкоджає їй і дитині проживати в ньому. В супереч вимог закону позивачку без її відома було знято з реєстрації у Будинку. Донька сторін у справі є підлітком і на її утримання потрібна велика кількість грошових коштів. Відповідач не цікавиться потребами дитини та питанням чи вистачає коштів на її утримання. Крім цього для свого нормального розвитку дитина потребує окремої житлової площі, а саме окремої кімнати. Оскільки виконання позивачкою обов`язку щодо утримання дитини на фоні необхідності пошуку житла для їхнього з дитиною проживання ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем, позивачка просила відступити від засади рівності часток при поділі майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та визнати за нею право власності на 2/3 часток Будинку з одночасним виділом їх в натурі.

РішеннямДергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

Визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

Виділено ОСОБА_1 , в натурі 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4387 грн. 34 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, зроблено висновки що не відповідають дісним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, суд не врахував преюдиційно встановлених фактів рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2021 року по справі 619/4218/20. А саме, що Будинок з надвірними будівлями був самовільно, без належного дозволу, реконструюваний і побудовані нові надвірні будівлі, а саме : у будинку були перебудовані кімнати, вставлені нові всі вікна, була зроблена дитяча кімната, закладені старі дверні пройоми, зроблена ванна, кухня, проведена каналізація, побудована нова пристройка, побудований новий паркан, у дворі викладена плитка, збудований гараж тому він не може бути об`єктом поділу. Висновки суду щодо наявності підстав для відступу від засад рівності часток при поділі майна є помилковими, передчасними та не підтвердженими.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 липня 2007 року між позивачем, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 14.07.2007 зроблено відповідний актовий запис за №22, місце реєстрації Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 14 липня 2007 року, серія НОМЕР_3 .

За час шлюбу подружжям згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 жовтня 2013 року, зареєстровано у реєстрі за №1430, був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

Згідно даних технічного паспорту, виданого 07.08.2013 року КП «БТІДРР»: житловий будинок літ. А-1 - глинобитний, обкладений цеглою, загальною площею - 71,20 кв.м., житловою площею - 32,0 кв.м., складається з таких приміщень, як: 1 - коридор, площею 6.7 кв.м., 2 - сан. вузел, площею 4.4 кв.м., 3 - житлова кімната, площею 14.7 кв.м., 4 - житлова кімната, площею 17.3 кв.м., 5 - кухня, площею 8.6 кв.м., 6 - коридор, площею 3.5 кв.м., 7 - веранда, площею 10.3 кв.м., 8 - котельня, площею 5.7 кв.м. До надвірних будівель відносяться: літ. а - веранда цегляна, літ. а1 - ганок, літ. Б - сарай саманний, обкладений цеглою, літ. В - погріб шлаколитий, літ. Г - вбиральня цегляна, літ. К - колонка металева, літ. N1 - ворота, N2 - паркан, N3 - зливна яма цегляна.

Покупцем в договорі був визначений відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Пунктом 11 вищезазначеного договору передбачено, що «заява дружини покупця про згоду на купівлю вищевказаного житлового будинку, посвідчена приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, Задоріною В.В., 06.10.2013 року, за реєстровим №1429».

Відповідно заяви про згоду на укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, яка є додатком до договору, вбачається, що ОСОБА_1 дала згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Вищевказаний договір укладав чоловіком в інтересах сім`ї на умовах, які попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання цього договору відповідає спільному волевиявленню. При цьому, ОСОБА_1 нотаріусом було роз`яснено, що згідно зі ст. 60-65 Сімейного кодексу України, майно (в т.ч. гроші), яке набуте подружжям під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю: володіння, користування і розпорядження одним із подружжя таким майном/коштами/ здійснюється за згодою другого з подружжя.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року у справі №619/4103/20, шлюб зареєстрований 14 липня 2007 року Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №22 розірвано.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки №207 про зняття з реєстрації у житловому приміщенні/будинку осіб, ОСОБА_1 була знята з реєстрації у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про спільного майна подружжя - відмовлено.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто ст. 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037цс15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України). При вирішенні таких спорів суди з`ясовують наявність спільного майна подружжя, як рухомого так і нерухомого, наявність грошових коштів, що є спільною сумісною власністю.Зазвичайпри поділі майна подружжя судділить його в натурі, у разі неподільності майна чи речі вирішується питання компенсації. До майна подружжя можуть бути віднесені як рухоме і нерухоме майно, так і кошти та борги».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданими судом доказами доведено,що Будинок є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, що останнім не заперечується.

Тому висновок суду про те, що спірний житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідає встановленим у справі обставинам та не потребує вирішення у вигляді окремо задоволеної позовної вимоги.

Доводи апелянта щодо не можливості поділу Будинку у зв`язку із його незаконною реконструкцією не заслуговують на увагу.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на висновок викладений в рішенні Дергічівського районного суду Харківської області від 14.12.2021 щодо самочинної реконструкції Будинку та як наслідок неможливості його поділу.

За змістом частини другоїстатті 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

З урахуванням наведеного вище, обставини, встановлені у іншій цивільній справі щодо неможливості поділу Будинку у зв`язку із його реконструкцією є нічим іншим як оцінкою судом конкретних обставин справи і не є обов`язковими при вирішенні дійсного спору.

Відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Тобто, перебудовані кімнати, вставлені нові всі вікна, зроблена дитяча кімната, закладені старі дверні пройоми, зроблена ванна, кухня, проведена каналізація, не потребує змін або втручання в несучі конструкції (конструкції, які утримують на собі інші конструкції) та інженерні системи загального користування.

Доказів збільшення площі житлового будинку з 71,20 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м з моменту купівлі-продажу майна з матеріалів справи не вбачається.

В супереч вимог ст. ст.12, 81 ЦПК України відповідачем доказів на підтвердження необхідності введення Будинку в експлуатацію не надано.

Тому Будинок підлягає поділу між колишнім подружжям оскільки, проте не у визначеному судом порядку.

Стороною позивача не доведено, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні доньки, а навпаки матеріали справи містять докази сплати аліментів в середньому 10000,00 грн. При цьому доказів того, що стягнутий судовим рішенням розмір аліментів був недостатнім для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини позивач не надала. Проживання дитини з позивачкою не є підставою для збільшення її частки у спільному майні за відсутності доведення вищезазначених обставин.

Тому висновок суду першої інстанції про збільшення частки ОСОБА_1 у спільній сумісній власності в розмірі 2/3 частини не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, тому судова колегія керуючись принципом рівності часток подружжя у спільному сумісному майні вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання за кожною стороною у справі права власності на частину Будинку в порядку поділу спільного сумісного майна.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про виділ частки будинку в натурі.

Позивачкою не надано доказів технічної можливості виділу її частки в натурі, клопотання про проведення експертного дослідження з зазначеного питання в суді першої та апеляційної інстанції заявлено не було.

Відповідно до п. 2 ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Гарбар Юлії Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322056500:00:002:0429.

У задоволенні позовну в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4387 грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2025 року.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук