Постанова

від 05.02.2025 по справі 924/654/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Справа № 924/654/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року по справі №924/654/24 (суддя Вибодовський О.Д.)

час та місце ухвалення рішення: 7 листопада 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут Людям ЗА"

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від Позивача - Поліщук О.Г.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут Людям ЗА" (надалі Відповідач) про зобов`язання Відповідача надати для ознайомлення та можливість зробити виписки, копії (фотокопії) Позивачу наступних документів Відповідача:

·документи щодо скликання установчих зборів Відповідача (підстави скликання, повідомлення про установчі збори, докази отримання таких повідомлень мешканцями будинку);

· документи про скликання загальних зборів Відповідача (підстави скликання, повідомлення про загальні збори, докази отримання таких повідомлень співвласниками), за весь період існування Відповідача;

·протоколи загальних зборів Відповідача з додатками за весь період існування Відповідача;

· листки опитування співвласників багатоквартирного будинку (без зазначення їх персональних даних);

·фінансові звіти Відповідача за період з 2020 - по 2024 роки включно;

·розгорнуті банківські виписки про рух коштів Відповідача за період з 2020 по 2024 роки включно;

· кошториси та штатний розпис Відповідача за період з 2020 по 2024 роки включно;

·акти ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача за період з 2020 по 2024 роки включно;

·акти виконаних робіт Відповідача, зокрема Акти виконаних робіт з обслуговування та ремонту будинку та прилеглої території за період з 2020 по 2024 роки включно;

·договори на виконані роботи за період з 2020 - по 2024 роки включно;

· документи про нарахування заробітної плати найманим працівникам за період з 2020 - по 2024 роки включно;

· протоколи засідання правління за весь період існування Відповідача;

·книгу обліку членів Відповідача.

Просив указані документи надати з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано Відповідача надати Позивачу для ознайомлення та можливості зробити виписки, копії (фотокопії) документів Відповідача, перелік яких наведено в прохальній частині позовної частини.

28 жовтня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява представника Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 317 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року заяву представника Позивача від 28 жовтня 2024 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 317 грн задовольнити частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні 20 317 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що заявлені представником Позивача до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 27 317 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні вказав, що оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, керуючись принципами верховенства права та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. У стягненні 20 317 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 27317 грн витрат на правничу допомогу.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідачем, клопотання про зменшення розміру судових витрат, інші заперечення щодо розміру понесених Позивачем витрат на правову допомогу адвоката, у зв`язку з поданням Позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, до суду не подавалось. Констатував, що розгляд справи неодноразово переносився судом не з вини Позивача, а у зв`язку із відсутністю Відповідача у судових засіданням та що загалом судом у цій справі проведено 7 судових засідань. Зауважив, що в ході судового засідання, в тому числі на пропозицію суду, Позивач намагався врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, надсилав Відповідачу додаткові документи, на що отримав необґрунтовану відповідь і фактичну відмову від укладення мирової угоди, вказуючи при цьому про те, що документи щодо такого врегулювання подавались представником Позивача до суду і наявні в матеріалах справи

Позивач зауважив, що Позивачем про орієнтовну суму судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, було заявлено у першому процесуальному документі - позовній заяві до суду від 12 липня 2024 року, в якій було зазначено, що судові витрати Позивача, складаються в тому числі з витрат на професійну правову допомогу адвоката, розмір яких на день подання позовної заяви орієнтовно складав 20000 грн. Наголошує на тому, що розмір заявлених судових витрат на правову допомогу адвоката, які фактично понесені Позивачем при розгляді справи №924/654/24, був перевищений на 7 317 грн і таке перевищення, з урахуванням вищенаведених чинників, було обґрунтовано представником Позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення, проте судом при прийнятті додаткового рішення не враховано, при цьому, як вказує Позивач в позовній заяві зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу адвоката на 75% (з 27 317 грн до 7 000 грн) в додатковому судовому рішенні від 7 листопада 2024 року належно не вмотивовано.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року.

Водночас, Відповідач не скористався наданим йому правом щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 6 січня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги, з урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2025 року, призначено на 2 лютого 2025 року об 14:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 лютого 2025 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/654/24 - задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №924/654/24, яке призначено на 5 лютого 2025 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 5 лютого 2025 року представник Відповідача не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 6 січня 2025 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без участі представника Відповідача.

В судовому засіданні від 5 лютого 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволити в повному обсязі. Представник Позивача вказав, що загалом судом у цій справі проведено 7 судових засідань. Позивач зауважив, що Позивачем про орієнтовну суму судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, було заявлено у першому процесуальному документі - позовній заяві до місцевого господарського суду від 12 липня 2024 року, в якій було зазначено, що судові витрати Позивача, складаються в тому числі з витрат на професійну правову допомогу адвоката, розмір яких на день подання позовної заяви орієнтовно складав 20 000 грн, при цьому, зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу адвоката на 75%, з 27 317 грн до 7 000 грн в додатковому судовому рішення від 7 листопада 2024 року на переконання представника належно не вмотивовано.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області змінити, заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволити частково.

При цьому апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частиною 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

Приймаючи до уваги те, що представник Позивача (Поліщук О.Г.) в позовній заяві зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката орієнтовано складає 20000 грн, остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та відповідні докази понесених витрат будуть надані Позивачем до суду протягом 5 днів з дати ухвалення судового рішення, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обгрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення заявник зазначає, що 23 квітня 2024 року між Позивачем та адвокатом Поліщук Оленою Григорівною укладений договір № 23/04-24 про надання адвокатських (правових) послуг (надалі Договір; а.с. 181-182).

У відповідності до пункту 1.1 Договору, за цим Договором адвокат зобов`язався за завданням клієнта надавати останньому адвокатські (правові) послуги шляхом здійснення будь-яких видів адвокатської діяльності, зокрема але не виключно:

·надання необхідної правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

·складання заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру;

·представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства;

·представництво інтересів клієнта на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, у взаємовідносинах з фізичними особами (надалі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити адвокату зазначені послуги на умовах, в розмірі та у терміни, передбачені положеннями цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, завдання Позивача щодо надання правової допомоги може бути як усним, так і письмовим, зазвичай має містити сутність відповідного завдання, бажаний результат, межі, порядок і умови надання правової допомоги. Підтвердженням надання Позивачем усного доручення є, зокрема, передача адвокату будь-яких документів, речей, інформації, документів чи їх копій тощо, які стосуються відповідного доручення Позивача.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна Договору складається з винагороди адвоката, що визначається сторонами за домовленістю, з урахуванням обсягу та складності послуг, на підставі укладених між сторонами додаткових угод до Договору, в яких зазначається перелік послуг, які підлягають виконанню, та їх вартість.

Згідно пункту 5.1 Договору за результатами надання послуг, адвокат складає акт надання послуг, який надається Позивачу та при відсутності зауважень з боку останнього, є підставою для проведення розрахунків Позивача з адвокатом.

У відповідності до пункту 1 додаткової угоди № 2 до Договору, яка є невід`ємною частиною Договору, адвокат зобов`язався в межах господарської справи за позовом Позивача до Відповідача про зобов`язання вчинити дії (отримання інформації) надавати наступні послуги:

·вивчати представлені клієнтом документи та інформувати Позивача про можливі варіанти рішення при розгляді справи в суді першої інстанції;

·готувати всі необхідні та передбачені чинним законодавством України документи при розгляді судової справи;

·представляти інтереси Позивача в судових органах, інших підприємствах, установах та організаціях по питанням, пов`язаним із зазначеною судовою справою;

·бути присутнім особисто на судових засіданням (за визначеною судом необхідністю), в тому числі в режимі відеоконференції при розгляді зазначеної судової справи.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 до Договору сторони встановили вартість послуг.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №2 до Договору, Позивач сплачує кошти адвокату за надані послуги протягом 5-ти днів з дати отримання (прийняття) Позивачем послуги, або у строки, визначені сторонами додатково в акті надання послуг.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди №2 до Договору Позивач відшкодовує адвокату відрядні й інші процедурні витрати, які пов`язані з розглядом справи у суді на підставі належно підтверджених фіскальних документів (чеків, квитанцій), тощо.

У відповідності до акту надання послуг від 24 жовтня 2024 року на виконання умов Договору та додаткової угоди №2 до Договору, адвокат надав, а Позивач прийняв наступні адвокатські (правові) послуги за погодженою сторонами фіксованою вартістю та умовах при розгляді Господарським судом Хмельницької області справи №924/654/24:

1) вивчення поданих документів, формування правової позиції: 1 послуга 3 000 грн (абзац 3 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

2) підготовка та подання позовної заяви: 1 послуга 4 000 грн (абзац 4 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

3) підготовка та подання заяви про усунення недоліків: 1 послуга - 800 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

4) поштові витрати (за квитанціями Укрпошти) з направлення позовної заяви та додатків Відповідачу - 55 грн (пункт 5 додаткової угоди № 2 до Договору);

5) клопотання до суду про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: 1 послуга - 500 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

6) поштові витрати (за квитанціями Укрпошти) з направлення клопотання Відповідачу - 33 грн (пункт 5 додаткової угоди № 2 до Договору);

7) відповідь на відзив Відповідача: 1 послуга - 1500 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

8) підготовка листа з пропозицією про укладення мирової угоди на ім`я Відповідача та Голови Відповідача: 1 послуга - 500 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

9) поштові витрати (за квитанціями Укрпошти) - 129 грн (пункт 5 додаткової угоди № 2 до Договору);

10) додаткові пояснення до суду щодо здійснення заходів з укладення мирової угоди з Відповідачем: 1 послуга - 300 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

11) додаткове обґрунтування правової позиції Позивача, з урахуванням судової практики: 1 послуга 1500 грн (абзац 15 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

12) участь у судових засіданнях: 20 серпня 2024 року, 9 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року, 25 вересня 2024 року, 9 жовтня 2024 року, 23 жовтня 2024 року (судове засідання 14 жовтня 2024 року виключено) 2 000 х 6 =12 000 (абзац 13 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору);

13) рішення суду першої інстанції на користь клієнта в повному обсязі: 1 послуга 3 000 грн (абзац 5 пункту 2 додаткової угоди №2 до Договору).

В акті сторонами визначено порядок оплати вартості наданих послуг. Так, згідно підпункту 3.1 пункту 3 акту, Позивач сплачує адвокату вартість наданих послуг у розмірі 27 317 грн без ПДВ, протягом 45-ти банківських днів з моменту підписання цього акту.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що про визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Дослідивши подані Позивачем докази на підтвердження судових витрат на стягнення правничої допомоги, колегія судді зауважує, що така послуга як вивчення поданих документів, формування правової позиції та підготовка та подання заяви про усунення недоліків поглинає в цілому та охоплює такий вид послуги як послугу щодо підготовки та подання позовної заяви.

Окрім того, такий вид послуги як винесення рішення суду першої інстанції на користь Позивача в повному обсязі (своєрідний гонорар успіху), це відносини які складаються та стосуються виключно правовідносин між Позивачем та його представником, і не мають вирішуватися за рахунок іншої сторони (Відповідача), саме як послуги на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім того суд також критично відноситься до зарахування Позивачем як професійних послуг адвоката, витрат пов`язаних із направленням поштових документів. оскільки такі витрати не підтверджені належними доказами.

Решта видів правничої допомоги (поштові витрати, відповідь на відзив. Участь в судових засіданнях, підготовка листа з пропозицією уклати мирову угоду) суд апеляційної інстанції вважає підставними та доведеними.

З огляду на вищеописане колегія суддів виснує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена також і Верховним Судом у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, зважаючи на відсутність заяви Відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на задоволення позову в повному обсязі, а також з огляду на численну кількість судових засідань що проводилися в місцевому господарському суді, суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з Позивача на користь Відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (саме такий орієнтований розмір правничих витрат зазначено в позовній заяві). В задоволенні 7317 грн судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд змінює рішення суду першої інстанції в частині покладення на Позивача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи в цій частині нове рішення, яким стягує з Позивача на користь Відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд частково задоволює апеляційну скаргу Позивача змінюючи судове рішення в частині розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції резолютивної частини даної постанови.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Завістовського Віктора Чеславовича на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року по справі №924/654/24 - задоволити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року по справі №924/654/24 - змінити.

3. Прийняти нове додаткове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Добробут Людям 3А" (30400, м. Шепетівка Хмельницької області, вул. Рубіжна, буд. 3А, кв. 44; код ЄДРПОУ 43999353) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000 грн витрат на правничу допомогу.

5. Відмовити в задоволенні решти заяви про стягненя витрат на правничу допомогу.

6. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

7. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу №924/654/244 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.