Ухвала

від 12.02.2025 по справі 926/2853-б/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

12 лютого 2025 року Справа № 926/2853-б/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши матеріали справи

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп, м. Чернівці

про банкрутство

Представники сторін:

від кредиторів Грищенко О.М., Чумак Т.В.

від боржника не з`явилися

арбітражний керуючий Кочин Н.В., розпорядник майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 10.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Роско Груп. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кочин Н.В. Попереднє засідання призначено на 12.02.2025.

16.12.2024 через систему Електронний суд від кредитора надійшла заява з додатковими грошовими вимогами на загальну суму 2344778,39 грн.

Ухвалою від 19.12.2024 вказану заяву призначено до розгляду у попередньому засіданні на 12.02.2025.

10.01.2025 через систему Електронний суд від ГУ ДПС у Чернівецькій області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 14553,11 грн.

Ухвалою від 14.01.2025 вказану заяву призначено до розгляду у попередньому засіданні на 12.02.2025.

28.01.2025 через систему Електронний суд від розпорядника майна Кочин Н.В. надійшов звіт про результати розгляду грошових вимог кредиторів.

У попередньому судовому засіданні 12.02.2025 представники кредиторів просили задовольнити заяви з грошовими вимогами до боржника. Розпорядник майна грошові вимоги кредиторів визнав в повному обсязі. Боржник у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, у якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

У ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

11.12.2024 року на офіційному веб-сайті Верховного Суду опубліковано оголошення №74839 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, кінцевою датою для заявлення грошових вимог до боржника є 12.01.2025.

В межах встановленого 30-ти денного строку до суду надійшли заяви з додатковими грошовими вимогами до боржника від ТОВ Компанія Ніко-Тайс та з грошовими вимогами від ГУ ДПС у Чернівецькій області.

Розглянувши заяву ТОВ Компанія Ніко-Тайс з додатковими грошовими вимогами до боржника, заслухавши пояснення розпорядника майна, представника кредитора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 10.12.2024 визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп у розмірі 2140204,45 грн та судовий збір 24224,00 грн

У заяві з додатковими грошовими вимогами до боржника кредитором зазначено, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп перед товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2019 у справі №910/7396/19, котре набрало законної сили, та наказом Господарського суду м. Києва від 18.10.2019 у справі №910/7396/19. Заборгованість щодо оплати вартості отриманого товару є непогашеною та її розмір становить 1641614,36 грн.

Відтак, кредитор нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання боржником в загальній сумі 2339933,59 грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2019 у справі №910/7396/19, залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, є невиконаним та основний борг у сумі 1641614,36 грн, який виник через неналежне виконанням боржником своїх зобов`язань за договором №2-0603/пр727 від 06.03.2019 - є непогашеним.

Як визначено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

З приводу нарахування інфляційних втрат за період з квітня 2019 по листопад 2024 в сумі 1 188 766,46 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Крім того, кредитор не заявляв до стягнення інфляційні втрати в межах вищевказаного судового рішення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійсненого заявником, в розмірі 1 188 766,46 грн, суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи.

Щодо нарахування 3% річних за період з 13.09.2019 по 29.03.2022 в сумі 270182,34 грн, суд вважає, що такий розрахунок здійснений вірно.

Щодо нарахування пені за період з 13.06.2019 по 29.03.2024 в сумі 880984,79 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11.2 договору №2-0603/пр727 від 06.03.2019, за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Пунктом 11.7 договору №2-0603/пр727 від 06.03.2019 визначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Судовими рішенням у справі №910/7396/19 встановлено, що зобов`язання згідно договору щодо оплати вартості отриманого товару мало бути виконане в строк до 29 березня 2019 року.

Отже, правомірним до нарахування штрафної санкції у вигляді пені із врахуванням вказаних вище пунктів договору, є період із 30 березня 2019 року по 29 березня 2022 року. В цей же час, рішенням Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2019 року по справі №910/7396/19, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року по справі №910/7396/19, котрі набрали законної сили, стягнено розмір пені станом на 12 червня 2019 року.

Відтак, правомірним та обґрунтованим є період донарахування до стягнення штрафної санкції у вигляді пені, за період із 13.06.2019 по 29.03.2022.

Перевіривши розрахунок пені на суму 880984,79 грн, суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи.

Дослідивши заяву ТОВ Компанія Ніко-Тайс з додатковими грошовими вимогами до ТОВ Роско Груп у розмірі 2339933,59 грн, господарський суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, господарський суд визнає додаткові грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до ТОВ Роско Груп у розмірі 2339933,59 грн, у такій черговості: 1458948,80 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 880984,79 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

Вказані вимоги є конкурсними.

Згідно повідомлення розпорядника майна про результати розгляду додаткових вимог, розпорядником майна вказані вимоги визнаються в повному обсязі.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами покладаються на боржника та підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши заяву ГУ ДПС у Чернівецькій області з грошовими вимогами до боржника, заслухавши пояснення розпорядника майна, представника кредитора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів заяви, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами за боржником обліковується податковий борг на загальну суму 9355,32 грн, який виник внаслідок порушення строків подання податкової звітності з податку на додану вартість, тим самим порушивши приписи п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Так, актами перевірок встановлені факти порушення боржником податкових зобов`язань, у зв`язку з чим до платника застосовані наступні штрафні санкції:

- за податковим повідомленням-рішенням від 25.02.2021 №0000012191810, яким застосовано штраф у сумі 2040,00 грн (за грудень 2020, січень 2021), частина з якого не сплачена у сумі 1195,32 грн, прийнято за наслідками камеральної перевірки, результати якої оформлені актом від 24.02.2021 №814/24-13-18/36063919;

- за податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2021 №0000022891810, яким застосовано штраф у сумі 2040,00 грн (за лютий-березень 2021), прийнято за наслідками камеральної перевірки, результати якої оформлені актом №1573/24-13-18-10/36063919 від 23.04.2021;

- за податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2021 №000004107/1810, яким застосовано штраф у сумі 3060,00 грн (за квітень - червень 2021), прийнято за наслідками камеральної перевірки, результати якої оформлені актом №2747/24-13-18-10/36063919 від 21.07.2021;

- за податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2019 №0410770401, яким застосовано штраф у сумі 3060,00 грн (за I півріччя 2017, III квартал 2017, IV квартал 2017) за порушення граничних термінів надання звіту про суми податкових пільг, прийнято за наслідками камеральної перевірки, результати якої оформлені актом ГУ ДПС у м. Києві №276/26-15-1200-20/01-36063919 від 01.10.2019.

Всі зазначені податкові повідомлення-рішення та акти перевірок скеровані боржнику на юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуті за зворотною адресою із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

Окрім того, боржник 24.02.2020 подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, в якій самостійно визначив податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 352,99 грн, однак не сплатив у встановлені законом терміни (10.03.2020).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України).

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПКУ платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п. 203.1. ст. 203 ПКУ податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.202.1. ст.202 ПКУ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням особливостей передбачених цією статтею.

Згідно із п.п. 49.18.1. п.п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вказані вимоги є конкурсними.

Згідно повідомлення розпорядника майна про результати розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області розпорядником майна вказані вимоги визнаються в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд, вважає, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області документально і нормативно обґрунтовані та визнанні розпорядником майна боржника, відтак підлягають визнанню у повному обсязі та внесенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 352,99 грн зобов`язання з податку на прибуток (третя черга), 9355,32 грн штрафні санкції (шоста черга).

Витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами покладаються на боржника та підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп у розмірі 2140204,45 грн, з яких: 1684751,72 грн (четверта черга), 455452,73 грн (шоста черга), судовий збір 24224,00 грн (перша черга).

2. Визнати додаткові грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп у розмірі 2344778,39 грн, з яких: 1458948,80 грн основного боргу (четверта черга), 880984,79 грн пені (шоста черга) та судового збору 4844,80 грн (перша черга).

3. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп по податках на суму 352,99 грн зобов`язання з податку на прибуток (третя черга), 9355,32 грн штрафні санкції (шоста черга) та судовий збір 4844,80 грн (перша черга).

4. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кочин Н.В. внести до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги кредиторів.

5.Зобов`язати розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н.В. у 10-ти денний строк після проведення попереднього засідання відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

6.Встановити дату проведення зборів кредиторів не пізніше 21.02.2025.

7.Рішення зборів кредиторів подати до суду протягом п`яти днів після його проведення.

8.Підсумкове засідання призначити на 26 березня 2025 року о 10:30 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, зал засідань №1.

9. Копію ухвали направити розпоряднику майна, боржнику, кредиторам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст.254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 17.02.2025.

Суддя В.В.Дутка