Постанова

від 03.02.2025 по справі 924/34/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Справа № 924/34/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Багінський А.О. (в режимі відеоконференції);

відповідачів - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року (повний текст складено 22.11.2024) у справі №924/34/24 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Кам`янець-Подільської міської ради

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни

до відповідача-2 Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради

до відповідача-3 Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

про визнання недійсним договору № 11 від 15.05.2019 в частині, акту прийому-передачі майна в частині та повернення територіальній громаді міста Кам`янець-Подільський фундаментів втраченої історичної забудови

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі №924/34/24 позов Кам`янець-Подільської міської ради до Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни, Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради про визнання недійсним договору №11 від 15.05.2019 в частині, акту прийому-передачі майна в частині та повернення територіальній громаді міста Кам`янець-Подільський фундаментів втраченої історичної забудови - задоволено.

Визнано недійсним договір №11 від 15 травня 2019 року на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, який укладений між ФОП Ступницькою Галиною Яківною та Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради в частині участі ФОП Ступницької Галини Яківни у реконструкції (відтворені) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, що знаходиться в історичному ареалі міста № 1, за адресою площа Польський ринок 5/1 у місті Кам`янець-Подільський.

Визнано недійним Акт прийому-передачі майна комунальної власності від 10 березня 2021 року, що складений на виконання договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови № 11 від 15 травня 2019 року та укладений між ФОП Ступницькою Галиною Яківною та Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради в частині передання ФОП Ступницькій Галині Яківні фундаментів втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою площа Польський ринок 5/1 у місті Кам`янець-Подільський.

Повернуто територіальній громаді міста Кам`янець-Подільський в особі Кам`янець-Подільської міської ради від ФОП Ступницької Галини Яківни фундаменти втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою площа Польський ринок 5/1 у місті Кам`янець-Подільський.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на користь Кам`янець-Подільської міської ради 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради на користь Кам`янець-Подільської міської ради 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради на користь Кам`янець-Подільської міської ради 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фізична особа-підприємець Ступницька Галина Яківна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі №924/34/24. Призначено справу №924/34/24 до розгляду на 03 лютого 2025 року об 12:00 год.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились. При цьому, від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

Крім того колегія суддів зазначає, що надане відповідача-1 до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи не містить належного обґрунтування, документальних доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачем-1 суду також надано не було.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням восьмої сесії Кам`янець-Подільської міської ради (VII скликання) №5/8 від 23.02.2016 затверджено реєстр майна комунальної власності територіальної громади міста Кам`янець-Подільський, згідно додатків 1, 2. Відповідно до додатку 2, фундамент втраченої історичної забудови по вул. Польський ринок, 5/1 є майном комунальної власності.

Наказом Департаменту розвитку та інфраструктури міста №75 від 30.09.2016 затверджено протокол №2 від 29.09.2016 засідання комісії для визначення переможця конкурсу на проведення археологічних досліджень та розкриття фундаментів за адресою: пл. Польський ринок, 5/1. Згідно вказаного протоколу переможцем конкурсу на проведення археологічних досліджень та розкриття фундаментів за адресою: пл. Польський ринок, 5/1 стала ФОП Ступницька Г.Я.

10.10.2016 між ФОП Ступницькою Г.Я. та Департаментом економіки та інфраструктури міста укладено договір по розкриття фундаментів, згідно до розділу 1 якого його предметом є проведення підготовчих робіт по розкриттю фундаментів по пл. Польський ринок, 5/1 з метою уточнення та обліку нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського. Згідно п. 2.2 цього договору, передання майна для виконання підготовчих робіт не тягне за собою виникнення у виконавця права власності на це майно.

10.10.2016 на виконання вказаного договору директором Департаменту економіки та інфраструктури міста було передано, а ФОП Ступницькою Г.Я. прийнято фундамент втраченої історичної забудови по площі Польський ринок 5/1 за актом приймання-передачі.

Згідно висновків ДП "Науково-дослідницький центр" "Охоронна археологічна служба України" про проведення наукового археологічних досліджень земельної ділянки №314-21/05-85-16 від 27.12.2016 та земельної ділянки №514-21/05-16-17 від 03.04.2017, земельні ділянки за адресами вул. П`ятницька, 12, пл. Польський ринок, 5/1 відносяться до земель історико-культурного призначення, на яких виявлено культурний шар доби енеоліту (IV-III тис. до н.е.), XV-XVI ст., а також перевідкладені культурні нашарування та об`єкти (заглиблена частина житла XVII-XVIII ст.), кам`яний підвал і фундаменти XIX ст., господарські ями I половини XX ст. На Історико-архітектурному опорному плані НІАЗ "Кам`янець" зазначено, що вказані земельні ділянки знаходяться на території з особливо цінним археологічним культурним шаром з об`єктами підземної урбаністики. Ділянки, що знаходяться у прилеглому до площі Польський ринок VI кварталі, є особливо цінними, а також цінними є підземні залишки забудови та археологічний культурний шар (лист НІАЗ "Кам`янець" від 11.09.2017 №01/23/321).

03.04.2017 ДП "Науково-дослідницький центр" "Охоронна археологічна служба України" підготовлено висновок про проведення наукового археологічного дослідження земельної ділянки №314-21/05-15-17, відповідно до якого об`єктом експертизи були земельні ділянки по вул. П`ятницька,12 та пл. Польський ринок, 5/1, що передаються відповідачу 1 на правах оренди. За результатами дослідження було надано наступний висновок: земельна ділянка по вул. П`ятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1, яка надається відповідачу 1 для реконструкції (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів під житловий будинок, належить до складу земель історико-культурного призначення. На ній виявлено культурні шари та об`єкти доби енеоліту (IV-III тис. до н.е.), XIII-XIV, XV-XVI, XVII-XVIII ст. Згідно ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначені археологічні об`єкти мають бути досліджені усією площею та на усю глибину культурного шару (до материкового ґрунту). Такі дослідження мають передувати будь-яким земляним чи будівельним роботам на ділянці.

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №729 від 13.07.2017 затверджено звіт про оцінку майна комунальної власності - фундаментів втраченої забудови, які розташовані за адресою: площа Польський ринок, 5/1 м. Кам`янець-Подільський, згідно якого загальна вартість об`єктів оцінки (без ПДВ) складає 50286 грн станом на 30.04.2017.

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №413 від 10.04.2019 Ступницькій Г.Я. надано право на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок, 5/1, з пристосуванням під житловий будинок.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №1435 від 27.12.2019, надано дозвіл відповідачу-1 на відшкодування вартості фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок, 5/1 та вул. П`ятницька, 12, зокрема, надано дозвіл на відшкодування на рахунок міського бюджету: балансову вартість фундаментів (площа Польський ринок, 5/1) в розмірі 50862,00 грн.

15.05.2019 між Ступницькою Г.Я. та Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради укладено договір №11 про реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, згідно п. 1.1 якого Ступницька Г.Я. залучається Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради з метою участі у реконструкції (відтворенні) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів та благоустрою території в історичному ареалі міста № 1 (історичний центр міста), яка включає площу залишків фундаментів та будинків на пл. Польський ринок та вул. П`ятницька, 12 у м. Кам`янець-Подільському.

06.11.2019 Ступницькою Г.Я. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсотком готовності у 12%, який знаходиться за адресою м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок 5/1 на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 06.04.2014, видавник: ФОП Стукан Н.М.; декларація про початок будівельних робот, серія та номер: ХМ14311072, виданий 11.05.2010, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області.

10.03.2021 між Департаментом економіки та інфраструктури міста Кам`янець-Подільської та Ступницько. Г.Я. складено акт прийому-передачі майна комунальної власності, згідно якого департамент передає, а Ступницька Г.Я. приймає втрачені забудови в межах існуючих фундаментів за адресою вул. П`ятницька, 12, загальною площею 289,40 кв.м., ринковою вартістю 46231 грн. (без ПДВ), відповідно до оцінки від 30.04.2017 та пл. Польський ринок, 5/1, загальною площею забудови 280,80 кв.м., ринковою вартістю 50862 грн (без ПДВ). Також у даному акті зазначено, що відшкодування вартості зазначених у ньому втрачених історичної забудови в межах існуючих фундаментів в розмірі 97093 грн здійснено Ступницькою Г.Я. відповідно до виписки по рахунку Кам`янець-Подільського УДКСУ від 16.01.2020, без урахування ПДВ.

06.12.2021 відділом Державного архітектурного-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради Ступницькій Г.Я. (як замовнику) було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ХМ012211130847 за адресою м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок 5/1.

Кам`янець-Подільська міська рада, посилаючись на те, що прийняття вищевказаних рішень Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, а також укладення договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови від 15.05.2019 та передачу таких об`єктів відповідачу-1 є протизаконними та такими, що порушують право комунальної власності територіальної громади, звернулась до господарського суду із вказаним позовом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. (ст. 347 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В силу приписів ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", приватизація державного або комунального майна це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", приватизація здійснюється на основі принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

Визначений ст. 10 цього Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Отже, органи місцевого самоврядування (обласні ради зокрема) наділені повноваженнями у сфері приватизації комунального майна.

Приписами ст. 12 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України (у відповідній редакції), право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно п. 15 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Судом враховується, що Верховним Судом у постанові від 28.09.2020 у справі №283/240/18 досліджувалося питання розмежування капітальної споруди та тимчасової споруди, а також нормативні вимоги щодо облаштування фундаменту та, відповідно, зроблено висновки про те, що за нормами ДБН В.2.1-10-2009 "фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну". Фундамент - це підземний чи підводний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова, бічного тиску ґрунту нерівномірних їх деформацій та передає їх на ґрунтові основи. Відстань від поверхні планування до нижньої площини фундаменту (підошви) - це глибина закладання фундаменту.

Згідно ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діяла станом на день реєстрації права власності на незавершене будівництво за відповідачем-1), для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням відповідача-3 від 10.04.2019 №413 Ступницькій Г.Я. надано право на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок 5/1. Відповідно до цього рішення Ступницьку Г.Я. зобов`язано: - укласти договір із відповідачем 3 на реконструкцію (відтворення) втрачено історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок 5/1; - укласти із НАІЗ "Кам`янець" договір на здійснення наукового супроводу при виконанні будівельних робіт з реконструкції (відтворення) втраченої історичної забудови; - укласти договір про пайову участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кам`янець-Подільський; - укласти із Департаментом житлово-комунального господарства договір на благоустрій прилеглої території; отримати у департаменті містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; - отримати технічні умови в інженерних службах міста та погодити їх із НАІЗ "Кам`янець".

Рішенням відповідача-3 від 27.12.2019 №1435 було надано дозвіл ФОП Ступницькій Г.Я. на відшкодування вартості фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок 5/1, вул. П`ятницька 12 на рахунок міського бюджету. Відповідно до цього рішення Ступницька Г.Я. мала відшкодувати на рахунок міського бюджету балансову вартість фундаменту, що знаходиться за адресою площа Польський ринок 5/1 в розмірі 50862 грн., а також вартість фундаменту за адресою: вул. П`ятницька 12 в розмірі 46231 грн. Окрім того, ФОП Ступницька Г.Я. відшкодовувала вартість здійснених наукових археологічних досліджень вищезгаданих фундаментів в розмірі 153851, 45 грн. Також, відповідним рішенням доручено Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста провести процедуру списання фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок 5/1 та вул. П`ятницька 12 відповідно до чинного законодавства.

15.05.2019 між відповідачами 1 та 3 було укладений договір №11 на реконструкцію втраченої історичної забудови, згідно якого Ступницька Г.Я. здійснює реконструкцію втраченої історичної забудови вже за двома адресами, а саме площа Польський ринок 5/1 та вул. П`ятницька 12 у місті Кам`янець-Подільський. Також відповідно до цього договору Ступницька Г.Я. має укласти договір про пайову участь у створені та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до п. 2.1.4 цього договору, відповідач 3 зобов`язується провести дооцінку об`єкта комунального майна та внести, у разі необхідності, зміни до його вартості у бухгалтерський облік. Окрім того, відповідно до п. 6.4 договору сторони домовляються, що реконструйований (відтворений) згідно із цим договором об`єкт втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, в м.Кам`янці-Подільському, є власністю Ступницької Г.Я. з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд відмічає, що зазначений договір, як вказується у ньому, був укладений на виконання рішення виконавчого комітету № 413 від 10.04.2019 року щодо об`єкту за адресою м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок 5/1.

10.03.2021 між відповідачами 1 та 2 складено акт приймання-передачі, відповідно до якого Департамент економіки та розвитку інфраструктури міста передає Ступницькій Г.Я. майно комунальної власності, а саме:

1. Втрачена історична забудова в межах існуючих фундаментів за адресою: вул. П`ятницька 12.

2. Втрачена історична забудова в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок 5/1.

Відповідно до акту приймання-передачі, Ступницькою Г.Я. відшкодовано вартість здійснених наукових археологічних досліджень фундаментів в розмірі 153851,45 грн, а також вартість вказаних фундаментів в сумі 97093 грн.

Як вбачається із змісту оспорюваного договору, його предметом є реконструкція (відтворення) втраченої історичної забудови, яка знаходиться за адресами: площа Польський ринок 5/1 та П`ятницька 12.

За своєю правовою природою зазначений договір мав би бути договором підряду, а його предметом мали б бути роботи пов`язані із реставрацією, а не реконструкцією. Адже саме такий правовий порядок реалізації повноважень на реставрацію об`єктів історичної пам`ятки передбачений Законом України "Про охорону культурної спадщини" відповідно до п. 11, ч. 1 ст. 6. Окрім того, відповідно до цієї норми, орган місцевого самоврядування має виступати замовником реставраційних робіт.

Однак, встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що головною метою оспорюваного договору є відчуження майна комунальної власності на користь Ступницької Г.Я., тобто набуття нею права приватної власності на об`єкти культурної спадщини, майно комунальної власності, про що свідчать фактичні обставини того, що відповідно до умов договору, Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради, як замовник реконструкції майна, що є у комунальній власності, не несе жодних майнових (фінансових) обов`язків. Замовником будівельних робіт, відповідно до отриманих дозволів на виконання будівельних робіт є не відповідач-3, а ФОП Ступницька Г.Я., відповідно, і кінцевий бенефіціар (набувач права власності) є не виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради, а ФОП Ступницька Г.Я.

Відповідно до п. 6.4 оспорюваного договору, ФОП Ступницька Г.Я. набуває права приватної власності на нерухоме майно, яке буде створене в процесі реконструкції (відтворення) об`єкта втраченої історичної забудови.

Суд відмічає, що оспорюваним договором Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради здійснив відчуження об`єктів права комунальної власності із відкладальною обставиною, тобто із моменту реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Як зазначено вище, рішенням Виконавчого комітету №413 від 10.04.2019 поряд із наданням права Ступницькій Г.Я. на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, останню зобов`язано укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Кам`янця-Подільського.

Відповідно Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у редакції чинній на день прийняття рішення, такі договори укладались із замовниками будівництва, але аж ніяк не з підрядниками. Водночас, не є притаманним для підрядних правовідносин укладення договору на благоустрій прилеглої території. Такі договори укладаються із кінцевими бенефіціарами (вигодонабувачами) будівельної діяльності.

Рішенням відповідача-3 від 27.12.2019 №1435 надано дозвіл на відшкодування вартості фундаментів, що знаходиться за адресою: площа Польський ринок 5/1, вул. П`ятницька 12. Відповідно до вказаного рішення, Ступницька Г.Я. здійснює відшкодування вартості об`єктів права комунальної власності - фундаментів в загальній сумі 97093 грн та витрат пов`язаних із науково-археологічних досліджень в розмірі 153851, 45 грн. Натомість виконавчий комітет надав доручення Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста укласти оспорюваний договір, здійснити списання фундаментів відповідно до чинного законодавства. В подальшому був укладений оспорюваний договір та акт приймання-передачі об`єктів права комунальної власності - фундаментів, що знаходиться за адресою: площа Польський ринок 5/1, вул. П`ятницька 12.

Відтак, між відповідачами відбулась купівля-продаж об`єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що знаходиться за адресою: площа Польський ринок 5/1, вул. П`ятницька 12, у результаті чого територіальна громада міста Кам`янець-Подільський втрачає право комунальної власності на відповідні фундаменти, а Ступницька Г.Я. набуває право приватної власності на вказане майно, у складі майбутньо створеного об`єкта нерухомого майна.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 11.04.2023 у справі №916/508/22, від 23.10.2019 у справі №607/13289/16-ц).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину (схожі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі №924/11/22).

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, в постановах Верховного Суду від15.06.2018 у справі №916/933/17, від 26.06.2019 у справі №910/12454/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20, від 05.12.2018 у справі №466/6298/16-ц).

За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про удаваність договору реконструкції від15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021, під якими відповідачі насправді мали на увазі інший правочин - договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості комунальної власності.

Однак, суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у Виконавчого комітету було відсутнє право на прийняття рішень від 27.12.2019 №1435 та від 10.04.2019 №413, які були спрямовані на відчуження об`єктів права комунальної власності, без рішення Кам`янець-Подільської міської ради.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані. Перелік пам`яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з абзацами 2, 5 частини 1 та частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

За змістом частини 4 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Встановлення органами місцевої влади будь-яких процедур, пов`язаних із реконструкцією або реставрацією нежилих будинків, може відбуватися виключно з дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини. У тому числі слід враховувати, що законодавством визначено спеціальний порядок здійснення права власності на об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками. Зокрема пам`ятки культурної спадщини можуть бути відчужені за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (стаття18 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Аналогічний висновок викладено в пункті 209 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Отже, правочин, який передбачає перехід майна від комунальної у приватну власність, має бути укладений відповідно до Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", зокрема, за результатами прилюдних торгів, та у порядку, визначеному законом. Набуття у власність об`єктів культурної спадщини виключно в порядку приватизації також встановлена у ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Однак, суд акцентує, що Ступницька Г.Я. набуває права приватної власності на об`єкти нерухомого майна без застосування жодних конкурентних процедур та без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження відповідного об`єкта.

Водночас, у преамбулах оскаржуваних рішень відповідача-3 вказується про те, що вони приймаються у відповідності до Положення про порядок надання майна територіальної громади міста Кам`янець-Подільський в оренду та користування, затвердженого Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 29.03.2016 №3/10, однак, у цьому нормативному документі не міститься жодних положень, які б надавали право Виконавчому комітету приймати подібні рішення.

В силу ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Судами обох інстанції встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що:

1) між відповідачами відбулася купівля-продаж об`єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок, 5/1, вул.П`ятницька, 12, в загальній сумі 97 093 грн, унаслідок чого територіальна громада м. Кам`янця-Подільського втратила право комунальної власності на зазначені фундаменти, а ФОП Ступницька Г.Я. набула право приватної власності на спірне майно в складі створеного в майбутньому об`єкта нерухомого майна, з комунальної в приватну власність, тобто відповідачі під видом реконструкції насправді вчинили правочин, який полягає у переході права власності на комунальне майно (об`єкт культурної спадщини місцевого значення) за плату без рішення Кам`янець-Подільської міськради (власника) про його відчуження та без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження відповідного об`єкта, тоді як Виконком Кам`янець-Подільської міськради не мав повноважень на прийняття рішень від10.04.2019 №413 та від 27.12.2019 №1435, внаслідок чого було порушено право територіальної громади м. Кам`янець-Подільського в особі Міськради на розпорядження майном комунальної власності, в тому числі шляхом його відчуження у встановлений законом спосіб - з дотриманням процедури приватизації та за наявності погодження органу охорони культурної спадщини;

2) власник майна - територіальна громада м. Кам`янця-Подільського в особі Кам`янець-Подільської міськради не приймала жодного рішення про списання майна територіальної громади чи будь-яку іншу відмову від права власності, про відчуження чи будь-яку іншу передачу відповідачу-1 фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, тоді як Міськвиконком та Департамент не уповноважені приймати будь-які рішення, які призведуть до списання, будь-якої іншої відмови від права власності чи відчуження комунального майна.

Враховуючи те, що договір реконструкції від 15.05.2019 та акт прийому-передачі від 10.03.2021, як удаваний правочин, який спрямований на відчуження об`єктів права комунальної власності, тобо є договором купівлі-продажу, вчинений відповідачами з порушенням вимог статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (щодо дотримання конкурентних процедур) та статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо обов`язковості погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження відповідного об`єкта), внаслідок чого було порушено право територіальної громади м. Кам`янця-Подільського в особі Міськради на розпорядження майном комунальної власності, в тому числі шляхом його відчуження у встановлений законом спосіб (з дотриманням процедури приватизації та за наявності погодження органу охорони культурної спадщини), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021.

Щодо заявлення відповідачем застосування строків позовної давності, то судом відмічається, що постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19 зазначено, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм частин 1, 2 статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Застосовуючи частину 1 статті 228 ЦК України, слід враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині 1 йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині 3 йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.

Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них.

Кожен член суспільства, як колективного носія цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.

Аналогічні висновки викладено в пункті 44 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22.

Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 ЦК України (в контексті визначення терміну "публічний порядок"):

"Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Дійсно, об`єкти культурної спадщини є суспільним надбанням та потребують особливої охорони. Збереження об`єктів культурної спадщини становить загальний суспільний інтерес, має засадниче значення для суспільства. Цей інтерес зумовлює необхідність вжиття державою дій, спрямованих на забезпечення контролю за таким збереженням (абзац 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Збереження культурної спадщини та у разі необхідності її раціональне використання спрямовані, окрім іншого, на захист історичної, культурної та творчої спадщини регіону та його мешканців. Таким чином, об`єкти культурної спадщини є важливою цінністю, обов`язок захисту й розвитку яких покладено на державні органи. (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі + ЄСПЛ), зокрема, у справах "Debelianovi v.", заява № 61951/00 (пункти 53, 54); "Kozacioglu v. Turkey", заява № 2334/03 (пункт 54)). Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить і збереження об`єктів культурної спадщини України як частини історичної пам`яті народу. Незаконне відчуження об`єктів культурної спадщини є таким, що порушує публічний порядок (такі висновки викладено в пунктах 213 215 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 зі спору про відчуження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, який є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та приватизацію якого було заборонено Законом України від 01.02.2005 № 2391-IV "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини" (чинним до 16.10.2008)).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на необхідність чіткого розмежування нікчемного правочину та оспорюваного правочину про відчуження об`єктів культурної спадщини місцевого значення.

Так, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц виснувала про те, що: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, звимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", частин 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", порушенням яких Міськрада обґрунтовує позовну вимогу про визнання недійсними договору реконструкції від15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021, не передбачено того, що правовим наслідком недотримання зазначених норм законодавства при укладенні договору купівлі-продажу об`єкта культурної спадщини є нікчемність такого правочину, так само як у цих статтях не наведено підстав, за наявності яких відповідний договір може вважатися (вважається) нікчемним, що в свою чергу виключає кваліфікацію такого правочину нікчемним як такого, що порушує публічний порядок.

Натомість згідно з частиною 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Таким чином, вказана норма законодавства про приватизацію чітко передбачає можливість визнання недійсним договору купівлі-продажу за рішенням суду, тобто як оспорюваного, а не нікчемного правочину.

У свою чергу, за загальним правилом диспозитивними положеннями частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" допускається відчуження об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в разі дотримання певних умов (наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини та попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину)). При цьому виняток становлять пам`ятки, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України, зокрема Верховною Радою України затверджено перелік пам`яток, які не підлягають приватизації.

Таким чином, нікчемним може вважатися не будь-який договір купівлі-продажу об`єкта культурної спадщини, а саме правочин щодо відчуження об`єкта культурної спадщини, приватизацію якого заборонено законом у зв`язку з включенням до переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, або обмежено законодавчими актами України (схожий за змістом висновок покладено в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від12.09.2023 у справі №910/8413/21 зі спору про відчуження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, який є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та приватизацію якого було заборонено Законом України від 01.02.2005 № 2391-IV "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини" (чинним до 16.10.2008)).

Зокрема прикладом відповідного законодавчого обмеження може слугувати імперативна норма частини 5 статті 33-2 Закону України "Про охорону культурної спадщини", згідно з якою майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.

З огляду на викладене вище, з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади) Верховний Суд наголошує на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок (аналогічний висновок викладено в абзаці 7 пункту 47 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 16.02.2024 усправі №917/1173/22).

Колегія суддів враховує, що до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України від 23.09.2008 №574-VI (набрав чинності з17.10.2008), не включено спірне майно - фундаменти втраченої історичної забудови, що знаходяться в історичному ареалі міста № 1, за адресою: площа Польський ринок 5/1, м. Кам`янець-Подільський.

Суд зазначає про те, що скаржник належним чином не обґрунтував того, що чинне законодавство, зокрема стаття 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може містити певні законодавчі заборони, за наявності яких укладення договору купівлі-продажу спірного об`єкта культурної спадщини неможливе за будь-яких обставин як такого, що порушує публічний порядок (нікчемний правочин).

Отже, оспорюваний правочин, за умовами якого підприємець, зокрема, оплатив відшкодування вартості спірного об`єкта культурної спадщини (фундаментів втраченої історичної забудови за адресою: площа Польський ринок 5/1, м. Кам`янець-Подільський) в сумі 46 231грн, не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому й не є таким, що порушує публічний порядок.

При цьому матеріали справи не містять, а позивач не навів у позовній заяві та інших процесуальних документах жодного обґрунтування на підтвердження спрямованості оспорюваного договору на порушення публічного порядку.

Аналогічний правовивй висновок викладено Верховним Судом в постанові від 28.01.2025 у справі №924/1330/23.

Водночас апеляційний господарський суд зауважує, що помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм частин 1, 2 статті 228 ЦК України при визначенні підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору реконструкції від15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021 не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині позову, оскільки хоча спочатку місцевий господарський суд помилково вказав про вчинення зазначених правочинів із порушенням публічного порядку, проте в підсумку мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить висновку про нікчемність зазначених правочинів, як наслідок, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відобразив у його резолютивній частині висновок про визнання їх недійсними саме як оспорюваних правочинів, що узгоджується з усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (пункти 71-73), від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (пункти 74, 75), від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 33.5)).

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року у справі №924/34/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "12" лютого 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Гудак А.В.