Рішення

від 04.02.2025 по справі 922/4493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ХарківСправа № 922/4493/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Зачепила Олександра, буд. 15) про стягнення 25571754,43 грн. за участю представників:

позивача - Рильцова Є.Ю., адвокат

відповідача - Петрова Н.Д., самопредставництво (директор),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Чугуївтепло", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 25571754,43 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 7303-НГТ-32 від 06.09.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за переданий газ у встановлені пунктом 5.1 Договору строки.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 306861,05 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2024 у справі № 922/4493/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.01.2025 об 11:40.

03.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №86) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

06.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №159), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у справі № 922/4493/24 відкладено підготовче засідання на 28.01.2025 об 11:00.

24.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №2038), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4493/24 до судового розгляду по суті на 04.02.2025 об 11:40.

Позивач в судове засідання 04.02.2025 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 25571754,43 грн., також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 306861,05 грн.

Відповідач в судове засідання 04.02.2025 з`явився, проти позову не заперечував та просив суд задовольнити клопотання про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців після набрання рішенням законної сили.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 04.02.2023 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 06.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" споживач)було укладено договір № 7303-НГТ-32 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого,

На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період жовтень 2021 - квітень, жовтень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 68044179,90 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які були надані позивачем в належним чином засвідчених копіях разом з позовною заявою.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 17.01.2022), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання- передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;

5.1.2. Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання природного газу.

5.1.3 Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 42472 425,47 грн., про що свідчить довідка АТ Ощадбанк, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

Отже, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка склала 25571754,43 грн. та яка залишилася відповідачем несплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу у сумі 25571754, 43 грн. та просить суд надати відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили. На обґрунтування наявності підстав для надання відстрочки відповідачем у відзиві зазначено про те, що КП Чугуївтепло не є фактичним споживачем послуги підприємство створено, згідно рішення Чугуївської міської ради №1414-V від 27.05.2008 та відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією. КП Чугуївтепло, внесено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури (копія доказу додається), яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача. КП Чугуївтепло є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв та обслуговує 156 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 11 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста. В умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України сума дебіторської заборгованості споживачів перед КП Чугуївтепло за останніми звітними даними станом на 01.12.2024р. складає 63368000 грн. з яких заборгованість населення 54 622 600 грн.. Що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії, яка станом на 01.12.2024 становить 141551000 грн. Велика кількість українців опинилася у дуже складних життєвих обставинах і поки не може сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги. На підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022р. і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Наказом № 309 від 22.12.2022р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії вбачається, що Чугуївська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 26.03.22. У відповідача відсутні реальні важелі впливу на споживачів також через недосконалість положень Закону України Про виконавче провадження та Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії. Також, відповідачем у відзиві зазначено про те, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу, теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Складові витрати тарифів, що діяли впродовж 2021-2024 років, розраховані відповідно до економічних показників, що діяли на період здійснення цих розрахунків, та є значно нижчими цих показників на сьогодні. Натомість, з липня 2021 року відповідач не отримує відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету. Сума погоджена Територіальною комісією з узгодження заборгованості з різниці в тарифах, та за період з 01.06.21р по 30.09.24р. становить 100384227, 0 грн. Таким чином, відповідачем у відзиві зазначено, що фінансова спроможність КП Чугуївтепло з сплати заборгованості за договором № 7303-НГТ-32 постачання природного газу від 06.09.2021р прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного проведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Збитковий стан відповідача підтверджується Звітом про фінансові результати станом на 30.09.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 61 288, 9 тис. грн. КП Чугуївтепло не вправі самостійно розпоряджатися власними коштами, 65% отриманих коштів з рахунку підприємства автоматично списується на рахунок саме газопостачальної компанії.

На переконання відповідача, надання відстрочки враховує й інтереси позивача, тому що примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, тому як відповідач не зможе надавати якісне теплопостачання споживачам, а ті в свою чергу зовсім перестануть розраховуватися за отримане теплопостачання, що у подальшому позначиться на розрахунках з позивачем. Натомість позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання або погіршення матеріального стану позивача саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору. Отже, відповідачем зазначено про те, що на несвоєчасність розрахунків за укладеним договором постачання природного газу вплинули обставини, що не залежали від відповідача, а саме : зниження платіжної дисципліни споживачів в умовах дії воєнного стану в Україні; обмеження можливості в повній мірі здійснювати претензійно-позовну роботу; впровадження мораторію на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію та відсутності відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету; встановлення на законодавчому рівні обмеження щодо порядку, строку та процесу розподілу отриманих за теплову енергію коштів; наявність першочергових зобов`язань з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків. зборів та обов`язкових платежів; наявність значної кредиторської заборгованості перед власними контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, відповідач у відзиві просить суд надати відстрочку виконання судового рішення на термін 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК Українипередбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період жовтень 2021 - квітень, жовтень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 68 044 179,90 грн,

Оплату за переданий газ Відповідач дійсно здійснив лише частково на суму 42 472 425,47 грн., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 25571754,43 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що позовні вимоги відповідачем не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25571754,43 грн. за договором постачання природного газу № 7303-НГТ-32 від 06.09.2021 обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, не спростованого відповідачем та підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Судом враховано те, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

З огляду на наведене, за висновками суду, у даному разі відповідачем не доведено та судом не встановлено наявності обставин для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Натомість судом враховано, що як відповідач, так і позивач здійснюють свою господарську діяльність у рівних економічних умовах та в умовах воєнного стану в країні, тому незадовільний фінансовий стан відповідача, повномасштабна війна є недостатньою причиною для розстрочення.

Крім того, викладені у відзиві на обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення доводи відповідача не є безумовною підставою для надання відстрочки судового рішення.

За таких обставин, суд залишає клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення без задоволення.

Здійснюючи розподіл судових витрат, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Водночас щодо доводів відповідача про фактичне визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд зазначає таке.

Відповідачем не було подано відповідну заяву про визнання позову за правилами господарського процесуального закону. Натомість ним було подано процесуальні документи, які прямо свідчать про заперечення ним проти заявлених позовних вимог, а саме: відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд зазначених заяв вимагав аналізу судом доводів сторін, оцінки доказів і правових позицій, що унеможливило скорочення часу розгляду справи та не сприяло процесуальній економії. Відтак відсутні правові підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про наявність підстав для часткового повернення судового збору є необґрунтованими, а відповідна вимога - такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Зачепила Олександра, буд. 15, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) - 25571754,43 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 7303-НГТ-32 від 06.09.2021 та 306861,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" лютого 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв