Рішення

від 12.09.2024 по справі 911/1052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1052/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Коваленко М.М., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм»

01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, код ЄДРПОУ 44378553

до Димерської селищної ради

07330, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Соборна, будинок 19, код ЄДРПОУ 04359488

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача Тітов І.С., посвідчення адвоката України від 12.07.2018; довіреність № 1

від 20.03.2024;

відповідача не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№2652 від 23.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» до Димерської селищної ради про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №30/10/2023/67 від 30.10.2023, у зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість у сумі 349263,31 грн, з яких: 324916,81 грн основного боргу, 19744,26 грн пені, 2002,91 грн 3% річних та 2599,33 грн інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2024 судом прийнято позовну заяву (вх.№2652 від 23.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» до Димерської селищної ради про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1052/24 за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 04.06.2024 о 14:20.

У судове засідання 04.06.2024 сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 суд відклав підготовче засідання на 09.07.2024 о 14:20.

У судове засідання 09.07.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 23.07.2024 о 15:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 13.08.2024.

У судове засідання 13.08.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

У підготовчому засіданні 13.08.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024 об 11:00.

У судове засідання 12.09.2024 з?явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (далі позивач) та Димерською селищною радою (далі відповідач) укладено договір №30/10/2023/67 про постачання електричної енергії (далі - договір), за яким постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) в кількості 148000 кВт/год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в тому числі вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору, ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором становить 4,29762 грн з 1 кВт/год без ПДВ, Т, К та В.

Відповідно до пункту 5.2. договору, вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 1 «Комерційна пропозиція» до договору.

Згідно з пунктом 5.6. договору сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюється на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ та у інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

За пунктом 5.7. договору поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.8. договору визначено, що приймання наданих послуг оформлюється сторонами шляхом складання акту приймання-передачі електричної енергії, що підписується належними представниками обох сторін. Складання акту приймання-передачі електричної енергії покладається на постачальника, а його підписання споживачем є доказом належного виконання умов договору та відсутності претензій з його боку до постачальника.

Згідно з пунктом 5.9. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в додатку 2 «Комерційна пропозиція» до договору. Сума передплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду або повертається постачальником в розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Обов?язок забезпечення своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за підпунктом 1 пункту 6.2. договору покладено на споживача.

Згідно з пунктом 13.1. договору, сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту погодження споживачем заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.

Комерційною пропозицією до договору сторони узгодили, що ціна за одиницю електроенергії складає 5,74444802419355 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

За пунктом 3 додатку №1 до договору, оплата рахунків/актів за спожиту елетричну енергію здійснюється споживачем у 100% розмірі протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту.

Позивач поставив відповідачу електричної енергії всього на суму 1412084,13 грн з ПДВ протягом жовтня-грудня 2023 року, що підтверджується актами №УС00-001318 від 31.10.2023, №УС00-001521 від 30.11.2023, №УС00-001875 від 31.12.2023.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлену електричну енергію у розмірі 1087164,32 грн, отже, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 324916,81 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу електричну енергію всього на суму 1412084,13 грн з ПДВ протягом жовтня-грудня 2023 року.

Відсутність заперечень сторін щодо обсягу поставленої електричної енергії, ціни за одиницю та загальної ціни підтверджується актами №УС00-001318 від 31.10.2023, №УС00-001521 від 30.11.2023, №УС00-001875 від 31.12.2023, які підписані обома сторонами.

Позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої договірні зобов?язання та сплатив 1087164,32 грн.

Між сторонами 10.07.2024 підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-10.04.2024, за яким за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 324916,81 грн.

Позивач зауважує, що станом на день звернення до суду, відповідачем не здійснено оплату за поставлену електричну енергію у повному обсязі, на підтвердження чого надає довідку з банку про кошти, що надходили від відповідача на рахунки позивача за період з 30.10.2023, станом на 30.07.2024, якою підтверджується надходження вищезазначеної суми 1087164,32 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 26.04.2024 направлена відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримана ним 26.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, що сформована судом у підсистемі та долучена до матеріалів справи, усі інші ухвали суду, якими призначались судові засідання у справі також направлені відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримані ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, що сформовані судом у підсистемі та долучені до матеріалів справи.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Факт отримання відповідачем ухвал Господарського суду Київської області у даній справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність цього судового провадження.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина 5 статті 633 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з пунктом 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила) дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до вимог пункту 4.8. Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті від відповідача.

Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи: копія ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 26.04.2024 направлена відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримана ним 26.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, що сформована судом у підсистемі та долучена до матеріалів справи, усі інші ухвали суду, якими призначались судові засідання у справі також направлені відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримані ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, що сформовані судом у підсистемі та долучені до матеріалів справи.

Пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (далі - Положення про ЄСІТС) передбачено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: "46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження... 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20".

Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, отже, мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо суми основної заборгованості.

30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» як постачальником та Димерською селищною радою як споживачем укладено договір №30/10/2023/67 про постачання електричної енергії, за яким постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) в кількості 148000 кВт/год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в тому числі вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором постачання електричної енергії, правове регулювання якого здійснювалось відповідно до параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача).

Додатком 3 до договору адреса об?єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку визначені у додатку 4 до договору. Дата початку постачання 30.10.2023.

У додатку 4 до договору сторони визначили адреси об?єктів та ЕІС коди, з графіком постачання цілодобово протягом 2023 року, категорія площадки виміру споживача група «В», клас напруги 2 група.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію в кількості 248000,00 кВт/год.

Згідно з пунктом 5.1. договору, ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором становить 4,29762 грн з 1 кВт/год без ПДВ, Т, К та В. Сума договору становить 1424623,11 грн, в тому числі ПДВ 237437,19 грн.

Згідно з пунктом 5.9. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в додатку 2 до договору «Комерційна пропозиція» до договору. Відповідно до пункту 5.2. договору, вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 1 «Комерційна пропозиція» до договору.

Комерційною пропозицією сторони погодили, що ціна за одиницю електроенергії складає 5,74444802419355 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Згідно з пунктом 3 Комерційної пропозиції, оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Згідно з пунктом 5.6. договору сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюється на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ та у інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 5.9. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в додатку 2 «Комерційна пропозиція» до договору.

У додатку 2 до договору визначено прогнозний графік споживання, за яким споживається:

- 24000,00 кВт/год у жовтні 2023 року;

- 100000,00 кВт/год у листопаді 2023 року;

- 124000,00 кВт/год у грудні 2023 року.

Загальний обсяг постачання електричної енергії 248000,00 кВт/год.

За пунктом 3 Комерційної пропозиції, оплата рахунків/актів за спожиту елетричну енергію здійснюється споживачем у 100% розмірі протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту.

Пунктом 5.8. договору визначено, що приймання наданих послуг оформлюється сторонами шляхом складання акту приймання-передачі електричної енергії, що підписується належними представниками обох сторін. Складання акту приймання-передачі електричної енергії покладається на постачальника, а його підписання споживачем є доказом належного виконання умов договору та відсутності претензій з його боку до постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу електричної енергії всього на суму 1412084,13 грн з ПДВ протягом жовтня-грудня 2023 року, згідно з підписаними обома сторонами актами:

- №УС00-001318 від 31.10.2023 на суму 335815,13 грн;

- №УС00-001521 від 30.11.2023 на суму 688505,99 грн;

- №УС00-001875 від 31.12.2023 на суму 387763,01 грн.

Відтак, суд встановив, що позивач поставив відповідачу електричної енергії всього на суму 1412084,13 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлену електричну енергію у розмірі 1087164,32 грн, що підтверджується, зокрема довідкою Головного управління по місту Києву та Київської області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 08.08.2024 №100.32-14/90741/2024 про зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» від Димерської селищної ради за період з 30.10.2023 по 30.07.2024 грошових коштів у сумі 1087167,32 грн, доданої до матеріалів справи та реєстром документів по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факт споживання електричної енергії в обсягах, що вказані позивачем із урахуванням здійснених оплат.

Крім цього, позивач надав суду підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024-10.04.2024, за яким сторони погодили наявність заборгованості за договором №30/10/2023/67 від 30.10.2023 у розмірі 324916,81 грн.

Оцінюючи цей доказ, суд враховує позицію Верховного Суду відповідно до якої належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (постанова від 20.05.2020 у справі №918/535/19, постанова від 12.09.2018 у справі №910/22923/17). З огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою, ні за змістом, а, отже, і бути доказом суми заборгованості (зазначена позиція підтримується Верховним Судом у справах № 905/1198/17, 910/1389/18).

У постанові від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що: «Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, зокрема у підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу». При цьому, Верховний Суд не визначив, що акт звірки взаємних розрахунків є безумовним доказом визнання заборгованості, а вказує, що, за певних обставин, він може таким вважатися.

Оскільки наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін, а розмір заборгованості підтверджується первинними бухгалтерськими документами (зокрема, актами №УС00-001318 від 31.10.2023; №УС00-001521 від 30.11.2023; №УС00-001875 від 31.12.2023) та банківською довідкою, суд враховує даний доказ у сукупності з іншими на підтвердження погодження боржником суми боргу.

Суд зауважує, що у матеріалах справи також наявна претензія №1 від 09.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» до Димерської селищної ради про сплату заборгованості у сумі 324916,81 грн, однак, позивач не надав суду докази надсилання такої претензії відповідачу поштовим відправленням або отримання її ним власноруч представником.

Пунктом 5.8. договору визначено, що приймання наданих послуг оформлюється сторонами шляхом складання акту приймання-передачі електричної енергії, що підписується належними представниками обох сторін.

За пунктом 3 додатку №1 до договору «Комерційна пропозиція», оплата рахунків/актів за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем у 100% розмірі протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки у спірному зобов?язанні встановлений чіткий строк його виконання протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (пункт 3 додатку №1 до договору), суд не враховує претензію №1 від 09.03.2024 як доказ обізнаності відповідача про наявність боргу та, відповідно, як доказ, з якого має відраховуватись строк виникнення обов?язку відповідача зі сплати боргу.

На момент розгляду справи доказів повного погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 324916,81 грн, за спожиту електричну енергію, що обліковується позивачем за грудень 2023 року, є обґрунтованою, документально підтвердженою, законною, відповідно такою, яка підлягає задоволенню.

5.3. Щодо нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Позивачем заявлені до стягнення за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором 19744,26 грн пені, 2002,91 грн 3% річних та 2599,33 грн інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.12. договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику за кожен день прострочення оплати пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня за будь-який попередній розрахунковий період може бути нарахована та включена постачальником до рахунку й підлягає оплаті в порядку та строки, передбачені в додатку 1 «Комерційна пропозиція» до цього договору.

Пунктом 9.1. договору сторони дійшли згоди, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до положень статей 549, 611 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За перевіркою судом розрахунку пені, який наданий позивачем за період з 01.02.2024 по 25.03.2024, суд встановив, що позивач арифметично неправильно розрахував суму пені, яка при перерахунку суду складає 14283,91 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перевіркою судом розрахунку 3 % річних, який наданий позивачем, суд встановив, що позивач арифметично неправильно розрахував суму 3% річних, яка при перерахунку суду складає 1438,16 грн.

Також суд суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем та встановив, що позивач арифметично неправильно розрахував суму інфляційних втрат, яка при перерахунку суду складає 2604,21 грн, однак, враховуючи межі позовних вимог, суд бере до розрахунку суму, що заявлена позивачем - 2599,33 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм».

Інші доводи та докази оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зауважує, що при зверненні позивача з позовом до суду, ним відповідно до платіжної інструкції №4325 від 17.04.2024 сплачений судовий збір у розмірі 5238,95 гривень.

З урахуванням вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, належна сума судового збору у цій справі складає 5148,57 грн.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі 4118,65 гривень (5148,57*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 1029,92 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, у випадку звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір у належному розмірі: 4118,65 гривень - покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх.№2652 від 23.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, код ЄДРПОУ 44378553) до Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Соборна, будинок 19, код ЄДРПОУ 04359488) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Соборна, будинок 19, код ЄДРПОУ 04359488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, код ЄДРПОУ 44378553) 324916,81 грн (триста двадцять чотири тисячі дев?ятсот шістнадцять гривень вісімдесят одна копійка) основного боргу, 14283,91 грн (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні дев?яносто одна копійка) пені, 1438,16 грн (одна тисяча чотириста тридцять вісім гривень шістнадцять копійок) 3% річних, 2599,33 гривень (дві тисячі п?ятсотдев?яностодев?ять гривень тридцять три копійки) інфляційних втрат, 4118,65 (чотири тисячі сто вісімнадцять гривень шістдесят п?ять копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.02.2025.

Суддя С.О. Саванчук