Постанова

від 13.02.2025 по справі 907/1096/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

Cправа № 907/1096/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області - Ващук А. С.;

розпорядник майна - арбітражний керуючий Шаматрін Є. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (вх. № 8888/2024)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024

у складі колегії суддів: Гриців В. М. (головуючий), Зварич О. В., Малех І. Б

та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024

у складі судді Андрейчук Л. В.

у справі № 907/1096/23

за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області,

до Державного підприємства "Солотвинський солерудник"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника у частині нарахованих фінансових санкцій та пені на заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій

Обставини справи

2. 20.03.2024 Господарський суд Закарпатської області відкрив провадження у справі у справі № 907/1096/23 про банкрутство Державного підприємства "Солотвинський солерудник" (далі - ДП "Солотвинський солерудник"), увів процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Шаматріна Є. М.

3. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду із заявою про грошові вимоги до боржника на загальну суму 40 360 315,50 грн.

4. Заяву мотивувало тим, що боржник є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (до 01.01.2011) та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (з 01.01.2010) за місцем своєї реєстрації. Крім того, боржник як підприємство, працівники якого працювали в шкідливих умовах праці повний робочий день по списку № 1 та списку № 2, є платником внесків з відшкодування кредитору фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. 18.06.2024 ухвалою Господарського суду Закарпатської області заяву Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області задоволено частково; визнано грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на загальну суму 38 000 817,10 грн. В іншій частині грошові вимоги кредитора відхилено.

6. Так, суд не визнав грошові вимоги щодо капіталізованих платежів на загальну суму 2 343 534,34 грн, вказавши про неможливість визнання таких вимог під час дії процедури розпорядження майном боржника.

7. Що ж до заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у частині фінансових санкцій та пені у сумі 22 019,06 грн, то, за висновком суду, вони не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції у частині відхилених грошових вимог у частині фінансових санкцій та пені у сумі 22 019,06 грн, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оскаржило цю ухвалу в апеляційному порядку.

9. 31.10.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про залишення ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 без змін.

10. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про те, що фінансові санкції та пеня на загальну сумі 22 019,06 грн не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

11. Також Західний апеляційний господарський суд погодився і з розпорядником майна про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області відсутні правові підстави для нарахування пені на прострочену заборгованість з плати для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 22 019,06 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 та змінити ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 у справі №907/1096/23 в частині відмови у включенні до кредиторських вимог суми фінансових санкцій та пені в загальній сумі 22 019,06 грн, включивши вказану суму до реєстру вимог кредиторів.

13. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14, від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14 та від 25.05.2018 у справі № 809/1756/15.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. У відзиві розпорядник майна - арбітражний керуючий Шаматрін Є. М. просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області. Вважає, що правові висновки, на які посилається скаржник, не могли бути застосовані судом апеляційної інстанції у зв`язку з їх неактуальністю та неподібністю до правовідносин, які склалися у справі № 907/1096/23. Також наполягає на відсутності у кредитора будь-яких правових підстав для нарахування фінансових санкцій та пені на заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника у частині нарахованих фінансових санкцій та пені на заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

17. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ):

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

18. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

19. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

20. Суди попередніх інстанцій встановили, що боржник як підприємство, працівники якого працювали в шкідливих умовах праці повний робочий день по списку № 1 та списку № 2, є платником внесків з відшкодування кредитору фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

21. Механізм відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, полягає у тому, що відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

22. Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.2006 за № 64/8663.

23. У заяві з грошовими вимогами до боржника, окрім власне витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області просило визнати 22 019,06 грн, які визначило як фінансові санкції та пеню, нараховані на прострочену заборгованість з плати для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

24. Скаржник вважає, що суди необґрунтовано відхили ці вимоги за спливом позовної давності, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо застосування частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

25. Так, у частині п`ятнадцятій статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

26. Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

27. Відповідно до правового висновку щодо застосування вказаної норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14, від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, від 25.05.2018 у справі № 809/1756/15 (на які посилається скаржник), у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.

28. Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 у справі № 140/1205/19 наголосив, що термін "недоїмка" вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.

29. Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

30. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

31. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

32. Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абз. 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

33. На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) Верховний Суд звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема, касаційний суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (пункти 90, 137).

34. Водночас варто наголосити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Така правова позиція викладена у постановах від 01.10.2024 у справі № 918/1186/23, від 10.09.2024 у справі № 910/6041/19, від 03.08.2022 у справі № 925/538/19 та багатьох інших.

35. Як зазначалося вище, суд першої інстанції відмовив у визнанні грошових вимог кредитора в оспорюваній частині з підстав спливі позовної давності.

36. Зі свого боку, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що кошти в сумі 22 019,06 грн є "платою" для покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій. Вказав, що фінансові санкції та пеня в загальній сумі 22 019,06 грн не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у зв`язку зі спливом позовної давності.

37. При цьому суд також погодився з аргументами розпорядника майна про те, що ні стаття 106 Закону № 1058-IV, ні розділ 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 не передбачають підстав для нарахування пені за невиплату (несвоєчасну виплату) "плати" для відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій. У зв`язку з цим зазначив, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області відсутні правові підстави для нарахування пені на суму простроченої заборгованості з плати для відшкодування витрат Фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, а відтак включення до кредиторських вимог суми фінансових санкцій та пені в загальній сумі 22 019,06 грн.

38. Тобто, суд апеляційної інстанції апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відхилення грошових вимог кредитора з двох - взаємовиключних підстав: у зв`язку із необґрунтованістю та у зв`язку зі спливом позовної давності.

39. При цьому, виснувавши про необхідність відхилення заявлених вимог одночасно з обох підстав, суд апеляційної інстанції також не встановив правової природи заявлених Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області грошових вимог на загальну суму 22 019,06 грн.

40. З огляду на те що суд апеляційної інстанції не встановив правової природи вказаних грошових вимог, враховуючи визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

43. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

44. Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, а саме визначити правову природу заявлених Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області грошових вимог у розмірі 22 019,06 грн, надати оцінку аргументам учасників справи і зібраним у справі доказам та встановити наявність, або навпаки відсутність підстав для їх визнання.

В. Розподіл судових витрат

45. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує постанову суду апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд до цього суду, тому за результатами нового апеляційного розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 907/1096/23 скасувати.

3. Справу № 907/1096/23 передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік