Рішення

від 12.02.2025 по справі 921/691/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/691/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Великогаївської сільської ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця Безгури Мар`яни Степанівни

про стягнення заборгованості в сумі 17 343,73 грн

за участі представника позивача: Тришак О.Г.,адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Великогаївської сільської ради до Фізичної особи - підприємця Безгури Мар`яни Степанівни про стягнення заборгованості.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №5 від 01.08.2022, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштових відправлень (ухвала про відкриття провадження у справі та про відкладення судового засідання) повернулись на адресу суду із відміткою про вручення процесуальних документів адресату 26.12.2024 та 23.01.2025.

З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між Великогаївською сільською радою (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем Безгурою Мар`яною Степанівною (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №5 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - частину нежитлової будівлі старої школи в с. Великі Гаї площею 99,9 м. кв., що складається з коридору і трьох кімнат з окремим входом будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (п. 4.1 Договору), балансова вартість якого складає 254794,82 грн (п. 6.1 Договору).

За умовами, що викладені у п.7.1 спірного правочину, майно передається в оренду для здійснення виробничої діяльності (пекарня).

У п. 9.1, 10.1 Договору його контрагенти домовилися про те, що орендна плата складає 3057,54 грн у т.ч. ПДВ 509,59 грн на місяць

Відповідно до п. 3.2 Договору орендар сплачує орендну плату один раз на рік, відповідно до п. 16 Умов до 31 грудня поточного року.

Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п. 3.5 цього Договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання - передачі (п. 3.9 Договору).

У разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п. 4.1 Договору).

У п. 4.2 Договору зазначено, що орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані орендодавцем примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від орендодавця і одночасно повернути орендодавцю два примірники підписаних орендарем актів разом з ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 Договору).

Згідно із п. 12.1 Договору останній укладено на 5 років (п.12.1 умов договору).

Водночас, рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/8/24 від 11.04.2024 визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №5 від 01.08.2022, укладений між Великогаївською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Безгурою Мар`яною Степанівною та зобов`язано Фізичну особу - підприємця Безгуру Мар`яну Степанівну повернути нежитлове приміщення комунальної власності с. Великі Гаї Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області - частину нежитлової будівлі старої школи в с. Великі Гаї площею 99,9 м. кв., що складається з коридору і трьох кімнат з окремим входом будинку, за адресою: АДРЕСА_1, Великогаївській сільській раді за актом приймання - передачі (повернення з оренди) майна.

На виконання цього судового рішення між позивачем та відповідачем 28.06.2024 було підписано акт приймання - передачі нерухомого майна, тобто повернуто орендоване майно органу місцевого самоврядування.

Однак, як стверджує позивач, орендар не сплатив орендну плату з січня 2024 по червень 2024 в розмірі 17 343,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Великогаївською сільською радою направлялась Підприємцю претензія №1326 від 10.10.2024 з вимогою оплатити протягом 5-ти банківських днів суму заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В силу частин першої, другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої, другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому варто зазначити, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Вирішуючи спір у справі №921/8/24 судом було встановлено, що частина нежитлової будівлі старої школи в с. Великі Гаї площею 99,9 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 , яке було передано в оренду ФОП Безгурі М.С. на підставі договору оренди нерухомого майна №5 від 01.08.2022, належить до об`єктів освіти і відповідно до ст. 80 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а саме для пекарні, а може бути передане в оренду виключно для діяльності пов`язаної з навчально-виховним процесом, невикористання позивачем спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

З урахуванням цього, cуд у справі №921/8/24 прийшов до висновку, що укладення cторонами договору №5 від 01.08.2022 здійснено в порушення приписів ст. 80 Закону України "Про освіту", що свідчить про недодержання при укладенні договору встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України. Визнання недійсним договору оренди є правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

Вище вказане рішення суду набрало законної сили 03.05.2024. На його виконання орендоване майно повернуто органу місцевого самоврядування 28.06.2024, з огляду на що останнім заявлена до стягнення орендна плата, нарахована орендарю включно за червень 2024 року.

В свою чергу, досліджуючи правильність обраного позивачем періоду нарахування орендних платежів суд приймає до уваги законодавче врегулювання початку перебігу строку ( ст. 253 ЦК України) , та правові позиції, що сформовані судами касаційної інстанції з даного приводу.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 43/75-15/7-б міститься, зокрема, такий правовий висновок: "Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, за загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину. Проте такої рівноваги не буде досягнуто, коли повернути одержане за недійсним правочином не вбачається можливим. У цьому разі для забезпечення збереження справедливої рівноваги у дію вступає друга частина другого абзацу частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка і забезпечує збереження інтересів однієї із сторін - тієї, якій неможливо повернути передане нею майно за таким правочином, шляхом відшкодування вартості його за цінами, які існують на момент відшкодування".

Суд вважає за необхідне наголосити, що з аналізу ст. 236 ЦК України можна зробити висновок, що законодавцем встановлено, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатись судом на момент його вчинення.

Разом із тим ч. 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов`язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов`язки передбачалися на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє.

При цьому невиконані зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами. Договір оренди визнається недійсним з моменту його вчинення, тоді як орендні зобов`язання по ньому - на майбутнє, що зумовлено правовою природою орендних відносин".

Такі ж самі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/24847/14, у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 924/778/17 та у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №916/3141/22.

У спірних правовідносинах орендодавцем нарахована орендна плата за період з січня 2024 по червень 2024 року в розмірі 17 343,73 грн.

В свою чергу, проаналізувавши здійснених позивачем розрахунок позовних вимог, враховуючи вище наведені правові висновки судів касаційної інстанції та відповідні законодавчі приписи, зважаючи на дату набрання рішенням суду у справі №921/8/24 законної сили - 03.05.2024, суд прийшов до висновку , що правомірною є заявлена позивачем сума орендної плати в розмірі 14 076,29 грн, що нарахована за період з січня 2024 до 03 травня 2024 року. В решті позову слід відмовити за безпідставністю.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивачем заявлено майнову позовну вимогу про стягнення 17 343,73 грн.

Отже, позивач з врахуванням коефіцієнта 0,8 мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що ним самим вказано у тексті позовної заяви.

Разом з тим, згідно платіжної інструкції №897 від 14.11.2024 судовий збір сплачено у розмірі 2422 грн. Таким чином, позивачем не доплачено судовий збір в розмірі 0 грн 40 коп. Ця недоплачена сума підлягає до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Великогаївської сільської ради в дохід Державного бюджету України недоплачену суму судового збору в розмірі 0 грн 40 коп.

Решта сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Безгури Мар`яни Степанівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великогаївської сільської ради (вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, код ЄДРПОУ 04394875) заборгованість в сумі 14 076 (чотирнадцять тисяч сімдесят шість) грн 29 коп. та 1 965 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 71 коп. витрат зі сплати судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Великогаївської сільської ради (вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, код ЄДРПОУ 04394875) в дохід Державного бюджету України (ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA668999980313131206083019751, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 0 грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 17.02.2025

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко