Ухвала

від 13.02.2025 по справі 908/588/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

13.02.2025 м. Дніпро Справа № 908/588/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 28.03.2024р. у справі № 908/588/24

за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол, 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі № 908/588/24:

- відкрито провадження у справі №908/588/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол, 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213;

- визнано грошові вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 до боржника на суму 24 224, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 407 017,32 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол, 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213;

- розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича /свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №944 від 28.05.2013., ідент. номер НОМЕР_1 , поштова адреса: 69019, м. Запоріжжя, а/с 99/;

- попереднє засідання суду призначено на 11.06.2024. о/об 10-20.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі № 908/588/24 частково та прийняти нове рішення (постанову), яким відмовити в задоволені заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Керуюча Компанія «Ледокол» в частині визнання грошових вимог кредитора - Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 до боржника ТОВ «Керуюча компанія «Ледокол» на суму 2424598,33 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на вказану ухвалу, повний текст якої складено 01.04.2024р., подана через систему "Електронний суд" 23.01.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 11.04.2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Апелянтом в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого апелянтка зазначає, що має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (дата реєстрації 26.12.2024), тому саме з 27.12.2024 року почався строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024 року у справі № 908/588/24. Окрім того, апелянтка зазначає, що наразі перебуває у Німеччині. Відповідно до медичного висновку, який наданий спеціалістом із загальної медицини та медицини праці від 13.01.2025 року, апелянтка проходила лікування в Німеччині з приводу гипертонії та порушення серцевого ритму з 28 грудня 2024 року до 13 січня 2025 року, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги до апеляційного суду.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.07.2024 у справі № 908/588/24 Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол, 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №944 від 28.05.2013, поштова адреса: 69019, м. Запоріжжя, а/с 99).

04.07.2024 суд здійснив офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебпорталі «Судова влада України» (номер публікації 73555).

27.08.2024 в межах цієї справи ліквідатором арбітражним керуючим Швець Д.І. подано до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника банкрута, у якій ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Керуюча компанія «Ледокол» перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства, та стягнути з засновника та керівника ОСОБА_1 та засновника ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ледокол» 6 172 122,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024р. у справі № 908/588/24:

- заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича до ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі №908/588/24 задоволено;

- покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол, 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213 перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , Код РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, код ЄДРПОУ 39108213) - 6 172 122,15 (шість мільйонів сто сімдесят дві тисячі сто двадцять дві грн. 15 коп.).

Матеріалами даної справи підтверджується, зокрема, направлення господарським судом ОСОБА_1 за зареєстрованим її місцезнаходженням (69071, м. Запоріжжя, вул. Марка Безручка, 87.) ухвал суду під час розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Ледокол арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника.

Відповідно до наявних в матеріалах справи поштових відправлень, відправлення, в яких апелянту були надіслані ухвали суду про відкладення судових засідань з розгляду означеної заяви ліквідатора у даній справі, не були вручені останньому та поштові відправлення повернуто на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Встановлений Правилами надання послуг поштового зв`язку порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тому, беручи до уваги вимоги процесуального законодавства та практику ЄСПЛ, апеляційний суд доходить висновку, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду (близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18, провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, з матеріалів справи вбачається подання апелянтом під час розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника чисельних клопотань про відкладення розгляду справи, клопотання про продовження строку для подання відзиву, якого на неодноразову вимогу суду апелянтом не надано.

Також, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі № 908/588/24 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 02.04.2024р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/118033298), а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, враховуючи участь представника Гордієнко Ірини Володимирівни в судових засіданнях під час розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника, подання апелянтом клопотань про відкладення розгляду справи, клопотання про продовження строку для подання відзиву, надсилання господарським судом ОСОБА_1 судових рішень за її зареєстрованим місцезнаходженням, забезпечення надання загального доступу та можливість ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у своїй сукупності свідчить про її обізнаність щодо наявності оскаржуваної ухвали господарського суду, чим спростовуються її твердження про можливість ознайомлення з усіма документами по справі з часу її реєстрації в системі "Електронний суд", проте звернулася вона до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 23.01.2025р., тобто поза межами встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з моменту її обізнаності про існування такого рішення.

Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Отже, скаржник, який є учасником справи, приймаючи до уваги його достеменну обізнаність про існування оскаржуваної ухвали у справі, мав скористатися своїм правом на її оскарження в апеляційному порядку значно раніше.

Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

Окрім того, згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Згідно з п. п. 9 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. п. 4 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційних скарг у справі про банкрутство становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за подання даної апеляційної скарги становить 36 336,00 грн. (3 028 х 10 х 150 % х 0,8).

Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.

Згідно ст. 259 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Зокрема, частиною сьомою ст. 42 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи, зокрема, ліквідатору банкрута та іншим кредиторам у справі (додано докази направлення скарги лише Публічному акціонерному товариству Запоріжжяобленерго).

За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі № 908/588/24 - залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:

- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;

- належні докази сплати судового збору у сумі 36 336,00 грн.;

- належні докази направлення копії апеляційної скарги ліквідатору банкрута та іншим кредиторам у справі у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко