Рішення

від 21.01.2025 по справі 911/2281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/2281/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Стаднік Є.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код ЄДРПОУ 21602826)

до Комунального підприємства «Петрівський ККП» (07354, вул. Ново-Київська, буд. 123, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, код ЄДРПОУ 24217709)

про зобов`язання виконати рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2023 № 60/64-р/к у справі № 824/33-р-02-06-14,

за участю представників:

Позивача: Ігнатова Нікіти Олександровича;

Відповідача: Бурми Івана Михайловича,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Комунального підприємства «Петрівський ККП» про зобов`язання виконати рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2023 № 60/64-р/к у справі № 824/33-р-02-06-14.

Господарський суд ухвалою від 03.09.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 23.09.2024 на 14:45. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Через канцелярію до Господарського суду Київської області 23.09.2024 надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого представник відповідача послався на необхідність ознайомлення з матеріалами справи та підготовку відзиву.

Разом з цим, в судове засідання 23.09.2024 з`явилися представники учасників справи. Представник позивача не заперечував проти задоволення раніше поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що на дату проведення засідання у справі відзиву від представника відповідача до суду не надходило, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.10.2024 на 14:30. Одночасно відповідача зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача 11.10.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом із тим, проведення чергового судового засідання, що призначалось судом на 14.10.2024 не відбулось з причин того, що головуючий суддя починаючи з 14.10.2024 перебував на лікарняному з огляду на раптове погіршення самопочуття.

Ухвалою від 21 жовтня 2024 р суд довів до відома учасників провадження дату проведення наступного судового засідання у справі 11.11.2024 о 14:30.

Проведення чергового підготовчого судового засідання призначеного судом на 11.11.2024 на 14:30 не відбулось з підстав оголошення у м. Києві сигналів Повітряна тривога. З огляду на викладене, суд ухвалою від 11.11.2024 повідомив учасників процесу, що наступне судове засідання відбудеться 25.11.2024 о 15:45.

У засідання 25.11.2024 з`явилися представники учасників справи. Представник відповідача відзиву та жодних клопотань не подав. З огляду на вищенаведене, враховуючи строки підготовчого провадження, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.12.2024 на 13:00.

10.12.2024 в судовому засіданні, суд, заслухавши вступне слово представників обох сторін вирішив оголосити перерву у розгляді справи по суті на стадії дослідження доказів до 21.01.2025 до 13:00.

У судовому засіданні 21.01.2025 брали участь представники сторін. Суд, заслухавши заключний виступ представників позивача та відповідача, прийняв рішення у справі.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк, враховуючи ту обставину, що відповідач достеменно знав про розгляд справи судом, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду в його електронний кабінет. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Доводи позивача.

Звертаючись до господарського суду позивач просив зобов`язати відповідача виконати пункти 5 та 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2023 № 60/64-р/к у справі № 824/33-р-02-06-14 в частині розроблення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на ринках послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача послався на те, що відповідач не виконав пункти 5 та 6 резолютивної частини згадуваного вище рішення від 20.06.2023 № 60/64-р/к, в частині зобов`язання припинити порушення, які полягають у діях відповідача щодо розроблення економічно необґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та централізованого водовідведення, що є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Обставини встановлені судом та висновки суду.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 25 ГК України, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Відповідно до частинами 4 та 5 статті 27 ГК України, у разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють стосовно існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб`єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Суб`єктами природної монополії можуть бути суб`єкти господарювання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. (ч. 2 ст. 28 ГК України).

Статтею 2 Закону "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Судом встановлено, що 20.06.2023 адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 60/64-р/к у справі № 824/33-р-02-06-14 (далі Рішення № 60/64-р/к), яким постановлено:

1. Визнати, що відповідач за результатами діяльності з січня 2013 року по квітень 2023 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації відповідача з часткою 100 %, оскільки не мав жодного конкурента на цьому ринку;

2. Визнати, що відповідач за результатами діяльності з січня 2013 року по квітень 2023 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водовідведення у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації відповідача з часткою 100 %, оскільки не мав жодного конкурента на цьому ринку.

3. Визнати, дії відповідача, які полягають у розробленні економічно необґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації відповідача, шо може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

4. Визнати, дії відповідача, як полягають у розробленні економічно необґрунтованих тарифів на централізоване водовідведення, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водовідведення у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського район) Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації відповідача, що може призвести до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

5. Зобов`язати відповідача у двомісячний строк з дати отримання рішення у справі припинити порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити позивача у 5-ти денний строк з наданням підтвердних документів;

6. Зобов`язати відповідача у двомісячний строк з дати отримання рішення у справі припинити порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити позивача у 5-ти денний строк з наданням підтвердних документів.

7. За порушення, викладене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на відповідача штраф у розмірі 34000 (тридцять чотири тисяч) гривень.

8. За порушення, викладене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення накласти на відповідача штраф у розмірі 34000 (тридцять чотири тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок: строк який обчислюється місяцями закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У разі коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Так, Рішення № 60/64-р/к було отримане відповідачем 28.06.2023 року, що відповідачем не заперечується та підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303515118449, копія якого долучена до матеріалів справи, а відтак, останнім днем строку на виконання відповідачем Рішення № 60/64-р/к було 28.08.2023.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тож, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, а також доказів виконання відповідачем Рішення № 60/64-р/к, вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати вимоги пунктів 5 та 6 цього рішення, в частині розроблення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на ринках послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації підприємства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Петрівський ККП» (07354, вул. Ново-Київська, буд. 123, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, ЄДРПОУ 24217709) виконати п. 5 та п. 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2023 № 60/64-р/к у справі № 824/33-р-02-06-14 в частині розроблення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на ринках послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де розташовані мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації підприємства.

Стягнути з Комунального підприємства «Петрівський ККП» (07354, вул. Ново-Київська, буд. 123, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, ЄДРПОУ 24217709) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код ЄДРПОУ 21602826) - 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз