Постанова

від 17.02.2025 по справі 918/837/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа № 918/837/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 18.11.24р. суддею Мовчуном А.І о 10:47 у м.Рівному, повний текст складено 18.11.24р. у справі № 918/837/24

за позовом Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс"

до відповідача Державної установи "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України"

про стягнення заборгованості у розмірі 131 628, 21 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області 13.09.2024 надійшла позовна заява Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" до відповідача Державної установи "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості у розмірі 131 628,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю послуг № 2134 від 14.02.2023, а саме відповідач не повністю розрахувався за теплову енергію, у зв`язку із зміною тарифу.

Вказує, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 131 від 19.12.2023 застосовується з початку опалювального сезону 2023 - 2024 років, а договором передбачено, що тарифи на послуги можуть змінюватись у разі прийняття рішення уповноваженими органами та не потребують додаткового узгодження, в тому числі укладення додаткових угод. Також зазначає, що відповідач був проінформований про зміну тарифу та необхідність проведення коригування, на підтвердження чого долучає копію листа № 267 від 22.12.2023 та скріншот надсилання такого листа на електронну пошту відповідача.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2024 у справі №918/837/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної установи "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" на користь Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" 34 372 грн 30 коп заборгованості та 790 грн 70 коп витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 97 255,91 грн відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 4,9, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 11, 526, 632 ЦК України, рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №131 від 19.12.2023, ст. 58 Конституції України, вказав, що рішення ради №131 застосовується з 19.12.2023, оскільки зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, тобто, тарифи, затверджені у встановленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування не можуть бути застосовані позивачем за минулий період, вже після виконання сторонами зобов`язань за договором № 2134 від 14.02.2023.

Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2023 пропорційно до кількості днів чинності тарифів, а саме: за 18 днів грудня за тарифом 4226,17 грн/Гкал (109,299455 Гкал/31 день х 18 днів х 4226,17 грн/Гкал = 268210,49 грн) та за 13 днів грудня (з 19.12.2023) за тарифом 4976,08 грн/Гкал (109,299455 Гкал/31 день х 13 днів х 4976,08 грн/Гкал = 228079,89 грн) прийшов до висновку, що загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за грудень 2023 року становить 496290,38 грн, а несплаченою відповідачем залишилась сума 34372,30 грн (496290,38 грн - 461918,08 грн).

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2024 року у справі №918/837/24 скасувати. Ухвалити рішення, яким позов Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" до Державної установи "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості задоволити повністю.

Вважає, що вказане рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з таких міркувань.

Так, з посиланням на п. 4 рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №131 від 19 грудня 2023 року вказує, що ним передбачено, що «це рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення на сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету і застосовується з початку опалювального сезону 2023-2024 років, визначеного розпорядженням міського голови.»

На думку скаржника, підпункт 3 пункту 4 Рішення зобов`язує Підприємство для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету (крім населення) застосовувати тарифи, встановлені цим рішенням.

Для приведення у відповідність тарифу, визначеного рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №131 вартості фактично отриманих обсягів теплової енергії в жовтні, листопаді, грудні 2023 року, учасник звернувся до замовника з проханням оформити первинні документи, акт приймання-передачі теплової енергії на суму 131 628,21 грн (з урахуванням наведених змін).

Позивач просив провести оплату вартості спожитих обсягів теплової енергії відповідно до актів приймання-передачі з урахуванням цін, встановлених рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №131.

Відповідач відмовився підписати акт та оплатити вартість теплової енергії за цінами, що встановлені рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №131, що стало підставою звернення з позовом у справі за майновою вимогою про оплату теплової енергії.

Крім того, з посиланням на ст. 190 ГК України, ст.ст. 2, 13, 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначив, що ціни, встановлені суб`єктом владних повноважень, є обов`язковими для застосування учасниками відносин теплопостачання.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідач, у свою чергу, прийняв та спожив теплову енергію.

Відповідач не оскаржує вказаних в актах та рахунках позивача обсягів спожитої теплової енергії та факту споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який вказаний позивачем.

У пункті 4.14 договору сторонами погоджено, що «тарифи на послуги можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за надані послуги за новими тарифами, які є обов`язковими для сторін за даним договором з моменту введення їх в дію та не потребують додаткового узгодження».

Тобто, у відповідача, як споживача, у випадку зміни тарифів на теплову енергію, виникає обов`язок здійснювати оплату вартості отриманих послуг за ціною, що встановлена у відповідному рішенні уповноваженого органу. При цьому, ні укладеним договором, ні чинним законодавством не встановлено обов`язку сторін укладати додаткові угоди чи зміни до договору.

Рішення виконавчого комітету є чинним, у судовому порядку не оспорюється.

З огляду на вказане, після опублікування Рівненською міською радою, як уповноваженим органом змін до тарифів на теплову енергію, у споживача виник обов`язок із оплати вартості отриманих послуг за новими тарифами.

Крім того, вказує, що так як сторонами у цьому судовому процесі є юридичні особи, застосування судом статті 58 Конституції України є безпідставним, оскільки вона стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Разом з тим, скаржник не може погоджується також із самим розрахунком вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2023, оскільки протягом доби відповідачем не може споживатися однаковий обсяг теплової енергії, зазначає, що обсяг спожитої теплової енергії визначається відповідно до показників приладів обліку теплової енергії, та вказаний в актах, підписаних обома сторонами, довідках про кількість використаної теплової енергії на вводі споживача. Для визначення обсягу споживання необхідно фіксувати (знімати) показники на початку звітного періоду та його закінченні (наприклад, з 01 грудня по 18 грудня 2023, з 19 грудня по 31 грудня 2023), а тому проведений судом першої інстанції розрахунок споживання теплової енергії пропорційно до кількості днів чинності тарифів не відповідає фактичним обставинам.

У відзиві відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить доводи апеляційної скарги відхилити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2024 у справі № 918/837/24 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.24 у справі № 918/837/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

14.02.2023 між Приватним підприємством "Рівнетеплосервіс"(надалі - позивач/учасник) та Державною установою "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (надалі - відповідач/замовник) було укладено договір про закупівлю послуг № 2134 (надалі - договір), згідно предмету якого учасник зобов`язується у 2023 році поставити замовникові послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, код ДК 021:2015:09320000-8, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно з умовами пунктів 1.2., 1.3. договору, найменування послуги - ДК 021:2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (далі - послуги). Кількість послуг - планова кількість теплової енергії на потреби опалення в 2023 році наведена в додатку № 3, який є невід`ємною частиною цього Договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У пункті 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату (рахунок) або після підписання сторонами акту про надання послуг.

Відповідно до пункту 4.3. договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі, відповідно до діючих на день оплати тарифів.

Згідно із п. 4.4. договору факт надання послуг засвідчується актом надання послуг, що підписуються обома сторонами кожного місяця.

П. 4.6. договору передбачено, що замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.14 договору тарифи на послуги можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за надані послуги за новими тарифами, які є обов`язковими для сторін за даним договором з моменту введення їх в дію та не потребують додаткового узгодження.

Згідно п. 5.1. договору постачання теплової енергії надається в строки, визначені розпорядженням Рівненського міського голови про початок та закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п. 5.2. договору місце надання послуг: див. додаток № 2 "Загальні відомості про об`єкти Замовника".

Відповідно до додатку №2 до договору послуга надається за наступними адресами:

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - корпус № 1 оперативні відділення;

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - лабораторний корпус № 2;

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - корпус № 3 ПЛР-приміщення;

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - лабораторний корпус № 4 (ВОНІ);

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - радіологічна лабораторія;

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - токсикологічна лабораторія;

- м. Рівне, вул. Котляревського, 3 - гараж.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023 (п.10.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 741800,00 грн, що підтверджується актами про надання послуг: № 2134 від 30.10.2023 на суму 127696, 64 грн з ПДВ; № 2134 від 22.11.2023 на суму 152185, 28 грн з ПДВ; № 2134 від 18.12.2023 на суму 461918, 08 грн з ПДВ.

Вищезазначені акти підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без жодних зауважень.

Зазначені суми відповідачем були сплачені вчасно та у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями: № 541 від 30.10.2023 на суму 127600,00 грн; №1316 від 30.10.2023 на суму 96,64 грн; № 587 від 27.11.2023 на суму 134878, 62 грн; № 1427 від 27.11.2023 на суму 17306,66 грн; № 670 від 19.12.2023 на суму 134347,06 грн; № 1540 від 19.12.2023 на суму 327571,02 грн.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 131 від 19.12.2023 Приватному підприємству "Рівнетеплосервіс" встановлено тариф на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, на рівні 4 976,08 грн/Гкал (з ПДВ) для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету.

Пунктом 4 вищевказаного рішення передбачено, що рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення на сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету і застосовується з початку опалювального сезону 2023 - 2024 років, визначеного розпорядженням міського голови.

Підпункт 3 пункту 4 рішення зобов`язує Приватне підприємство "Рівнетеплосервіс" для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету (крім населення) застосовувати тарифи, встановлені цим рішенням.

На виконання рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №131 від 19.12.2023 та відповідно до умов п.4.14. договору № 2134 про закупівлю послуг від 14.02.2023, ПП "Рівнетеплосервіс" проведено перерахунок (коригування) за послуги, надані замовникові протягом жовтня - грудня 2023 року з урахуванням нового тарифу на загальну суму 873428, 21 грн, а саме : за жовтень 2023 - 30,215691 Гкал х 4 976,08 грн = 150355,69 грн; за листопад 2023 - 36,010214 Гкал х 4 976,08 грн =179189,70 грн; за грудень 2023 - 109,299455 Гкал х 4 976,08 грн = 543882,82 грн.

Листом № 267 від 22.12.2023 позивач повідомив відповідача про прийняте виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення № 131 від 19.12.2023. Зокрема, до листа був доданий акт приймання - передачі теплової енергії (коригування) № 2134 за жовтень - грудень 2023 на суму 131628,21 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався за надані йому послуги за збільшеним тарифом позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

У ч. 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами у справі укладено договір №2134 від 14.02.2023 про закупівлю послуг.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч. 7. ст. 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 4 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги, відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством).

Згідно ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги позивач обґрунтував тим, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 131 від 19.12.2023 Приватному підприємству "Рівнетеплосервіс" встановлено новий, підвищений тариф на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається із матеріалів справи, Державна установа "Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" виконало свої зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання у повному обсязі та згідно умов договору, сплативши 741 800,00 грн у відповідності до актів про надання послуг наявних в матеріалах справи.

Пунктом 4 рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №131 від 19.12.2023 передбачено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення на сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету і застосовується з початку опалювального сезону 2023 - 2024 років, визначеного розпорядженням міського голови.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

У відповідності до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України щодо зворотної дії в часі закону, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, у даному випадку потрібно розуміти так, що особа звільняється від встановленої законом цивільної відповідальності, у тому разі, коли така відповідальність закріплена лише скасованим законом, однак скасування закону, який передбачає цивільну відповідальність особи, за загальним правилом не звільняє її від цивільної відповідальності на користь контрагента, якщо така відповідальність закріплена і в чинному цивільно-правовому договорі, украденому цією особою.

Конституційний Суд України також зазначав, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп).

Крім того, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 та 2 п.2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

За загальним правилом, відомим, зокрема, із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №9901/378/20 (пункти 29-30), від 08.09.2021 у справі №9901/315/20 (п.40)).

Крім того, слід вказати, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, як законного або протиправного (наприклад, у спорі про відшкодування шкоди, у спорі за віндикаційним позовом тощо), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Під час розгляду такого спору варто виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (п.50), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (п.84), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.109)).

В даному випадку, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що рішення № 131 від 19.12.2023, наведеним положенням чинного законодавства не відповідає, і тому, хоч вказане рішення в частині дії у часі не визнано судом недійсним, однак, є незаконним у цій частині.

Тому, відповідно до вищенаведених приписів чинного законодавства, рішення № 131 застосовується з 19.12.2023.

Крім того, згідно ч. 3 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, тобто, тарифи, затверджені у встановленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування не можуть бути застосовані позивачем за минулий період, вже після виконання сторонами зобов`язань за договором № 2134 від 14.02.2023.

За наведеного, доводи скаржника про протилежне не заслуговують на увагу та спростовуються наведеним вище.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вартість теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2023 слід розраховувати пропорційно до кількості днів чинності тарифів, а саме: за 18 днів грудня за тарифом 4226,17 грн/Гкал (109,299455 Гкал/31 день х 18 днів х 4226,17 грн/Гкал = 268210,49 грн) та за 13 днів грудня (з 19.12.2023) за тарифом 4976,08 грн/Гкал (109,299455 Гкал/31 день х 13 днів х 4976,08 грн/Гкал = 228079,89 грн).

За таких обставин, загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за грудень 2023 року становить 496290,38 грн.

Несплаченою відповідачем залишилась сума 34372,30 грн (496290,38 грн - 461918,08 грн).

За наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 34372,30 грн та у відмові у решті позовних вимог.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.24 у справі №918/837/24 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.24 у справі №918/837/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.24 у справі № 918/837/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 918/837/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.