Постанова

від 17.02.2025 по справі 904/4465/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4465/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - доповідача

суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024 (повний текст ухвали складено 11.10.2024, суддя Дичко В.О.) у справі № 904/4465/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд КР" (50083, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Петлякова, буд. 1, прим. 28, код ЄДРПОУ 38256179)

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд КР" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 650 030,04 грн та збору за зберігання вантажів у сумі 19 974,96 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 4248/24 від 10.10.2024) і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням, через систему «Електронний суд», Акціонерне товариство "Українська залізниця", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в даному випадку спір є таким, що виникає з діяльності філії юридичної особи, а тому Боголіп Ю.В. діє в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі передоручення. Таким, чином суд першої інстанції прийшов передчасно до висновку, що адвокат Боголіп Ю.В. не уповноважена представляти інтереси АТ «Укрзалізниця».

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4465/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4465/24.

30.10.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024 у справі № 904/4465/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротрейд КР" відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі стало питання правомірності повернення позовної заяви позивачу судом першої інстанції на підставі п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України.

Так, Господарський суду Дніпропетровської області постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду суду виходив з того, що позивачем у позовній заяві є Акціонерне товариство «Українська залізниця», а позовну заяву підписано Боголіп Ю.В., яка відповідно до Довіреності уповноважена діяти в інтересах довірителя-регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та будь-яких документів, які б підтверджували повноваження Боголіп Ю.В. щодо представництва Акціонерного товариства «Українська залізниця» до позову не надано.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.

За змістом частини другої статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Частиною п`ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 ГПК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, статтею 247 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до Глави 4 (Посвідчення довіреностей, припинення та скасування довіреностей), Розділу ІІ (Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчується (п. 2.3); довіреність видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність (пункт 5.1).

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов`язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (частина четверта статті 44 Закону України "Про нотаріат").

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина четверта статті 60 ГПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, довіреність.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана Боголіп Юлією Володимирівною, на підтвердження повноважень якої до позовної заяви додано нотаріально посвідчену довіреність від 26.07.2024, зареєстровану в реєстрі за № 841. (а.с. 10)

Повертаючи вказану позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що указана довіреність видана адвокату Боголіп Юлії Володимирівні та уповноважує її здійснювати дії в інтересах довірителя - регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Будь-яких документів, які б підтверджували повноваження Боголіп Юлії Володимирівни щодо представництва Акціонерного товариства "Українська залізниця", до позову не додано.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довіреністю АТ «Українська залізниця» від 05.07.2024 року директор регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Момот О.І. та першого заступника директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Борецького А.С., які діють в силу повноважень, уповноважили адвоката Боголіп Ю.В. діяти від імені та в інтересах регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». (вказана довіреність була надана до позовної заяви (довіреність на право передоручення). (а.с. 11-13)

Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 910/9224/17 зазначено, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватися як у порядку самопредставництва, так й іншими особами як представниками юридичної особи за довіреністю. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначено законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до статуту АТ «Укрзалізниця», товариство наділяє філію та її структурні підрозділи правами, зокрема, від імені Товариства вчиняти будь- які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю філії, вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності філії. (до позовної заяви було надано положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»)

Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Відтак, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, суд першої інстанції не врахував, що зазначена норма підлягає застосуванню в разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. При цьому, зазначених обставин суд не встановив, а фактично мав сумнів щодо достатності доказів на підтвердження наявності відповідних повноважень.

В даному випадку спір є таким, що виникає з діяльності філії юридичної особи, а тому Боголіп Ю.В. діє в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі передоручення. (а.с.11-12)

Таким, чином суд першої інстанції прийшов передчасно до висновку, що адвокат Боголіп Ю.В. не уповноважена представляти інтереси АТ «Укрзалізниця».

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду від 11.10.2024 скасуванню, з направленням справи до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Оскільки дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснено у відповідності до норм чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 280-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024 у справі № 904/4465/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2024 у справі № 904/4465/24 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін