Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/3244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3244/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»

про стягнення збитків,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

02 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (далі відповідач) про стягнення 56 394,61 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов генерального договору №4600020681 про виконання будівельних робіт від 07.05.2021 року та положень Податкового кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 09.01.2025 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як на юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 року направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 40. Поштове відправлення 060098053550 не було вручене відповідачу, в зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується повернутим поштовим конвертом, долученим до матеріалів справи.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 09 грудня 2024 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

07 травня 2021 року між приватним акціонерним товариством «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (далі відповідач) був укладений генеральний договір №4600020681 про виконання будівельних робіт (далі договір), згідно з умовами якого, відповідач зобов`язувався у 2021 та 2022 роках виконати роботи з реконструкції та технічного переоснащення електричних мереж (далі роботи), а позивач зобов`язувався виконані роботи прийняти та оплатити.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування робіт: реконструкція та технічне переоснащення електричних мереж 0,4 кВ та 10 кВ в Петропавлівсько-Борщагівській, Софіївсько-Борщагівській сільських радах Києво-Святошинського району та м. Вишневе Київської області. Код робіт згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010 від 01.01.2012 року зі змінами та доповненнями) 43.21.10. Кількісні характеристики робіт, виконуваних за цим генеральним договором, на час укладення генерального договору є орієнтовними та будуть уточнюватись позивачем для кожного стандартного та нестандартного приєднання, (далі - "об`єкта будівництва"), шляхом укладення додаткових договорів до цього генерального договору. Найменування, кількість обладнання, що постачається за цим генеральним договором, визначатиметься після отримання від позивача проектно-кошторисної документації за кожним об`єктом будівництва та уточнюватиметься шляхом укладення додаткових договорів до цього генерального договору.

Обсяги закупівлі робіт можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору встановлено, що виконання робіт, поставка та монтаж обладнання (електроустановок) здійснюються відповідачем на підставі отриманої від позивача проектно-кошторисної документації за об`єктами будівництва.

Відповідно до п. 1.5. договору, склад та обсяги робіт, що доручаються відповідачу, можуть бути переглянуті у процесі виконання робіт за взаємною згодою сторін у разі необхідності внесення змін до проектно-кошторисної документації, викликаних істотними відхиленнями фактичних умов виконаних робіт від проектних, виявити які на стадії укладення додаткового договору до Генерального договору не було можливим, шляхом відображення їх в актах КБ-2в та довідках КБ-3 у випадку, якщо вартість робіт після внесених змін не перевищує загальну суму додаткового договору. У випадку якщо такі зміни призведуть до збільшення суми додаткового договору склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті шляхом укладення додаткової угоди до додаткового договору.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього генерального договору на дату укладення є орієнтовною та визначена Договірною ціною та кошторисною документацією до неї (додаток 1 до генерального договору) та становить 3 885 543,78 грн. (три мільйони вісімсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок три гривні 78 копійок), крім того ПДВ 20% 777 108,76 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч сто вісім гривень 76 копійок), що усього становить 4 662 652,54 грн. (чотири мільйони шістсот шістдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят дві гривні 54 копійки).

Пунктом 7.12. договору встановлено, що у разі порушення відповідачем порядку складання та/або порядку реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відмови відповідача від реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної (не проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання), а також у разі допущення ним помилок у заповненні обов`язкових реквізитів в податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, визначених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі суми ПДВ у такій податковій накладній/ розрахунку коригування до податкової накладної протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної претензії позивача.

Відповідно до п. 7.13. договору, у разі порушення відповідачем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних, отриманих від позивача, з причини несвоєчасного надсилання відповідачем позивачу таких розрахунків коригування до податкових накладних, відповідач сплачує позивачу штраф, що дорівнює сумі штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) у Єдиному реєстрі податкових накладних, розрахованих відповідно до Податкового кодексу України, протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної претензії позивача.

31 грудня 2021 року сторонами був укладений додатковий договір №2 до генерального договору про виконання будівельних робіт від 07.05.2021 року №4600020681 (далі додатковий договір №2), відповідно до умов якого, відповідач зобов`язувався виконати роботи з реконструкції електричних мереж для електропостачання адміністративного корпусу та складу та будівельних струмоприймачів за адресою: с. Крюківщина, кад. №3222484001:01:023:5099, кад. №3222484001:01:023:5123, Києво-Святошинський район, Київська область.

Пунктом 2 додаткового договору №2 встановлено, що ціна цього додаткового договору визначена договірною ціною та кошторисною документацією до неї (додаток №1 до додаткового договору), становить 200 717,00 грн (двісті тисяч сімсот сімнадцять гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% 40 143,40 грн. (сорок тисяч сто сорок три гривні 40 копійок), що усього становить 240 860,40 грн (двісті сорок тисяч вісімсот шістдесят гривень 40 копійок).

26 серпня 2022 року сторонами була укладена додаткова угода №1 до додаткового договору №2 від 31.12.2021 рокук до генерального договору про виконання будівельних робіт №4600020681 від 07.05.2021 року, відповідно до умов якої, сторони погодились змінити п. 2 додаткового договору №2 та викласти його в наступній редакції: «Ціна цього додаткового договору визначена договірною ціною та кошторисною документацією до неї (додаток №1 до додаткового договору), становить 287 682,34 грн (двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 34 копійки), крім того ПДВ (20%) 57 536,47 грн (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот тридцять шість гривень 47 копійок), разом - 345 218,81 грн (триста сорок п`ять тисяч двісті вісімнадцять гривень 81 копійка) з ПДВ.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору та додаткової угоди №2, відповідач виконав будівельні роботи на суму 338 367,66 грн., в тому числі ПДВ, в сумі 56 394,61 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 р. (складеного за примірною формою КБ-2в), копія якого долучена до матеріалів справи, які позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №2010558320 від 31.12.2022 року, копія якої також долучена до матеріалів справи, проте відповідач не виконав зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної зі сплати податку на додану вартість, чим позбавив позивача можливості включити грошові кошти в сумі 56 394,61 грн. до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.05.2024 року, в якій просив, зокрема, здійснити оплату штрафних санкцій (збитків), у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, згідно з договором та додатковим договором №2.

Оскільки відповідач не надав відповіді на претензію та не оплатив борг, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача збитки в сумі 56 394,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання (ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Ця правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі №908/1568/18 та від 01.03.2023 року в справі №925/556/21.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг, отже, з огляду на положення ст. 201 Податкового кодексу України, саме на відповідача покладений обов`язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.12.2023 року в справі №926/3347/22.

Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Верховного Суду від 22.01.2024 року в справі №906/267/23 та від 01.12.2023 року в справі №926/3347/22).

Судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди №2, відповідач виконав будівельні роботи на суму 338 367,66 грн., в тому числі ПДВ, в сумі 56 394,61 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 р. (складеного за примірною формою КБ-2в), копія якого долучена до матеріалів справи.

Для оплати виконаних будівельних робіт відповідач надав позивачу рахунок на оплату №49 від 21 листопада 2022 р., копія якого долучена до матеріалів справи, на суму 338 367,66 грн., в тому числі ПДВ, в сумі 56 394,61 грн., який позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №2010558320 від 31.12.2022 року, копія якої також долучена до матеріалів справи.

Як вбачається з квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.11.2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи, реєстрація податкової накладної №5 від 21.11.2022 року, на суму 338 367,66 грн., в тому числі ПДВ, в сумі 56 394,61 грн., копія якої також долучена до матеріалів справи, була зупинена, згідно з п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає п. 8 критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано відповідачу надати відповідні пояснення.

Так, вина та протиправна поведінка відповідача, що призвели до завдання позивачу збитків, полягає у невиконанні відповідачем зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної зі сплати податку на додану вартість від 21.11.2022 року, чим відповідач позбавив позивача можливості включити грошові кошти в сумі 56 394,61 грн. до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б реєстрацію відповідачем податкової накладної зі сплати податку на додану вартість від 21.11.2022 року в установлений законодавством строк або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 56 394,61 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198, абз. 1 п. 198.6. ст. 198, п. п. 201.1., 201.7, 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. ч. 1, 3 ст. 225, ч. ч. 1, 6 ст. 226 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 40, ідентифікаційний код 42707933) на користь приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1 А, ідентифікаційний код 23243188) 56 394,61 грн. (п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто чотири грн. 61 коп.) збитків та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 17.02.2025 року.

Суддя С. Грабець