Рішення

від 11.02.2025 по справі 918/1217/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1217/21(918/1157/24)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за позовом Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК"

про стягнення заборгованості в сумі 32 400 грн

за участю учасників провадження у справі:

Представник відповідачаЧепелюк Олександр Олександрович (в залі суду) - (ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальність "ЕКО ДОК") - посвідчення арбітражного керуючого № 2101 від 20 серпня 2021 року

Описова частина:

Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" про стягнення не сплаченої у добровільному порядку пені у розмірі 32 400 грн. 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 дану справу передано на розгляд судді Марач В.В.

Ухвалою суду від 31.12.2024 року матеріали позовної заяви Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" про стягнення 32 400,00 грн. передано до Господарського суду Рівненської області у провадженні якого перебуває справа №918/1217/21 за заявою Головного управління ДПС У Рівненській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" (35680, Рівненська обл., Дубенський р-н., смт. Смига, вул. Заводська, буд. 1; код ЄДРПОУ 36597601) про визнання банкрутом.

Протоколом передачі судової справи раніше вищевизначеному складу суду від 03.01.2025 року, справу № 918/1217/21(918/1157/24) передано судді Торчинюку В.Г.

Ухвалою суду від 08.01.2025 року прийнято справу №918/1217/21(918/918/1157/24) до свого провадження. Позовну заяву Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" про стягнення 32 400,00 грн - залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1217/21(918/1157/24) за позовом Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" про стягнення заборгованості в сумі 32 400 грн в межах справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК", розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.02.2025 року.

04 лютого 2025 року через підсистему електронний суд від арбітражного керуючого - ліквідатора Чепелюка О.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовної заяви посилаючись на спеціальний статус юридичної особи - відповідача.

06 лютого 2025 року через підсистему електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній просить позов задовольнити.

В судове засідання 11 лютого 2025 року позивач не забезпечив явку уповноважених представників. Поряд з цим, в матеріалах справи міститься клопотання позивача від 24.01.2025 року про проведення судового засідання 11.02.2025 року за його відсутності.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

Розпорядженням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 липня 2021 року №72/55-рп/к розпочато розгляд справи № 72/50-21 щодо ТОВ "Іврус" та ТОВ "Еко Док", за дії, які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/55-р/к від 21.06.2024 року у справі №72/50-21, серед іншого, накладено штраф на ТОВ "Еко Док" у розмірі 32 400,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач наводить, що строк для сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції закінчився 23.09.2024 року, однак відповідачем штраф у розмірі 32 400,00 грн. сплачено не було. На переконання органу Антимонопольного комітету даний факт є безумовною підставою для нарахування та стягнення із відповідача пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожен день прострочення сплати штрафу. У відповідності до розрахунків позивача, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ «Еко Док», становить 32 400,00 грн.

Станом на 17.12.2024 року штраф не сплачено. Отже, посилаючись на статті 56, 60, 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи оцінку поданим доказам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено Відповідачу копію рішення разом із супровідним листом № 72-02/1410е від 24.06.2024, та вказане поштове відправлення (0600934720390), лист повернувся з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Строк для сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції закінчився 23.09.2024 року, однак відповідачем штраф у розмірі 32 400,00 грн. сплачено не було.

Відповідачем вказане рішення в установленому порядку до суду не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв`язку з несплатою відповідачем штрафу у встановлений термін, позивачем була нарахована пеня в розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожний день прострочення сплати штрафу, в сумі 32400,00 грн (85 днів, станом на 17.12.2024).

Згідно з приписами ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання, у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами, подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Судом встановлено, що ТОВ "ЕКО ДОК" визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Рівненської області від 21.02.2023 у справі № 918/1217/21, та на даний час триває ліквідаційна процедура.

Предметом розгляду у даній справі є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 32 400,00 грн, застосовані позивачем відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" 21.06.2024, зокрема після дати визнання боржника (відповідача) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (21.02.2023).

Надаючи оцінку доводам позивача суд також звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15, а також від 27.06.2023 у справі № 922/5238/21 (922/1937/22).

Згідно ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Лексико-семантичний аналіз частини першої статті 59 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавцем не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу прямої вимоги закону. Виключення щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, але і Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Загальне визначення штрафних санкцій містить частина перша статті 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України, штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, а перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у Главі 28 "Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить у Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання".

Положеннями частини першої статті 257 ГК України визначено, що справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (відповідно до якого визначено правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин), особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

При цьому, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями та у порядку, встановленому законом, в цьому випадку - Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним Законом, за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, водночас, є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Іншого визначення поняття "пеня" ні Закон України "Про захист економічної конкуренції", ні КУзПБ не містять.

Таким чином, на штраф, застосований органами АМКУ до суб`єкта господарювання в порядку Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу, в порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", поширюється заборона встановлена частиною 1 статті 59 КУзПБ.

При цьому, доводи позивача про необхідність врахування судом висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17 та від 06.08.2019 у справі № 911/254/16, суд вважає необґрунтованими, оскільки системний аналіз змісту зазначених постанов дає підстави для висновку про те, що вказані в цих постановах правові позиції визначені без їх системного тлумачення в контексті законодавства у сфері банкрутства та визначених КУзПБ процедур, а також без правового аналізу положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" у взаємодії із положеннями саме Кодексу України з процедур банкрутства, про що безпосередньо вказано в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 922/5238/21 (922/1937/22).

Відтак, з огляду на наявність прямої заборони, передбаченої частиною першою статті 59 КУзПБ, щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 32 400,00 грн - пені, оскільки такі нарахування є різновидом економічних санкцій (видом юридичної відповідальності), нарахування яких у процедурі ліквідації боржника прямо заборонене законом.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище позов Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ "ЕКО ДОК" про стягнення пені залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2025 року.

Суддя Вадим Торчинюк