Рішення

від 05.02.2025 по справі 910/14457/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025Справа № 910/14457/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 3 139 951,68 грн,

Представники сторін:

від позивача: Сахнов Д.А. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Прокопів Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 139 951,68 грн, з яких: 2 914 768,38 грн заборгованості за куплену електроенергію у вересні, листопаді 2022 року та жовтні 2023 року, 181 700,69 грн інфляційних втрат та 43 482,61 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором № 15625/01 від 27.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 (з урахуванням ухвали від 02.12.2024 про виправлення описки) прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14457/24, підготовче засідання призначено на 13.01.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

04.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні 13.01.2025 та у всіх подальших судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 вказану вище заяву представника позивача задоволено.

23.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

08.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повноважень представника останнього.

В підготовче засідання 13.01.2025 з`явилися представники сторін.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 05.02.2025.

04.02.2025 до суду від позивача надійшли пояснення по справі, якими повідомлено суд про часткову сплату відповідачем заборгованості.

В судове засідання 05.02.2025 з`явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив в позові відмовити, закрити провадження у справі в частині суми сплаченої заборгованості у розмірі 497 725,25 грн.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» (надалі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (виробник альтернативного джерела - надалі ВАД) укладено договір № 15625/01 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобовукладено договір № 15625/01 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено додаткову угоду № 321/01 до Договору, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

Надалі між Гарантованим покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» укладено додаткову угоду № 1291/01/20 від 29.04.2020, якою статті 1-7 Договору викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору (тут і надалі - додаткової угоди в редакції № 1291/01/20 від 29.04.2020, яка була чинною у спірний період), позивач зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок).

Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці.

Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку, на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Умовами п. 3.3 Договору визначено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.1. Договору передбачено право продавця за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повної та своєчасної оплати товарної продукції.

Водночас, за умовами п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

25.01.2024 сторони уклали додаткову угоду № 677/07/24 до Договору, якою виклали його у новій редакції.

Зокрема, за умовами п. 3.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 25.01.2024 № 677/07/24), оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Суд встановив, що відповідачем було придбано у позивача на умовах Договору електричну енергію у вересні, листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року за актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме:

- від 30.09.2022 на суму 4 626 692,09 грн за вересень 2022 року (акт коригування від 30.04.2024 на суму 30 373,29 грн);

- від 30.11.2022 на суму 12 718 601,02 грн за листопад 2022 року;

- від 31.10.2023 на суму 7 059 333,47 грн за жовтень 2023 року.

Відповідач за куплену електричну енергію у вересні 2022 року розрахувався частково, сплативши в якості попередньої оплати кошти в загальному розмірі 4 020 641,70 грн, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за 15.09.2022, 26.09.2022, 30.09.2022.

За придбану у листопаді 2022 року електричну енергію відповідач в порядку попередньої оплати сплатив кошти в загальному розмірі 10 937 981,57 грн, підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за 15.11.2022, 25.11.2022, 30.11.2022.

За придбану в жовтні 2023 року електричну енергію відповідач в порядку попередньої оплати сплатив кошти в загальному розмірі 6 561 608,22 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів від 16.10.2023, від 25.10.2023 та від 07.11.2023.

Як зазначає позивач, відповідачем було порушено свої договірні зобов`язання із оплати придбаної у вересні, листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року електричної енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за вересень 2022 року в розмірі 636 423,68 грн, за листопад 2022 року в розмірі 1 780 619,45 грн та за жовтень 2023 року в розмірі 497 725,25 грн, що в загальній сумі складає 2 914 768,38 грн.

У зв`язку з тим, що вказана заборгованість не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому, крім суми основного боргу, за порушення строків оплати заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 43 482,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 181 700,69 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом», правомірність видачі якого була встановлена при розгляді адміністративної справи № 640/10894/22. Так, відповідач зазначив, що поточний обсяг його розрахунків з позивачем за спірний період перевищує допустимий рівень відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022, а тому відповідні розрахунки здійснюються ним належним чином з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії. За таких підстав відповідач не визнає нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки вважає, що при оплаті вартості електроенергії за Договором Гарантований покупець діє в рамках чинного законодавства, будь-яке прострочення виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем відсутнє. При цьому, за доводами відповідача, при здійсненні нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, позивачем не було враховано положень пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо зупинення нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99%, а саме до 434,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що обставини щодо належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором та продажу відповідачу електричної енергії у спірні періоди підтверджені належними та допустимими доказами та відповідачем не спростовані. Будь-яких заперечень щодо обсягу або вартості придбаної електроенергії відповідачем не наведено.

Відтак, з урахуванням здійснених відповідачем попередніх оплат за отриману в спірний період електричну енергію, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 914 768,38 грн, яка підтверджена матеріалами справи.

Суд встановив, що сторони у Договорі погодили, що порядок розрахунків за електричну енергію здійснюється відповідно до Порядку № 641.

Відповідно до п. 10.1. глави 10 Порядку (у редакції, яка діяла у спірний період), до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний був здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Так, відповідно до п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року. Вказане рішення Регулятора оприлюднено на офіційному веб-сайті останнього - 16.05.2024.

Щодо застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024), то суд зазначає, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).

Отже, до затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Оскільки постанова НКРЕКП № 946 затверджена після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену в спірний період мали здійснюватись у строки, встановлені п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024).

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у вересні, листопаді 2022 року та жовтні 2023 року - до 23.05.2024 (включно).

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Разом з тим, суд встановив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за Договором у загальному розмірі 497 725,25 грн за жовтень 2023 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 26.12.2024 та 31.01.2025.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, оскільки відповідач сплатив борг у загальному розмірі 497 725,25 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/14457/24 в частині стягнення основного боргу у зазначеній сумі, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 2 417 043,13 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором щодо повної сплати коштів за продану позивачем у вересні, листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року електричну енергію, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з останнього коштів основного боргу у розмірі 2 417 043,13 грн підлягають задоволенню.

Відповідні доводи відповідача про необхідність дотримання ним положень наказу Міненерго від 15.06.2022 № 506, суд відхиляє, зазначаючи таке.

Відповідно до положень ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, належним виконанням основного зобов`язання покупця за Договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.

Суд зауважує, що наказ № 206 ніяким чином не обмежує право продавця електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, за укладеним сторонами договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з положеннями Порядку № 641.

Як вже зазначалось, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Регулятором) з посиланням на положення Порядку.

Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

При цьому, варто наголосити на тому, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 втратив свою чинність.

За таких обставин, зважаючи на те, що своєчасна оплата наданих позивачем послуг є одним з основних обов`язків відповідача, належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 417 043,13 грн.

Разом із цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 43 482,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 181 700,69 грн за загальний період прострочення з 24.05.2024 по 24.11.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №922/567/22).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за визначений період прострочення є більшим, втім, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі. В свою чергу, 3% річних розраховано позивачем правильно.

Відповідач, в свою чергу, жодних обґрунтованих заперечень щодо здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не навів, свого контррозрахунку таких нарахувань не надав.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови передбачено зупинення нарахування та стягнення саме штрафних санкцій, передбачених договорами, які укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», тоді як 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України.

На підставі зазначеного, 3% річних та інфляційні втрати також не можуть бути зменшені судом, оскільки такі нарахування є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Посилання відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 судом не беруться до уваги, так як викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача на дію воєнного стану в Україні як дію обставин непереборної сили, зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність та відповідний їх вплив на сторону.

В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач відповідних доказів суду не надав, а тому такі посилання ДП «Гарантований покупець» є безпідставними.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред`явлених позовних вимог суд вважає не обґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/14457/24 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в розмірі 497 725,25 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (вул. Реміснича, 35, 1 поверх, приміщення 1А, м. Суми, 40004; ідентифікаційний код 38708941) 2 417 043,13 грн заборгованості, 43 482,61 грн 3% річних, 181 700,69 грн інфляційних втрат та 37 679,42 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко