Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/1776/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/1776/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ БІЛДІНГ ГРУПП»

01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 55, код ЄДРПОУ 41806438

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло»

08142, Київська область, Києво-Святошинський район, село Бобриця, вулиця Райдужна, будинок 12, код ЄДРПОУ 40365856

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3133 від 05.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ БІЛДІНГ ГРУПП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУДСВІТЛО» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов?язань з поставки товару за усною домовленістю сторін, за яку позивачем сплачена попередня оплата, у зв?язку з чим позивач заявляє про її повернення, а саме: 617010,00 грн основного боргу, а також про відшкодування йому витрат зі сплати судового збору 9255,15 грн.

Позивачем у позовній заяві також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2024 позовну заяву (вх. №3133 від 05.07.2024) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1776/24, призначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлені строки на подання: відповідачу відзиву - п`ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу - відповіді на відзив - до 11.10.2024, відповідачу - заперечень на відповідь на відзив - до 28.10.2024.

Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.

Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи: копія ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 05.09.2024 направлена відповідачу 09.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі його місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута до суду 09.10.2024 без вручення, за закінченням терміну зберігання; 10.10.2024 суд повторно направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» ухвалу Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 05.09.2024, яка повернулась до суду 01.11.2024 без вручення, за закінченням терміну зберігання.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

З урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатом з`ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ БІЛДІНГ ГРУПП» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУДСВІТЛО» як постачальником була досягнута домовленість про поставку товару.

23.02.2021 відповідач виставив рахунок на оплату №15 на суму 617010,00 грн, який оплачений позивачем повністю згідно із платіжною інструкцією №1206 від 25.02.2021.

Як стверджує позивач, після отримання коштів, відповідач поставки товару не здійснив.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу претензію за вих.№16-05/1 від 16.05.2024, в якій вимагав повернути сплачену суму попередньої оплати (штрих-код поштового відправлення 0820300832420), однак, вказані вимоги позивача були залишені без реагування, доказів протилежного суду не надано.

Зважаючи на те, що заходи досудового врегулювання спору не призвели до повернення перерахованої суми у розмірі 617010,00 грн, позивач заявляє її до стягнення у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з положеннями статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, істотні умови якого: вид товару, його кількість та ціна погоджені сторонами у наданому відповідачем рахунку на оплату, який погоджений позивачем здійсненням оплати за платіжною інструкцією, в призначенні платежу в якій вказаний зазначений рахунок, в результаті чого виникли правовідносини з поставки товару, у яких відповідач, який надав позивачеві рахунок на оплату №15 від 23.02.2021, бере участь як продавець, а позивач, який оплатив зазначений рахунок відповідно до платіжної інструкції №1206 від 25.02.2021, бере участь як покупець, який вчинив конклюдентну дію з оплати запропонованого відповідачем товару.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Зважаючи на вказані положення чинного законодавста та правову природу правочину між сторонами, продавець мав поставити товар з моменту отримання ним попередньої оплати, безвідносно до вимоги покупця про поставку товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Окрім цього суд звертає увагу на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно із статтею 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який має підтвердити факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана, оскільки саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції з поставки товару.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач товар не поставив і сплачені позивачем грошові кошти за поставку товару так і не повернув.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 617010,00 грн як попередня оплата, тобто, кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, наведена норма наділяє покупця як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

У свою чергу, суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№16-05/1 від 16.05.2024 щодо повернення у семиденний строк від дня отримання даної вимоги суми здійсненної оплати вартості оплаченого але не поставленого обладнання в розмірі 617010,00 грн, факт надсилання якої підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 20.05.2024 та накладної №0820300832420 від 20.05.2024.

Доказів задоволення відповідачем зазначеної вимоги та повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на зазначену суму, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суду не надано.

З огляду на вищевикладене, в силу вищевикладених вимог чинного законодавства, позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі, й судовий, а відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 617010,00 грн. - не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 617010,00 грн грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №3133 від 05.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ БІЛДІНГ ГРУПП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУДСВІТЛО» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло» (08142, Київська область, Києво-Святошинський район, село Бобриця, вулиця Райдужна, будинок 12, код ЄДРПОУ 40365856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ БІЛДІНГ ГРУПП» (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 55, код ЄДРПОУ 41806438) заборгованість в розмірі 617010,00 грн (шістсот сімнадцять тисяч десять гривень) та 9255,15 грн (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.02.2025.

Суддя С.О. Саванчук