Постанова

від 17.02.2025 по справі 904/5167/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5167/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р.

( суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 27.11.2024 р.)

про повернення позовної заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик,

Дніпропетровська область, м. Дніпро

до відповідача-1:

Фізичної особи-підприємця Ключника Владислава Олександровича,

Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до відповідача-2:

Фізичної особи-підприємця Сідлецького Андрія Валерійовича,

Дніпропетровська область, с. Маяк

до відповідача-3:

Товариства з обмеженою відповідальністю Ентексі,

м. Київ

до відповідача-4:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Престиж Плюс",

Рівненська область, м. Рівне

до відповідача-5:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс",

м. Київ

до відповідача-6:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА",

Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг

про визнання договорів недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відповідача -1: Фізичної особи-підприємця Ключника Владислава Олександровича, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Сідлецького Андрія Валерійовича, відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Ентексі, відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Престиж Плюс", відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс" та відповідача-6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА", в якій просить суд визнати недійсними з підстав фіктивності наступні договори: договір № Е-11.01.24 від 11.01.2024, що укладений між відповідачем-5 (ТОВ СВ Світсервіс - постачальник) та відповідачем-3 (ТОВ Ентексі); договір № Е-10.01.24 від 10.01.2024, що укладений між відповідачем-1 (ФОП Ключник) та відповідачем-3 (ТОВ Ентексі); договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022, що укладений між відповідачем-1 (ФОП Ключник) та відповідачем-4 (ТОВ Гранд Престиж Плюс); договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022, що укладений між відповідачем-2 (ФОП Сідлецький) та відповідачем-4 (ТОВ Гранд Престиж Плюс); договір № ГП-301-23 від 15.06.2023, що укладений між відповідачем-5 (ТОВ СВ Світсервіс та відповідачем-4 (ТОВ Гранд Престиж Плюс); договір № 26122023-2 від 26.12.2023, що укладений між відповідачем-5 (ТОВ СВ Світсервіс та відповідачем-6 (ТОВ "Ріал Дорс ЮА").

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р. у справі № 904/5167/24 повернуто позовну заяву та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик звернулось з апеляційною скаргою, в якій прость скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р. у справі № 904/5167/24 та направити справу до суду першої інстанції для належного розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для повернення позову, оскільки вважає, що до прийняття оскаржуваного судового рішення призвели невірні висновки, що стали наслідком неповного вивчення позовних матеріалів.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що описувалися в позовній заяві, та не приділив достатньої уваги фактичному наявному зв`язку всіх Відповідачів та всіх їх оскаржуваних договорів, що підтверджено доказами, які до позову додавалися, не приділив уваги тій обставині, що розгляд недійсності кожного договору окремими судовими процесами може призвести до оцінки одних і тих самих відносин різними судами.

При цьому Скаржник зазначає, що відібрані в якості відповідачів господарюючі суб`єкти та спеціально відібрані оскаржувані договори цих суб`єктів свідчать про те, що позов подавався фактично не проти кількох відповідачів а проти одного реального об`єднання господарюючих суб`єктів. Позивач відбирав саме цих Відповідачів не випадково. Оскільки при відборі слід було врахувати і наявність порушення інтересу Позивача, і одночасно наявність юридичного зв`язку між відповідачами та надавалися докази і одночасно наявність прямих ознак фіктивності документів, що генерувалися такими відповідачами, і одночасно відібрані документи мали бути однорідними, щоб відповідати вимогам процесуального закону про розгляд однорідних вимог.

Скаржник наголошує на тому, що у Позивача відсутні інші процесуальні можливості, окрім звернення до Суду за визнанням низки правочинів фігурантів недійсними через їх фіктивність та за застосуванням наслідків недійсності таких правочинів. Відповідно, Позивач діє, як зацікавлена особа в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, та подав позов з метою визнання Судом низки правочинів фігурантів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, та застосування окремих спеціальних наслідків фактів видання, оприлюднення та використання офіційних документів з викладеними в них завідомо недостовірними відомостями ( підроблені документи в розумінні ст. 358 КК України ), встановлення фактів недобросовісної конкуренції з метою подальшої їх кваліфікації та відповідного реагування уповноваженим органом в порядку передбаченому законодавством про захист економічної конкуренції.

На переконання Скаржника розглядати недійсність кожного окремого оспорюваного договору було би нераціонально і з ресурсної точки зору, і з точки зору процесуальної, оскільки при розгляді вимог по кожному з оспорюваних договорів окремо, неможливо би було уникнути як часткового розгляду одних і тих самих елементів договірних відносин відповідачів різними судами чи в різних процесах, через те, що оспорювані договори застосовувалися відповідачами у перехресних відносинах між собою неодноразово та систематично, так і неможливо було би встановити повну правову картину діянь вказаної стійкої групи осіб, оскільки розгляд кожного окремого договору окремим процесом штучно звужував би охоплення досліджуваних правовідносин.

Скаржник підкреслює, що все це не самостійні договори самі по собі, а результат діяльності стійкої скоординованої групи осіб картелю. Тому, фактично, цей позов заявляється не проти якихось випадкових кількох господарюючих суб`єктів, а позов заявляється проти одного картелю, щодо вимог, які без особливих складнощів можуть бути розглянуті в одному позовному провадженні.

Скаржник зазначає, що всі вимоги відповідають наступним ознакам: всі позовні вимоги є однорідними; всі позовні вимоги пов`язані між собою підставами виникнення ( порушення стійкою організованою групою кола фігурантів - Відповідачів інтересу зацікавленої особи Позивача в процедурах державних закупівель однорідної групи товарів ); всі позовні вимоги пов`язані між собою наявними та взаємопов`язаними доказами; всі позовні вимоги заявляються одним й тим самим Позивачем до кількох Відповідачів ( або фактично до одного картелю ); всі позовні вимоги мають розглядатися в порядку одного судочинства; всі похідні вимоги є тотожними за своєю суттю.

При цьому, Скаржник визнає, що право суду першої інстанції прийняти чи не прийняти такий нестандартний позов до розгляду є його дискреційним повноваженням. Позивач не стверджує, що судом першої інстанції було грубо порушено процесуальний закон, оскільки таке твердження не мало би під собою підстав.

Разом з тим, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов підлягає поверненню до суду першої інстанції для належного розгляду по-суті іншим складом суду.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

5. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 10.12.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5167/24.

Матеріали справи № 904/5167/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто позовну заяву заявникові.

Враховуючи, що п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, стосовно перегляду ухвали суду про повернення заяви позивачеві ( заявникові ), міститься в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик звернулося до господарського суду з позовною заявою до:

Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Ключника Владислава Олександровича,

Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Сідлецького Андрія Валерійовича,

Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Ентексі,

Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Престиж Плюс",

Відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс",

Відповідача-6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА",

за участю третіх осіб:

Антімонопольного комітету України;

Головного управління ДПС у Дніпропетровскій області;

Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

Головного управління ДПС у м. Києві;

Головного управління Національної поліції у м. Києві,

в якій просить суд визнати недійсними з підстав фіктивності:

1. договір № Е-11.01.24 від 11.01.2024 р., що укладений між Відповідачем -5 ( ТОВ СВ Світсервіс Постачальник ) та Відповідачем-3 ( ТОВ Ентексі );

2. договір № Е-10.01.24 від 10.01.2024 р, що укладений між Відповідачем -1 ( ФОП Ключник ) та Відповідачем -3 ( ТОВ Ентексі );

3. договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022 р., що укладений між Відповідачем -1 ( ФОП Ключник ) та Відповідачем -4 ( ТОВ Гранд Престиж Плюс );

4. договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022 р., що укладений між Відповідачем -2 ( ФОП Сідлецький ) та Відповідачем -4 ( ТОВ Гранд Престиж Плюс );

5. договір № ГП-301-23 від 15.06.2023 р., що укладений між Відповідачем -5 ( ТОВ СВ Світсервіс та Відповідачем -4 ( ТОВ Гранд Престиж Плюс );

6. договір № 26122023-2 від 26.12.2023 р., що укладений між Відповідачем -5 ( ТОВ СВ Світсервіс та Відповідачем -6 ( ТОВ "Ріал Дорс ЮА" ).

7. Постановити окремі ухвали суду в порядку ст. 246 ГПКУ в адресу Третіх осіб -3, -5 про виявлені факти порушень кримінального закону під час розгляду цієї справи.

8. За наслідками визнання оспорюваних Договорів недійсним, та за іншими наведеними в цьому позові фактами, зобов`язати Антимонопольний Комітет України ( Третя особа -1 ) в порядку ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розпочати розгляд справи про захист економічної конкуренції з огляду на описані діяння Відповідачів, та в порядку гл. 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вжити передбачених Законом заходів впливу.

9. Стягнути з Відповідачів всі суми судових витрат солідарно.

В обгрунтування свого клопотання про розгляд вимог цього позову в одному спрощеному провадженні, Позивач вказує на те, що предметом цього позову є визнання недійсними кількох договорів, що їх перехресно укладали та/або застосовували Відповідачі. Всі основні позовні вимоги є однорідними та виникли на підставі порушення законного інтересу Позивача - порушення права Позивача брати участь в законних, чесних, відкритих, прозорих та істинно конкурентних торгах під час процедур державних закупівель. Всі позовні вимоги пов`язані ознакою тотожності способу захисту, оскільки предметом Позову є визнання низки договорів недійсними. Розглядати недійсність кожного окремого оспорюваного договору було би нераціонально і з ресурсної точки зору, і з точки зору процесуальної, оскільки при розгляді вимог по кожному з оспорюваних договорів окремо, неможливо би було уникнути як часткового розгляду одних і тих самих елементів договірних відносин Відповідачів різними судами чи в різних процесах, через те, що оспорювані договори застосовувалися Відповідачами у перехресних відносинах між собою неодноразово та систематично, так і неможливо було би встановити повну правову картину діянь вказаної стійкої групи осіб, оскільки розгляд кожного окремого договору окремим процесом штучно звужував би охоплення досліджуваних правовідносин. Об`єднання позовних вимог в цьому випадку дійсно дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 р. у справі № 922/1359/19.

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р. у справі № 904/5167/24 повернуто позовну заяву та додані до неї документи ТОВ ПСТ Автоматик.

Судове рішення мотивоване порушенням правила об`єднання позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суд повернув позовну заяву і додані до неї документи.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, ТОВ ПСТ Автоматик подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для належного розгляду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про повернення позовної заяви та доданих до неї документів з підстав встановлених п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до частини 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Процесуальною формою такого звернення є позовна заява, яка подається до суду першої інстанції відповідно до частини 1 ст. 171 ГПК України.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги ( основної вимоги ).

При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача ( чи відповідачів ) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 р. у справі № 914/2191/18.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 р. у справі № 922/1359/19.

Повертаючи подану у цій справі позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд першої інстанції зазначив, що об`єднані в даній позовній заяві вимоги не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами, а також не є похідними. Вимоги до відповідачів ґрунтуються на шістьох окремих договорах, а саме: договору № Е-11.01.24 від 11.01.2024 р., укладеним між ТОВ СВ Світсервіс та ТОВ Ентексі; - договору № Е-10.01.24 від 10.01.2024 р., укладеним між ФОП Ключник та ТОВ Ентексі; договору № ГП-0508/1 від 05.08.2022 р., укладеним між ФОП Ключник та ТОВ Гранд Престиж Плюс; договору № ГП-0508/1 від 05.08.2022 р., укладеним між ФОП Сідлецький та ТОВ Гранд Престиж Плюс; договору № ГП-301-23 від 15.06.2023 р., укладеним між ТОВ СВ Світсервіс та ТОВ Гранд Престиж Плюс; договору № 26122023-2 від 26.12.2023 р., укладеним між ТОВ СВ Світсервіс та ТОВ "Ріал Дорс ЮА". Для вирішення даного спору по суті Суд повинен буде дослідити та вивчити кожен із зазначених договорів та правовідносини сторін, що виникли на їх підставі, встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсним окремо по кожному з договорів. Поєднання зазначених вимог суттєвим чином ускладнить вирішення справи по суті.

Згідно з пунктом 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог ( крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу ).

За замістом ч.1 ст. 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами ( не є однорідними ); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 ст. 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи ч. 5 ст. 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 902/434/19.

Разом з цим, вбачається, що Позивач зазначає, що у нього відсутні інші процесуальні можливості, окрім звернення до Суду за визнанням низки правочинів фігурантів недійсними через їх фіктивність та застосуванням наслідків недійсності таких правочинів. Відповідно, Позивач діє, як зацікавлена особа в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та подає цей позов з метою визнання Судом низки правочинів фігурантів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, та застосування окремих спеціальних наслідків фактів видання, оприлюднення та використання офіційних документів з викладеними в них завідомо недостовірними відомостями ( підроблені документи в розумінні ст. 358 КК України ), встановлення фактів недобросовісної конкуренції з метою подальшої їх кваліфікації та відповідного реагування уповноваженим органом в порядку ст. ст.15. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Позивачем для цього позову відібрано лише частину з великого обсягу сумнівних офіційних документів Відповідачів, і відібрано лише однорідну їх частину задля отримання можливості процесуального об`єднання вимог в одному позові.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, за якою на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку що об`єднані в даній позовній заяві вимоги не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами, а також не є похідними і для вирішення даного спору по суті суд повинен буде дослідити та вивчити кожен із шести спірних договорів та правовідносини сторін, що виникли на їх підставі, встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсним окремо по кожному з договорів, що суттєвим чином ускладнить вирішення справи по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про наявність підстав для повернення позовної заяви Скаржника на підставі пункту 2 ч 5 ст. 174 ГПК України.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи Скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі ухвали, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують висновків місцевого суду.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що підстав для скасування оскарженої ухвали не вбачається.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позову.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик ( Скаржника ).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПСТ Автоматик залишити без задоволення

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 р. у справі № 904/5167/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін