Рішення

від 12.02.2025 по справі 485/2513/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2513/24

Провадження №2/485/74/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

12 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Малиш О.Л.

представника третьої особи Наріжньої І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 від імені якого діє представник- ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав

встановив:

18 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , вказуючи на ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він являється рідним братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідачки народилась донька - ОСОБА_5 . На момент народження доньки ОСОБА_4 не перебувала у зареєстрованому шлюбі. Відомості про батька ОСОБА_5 внесено у її свідоцтво про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. 12.01.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції у Миколаївській області між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зареєстровано шлюб, актовий запис № 1, свідоцтво серія НОМЕР_2 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу- " ОСОБА_9 ". Від шлюбу спільних дітей у подружжя не було. Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2024 року по справі №485/561/24 (провадження № 2/485/196/24) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано.

В листопаді 2020 року, відповідачка виїхала за кордон і з того часу постійно проживає замежами України. Наміру повертатися на територію України у ОСОБА_4 не має. З 2020 року відповідачка не проявляє інтересу та турботи до доньки, не піклується про дочку і з нею не спілкується. Мати участі у вихованні та забезпеченні здобуття дитиною повної загальної середньої освіти не приймає. Жодної фінансової чи іншої допомоги для утримання дочки з боку матері за час її відсутності не надавалось. Відповідачка не забезпечує найкращі інтереси своєї дочки, а також не цікавиться життям, розвитком і станом здоров`я доньки.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Катовіце Республіка Польща ОСОБА_4 , надано нотаріально посвідчену згоду на позбавлення її батьківських прав по відношеню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано, що вона не приймає участі у вихованні, навчанні, утримані дочки.

Неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом із позивачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та навчається у 11-А класі Снігурівського ліцею № 3. Із довідки Снігурівського ліцею № 3 Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області № 537/01-34 від 04.09.2024 вбачається, що за період навчання ОСОБА_5 в ліцеї, мати ОСОБА_4 не приділяла належної уваги вихованню доньки. Батько дитини взагалі невідомо де перебуває і жодного разу в ліцеї не з`являвся. Вихованням та утриманням дитини завжди займався і займається її рідний дядько- ОСОБА_2 . Згідно характеристики ОСОБА_5 , виданої 04.09.2024 року за підписом класного керівника та директора Снігурівського ліцею № 3 за період навчання у ліцеї ОСОБА_5 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. Правила поведінки завжди свідомо виконує. ОСОБА_10 приділяє належну увагу вихованню племінниці, постійно піклується за її емоційним та фізичним станом, слідкує та цікавиться подіями її життя, відвідує батьківські збори.

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 19.08.2024 року підтверджується, що у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , створено всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання племінниці. В акті зазначено, що стосунки між членами родини товариські, приязні, толерантні, дівчинка поважає дядька та прислухається до нього і його порад. Фактично позивач ОСОБА_2 взяв на себе всі обов`язки щодо виховання, матеріального утримання та забезпечення здобуття племінницею повної загальної середньої освіти. ОСОБА_2 забезпечує дитину всім необхідним - житлом, харчуванням, одягом, піклується про стан здоров`я племінниці, а також створив максимально сприятливі умови для реалізації найкращих інтересів дитини.

Викладені вище факти, як кожен окремо так і в сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дочки.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, судом згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи- Органу опіки та піклування Снігурівської міської ради Миколаївської області в судовому засіданні Наріжня І.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити. Зазначає, що служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її дитини, так відповідач самоусунулась від виконання своїх батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що проживає в свого дядька ОСОБА_1 . До них часто напвідується бабуся ОСОБА_12 . Часто в дитинстві була в дядька, коли мамі було незручно за нею дивитись. Відносини з мамою були нейтральні. Після того як мама поїхала за кордон, то ще місяць-два з нею був зв`язок, однак після того вона на зв`язок не виходила. Ні дядько, ні бабуся ніколи їй не забороняли спілкуватись з мамою. Останній раз спілкувалась з мамою до початку війни. За весь цей час, мама жодного разу їй нічого не передавала, не цікавиться її життям. Вважає що її маму слід позбавити батьківських прав відносно неї. Дядька називає «Папулічка» та вважає такого своїм батьком.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що являється мамою позивача та відповідача. Неповнолітня ОСОБА_13 є її внучкою. Часто навідується до сина та внучки. Її донька ОСОБА_4 вела розгульний спосіб життя, дитиною не цікавилась. Коли внучка була маленька то мала проблеми з почками, однак мама не хотіла вести дитину до лікаря. Тому вона з сином таємно водили дитину до лікаря, бо відповідача взагалі не цікавилась дитиною. ЇЇ неодноразово кодували, однак це не вистачало на довго. В 2020 році відповідач виїхала за кордон, на заробітки. Позивач їй матеріально допомагав. Перших два місяці після виїзду відповідачки за кордон зв`язок з нею був, хоча і дуже короткостроковий. Потім взагалі перестала дзвонити. Раз на пів року може передзвонити, сказати що жива, однак на контакт не йде, дитиною не цікавиться. Дитину повністю забезпечує позивач. Два тиждні жили в окупації. Дзвонила до відповідачки, просила забрати дитину до себе, в безпечне місце, оскільки тут війна. Сказала, що дтину забирати не буде. Дитиною не цікавилась і до того як виїхала за кордон. Говорила вас багато, викормите. Кошти ніколи не скеровувала. Дитина до позивача звертається «Папулічка». Позивач повністю утримує дитину, цікавиться її життям, возить по репититорам, забезпечує належній рівень розвитку.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що являється сусідкою позивача. Позивач постійно піклується про дитину, утримує її. Мама дитини за кордоном. До виїзду за кордон вела неправильний спосіб життя: курила, пила, не зовсім доглядала за дитиною. Мама не займалась дитиною, все допомагав ОСОБА_15 . З моменту виїзду відповідачки за кордон, жодного разу її не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що являється сусідкою позивача. Відповідача бачила давно, рік чи два перед війною. Вона на дитину завжди кричала, курила в бур`янах. Ховалась від дитини, сиділа дома. Була груба до своєї дитини. Дитиною піклується позивач та бабця.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що являється сусідкою позивача. Відповідачку бачила останній раз десь п`ять років назад. До того остання любила випити. Дитину в школу, на гуртки возив ОСОБА_15 , навіть коли мама була. ОСОБА_15 займається утриманням та вихованням ОСОБА_18 . Дитиною піклується позивач та бабця.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Миколаїв, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, 17 вересня 2008 року, серія НОМЕР_3 . Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Її батьки: батько - ОСОБА_19 , мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17.09.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області. (а.с.24) Відомості про батька ОСОБА_5 внесено у її свідоцтво про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України

12.01.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб, свідоцтво серія НОМЕР_2 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу- " ОСОБА_9 ". (а.с.38)

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2024 року по справі № 485/561/24 (провадження № 2/485/196/24) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано. (а.с.37)

Згідно заяви ОСОБА_4 від 07.11.2024 року посвідченої нотаріусом в місті Катовіце, республіка Польща відповідачка не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 . Визнає, що вона не приймає участі у вихованні, навчанні, утримані дочки.(а.с.34-35)

Згідно відповіді ДПС України №19/7109-25-вих від 27.01.2025, ОСОБА_4 12.11.2020 в пункті пропуску Краківець, напрямом на виїзд, перетнула державний кордон України та станом на день формування відповіді в Україну не поверталась.

Родинні відносини позивача та дитини, яка є рідною племінницею ОСОБА_2 підтверджуються:

- згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17.09.2008 р.та витягу № 00040511923 від 13.07.2023 р. батьками ОСОБА_5 є батько- ОСОБА_19 та мати- ОСОБА_8 ; (а.с.24-25)

- згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_4 від 09.09.1992 р. ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 батьками є батько- ОСОБА_20 та мати- ОСОБА_21 ; (а.с.36)

- згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 батьками є батько- ОСОБА_20 та мати- ОСОБА_21 ; (а.с.15)

- згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 12.01.2016 р. ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу- " ОСОБА_9 "; (а.с.38)

- згідно зачного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2024 р. шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано

Згідно наказу служби у справах дітей Снігурівської міської ради № 45 від 19.08.2024 р. неповнолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 передано в сім`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено термін дії тимчасового перебування до 19.11.2024р. або до ухвали рішення щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_22 (матері дитини).

Згідно довідки Снігурівського ліцею № 3 від 04.09.2024р. № 537/01-34 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 11-А класі Снігурівського ліцею № 3. За період навчання в ліцеї, мати- ОСОБА_4 не приділяла належної уваги вихованню доньки. Виховні заходи, батьківські збори мати не відвідує, не проявляє інтересу до навчання та виховання доньки, не цікавиться життєвими потребами дитини. Вихованням та утриманням ОСОБА_5 завжди замався і займається рідний дядько- ОСОБА_2 (а.с.25)

Згідно характеристики ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 виданої Снігурівським ліцеєєм від 04.09.2024 р. № 538/01-34 за період навчання у ліцеї ОСОБА_5 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. Правила поведінки завжди свідомо виконує. ОСОБА_10 приділяє належну увагу вихованню племінниці, постійно піклується її емоційним та фізичним станом, слідкує та цікавиться подіями її життя, відвідує батьківські збори.

Актом обстеження матеріально-побутових умов встановлено, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та його племінниця ОСОБА_5 . ОСОБА_2 з 2020 року самостійно виховує свою племінницю, піклується про добробут та стан здоров`я дитини. Умови для проживання дитини створені, житло облаштоване відповідно до потреб дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого розпорядженням Снігурівської міської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області № 48-р/в, від 20 січня 2025 року, враховуючи інтереси дитини, на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Снігурівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Встановивши обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Враховуючи те, що згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленею про час та місце розгляду справи, така заперечень до суду щодо позовних вимог не надала, виявила байдужість до долі дитини, виконувати батьківські обов`язки бажання не виявила, до суду жодного разу не з`явилася.

З досліджених письмових доказів, які не спростовані відповідачем встановлено, що з 2020 року відповідач ОСОБА_4 не приймає участі в житті неповнолітньої доньки, ОСОБА_23 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує донці необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дитиною освіти.

Неповнолітня ОСОБА_13 в судовому засідання пояснила, що хоча відповідач являється її мамою, однак вона її такою не вважає, та підтримує позов про позбавлення її батьківських прав.

Така поведінка мами є винною по відношенню до дитини.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідача ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав є підставними та такі слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 145, 148, 150, 164, 165, 166, 180, СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_6 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП- НОМЕР_7 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_3 , РНОКПП- НОМЕР_7 ;

Відповідачка- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації- АДРЕСА_4 , РНОКПП- НОМЕР_6 .

Повне рішення суду складено - 14.02.2025 року.

Суддя С.Й. Яворський