Рішення

від 11.02.2025 по справі 915/884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Справа № 915/884/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Давченко Т.М.,

при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 915/884/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-ІМПЕРІАЛ (пров. Костя Широцького, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21012; ЄДРПОУ 34626127)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНТЕКА (вул. Лабораторна, 24А, м. Київ, 01033; ЄДРПОУ 41377410)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 38000 грн.

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) БУД-ІМПЕРІАЛ пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ МК ЕНЕРГОБУД (далі ТОВ ТД МК ЕНЕРГОБУД) грошових коштів у загальній сумі 38000 грн., із яких: 36500 грн. основний борг; 1500 грн. оплата за добовий простій транспортного засобу з порушенням часу нормативного простою, з посиланням на неналежне виконання ТОВ ТД МК ЕНЕРГОБУД грошових зобов?язань за заявкою від 08.05.2020 № 1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі заявка), а саме, зобов?язань щодо своєчасного та у повному обсязі оплати відповідачем наданих послуг.

ТОВ БУД-ІМПЕРІАЛ також просило суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2024 до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2020.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

19.08.2020 до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 04.09.2020 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 15.09.2020 зупинено провадження у справі до перегляду ухвали суду від 04.09.2020 в порядку апеляційного провадження.

Постановою суду від 24.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ ТД МК ЕНЕРГОБУД залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2020 залишено без змін.

05.01.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 18.01.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2021 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

22.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 902/32/21 за позовом ТОВ ТД МК ЕНЕРГОБУД до ТОВ БУД-ІМПЕРІАЛ про стягнення 1177681,34 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу при перевезенні.

10.02.2021 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі Господарського суду Вінницької області № 902/32/21.

Ухвалою суду від 21.03.2024, суд поновив провадження у справі №915/884/20 та підготовче засідання призначено на 22.04.2024.

Ухвалою суду від 23.04.2024, повідомлено учасників справи, про те , що підготовче засідання 22.04.2024 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді. Наступне підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

Ухвалою суду від 10.06.2024, повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відкладено на 23.07.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024, повідомлено учасників справи, про те , що підготовче засідання 23.07.2024 не відбулося. Наступне підготовче засідання призначено на 19.09.2024.

Ухвалою суду від 11.10.2024, повідомлено учасників справи, про те, що підготовче засідання 19.09.2024 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді. Наступне підготовче засідання призначено на 21.11.2024.

Ухвалою суду від 21.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2024.

Ухвалою суду від 16.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 20.01.2025.

Судове засідання, призначене на 20.01.2025 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 20.01.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у даній справі призначено на 11.02.2025. Ухвала надіслана учасникам справи (позивачу до електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу на адресу реєстрації) та оприлюднена у Єдиному Державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 11.02.2025 сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, повноважних представників не скерували, причин неявки не сповістили, про неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні не повідомили.

За приписами п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

11.02.2025 у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно заявки № 1 від 08.05.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД» замовило у товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ» послуги на перевезення вантажу: м. Калуш м. Миколаїв.

Умовами заявки № 1 від 08.05.2020 сторонами погоджено наступне:

- пункт навантаження і дата: м. Калуш; дата завантаження: 12.05.2020 (п.1);

- пункт розвантаження: м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1в/1 (п.2);

- найменування вантажу, кількість, габарити: трансформатори 2 шт.; розміри 1) 6/2,15/3,6 30 т; 2) 5,7/2, 15/3,6 40т (п.7);

- необхідні документи: ТТН (п.8);

- термін доставки вантажу: 13.05.2020 14.05.2020 (п.9);

- вартість перевезення: 73000 грн. з ПДВ (п.12);

- умови розрахунків: б/г перерахунок, 50% після завантаження, перед виїздом. Решта по прибуттю до пункту розвантаження перед розвантаженням (п.13);

- нормативний простій на завантаження: 8 годин (п.14);

- за кожну добу простою ТЗ під завантаженням/ вивантаженням більше строків, встановлених, замовник сплачує перевізнику по 1500,00 грн. за кожну почату добу (п.15);

- в разі пошкодження або втрати вантажу перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж (п.16);

- факсимільна копія даної заявки має силу оригінала (п.17).

Матеріали справи містять рахунок на оплату № 21 від 12.05.2020 за транспортні послуги по перевезенню трансформаторів м. Калуш - м. Миколаїв на суму 73000,00 грн. з ПДВ (постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ», покупець - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД»).

На виконання умов заявки № 1 від 08.05.2020, 12.05.2020 товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД» на рахунок перевізника здійснено попередню оплату за транспортні послуги згідно рахунку № 21 від 12.05.2020 в сумі 36500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1095 від 12.05.2020.

Вантаж (трансформатори) було доставлено перевізником - ТОВ «БУД-ІМПЕРІАЛ» до замовника - ТОВ «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД» за товарно- транспортною накладною №ХА0000003 від 12.05.2020.

В ході прийняття трансформаторів 19.05.2020 було виявлено, що один трансформатор ТДН-16000/110-76У1 пошкоджений, у зв`язку з чим складено акти, про що зазначено у товарно-транспортній накладній від 12.05.2020.

Відповідно до повідомлення ТОВ «БУД-ІМПЕРІАЛ» № 18/05 від 18.05.2020, адресованого ТОВ «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД», позивач просить відповідача повторно перерахувати кошти та розвантажити автомобіль та надати точний час та дату письмово. Також повідомляє, що 19.05.2020 транспортний засіб позивача має бути завантажений на іншому підприємстві та у випадку не подачі автомобіля під завантаження, будуть застосовані штрафні санкції, які будуть стягуватися з ТОВ «Торговий Дім «МК Енергобуд» згідно норм чинного законодавства.

Також відповідно до листа ТОВ «БУД-ІМПЕРІАЛ» № 18/05 від 18.05.2020, адресованого ТОВ «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД», позивач просить відповідача перерахувати залишок коштів за перевезення трансформаторів з м. Калуш м. Миколаїв згідно заявки № 1 від 08.05.2020 п. 13 та повідомляє, що автомобіль знаходиться в м. Миколаєві біля пункту розвантаження.

У відповідь на лист позивача, відповідач скерував позивачу відповідь вих..№ 26 від 18.05.2020, в якому повідомив, що позивачем порушено умови договору перевезення (оформлені заявкою) та не забезпечено збереження вантажу, отже виникла необхідність зафіксувати пошкодження вантажу. У листі просить повторно направити повноважного представника ТОВ «БУД-ІМПЕРІАЛ» (з документом, що підтверджує його повноваження) на 08.00 год 19.05.2020 за адресою: м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1В/1.

Матеріали справи містять рахунок на оплату № 23 від 19.05.2020 (за добовий простій транспортного засобу згідно п.15 договору- заявки № 1 від 08.05.2020) на суму 1500,00 грн. з ПДВ (постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ», покупець - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД»).

19.05.2020 позивачем було складено Акти надання послуг № 20 ( на суму 1500 грн.- за добовий простій транспортного засобу згідно п. 15 договору-заявки №1 від 08.05.2020) та № 21 від 19.05.2020 (на суму 73000,00 грн. за транспортні послуги по перевезенню трансформаторів м. Калуш м. Миколаїв).

Як вказує позивач, зазначені Акти були направлені відповідачу на електронну адресу для підписання, проте останній їх не підписав та примірники вказаних Актів позивачу не повернув.

Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» з підстав невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ» взятих на себе зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ» про стягнення 1177681,34 грн збитків, що завдані внаслідок пошкодження прийнятого до перевезення вантажу за ТТН №ХА0000003 від 12.05.2020.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/32/21 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ» 1177681,34 грн. збитків, завданих внаслідок пошкодження прийнятого до перевезення вантажу за ТТН №ХА0000003 від 12.05.2020.

Під час розгляду справи № 902/32/21 судом встановлено відсутність доказів винних дій зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІМПЕРІАЛ», які стали підставою виникнення збитків. Наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» експертний висновок №120-0467 від 28.05.2020 року не містить аналізу причин пошкодження вантажу з урахуванням коливань рідини, яка містилася у внутрішній частині трансформатора, дослідження дій водія транспортного засобу, з огляду на дотримання вимог підготовки вантажу до відправлення, а також відповідність Правилам дорожнього руху. Висновок не містить аналізу ринкових цін на аналоги трансформатора або інших спеціальних досліджень у галузі товарознавства. Також суд зазначив, що визначення збитків, з урахуванням первісної вартості майна суперечить вимогам ч. 3 ст. 314 ГК України, приписи якої обмежують суму відшкодування за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі його пошкодження в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість або розміром оголошеної цінності, яка за матеріалами справи становила 108 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» не доведено, що внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, як достатню підставу для вимоги відшкодування за його втрату (ч. 4 ст. 314 ГК України). Суд також відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» відносно первісної вартості трансформаторів в сумі 2 108 850,00 грн (яка покладена в основу визначення суми збитків) з посиланням на Договір поставки №14/04-2020 від 14.04.2020 року, Специфікацію №1 до Договору, укладені з ТОВ "ХАРВЕЙ" . Оскільки ціна договору включає вартість трансформаторної підстанції ПГВ 12 (потужність 32,2 МВт.), до якої входять два трансформатори ТДН-1600/110-76 У1. Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» експертний висновок та розрахунки розміру збитків є необґрунтованими. Вартість майна, яке було передано з метою перевезення обмежується 108000,00 грн, що також встановлено з підписаної ТОВ «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» видаткової накладної №97 від 12.05.2020 року. Суд вважає суперечливими та недопустимими докази Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД», надані на підтвердження предмету та підстав позову. З огляду на встановлені судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, без урахування ринкових цін на об`єкт перевезення, суду не доведено, що спричинення збитків у заявленому розмірі була об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком поведінки відповідача, протиправність якої також не підтверджено допустимими засобами доказування. Суд дійшов висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МК ЕНЕРГОБУД» не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вказане рішення набрало законної сили.

В силу приписів ч.1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, згідно з ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, які входили у предмет доказування у справі № 902/32/21 та на коло учасників, суд доходить висновку, що встановлені судом обставини у межах справи № 915/884/20 мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Предметом даного позову є майнова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів за надані транспортні послуги згідно заявки № 1 від 08.05.2020 та оплати за добовий простій транспортного засобу з порушенням часу нормативного простою.

За твердженнями позивача, 18.05.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» виконав свої договірні зобов`язання і доставив вантаж до пункту призначення (розвантаження), проте відповідач розвантаження доставленого вантажу здійснив лише 19.05.2020, тобто з порушення часу нормативного простою, у зв`язку з чим вважає, що у відповідності до погоджених сторонами умов заявки № 1 зобов`язаний сплатити перевізнику кошти за добовий простій транспортного засобу в сумі 1500,00 грн.

Позивач зазначає, що на дату подачі позову до суду відповідач свого зобов`язання щодо оплати наданих транспортних послуг в сумі 36500 грн. та щодо оплати за добовий простій транспортного засобу з порушенням нормативного простою в сумі 1500,00 грн. належним чином не виконав, чим порушив відповідні права позивача як перевізника, згідно заявки № 1, що змусило його звернутися до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору перевезення врегульовані положеннями ст. 307 ГК України, ст.ст. 908, 909 ЦК України,

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, сторони договору (заявки № 1) погодили наступне: термін доставки вантажу: 13.05.2020 14.05.2020 (п.9); вартість перевезення: 73000 грн. з ПДВ (п.12); умови розрахунків: б/г перерахунок, 50% після завантаження, перед виїздом; решту - по прибуттю до пункту розвантаження перед розвантаженням (п.13); нормативний простій на завантаження: 8 годин (п.14); за кожну добу простою транспортного засобу під завантаженням/ вивантаженням більше строків, встановлених, замовник сплачує перевізнику по 1500,00 грн. за кожну почату добу (п.15);

12.05.2020 товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МК ЕНЕРГОБУД» на рахунок перевізника здійснено попередню оплату за транспортні послуги згідно рахунку № 21 від 12.05.2020 в сумі 36500,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 1095 від 12.05.2020.

Як встановлено судом, позивач виконав умови договору та поставив вантаж до пункту розвантаження за адресою: м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1В/1 за товарно- транспортною накладною №ХА0000003 від 12.05.2020, про що надано письмове повідомлення від 18.05.2020 на адресу ТОВ «ТД МК «ЕНЕРГОБУД» з вимогою про перерахування залишку коштів за здійснене перевезення згідно заявки № 1 від 08.05.2020.

Відповідач розвантаження доставленого товару здійснив лише 19.05.2020, тобто з порушенням часу нормативного простою.

Також встановлено, що в порушення вимог п. 13 заявки з моменту доставки товару і до теперішнього часу, відповідач розрахунок за перевезення вантажу у розмірі 36500 грн. не здійснив.

Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати грошових коштів за надані транспортні послуги та оплати за добовий простій транспортного засобу з порушенням часу нормативного простою, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 38000,00 грн. (36500 грн. - за надані транспортні послуги та 1500,00 грн. - оплата за добовий простій транспортного засобу з порушенням часу нормативного простою) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНТЕКА (вул. Лабораторна, 24А, м. Київ, 01033; ЄДРПОУ 41377410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-ІМПЕРІАЛ (пров. Костя Широцького, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21012; ЄДРПОУ 34626127) грошові кошти у загальній сумі 38000,00 грн., з якої: 36500,00 грн. основний борг; 1500,00 грн. оплата за добовий простій транспортного засобу з порушенням часу нормативного простою, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя Т.М. Давченко