Рішення

від 05.02.2025 по справі 914/787/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 Справа № 914/787/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник розглянув матеріали позовної заяви керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів,

предмет позову: визнання недійсними додаткових угод № 2-5 та стягнення 65 720, 20 грн,

підстава позову: порушення порядку зміни ціни договору,

за участю представників:

прокурора: Букаловська Любов Євгенівна;

позивача: Пенюк Андрій Євгенович;

відповідача: Борис Володимир Юрійович .

1. ПРОЦЕС

1.1. До Господарського суду Львівської області 26.03.2024 надійшла позовна заява керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 95 885, 79 грн.

1.2. Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 01.05.2024.

1.3. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема 03.07.2024 і 13.08.2024 подано заяви про зміну предмета позову, яка була прийнята судом до провадження 14.08.2024, у зв`язку з чим предметом спору є оскарження додаткових угод № № 2-5 і стягнення заборгованості в сумі 65 720, 20 грн.

1.4. У судовому засіданні 14.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 04.09.2024. У судовому засіданні 20.11.2024 суд відкрив розгляд справи по суті. Водночас судове засідання з розгляду справи по суті 12.12.2024 не відбулося у зв`язку із надходженням повідомлень про замінування приміщення Господарського суду Львівської області. Судові засідання з розгляду справи по суті відкладались, що відображено в протоколах судових засідань.

1.5. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.6. У судовому засіданні 05.02.2025 за участю представників учасників справи проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Відповідно до зміненого предмету спору останній виник між позивачем та відповідачем у справі внаслідок укладення до договору на постачання електричної енергії додаткових угод № № 2 - 5, які прокурор просить визнати недійсними як такі, що укладені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім цього, кошти в розмірі 65 720, 20 грн, сплачені позивачем на виконання недійсних додаткових угод, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно отримані.

2.2. Прокурор як підставу заявлених вимог зазначає, що за будь - яких умов ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі, укладеному за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, на підтвердження чого заявник посилається на практику Верховного Суду.

2.3. Щодо доводів відповідача про можливість стягнення із позивача 114 823, 64 грн «знижки» на електричну енергію за іншим договором про постачання електричної енергії №51829/2022 від 18.01.2022, який укладений між позивачем та відповідачем, прокурор стверджує, що такі обставини не стосуються предмета спору у цій справі.

2.4. Крім того, прокурор не погодився із позицією відповідача про можливість часткового визнання недійсною додаткової угоди № 2, оскільки такий правочин є недійсним в цілому.

2.5. Позивач письмової позиції по суті спору суду не надав, в заяві від 03.09.2024 та у судових засіданнях з розгляду справи по суті зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

2.6. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що, підвищення регульованої державою граничної ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» було непрогнозованим та зумовило неможливість виконання відповідачем договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, а подальше постачання товару по діючій ціні було б для відповідача вочевидь невигідним, збитковим.

2.7. Відповідач акцентує на тому, шо додатковою угодою № 2 було змінено ціну у порівнянні з тою, що визначена у договорі на 14, 75 % тобто частково було перевищено ліміт збільшення ціни 10%, тому сторони мали право збільшити ціну на 1, 44 % по цій додатковій угоді, отже така угода може бути визнана судом частково недійсною.

2.8. Додатково відповідач також наголошує, що при укладенні спірних додаткових угод керувався принципом правової визначеності, виходячи з того, що на момент виникнення спірних правовідносин було чинним роз`яснення Міністерста економічного розвитку і торгівлі щодо законності підняття ціни на одиницю товару неодноразово внаслідок коливання ціни, але не більше ніж 10% щоразу. Верховний Суд у 2021 році також допустив зміну ціни по договору про постачання електричної енергії понад 10%

2.9. Крім того, Верховний Суд неодноразово у постановах виснував про можливість внесення змін в частині ціни за одиницю товару декілька разів не більше ніж на 10% кожного разу.

2.10. Отже, відповідач вважає, що діяв добросовісно з урахуванням актуальної судової практики та роз`яснень центрального органу виконавчої влади щодо спірних правовідносин. При укладенні спірних додаткових угод відповідач керувався принципом правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

2.11. Окремо відповідач повідомив, що в межах правовідносин із позивачем по іншому договору помилково надав позивачу знижку на електричну енергію.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів (оприлюднено 31.12.2020) за замовленням Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради проведено закупівлю UA-2020-12-31-000937-c електричної енергії, обсягом 265 000 кВт*год, строк поставки - до 31.12.2021.

3.2. Переможцем процедури закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» з ціновою пропозицією 646 600, 00 грн з ПДВ.

3.3. Як наслідок, між Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради (споживач згідно з договором) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник згідно з договором) 18.01.2021 укладено договір №51829/2021 про постачання електричної енергії споживачу, предметом якого є постачання електричної енергії споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5.

3.4. Договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором визначені в додатку №1 до договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії (п.2.2., 2.3. договору).

3.5. Загальна вартість цього договору відповідно до п. 5.1. договору становить 538 833,33 грн, крім того ПДВ - 107 766,67 грн, разом з ПДВ - 646 600,00 грн. У п. 5.2. договору сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 2,03333333 грн без ПДВ, ПДВ - 0,40666667 грн, разом з ПДВ 2,44 грн, та складається з закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку, і тарифу (маржі) постачальника електричної енергії.

3.6. Ціна за 1 кВт*год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу.

3.7. Додатком № 1 до договору є договірні обсяги закупівлі електричної енергії, додатком №2 - порядок розрахунків, додатком № 3 - перелік об`єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії.

3.8. Відповідач звертався до позивача з листами щодо внесення змін до договору від 25.08.2021, від 17.09.2021, від 18.10.2021, 26.10.2021, 16.11.2021, до яких згідно з додатками долучались цінові довідки Львівської торгово-промислової палати.

3.9. Внаслідок цього сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 30.08.2021 щодо збільшення ціни (п. 5.2. договору) за 1 кВт*год електричної енергії до 2, 64851 грн з ПДВ.

3.10. Надалі, 27.09.2021, сторонами підписано додаткову угоду № 2 і внесено такі зміни в п. 5.2 договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 2, 803392 грн з ПДВ.

3.11. Додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 викладено п. 5.2 договору в новій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 048204 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з 01.11.2021 і діє протягом терміну дії договору.

3.12. Додатковою угодою № 4 від 29.10.2021 викладено п. 5.2. договору в такій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 317472 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з 11.11.2021 і діє протягом терміну дії договору.

3.13. Додатковою угодою № 5 від 18.11.2021 викладено п. 5.2. договору в такій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 613644 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з дати її підписання і діє протягом терміну дії договору.

3.14. Сторонами договору підписано акти прийняття - передавання товарної продукції у період серпень - грудень 2021 року у загальній кількості 99 018 кВт*год на суму 327 970, 35 грн, зокрема: б/н від 31.08.2021 у обсязі 8 187 кВт*год по ціні 2,2 грн без ПДВ на загальну суму 21 683, 34 грн, № 9 від 30.09.2021 у обсязі 16 322 кВт*год по ціні 2, 33616 грн без ПДВ на загальну суму 45 756, 96 грн, № 680000331421101 від 31.10.2021 у обсязі 15 418 кВт*год по ціні 2, 76456 грн без ПДВ на загальну суму 51 148, 79 грн та у обсязі 7 344 кВт*год по ціні 2, 54017 грн на загальну суму 22 386, 01 грн (загалом по акту на суму 73 534, 80 грн), № 680000331421111 від 30.11.2021 у обсязі 26 084 кВт*год по ціні 3, 01137 грн без ПДВ на загальну суму 94 258, 30 грн, № 680000331421121 від 21.12.2021 у обсязі 25 663 кВт*год по ціні 3, 01137 грн без ПДВ на загальну суму 92 736, 95 грн.

3.15. Позивач здійснив оплату зазначеної спожитої електроенергії у період вересень - грудень 2021 року у вказаній сумі - 327 970, 35 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 431 від 14.09.2021 у сумі 12 318, 22 грн, № 139 від 14.09.2021 - 143, 03 грн, № 296 від 14.09.2021 - 9 222, 09 грн, № 351 від 19.10.2021 - 15 253, 26 грн, № 167 від 19.10.2021 - 560, 68 грн, № 508 від 19.10.2021 - 29 943, 02 грн, № 567 від 11.11.2021 - 46 216, 72 грн, № 187 від 11.11.2021 - 2 549, 08 грн, № 398 від 11.11.2021 - 24 769, 00 грн, №200 від 13.12.2021 - 2 796, 96 грн, № 457 від 13.12.2021 - 28 826, 05 грн, № 657 від 13.12.2021 - 62 635, 29 грн, № 692 від 21.12.2021 - 69 035, 06 грн, № 215 від 21.12.2021 - 2 168, 19 грн, №482 від 21.12.2021 - 21 533, 70 грн.

3.16. Відповідач долучив до матеріалів справи інформацію з вебсайту «Оператора ринку» www.oree.com.ua та витягу із договору про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» № 197/01 №13770В/19 від 29.06.2019, укладеного між державним підприємством «Оператор ринку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», як доказ того, що відповідач протягом дії спірних правовідносин був учасником ринку «на добу наперед».

4.1. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПІДСТАВ ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРА З ПОЗОВОМ У ЦІЙ СПРАВІ

4.1.1. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

4.1.2. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

4.1.3. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

4.1.4. Визначаючи позивачем Відділ освіти, молоді та спору Новокалинівської міської ради у спірних правовідносинах, прокурор зазначає, а матеріалами справи підтверджується, що заступник керівника Самбірської окружної прокуратури 16.01.2024 звертався із запитом до голови Новокалинівської міської ради про надання інформації у строк до 18.01.2024 чи вживалися Новокалинівською міською радою та/або Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради заходи представницького характеру про визнання недійсними додаткових угод до договору № 51829/2021 на постачання електричної енергії та відшкодування збитків, якщо ні, вказати причини невжиття таких заходів, джерело фінансування.

4.1.5. У відповідь на запит прокуратури 17.01.2024 Відділ освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради повідомив, що фінансування здійснювалося з місцевого бюджету.

4.1.6. Отже, позивач у справі, орган місцевого самоврядування, не повідомив прокуратуру як про вжиття заходів із захисту інтересів територіальної громади, так і про намір вжиття таких заходів.

4.1.7. Як вказує Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

4.1.8. Відповідач, в ході розгляду справи, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №910/9383/23 (постанова від 30.10.2024), зазначав про неналежний суб`єктний склад учасників справи як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

4.1.9. Натомість суд погоджується з позицією прокуратури, що не є релевантною правова позиція Верховного Суду, викладена у справі № 910/9383/23. У цій справі Суд дійшов до висновку, що визначений прокурором статус Університету (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній, як сторона оспорюваних додаткових угод повинен мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні.

4.1.10. Відповідно до висновків суду касаційної інстанції у справі №910/9383/23 Університет фактично втратив процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням судом першої інстанції без розгляду позову прокурора в частині захисту інтересів держави в особі Університету з підстав неправомірності заявлення прокурором позову в особі Університету, який не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Водночас прокурор не визначив Університет як співвідповідача у цій справі і в подальшому не заявляв клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача.

4.1.11. Однак суд наголошує на відмінності суб`єктного складу учасників справи №910/9383/23 та справи № 914/787/24. У справі, що розглядається судом, визначений прокурором позивач, будучи стороною правочину, також є суб`єктом, в інтересах якого може звертатись до суду із позовом з метою захисту інтересів держави прокурор. Враховуючи позицію позивача, який підтримує вимоги прокурора у справі, суд вважає, що позивач, споживач за договором про постачання електричної енергії, є належним. Крім цього, в п. 5.21 постанови у справі №910/9383/23 Суд застосував позицію Великої Палати Верховного Суду зі справи № 125/2157/19 про те, зокрема, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним, сторонами справи мають бути всі сторони правочину. І лише встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. У справі № 914/787/24 сторони правочину є сторонами справи: позивачем і відповідачем, а заявлені позовні вимоги спрямовані на захист інтересів територіальної громади та полягають, зокрема, у поверненні бюджетних коштів, що були сплачені на виконання недійсного правочину.

4.1.12. Суд застосовує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23, щодо можливості звернення прокурора в інтересах держави в особі компетентного органу (Відділу освіти), що є стороною правочину (договору про постачання електроенергії), позивачем у справі про визнання недійсними додаткових угод та повернення сплачених на виконання недійсних правочинів коштів.

4.1.13. Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 задовольнила позов прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та замовника за договором про постачання електричної енергії до виконавця про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів. Отже, одна сторона правочину може бути позивачем у справах щодо визнання такого правочину недійсним звертаючись із таким позовом до відповідача - іншої сторони правочину. Подібні висновки також було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38), постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

4.1.14. Тобто позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах є визначеною та послідовною.

4.1.15. Підсумовуючи, суд доходить висновку, що склад учасників справи є належним. Позивач, будучи обізнаним про порушення відповідачем його прав внаслідок укладення додаткових угод до договору на постачання електричної енергії, про намір вживати заходи в досудовому чи судовому порядку для з метою усунення порушення прав та стягнення безпідставно отриманих коштів не повідомив. Тому прокурор дійшов обґрунтованого висновку про необхідність здійснення захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом про визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії недійсними та стягнення на користь Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради безпідставно сплачених коштів.

4.1.16. Керівник Самбірської окружної прокуратури 18.03.2024 повідомив позивача про встановлення підстав для здійснення представництв прокуратурою інтересів держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради шляхом подання позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод № № 1 - 5 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів.

4.2. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

4.2.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

4.2.2. Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару, як визначено у п. 6 ч. 1 Закону України «Про публічні закупівлі».

4.2.3. Як встановлено судом з матеріалів справи, спір у справі виник (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) у зв`язку з внесенням змін у договір постачання електричної енергії, укладеного за результатами проведення відкритих торгів, в частині зміни ціни товару, додатковими угодами № 2 від 27.09.2021, №3 від 20.10.2021, №4 від 29.10.2021, № 5 від 18.11.2021. Прокурор просить визнати суд недійсними такі додаткові угоди та застосувати наслідки недійсності правочину - стягнути кошти в розмірі 65 720, 20 грн, які безпідставно та надмірно сплачено відповідачу з місцевого бюджету.

4.2.4. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.2.5. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.2.6. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.2.7. В межах цієї справи оцінці суду підлягають обставини внесення змін до договору постачання електроенергії, укладеного за результатом процедури закупівлі, в частині збільшення ціни за одиницю товару на понад 10%.

4.2.8. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

4.2.9. Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

4.2.10. Так, у п. 5.3., 5.4. договору сторони визначили, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у передбачених пп. 5.4.1., 5.4.2. випадках.

4.2.11. Сторони у п. 5.4.2. передбачили можливість зміни істотних умов договору у разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10 % від ціни за одиницю товару, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару. Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується довідкою (ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів) відповідних органів або установ або організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію, щодо коливання ціни товару на ринку. Інформація в довідках повинна бути складена з використанням інформації, оприлюдненої Державним підприємством «Оператор ринку», на своєму офіційному веб-сайті (https://www.oree.com.ua) про результати торгів на ринку «на добу наперед» (у відповідній торгівельній зоні) за 10 днів місяця/20 днів місяця/місяць, відповідно до Закону № 2019.

4.2.12. В залежності від періоду укладання договору або внесення змін до договору, до розрахунку відсотку коливання ціни приймається ціна за одиницю товару на РДН у відповідній торговельній зоні за відповідний період: десять днів місяця, в якому було визначено ціну договору (або внесені змін до договору) /двадцять днів місяця, в якому було визначено ціну ж на договору (або внесені змін до договору) /місяць, в якому було визначено ціну договору (або внесені змін до договору)) та за десять днів розрахункового місяця/двадцять днів розрахункового місяця /кінець розрахункового місяця. Інформація про коливання ціни, що відбулася у окремі дні місяця до уваги не береться (п. 5.4.2 договору).

4.2.13. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

4.2.14. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

4.2.15. Суд при вирішенні спору враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо ці відносини регулюють імперативні норми.

4.2.16. Водночас, суд наголошує, що договори, укладені за результатом публічних закупівель, мають певну специфіку, що полягає в першу чергу у чіткій регламентації як процедури закупівлі, так і порядку укладення за результатом закупівлі договорів і внесення до таких договорів змін.

4.2.17. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

4.2.18. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

4.2.19. В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (позиція Великої Палати Верховного суду, викладена у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22).

4.2.20. Суд, аналізуючи обставини справи у сукупності, звергає увагу на те, що договір укладено у січні 2021 року, строк дії договору - до кінця 2021 року. У період дії договору сторони, упродовж серпня - листопада 2021 року щомісяця змінювали ціну в бік збільшення, а обсяги закупівлі - в бік зменшення. При цьому у жовтні 2021 року сторони двічі внесли такі зміни у договір із різницею у 9 днів. Загальний відсоток зміни ціни в бік збільшення внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод склав 48, 10 %.

4.2.21. Надаючи оцінку такій поведінці учасників закупівлі суд керується стандартом «добросовісності», що є однією із засад цивільного законодавства та принципом здійснення публічних закупівель в контексті конкуренції серед учасників такої процедури.

4.2.22. Суд зазначає, що аргументи відповідача про відповідність долучених цінових довідок торгово - промислової палати вимогам п. 5.4.2. договору як доказу коливання ціни на товар не спростовують підстав заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуваними додатковими угодами допущено збільшення такої ціни більше 10 %, що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» незалежно від обґрунтування такого збільшення.

4.2.23. Суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи сторони у договорі з урахуванням додаткової угоди № 1 погодили ціну за 1 кВт*год - 2, 64851 грн разом з ПДВ, а оскаржуваною додатковою угодою № 2 змінено ціну за 1 кВт*год у бік збільшення до 2, 803392 грн з ПДВ. Тобто оскаржуваною додатковою угодою № 2 збільшено ціну за 1 кВт*год електричної енергії на 14, 89 % від початкової (з розрахунку 2, 803392*100/2,44 = 114,89).

4.2.24. Суд зауважує, що початкова ціна - це ціна визначена сторонами у договорі. Однак дотримуючись того принципу, що загальне збільшення змінюваної ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, і незважаючи на те, що додаткова угода № 1 не оскаржується в межах цього спору, наступне порівняння ціни все одно здійснюється із початковою (встановленою в договорі, а не в додаткові угоді № 1) ціною.

4.2.25. Щодо позиції відповідача про можливість часткового визнання недійсною додаткової угоди № 2, пропорційно до відсотка перевищення ліміту збільшення ціни (10%), суд зазначає таке.

4.2.26. Дійсно, додатковою угодою № 2 було змінено ціну електроенергії у порівнянні з тою, що визначена у договорі на 8, 55% відносно додаткової угоди № 1 та на 14, 89 % від початково визначеної договірної ціни, тобто частково було перевищено ліміт збільшення ціни (10%).

4.2.27. Щодо відсоткового співвідношення суд погоджується з відповідачем, що сторони мали право змінити ціну в договорі у бік збільшення до 9, 99 %, тобто додатковою угодою допустимий відсоток збільшення міг бути 1, 44 %.

4.2.28. Позиція суду з одного боку полягає у неможливості з будь - яких підстав часткового задоволення вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 2, оскільки, як зазначав суд із посиланням на положення на ст. 203, 215 Цивільного кодексу, підставою недійсності правочину є його невідповідність нормам Закону України «Про публічні закупівлі». Водночас встановлені недобросовісні дії учасників закупівлі також суперечать інтересам територіальної громади в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради, оскільки споживач, що фінансується за рахунок бюджетних коштів. Укладаючи договір про постачання електричної енергії позивач мав легітимні очікування на постачання йому електроенергії саме в тому обсязі та за ціною, що визначена в укладеному за результатами публічної закупівлі договорі. Зміна ціни на 48, 10 % загалом не відповідає меті закупівлі.

4.2.29. Разом з тим, суд вважає, що часткове задоволення вимоги про визнання недійсним додаткової угоди № 2 є неможливим не тільки з підстав невідповідності такого збільшення встановленому законом порядку внесення змін у істотні умови договору про закупівлю.

4.2.30. Додаткова угода, якою внесено зміни у договір, є двостороннім правочином, що відповідно до положень ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України є погодженою дією двох або більше сторін.

4.2.31. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права (така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц у постанові від 16.06.2020).

4.2.32. Частиною 3 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.2.33. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення.

4.2.34. Не підлягає застосування у цьому випадку також норми ст. 217 Цивільного кодексу, на яку посилається відповідач, про те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

4.2.35. Недійсність окремих частин правочину і часткове визнання правочину недійсним в контексті спору, що розглядає суд, не є тотожними поняттями, оскільки відповідач вважає за можливе визнати істотну умову договору, погоджену сторонами у додатковій угоді № 2 (частину правочину щодо ціни) недійсною на 83, 16 %. Така часткова зміна істотних умов договору не може вважатись дискреційними повноваженнями суду, як вважає відповідач у поясненнях від 31.01.2025.

4.2.36. Дискреція суду, або суддівський розсуд, відповідно до практики Верховного Суду, може полягати у застосуванні належного способу захисту (постанова від 09.08.2024 у справі №917/1957/23), вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (постанова від 05.09.2024 у справі №910/1705/24), розподілу витрат на професійну правничу допомогу (постанова від 05.09.2024 у справі №910/14283/21), вирішення питання про поновлення процесуального строку (постанова від 07.08.2024 у справі №761/31360/14-ц).

4.2.37. Однак істотна умова договору про закупівлі, ціна, не може бути змінена за суддівським розсудом.

4.2.38. Тому суд доходить висновку, що часткове визнання недійсним правочину суперечить волі сторін договору, порушує принцип свободи договору та є втручанням у договірні відносини сторін, а завданням суду є виключно оцінка правомірності укладення сторонами того чи іншого правочину, а не зміна істотних умов договору без волевиявлення одної із сторін договору на це.

4.2.39. Отже, враховуючи обставину перевищення додатковою угодою № 2 ліміту збільшення ціни у договорі про закупівлі понад 10%, суд вважає, що такий правочин суперечить положенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому є недійсним.

4.2.40. Аналізуючи наступні додаткові угоди, суд зазначає, що внаслідок укладення додаткової угоди № 3 початкова ціна збільшилась на 24,93 %, внаслідок укладення додаткової угоди № 4 - на 35, 96 %, а внаслідок укладення додаткової угоди № 5 - на 48, 10 %. Тобто загальна зміна відбулась у бік збільшення від початкової ціни товару на 48,10 %.

4.2.41. Таке збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, суперечить наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому додаткові угоди № 2 від 27.09.2021, № 3 від 20.10.2021, № 4 від 29.10.2021, № 5 від 18.11.2021 підлягають визнанню недійсними.

4.2.42. Враховуючи зазначене, позовні вимоги немайнового характеру підлягають задоволенню.

4.2.43. Щодо посилань відповідача на позиції Верховного Суду щодо права на неодноразове підняття ціни на бензин, дизельне паливо, електроенергію, природний газ, але не більше ніж на 10% кожного разу суд зазначає наступне.

4.2.44. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

4.2.45. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4.2.46. Суд наголошує, що норма Закону України «Про публічні закупівлі» щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, якою керується суд при вирішенні спору існувала як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент прийняття рішення судом.

4.2.47. Разом з тим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що не погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду, наведеними в постанові від 05.04.2023 у справі №420/17618/21 щодо можливості збільшення ціни не більше ніж на 10 % за умови збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю, один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

4.2.48. Натомість, посилання відповідача на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові у справі № 420/17618/21 від 05.04.2023 є безпідставним. Суд наголошує, що правовідносини у адміністративній справі № 420/17618/21, де предметом спору була вимога про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, та у справі №914/787/24 не є подібними.

4.2.49. Як наголосила Великої Палати Верховного Суду, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).

4.2.50. Відповідно і суд, при врахуванні висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду повинен здійснити оцінку таких висновків на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними (за суб`єктним складом та предметом спірних правовідносин, тощо); чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

4.2.51. Отже, суд вважає, що висновки Касаційного адміністративного суду, наведені в постанові від 05.04.2023 у справі №420/17618/21 не є релевантними у спірних правовідносинах.

4.2.52. Натомість Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду неодноразово зазначав, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 13.04.2023у справі № 908/653/22.

4.2.53. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, підтримана у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, яка ухвалена саме за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції після 19.04.2020) при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

4.2.54. Крім того, суд не бере до уваги висновки Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду, викладені в ухвалі від 03.07.2024 у справі №489/2740/19 про неможливість ретроспективного застосування висновків Верховного Суду. В межах справи №489/2740/19 суд вирішував питання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні. А при розгляді цієї справи перед судом не стоїть питання ретроспективного застосування висновків Верховного Суду.

4.2.55. Також суд повторно наголошує, що правовідносини в першу чергу регламентуються нормами закону, а такі незалежно від судової практики не передбачали і не передбачають можливості неодноразового підняття цін у договір, укладений за результатами публічної закупівлі більше ніж на 10% щоразу.

4.2.56. Щодо посилань відповідача на роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі за №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 про право сторін протягом дії договору вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу суд зазначає, що при визначенні нормативно - правового акта, яким регулюються спірні правовідносини варто виходити з ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів.

4.2.57. Щодо посилань відповідача на поведінку Верховного Суду, як споживача електричної енергії у договірних правовідносинах за договором про постачання електричної енергії №23-21/29 від 28.12.2020 щодо збільшення ціни у 2021 році згідно з додатковими угодами №3-6 на +31,87% на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає таке. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, разом з тим є юридичною особою та виступає стороною у господарських правовідносинах, зокрема є споживачем послуг із постачання електричної енергії. Поведінка сторони договору про постачання електричної енергії, Верховного Суду, щодо реалізацій положень Закону України «Про публічні закупівлі» не підлягає оцінці господарським судом при вирішення цього спору та не є преюдиційною для інших учасників процедур закупівель.

4.2.58. Щодо позову в частині вимог про стягнення грошових коштів, то суд зазначає, що згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

4.2.59. Оскільки зазначені додаткові угоди № № 2 - 5 є недійсними, тобто не породжують правових наслідків, а також враховуючи чинну додаткову угоду № 1, то до правовідносин між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №51829/2021 від 18.01.2021 застосовуються положення п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2021, відповідно до якої ціна з 01.08.2021 визначена в розмірі 2, 64851 грн з ПДВ.

4.2.60. Враховуючи підписані сторонами, починаючи з серпня 2021 року акти отриманої електроенергії, обсягом 99 018 кВт*год, і застосовуючи з 01.08.2021 ціну 2,64851 грн за 1 кВт*год загальна вартість отриманого газу становить 262 250,16 грн. Натомість відповідно до встановлених вище обставин справи позивач сплатив відповідачу 327 970, 35 грн, що є на 65 720,19 грн більшим від реальної вартості поставленого газу.

4.2.61. Відповідно грошові кошти в сумі 65 720, 20 грн (сума при заокругленні 9 копійок в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0) були сплачені на виконання недійсних додаткових угод, і за наслідками визнання їх недійсними підлягають поверненню стороні правочину, яка їх сплатила. Тому позовна вимога про стягнення 65 720, 20 грн також є обґрунтованою і підлягає задоволенню в межах цієї справи.

4.2.62. Здійснюючи розподіл судових витрат, враховуючи заявлене прокуратурою клопотання в заяві про зміну предмету позову від 12.08.2024 про повернення судового збору і беручи до уваги прийняття заяви про зміну предмету позову, суд зазначає, що сплачений прокуратурою судовий збір (згідно з платіжною інструкцією № 422 від 05.03.2024) за одну позовну вимогу немайнового характеру - про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 30.08.2021 підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

4.2.63. Решта сплаченої суми судового збору 15 140, 00 грн відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню прокуратурі відповідачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 221, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 27.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 20.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 29.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (ідентифікаційний код юридичної особи 42092130, 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 40237003, 81464, Львівська обл., Самбірський р-н, місто Новий Калинів, пл.Авіації, 1А) грошові кошти в сумі 65 720, 20 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (ідентифікаційний код юридичної особи 42092130, 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19) 15 140, 00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

8. Повернути Львівській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19) з державного бюджету України 3 028, 00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.02.2025.

Суддя Матвіїв Р.І.