Постанова

від 17.02.2025 по справі 912/1792/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1792/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р.

( суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 06.12.2023 р.)

у справі

за позовом

Міністерства оборони України

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+"

про стягнення 131 769,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", про стягнення 131 769,73 грн. пені з покладенням на Відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із невиконанням Відповідачем умов договору № 286/1/22/17 від 21.06.2022 р. про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення ( за кошти Державного бюджету України ) в частині поставки всього обсягу товару, з ТОВ "Енергомед+" підлягає стягненню відповідна неустойка.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України 43 449,85 грн. пені та 885,99 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. у справі № 912/1792/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", про стягнення суми штрафних санкцій у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення в частині відмови в позовній заяві відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

При цьому Скаржник зазначає, що предметом Договору визначено ( п. 1.1. Договору ), що Постачальник зобов`язується поставити у 2022 році Товар для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно специфікації, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією. Згідно зі Специфікацією, наведеною в таблиці п. 1.1 Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання поставити Позивачу Товар в загальній кількості 5 000 тон протягом 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати, загальна вартість якого становить 367 999 750 грн. ( з врахуванням ПДВ ). Так, відповідно до п. 5.5 Договір вважається виконаним при умові постачання 99 % продукції. Проте, відповідно до п. п. 6.3.1, 6.3.2 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені Договором; забезпечити постачання продукції згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, встановленим розділом ІІ договору. Враховуючи дату здійснення попередньої оплати ( 08.09.2022 р. ), кінцевим терміном поставки Товару в загальній кількості 5 000 тон, загальна вартість якого становить 367 999 750 грн., є 07.12.2022 р.. Тобто, Договором чітко визначено строки (терміни), яку кількість та на яку суму необхідно було поставити Товар, а п. 5.5 Договору не звільняє Постачальника від відповідальності за не поставку Товару відповідно до специфікації ( 5 000 т ), а лише надає пріоритет в тому, що при умові постачання 99% продукції, Договір вважатиметься виконаним.

Скаржник наголошує на тому, що Постачальником Договір був виконаний лише на 98,50804 % ( 4 925,402 х 100/5000 = 98,50804 ), адже за Договором було поставлено 4 925,402 т Товару на суму 362 509,65 грн., що є порушенням умов Договору. За змістом п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та Договором. П. 7.3.2 Договору Сторони дійшли згоди, що за порушення строків постачання Товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару з якої допущено прострочення виконання за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Товару.

На переконання Скаржника п. 7.3.2 Договору чітко визначено, за яких умов нараховується пеня, а саме у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару з якої допущено прострочення виконання за кожен день затримки. Жодної згадки про те, що штрафні санкції нараховуються із врахуванням п. 5.5 Договору в тексті Договору немає.

Відтак, на думку Скаржника, Постачальник поставив Товар 4 925,402 т на суму 362 509 094,65 грн., а не 5 000 т на суму 367 999 500 грн. як передбачалося специфікацією, чим не в повному обсязі виконав умови Договору ( виконав лише на 98,50804% ). Недопоставив Товар Замовнику в кількості 74,598 т, вартість якого складає 5 490 405,35 грн. Міністерством оборони України правильно застосовано до Відповідача штрафні санкції за неповне виконання Договору, а саме нараховано пеню в розмірі 131 769,73 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що згідно з п. 5.5. Договору договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99% Товару. Таким чином, постачання 99% Товару ( 5 000 / 100 * 99 = 4 950 т) відповідно до умов Договору є належним виконанням Договору щодо кількості поставленого Товару та не вважається порушенням умов Договору. Тобто у випадку постачання 4 950 т Товару у Позивача були б відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених умовами Договору, постачання 1% Товару відповідно до положень п. 5.5. Договору є не обов`язковим та може здійснюватися Позивачем на власний розсуд. Отже, врахування Позивачем 1% Товару при розрахунку штрафних санкцій суперечить умовам Договору.

Товариство також вказує на те, що Відповідачем станом на 07.12.2022 р. було поставлено Товар у кількості 4 925,402 т, що становить 98,50804% ( 4925,402 *100/5000 = 98,50804 ). З урахуванням положення п. 5.5 Договору, відповідно до якого договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99% Товару ( 5000 / 100 * 99 = 4 950 ) для виконання Договору щодо постачання належної кількості Товару ТОВ «ЕНЕРГОМЕД +» було недопоставлено Товару у кількості 24,598 т ( 4 950 4 925,402 = 24,598 ) на загальну суму 1 810 410,34 грн. разом з ПДВ.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. ( доповідач ), судді: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. у справі № 912/1792/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 925/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. у справі № 912/1792/23 до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.06.2022 р. між Міністерством оборони України ( Замовник ) та ТОВ "Енергомед+" ( Постачальник ) укладено договір № 286/1/22/17 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення ( за кошти Державного бюджету України ).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов`язався поставити у 2022 році нафти і дистиляти ( 09130000-9 ) (авіаційний гас) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно специфікації, а Замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

У специфікації, яка наведена у п. 1.1. договору, передбачено найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1 ( 61-003-4718 ), строк постачання - 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість - 5 000,0 тонн, за ціною за одиницю товару без ПДВ - 68 785,00 грн, загальною вартістю - 343 925 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 24 074 750,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ - 367 999 750,00 грн.

У п. 2.2. договору визначено, що одержувачами товару є військові частини ( далі - одержувачі Замовника ) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України ( Додаток 12.2. до Договору ).

Згідно з п. 3.1. договору його ціна становить 367 999 750,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.

За змістом п. 4.2. договору розрахунки за товар проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від ціни договору та наступної поетапної оплати Замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення Постачальником повного комплекту документів на оплату.

Згідно з п. 4.7. договору Постачальник зобов`язаний надати Замовнику після постачання товару комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника; акт приймання-передачі ( додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у ЗСУ, затвердженої наказом МОУ від 17.08.2017 р. № 440 ); видаткову накладну Постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачами Замовника фактичної дати надходження товару; акт прийому-передачі товару ( додаток 12.3. до договору ); повідомлення-підтвердження ( додаток 12.4. до договору ), оформлене одержувачами замовника, у відповідності до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у МОУ, затвердженого наказом МОУ від 31.12.2016 р. № 757.

Належним чином оформлені документи, зазначені в п. 4.7. договору, є підтвердженням прийняття товару ( п. 1 додатку 12.1. до договору ).

Прийняття товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання - передачі ( додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у ЗСУ ), який повинен бути складений в останній день приймання товару. Належним чином оформлений і підписаний акт приймання - передачі є підтвердженням приймання товару ( п. 3 додатку 12.1. до договору).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що договір вважається виконаним при умові постачання 99 % товару.

Відповідно до п. п. 6.3.1., 6.3.2. договору, остачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором; забезпечити постачання товару, згідно специфікації, якість якого відповідає вимогам розділу ІІ договору.

У п. 7.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.

Неустойка ( пеня, штраф ) за несвоєчасне постачання товару, яка передбачена п. 7.3.2. договору, нараховується за весь період прострочення ( п. 7.3.6. договору ).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення ( п. 10.1. договору ).

За змістом п. 10.2. договору визначено, що після закінчення бюджетного року, товар визначений в п. 1.1. договору, не підлягає постачанню Замовнику та не приймається одержувачем Замовника за цим договором. Комплект документів визначений у п.4.7 Замовником не приймаються та повертаються Постачальнику без реалізації.

Додатковою угодою № 1 від 10.08.2022 р. сторони домовилися внести зміни: до специфікації ( п. 1.1. договору ) в частині ціни за одиницю товару без ПДВ - 61 333,25 грн, загальна вартість - 306 666 250,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 61 333 250,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ - 367 999 500,00 грн; до п. 3.1. договору - ціна договору становить 367 999 500,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Додатковою угодою № 2 від 21.10.2022 р. сторони погодили внести зміни до додатку № 12.2 договору ( рознарядка ) шляхом викладення його в новій редакції.

Договір, додатки до нього та додаткові угоди підписано представниками сторін та скріплено печатками.

08.09.2022 р. Відповідач отримав попередню оплату за договором у сумі 294 399 600 грн ( 80 % від ціни договору ), що підтверджує платіжне доручення № 286/1/230 від 05.09.2022 р..

За твердженням Позивача, договір виконаний Відповідачем лише на 98,50804% ( 4 925,402 х 100/5000 = 98,50804 ), адже за договором поставлено 4 925,402 тонн товару на суму 362 509 094,65 грн, що є порушенням умов договору. Так, враховуючи дату здійснення попередньої оплати, дев`яностоденний строк для поставки товару закінчився з 07.12.2022 р., проте за договором Відповідачем поставлено лише 4 925,402 тонн товару на загальну суму 362 509 094,65 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними та скріплені печатками актами прийому - передачі продукції видатковими накладними, актами приймання - передачі. З наведеного слідує, що Постачальник поставив товар на суму 362 509 094,65 грн, а не 367 999 500 грн, чим не в повному обсязі виконав умови договору.

Отже, товар в кількості 74,598 тонн, вартість якого складає 5 490 405,35 грн, був недопоставлений Замовнику, а договір виконаний лише на 98,50804%, тому Відповідачем не виконані в повному обсязі договірні зобов`язання в частині постачання продукції.

У зв`язку з тим, що Відповідач, в порушення умов укладеного договору, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, останньому нараховано пеню за порушення строків поставки товару за період з 08.12.2022 р. по 31.12.2022 р..

26.01.2023 р. Позивач направив Відповідачу претензію на суму 131 769,73 грн ( нарахована пеня ), якою пропонувалося останньому протягом місяця з дня отримання претензії в добровільному порядку перерахувати кошти на рахунки Позивача.

Претензія залишена без відповіді та задоволення.

З підстав викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимоги Замовника ( Міністерства оборони України ) до Постачальника ( ТОВ "Енергомед+" ) про стягнення 131 769,73 грн. пені у зв`язку із порушенням строків поставки товару, відповідно до умов Договору № 286/1/22/17 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення ( за кошти Державного бюджету України ) від 21.06.2022 р., укладеного між Міністерством оборони України ( Замовник ) та ТОВ "Енергомед+" ( Постачальник ).

Беручи до уваги правову природу укладеного між Міністерством оборони України ( Замовник ) та ТОВ "Енергомед+" ( Постачальник ) Договору № 286/1/22/17 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення ( за кошти Державного бюджету України ) від 21.06.2022 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за порушення строків постачання товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Сторона не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної та повної поставки товару за договором, що зумовлює право Позивача вимагати у разі порушення строків постачання товару на нарахування у відповідності до п. 7.3.2. договору пені в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Позивача та стягуючи з ТОВ "Енергомед+" - 43 449,85 грн. пені погодився з доводами Відповідача щодо недопоставки товару за договором у кількості 24,598 т на загальну суму 1 810 410,34 грн разом з ПДВ, ураховуючи п. 5.5. договору, пославшись на те, що з урахуванням положення п. 5.5. договору, договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99% товару ( 5 000 / 100 * 99 = 4 950 ) для виконання договору щодо постачання належної кількості товару ТОВ "Енергомед+" недопоставлено товар у кількості 24,598 т ( 4 950 4 925,402 = 24,598) на загальну суму 1 810 410,34 грн разом з ПДВ ( 24,598 * 73 599,90 = 1 810 410,34 ), а не 74,598 т на суму 5 490 405,35 грн, як зазначає Позивач у позовній заяві.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволені судом позову щодо стягнення з ТОВ "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України пені у розмірі 88 319,88 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позову, встановлення факту укладання договору та строки поставки товару і його обсяг, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів погоджується з доводами Скаржника, що Міністерством оборони України правильно застосовано до Відповідача штрафні санкції за неповне виконання Договору, а саме нараховано пеню в розмірі 131 769,73 грн., що є підставою для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, укладаючи договір, у п. 1.1. сторони погодили строк поставки товару - 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати.

Судом встановлено, що Відповідач отримав попередню оплату за договором у сумі 294 399 600 грн ( 80 % від ціни договору ) 08.09.2022 р., тому дев`яностоденний строк для поставки товару закінчився 07.12.2022 р..

Разом з тим, Відповідачем станом на 07.12.2022 р. поставлено товар у кількості 4 925,402 т на суму 362 509 094,65 грн, що становить 98,50804% ( 4 925,402 *100/5000 = 98,50804 ).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Як уже зазначено, у п. 7.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.

У зв`язку з тим, що Відповідач, в порушення умов укладеного договору, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, Позивач на підставі п. 7.3.2. договору просив стягнути з Відповідача пеню за порушення строків поставки товару за період з 08.12.2022 р. по 31.12.2022 р. у розмірі 131 769,73 грн..

Як вбачається з матеріалів справи предметом Договору укладеного між сторонами є обов`язок Постачальника поставити у 2022 році для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України Товар згідно Специфікації, а обов`язок Замовника є забезпечення приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з Специфікацією.

Згідно зі Специфікацією, Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Замовнику Товар в загальній кількості 5 000 тон протягом 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати, загальна вартість якого становить 367 999 750 грн. ( з врахуванням ПДВ).

Разом з тим, відповідно до п. 5.5 договору, останній вважається виконаним при умові постачання 99% продукції.

Проте, відповідно до п. п. 6.3.1, 6.3.2 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені Договором; забезпечити постачання продукції згідно Специфікації та якість якої відповідає у мовам, встановленим розділом ІІ договору.

Судом встановлено, що враховуючи дату здійснення попередньої оплати (08.09.2022 р ), кінцевим терміном поставки Товару в загальній кількості 5 000 тон, загальною вартістю 367 999 750 грн., є 07.12.2022 р..

Тобто, умовами договору визначено строки (терміни), кількість та на яку суму необхідно було поставити Товар, а п. 7.3.2. договору сторони встановили відповідальність Постачальника за порушення строків постачання товару, зокрема пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання.

Саме Специфікацією, сторони встановили загальну вартість товару з якої допущено прострочення виконання ( 367 999 750 грн. з врахуванням ПДВ ) і загальну кількість Товару ( 5 000 тон ).

Як слушно зазначив Скаржник - жодної згадки про те, що штрафні санкції нараховуються із врахуванням п. 5.5 Договору в тексті Договору немає.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що Постачальник поставив Замовнику Товар в обсязі 4 925,402 т на суму 362 509 094,65 грн., а не 5 000 т на суму 367 999 500 грн. як передбачалося Специфікацією, чим не в повному обсязі виконав умови Договору ( зобов`язання виконане на 98,50804% ). Відповідно вартість недопоставленого Товару у кількості 74,598 т, склала 5 490 405,35 грн..

Отже, Позивачем правильно застосовано до Відповідача штрафні санкції за неповне виконання Договору, а саме нараховано пеню в розмірі 131 769,73 грн..

Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про доведеність позовних вимог Позивача у сумі 131 769,73 грн..

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. у справі № 912/1792/23 в частині відмови в задоволенні позову скасувати.

Решту рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2023 р. у справі № 912/1792/23 залишити без змін.

Прийняти в оскаржуваній частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" ( пр. Будівельників, 37, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006, ідентифікаційний код 31761265 ) на користь Міністерства оборони України ( просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022 ) - 131 769,73 грн. пені та 2684,00 грн. судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" ( пр. Будівельників, 37, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006, ідентифікаційний код 31761265 ) на користь Міністерства оборони України ( просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022 ) - 4026,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін