Рішення

від 17.02.2025 по справі 917/2106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 Справа № 917/2106/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Голик В.М.

розглянувши матеріали за позовною заявою Приватного підприємства «РОСА-ІФ», вул. Коновальця Євгена, 136 Б, кв. 232, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 34083975

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ», вул. Добровольського, 77, кв. 96, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 36800, код ЄДРПОУ 45423334

про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 300 000,00 грн

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: 02.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «РОСА-ІФ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ» про стягнення коштів в розмірі 300 000,00 грн за договором підряду від 20.10.2024 № 20.10.2024, з яких: 150 000,00 грн сума попередньо сплачених коштів, 150 000,00 грн штрафні санкції за 30 днів затримки початку робіт.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт, вартість яких була частково здійснена позивачем в якості попередньої оплати, чим порушив умови договору підряду, а після розірвання цього договору одержані кошти не повернув.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.

Згідно з ухвалою від 06.12.2024 суд залишив позовну заяву без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ухвалою від 16.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/2106/24, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження у справі позивачу була доставлена до електронного кабінету.

Відповідач в підсистемі «Електронний суд» не зареєстрований.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.12.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Добровольського, 77, кв. 96, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 36800 та яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною адресою відповідача. Проте, ухвала від 16.12.2024 повернута до суду із довідкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Додатково про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 15.01.2025 оголошення на офіційному веб сайті Судової влади України, веб сторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» https://pl.arbitr.gov.ua/.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

30.01.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує з наступних підстав:

- відповідач визнає, що 20 жовтня 2024 року між приватним підприємством «РОСА-ІФ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ» був укладений договір підряду № 20.10.2024;

- відповідач також визнає, що 29.11.2024 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 про розірвання договору за взаємною згодою;

- відповідач не заперечує факт отримання авансового платежу у сумі 150 000грн. Проте, посилається, що саме на ці кошти було придбано верстат для гнуття арматури GW-40 на суму 64998грн. крім того, вказаний верстат залишився саме у позивача. Таким чином, авансовий платіж, який залишився не використаний, становить 85002грн;

- відповідач посилається, що штраф за договором за затримку початку робіт застосовується лише у разі, якщо така затримка сталася з вини Підрядника. Однак, позивачем не доведено факт вини підрядника.

- після розірвання договору Підрядник не може нести відповідальність за подальші санкції, оскільки зобов`язання припиняються. Після розірвання договору Замовник не має права нараховувати штрафні санкції за періоди, що настали після розірвання. Крім того, Розрахунок штрафу у розмірі 150 000 грн. за 30 днів затримки є непропорційним з огляду на вартість договору та не враховує обставин справи. Оскільки, застосування санкцій має відповідати принципам добросовісності та розумності, передбаченим Цивільним кодексом України.

- позивач не надав належних доказів завданих збитків та упущеної вигоди. Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу правопорушення, позов в частині вимог про стягнення збитків задоволенню не підлягає.

Позивач відповіді на відзив не подавав.

Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив:

20 жовтня 2024 року між Приватним підприємством «РОСА-ІФ» (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ» (далі відповідач, підрядник) був укладений договір підряду № 20.10.2024 (далі Договір).

За умовами цього Договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконувати монолітні роботи на об`єкті, передбачені Додатковими угодами до цього Договору. Замовник зобов`язується приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод до нього.

Сторони в Договорі, зокрема, погодились, про такі умови:

Конкретний перелік робіт, місце проведення робіт, строки їх виконання, а також їх вартість встановлюється Сторонами шляхом підписання Додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частино (п. 1.3 ст. 2 Договору).

Підрядник розпочинає виконання Робіт протягом 5 (п`яти) днів з дня сплати Замовником авансового платежу на рахунок Підрядника. Сума авансового платежу становить 150 000 (сто п`ятдесят тисяч гривень) 00 коп (п. 3.1. ст. 3 Договору).

Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом строку дії Договору, передбаченого п. 15.1 Договору (загальний строк виконання Робіт) при умові виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором. При цьому Сторони вправі, в межах загального строку виконання Робіт, передбачити проміжні строки виконання Робіт та зазначити такі в Графіку виконання етапів Робіт, що з дати підписання його Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору (п. 4.1. ст. 4 Договору).

Початок виконання та закінчення робіт визначаються відповідно до Додаткової угоди до цього Договору (п. 4. 6. ст. 4 Договору).

Підрядник зобов`язується виконувати роботи, відповідно до Графіку виконання робіт, який викладається в Додатковій угоді до цього Договору, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт. Графік виконання робіт повинен враховувати обсяг та перелік робіт, а також терміни їх виконання. Факт передачі Замовником Підряднику Фронту робіт підтверджується підписанням Сторонами Акту передачі Фронту робіт (п.4.1. ст. 4 Договору).

Замовник зобов`язаний надати майданчик для розміщення вагончиків, технологічної техніки, автомашин, та іншого обладнання і механізмів Підрядника (п. 7.1.3. ст.. 7 Договору).

При несвоєчасному, з вини Підрядника, початку виконання робіт Замовник письмово попереджає про це Підрядника одночасно з вимогою приступити до виконання таких робіт. Якщо в двотижневий термін Підрядником не буде забезпечено виконання робіт відповідно до графіку, Замовник може розірвати Договір чи Додаткову угоду, а Підрядник зобов`язаний сплатити штрафну неустойку в розмірі 10 % вартості таких робіт, визначених у відповідній Додатковій угоді (п. 10.2. ст. 10 Договору).

При затримці з вини Підрядника строків будівництва Об`єкта на один календарний день, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 1% від ціни Договору, встановленої в п. 5.1. цього Договору, за кожен такий день затримки. При затримці початку робіт за цим Договором, згідно строків встановлених в п. 3.1., Підрядник сплачує штраф Замовнику у розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 коп, за кожен такий день затримки (п. 10.3. ст. 10 Договору).

При затримці з вини Підрядника строків будівництва об`єкта понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Підрядник сплачує Замовнику, окрім штрафної неустойки, визначеної ст. 10.3. цього Договору, штрафну неустойку в розмірі 1% (один) процент від ціни, встановленої відповідною Додатковою угодою, на підставі відповідного акту складеного представником Замовника, що фіксує такий факт затримки. При цьому Замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір чи Додаткову угоду з розрахунком за фактично виконані роботи належної якості на момент розірвання Договору чи Додаткової угоди (п. 10.4 ст.10 Договору).

За підп. а) п. 12.2.2. ст. 12 Договору призупинення робіт та/або розірвання Договору може бути здійснено за ініціативою Замовника у зв`язку із порушенням Підрядником термінів початку виконання робіт більше, ніж на 10 календарних днів до очікуваної дати розірвання.

Сторонами була укладена Додаткова угода від 25.10.2024 до Договору підряду № 20.10.2024 від 25.10.2024 року, а також Додаток 1 від 25.10.2024 (Акт узгодження переліку робіт та місця їх проведення) та Додаток 2 від 25.10.2024 (Акт про прийняття фронту робіт Підрядником) до цієї Додаткової угоди від 25.10.2024 року, відповідно до яких погоджено конкретний перелік робіт, місце їх проведення, а також графік виконання цих робіт і факт передачі підряднику фронту робіт.

Відповідно до графіку виконання робіт, затвердженого Додатком № 2 до договору , початок робіт: не пізніше 5 (п`ти) календарних днів після отримання авансового платежу, загальна тривалість виконання робіт: 20 календарних днів.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 150 000 грн, у тому числі 25 000 грн ПДВ. Оплата була здійснена 25.10.2024 року, що підтверджується копією платіжного доручення від 25 жовтня 2024 року № 646 на підставі виставленого відповідачем рахунку №1 від 24 жовтня 2024 року. Факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується.

Згідно з умовами п. 3.1. ст. 3 Договору, Підрядник мав розпочати виконання робіт протягом 5 днів з дня сплати авансового платежу (тобто не пізніше, ніж 31 жовтня 2024 року). Однак, як зазначає позивач, станом на момент подання цього позову, роботи так і не були розпочаті, що є порушенням умов договору.

Позивач у позовній заяві посилається, що неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами та телефонними зверненнями щодо початку виконання робіт або повернення попередньо сплачених коштів, але всі звернення залишились без належної відповіді. Відповідач відмовився повернути кошти, в якості доказів додавши скріншоти переписки з відповідачем.

Відповідач же отримання від позивача письмової вимоги заперечує та вказує у відзиві на позовну заяву, що надані позивачем скріншоти переписки адресовані не керівнику ТОВ «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ», а особі яка підписана як «Роман Кременчук», що в свою чергу, підкреслює відсутність належних та допустимих доказів направлення претензії чи вимоги повернення грошових коштів. Будь-які листи не надходили на офіційну адресу відповідача та відсутні будь-які докази відправлення вищевказаних листів, що є порушенням п. 12.3. Договору.

Отож, у зв`язку із порушенням Підрядником термінів початку виконання робіт більше, ніж на 10 календарних днів, а також у зв`язку з відсутністю виконаних робіт станом на 29.11.2024 року, Сторони за взаємною згодою розірвали Договір відповідно до пунктів 12.2.1 та 12.2.3 (а) Договору, про що між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 20.10.2024 від 29.11.2024 року. Факт розірвання договору відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 10.3 договору, при затримці початку робіт за цим Договором, згідно строків встановлених в п. 3.1., Підрядник сплачує штраф Замовнику у розмірі 5 000 (п`ять тисяч двісті гривень) 00 коп, за кожен такий день затримки.

Судом встановлено, що авансовий платіж був сплачений 25.10.2024 року, отже, згідно з п. 3.1. Договору Підрядник був зобов`язаний з 26.10.2024 року до 30.10.2024 року включно приступити до виконання робіт, проте цього не зробив. З огляду на це, штраф, згідно п. 10.3, почав нараховуватися позивачем з 31.10.2024 року.

За затримку у початку робіт згідно з Договором, позивачем нарахований штраф за 30 днів в розмірі 150 000,00 грн (30 * 5000 = 150 000 грн).

Відповідач не заперечує проти отримання авансового платежу за Договором та його розірвання в подальшому згідно з Додатковою угодою № 1, але вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалюючи рішення за заявленими позовними вимогами судом приймається до уваги такі обставини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Договору підряду № 20.10.2024 від 20.10.2024 та додаткових угод до нього.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу (далі ЦК) України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Таким чином зі змісту вказаної норми випливає, що замовник має оплатити підряднику лише ту роботу, яка була виконана підрядником належним чином та в строк, визначений договором.

Зі змісту вказаних вище норм ЦК України також випливає, що обов`язок замовника оплатити виконану підрядником роботу кореспондується з обов`язком прийняти таку роботу після її фактичного виконання та пред`явлення підрядником для прийняття в установленому порядку.

На виконання договору сторонами узгоджено конкретний перелік робіт, місце проведення робіт, строки їх виконання, вартість.

Факт узгодження переліку робіт за Договором підряду та місця їх проведення, а також передачі замовником підряднику фронту робіт у відповідності до п. 1.3 ст. 2 Договору підтверджується наявними в матеріалах справи Актом узгодження переліку робіт та місця їх проведення від 25.10.2024 (додаток №1 до Договору) та Актом прийняття фронту робіт Підрядником від 25.10.2024 (додаток №2 до Договору).

Загальні умови виконання зобов`язання викладені в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідні норми містяться в ст. 251, 252 ЦК України.

Згідно статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стосовно строків початку виконання робіт за Договором № 20.10.2024, судом приймається до уваги наступне.

Як встановлено судом, п. 3.1. ст. 3 Договору пов`язує початок виконання зобов`язання по виконанню робіт з моментом отримання авансового платежу, і зобов`язує підрядника почати роботи протягом 5 календарних днів з дня сплати замовником авансового платежу.

Враховуючи виконання позивачем свого обов`язку по внесенню авансового платежу в розмірі 150 000,00 грн 25.10.2024, позивач, не розпочавши виконувати обумовлені договором роботи в строк до 30.10.2024 згідно з п. 3.1. ст. 3 Договору, допустив прострочення зобов`язання.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне виконання ним робіт, визначених Додатковою угодою від 25.10.2024 до Договору підряду № 20.10.2024 в установлений Договором строк (до 30.10.2024), а також те, що він приступив до виконання робіт.

Між тим, порушення Підрядником термінів початку виконання робіт більше, ніж на 10 календарних днів, а також відсутність виконаних робіт станом на 29.11.2024 року, Сторони підтвердили шляхом укладення Додаткової угоди № 1 до Договору підряду № 20.10.2024 від 29.11.2024 року.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію дійсності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання недійсною Додаткової угоди від 29.11.2024 про розірвання договору підряду надані суду не були.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин, після розірвання сторонами договору правова підстава для утримання відповідачем суми попередньої оплати відпадала, у зв`язку з чим вимога про повернення грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн є правомірною.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За умовами п. 10.3. ст. 10 Договору при затримці початку робіт за цим Договором, згідно строків встановлених в п. 3.1., Підрядник сплачує штраф Замовнику у розмірі 5 000,00 грн за кожен такий день затримки.

Позивачем заявлено до стягнення 150 000,00 грн штрафу за 30 днів затримки початку робіт.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав умови договору та не розпочав роботи у встановлений договором строк, що є порушенням зобов`язання в розумінні ст. 610 ЦК України, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення штрафу у відповідності до п. 10.3. Договору.

При цьому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 145 000,00 грн штрафу за порушення строку виконання робіт за договором підряду за 29 днів прострочки в період з 31.10.2024 по 28.11.2024, за 29.11.2024 нарахування штрафу в розмірі 5000,00 грн є безпідставним, оскільки в цей день договір підряду між сторонами був розірваним.

Водночас при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру нарахованих штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

З огляду на наведене, беручи до уваги практику Великої Палати Верховного суду, суд прийшов до висновку, що нарахована позивачем до стягнення сума штрафу є необґрунтовано завищеною, оскільки фактично дорівнює вартості самого невиконаного зобов`язання.

Суд, беручи до уваги практику Великої Палати Верховного суду, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що нарахована позивачем до стягнення сума штрафу є необґрунтовано завищеною та дорівнює вартість самого невиконаного зобов`язання, що є явно неспівмірним; що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 70 % та стягнути з відповідача штраф у розмірі 43 500,00 грн.

Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що остаточно позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 150 000,00 грн основного боргу та штрафу в розмірі 72500,00 грн.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а саме про використання відповідачем частини коштів авансового платежу на придбання верстату для гнуття арматури GW-40 на суму 64 998 грн, який залишився у позивача в зв`язку з чим невикористаний залишок авансу складає 85002 грн, відхиляються судом з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що використання коштів авансу на придбання вказаного верстату умовами Договору підряду та додаткових угод до нього не передбачено. Додані до відзиву на позов договір № 24/10/2 від 24.10.2024, рахунок фактура №СФ-0003742 від 24.10.2024 на суму 64998,00 грн та видаткова накладна від 30.10.2024 не підтверджують того, що вказані витрати відповідача були пов`язані саме з виконанням робіт, визначених в Договорі підряду № 20.10.2024 від 20.10.2024.

Будь-які докази, які свідчать про фактичну передачу верстату для гнуття арматури GW-40 позивачу відповідачем суду надані не були.

В доданих до відзиву видатковій накладній відсутній підпис представника позивача.

Також суд враховує, що частиною 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За таких обставин, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що після розірвання договору Підрядник не може нести відповідальність за подальші санкції, оскільки зобов`язання припиняються, відхиляються судом з огляду на те, що позивач нарахував штраф за неналежне виконання підрядником зобов`язань в період дії договору з 31.10.2024, тобто зазначені обставини мали місце до здійснення розірвання договору між сторонами (до 29.11.2024).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Надані позивачем суду письмові докази в підтвердження обставин порушення (невиконання) підрядником (відповідачем) умов Договору підряду, на думку суду, є більш вірогідними ніж ті, що надав відповідач в спростування даних обставин.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що в даному випадку позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Таким чином, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що він очікує понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином було визначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, чи буде надана відповідна правова допомога саме адвокатом та яким саме; чи є вказана сума гонораром адвоката у фіксованому розмірі, або вона складається з вартості окремих послуг; не зазначено перелік послуг адвоката, які мають бути надані по справі, вартість години роботи адвоката, кількість годин, які орієнтовно будуть витрачені адвокатом на надання певної послуги.

В позовній заяві відсутнє посилання на договір, укладений з адвокатом, і такий договір не додавався до позовної заяви.

Позивачем не були подані докази щодо фактичного розміру судових витрат в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За таких обставин, суд констатує, що саме по собі зазначення позивачем у позові про те, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 20 000 грн, не є розрахунком суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розумінні ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє у відшкодуванні судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення судом позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3540,00 грн судових витрат по сплаті судового збору з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в зв`язку з поданням позову в електронній формі (295 000 грн * 1,5% *0,8 = 3450,00 грн), при цьому зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду не впливає на зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати, понесені відповідачем (витрати на професійну правничу допомогу), залишаються за ним в порядку ч.9 ст. 129 ГПК України, оскільки він є стороною, яка допустила невиконання досягнутих між сторонами домовленостей, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому судом також береться до уваги, що зменшення розміру стягуваного штрафу було здійснене судом внаслідок реалізації повноважень, передбачених ст. 551 ЦК України, 233 ГК України.

Суд звертає увагу позивача, що оскільки позовна заява надійшла до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» і за її подання підлягало до сплати 3 600,00 грн судового збору із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 4500,00 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збору складає 900,00 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (605,60 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ІНВЕСТ ПРОЕКТ», вул. Добровольського, 77, кв. 96, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 36800, код ЄДРПОУ 45423334 на користь Приватного підприємства «РОСА-ІФ», вул. Коновальця Євгена, 136 Б, кв. 232, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 34083975: 150 000,00грн авансового платежу; 43 500,00 грн штрафу; 3 450,00 грн. - витрат на сплату судового збору.

3. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

4. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 17.02.2025.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пушко І.І.