Ухвала

від 11.02.2025 по справі 908/460/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/460/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Самар Т.Г.,

відповідача - Гриценко В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Левкут В.В.

від 25.04.2024 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іванов О.Г., Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

від 01.10.2024

за позовом Приватного підприємства "ЕНХОЛ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 5 060 577,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЕНХОЛ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 5 060 577,05 грн, які складаються з: 1 454 929,19 грн - 3% річних та 3 605 647,86 грн - інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/1966/22.

Позовні вимоги мотивовано тим, що заборгованість за договором № 75/217-20/48-121-01-20-10022 від 21.12.2020, 3% річних й інфляційні втрати, які визначені рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2022 у справі № 908/1966/22, відповідачем сплачено лише 13.02.2024, без урахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що, відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, надає позивачу право для їх нарахування за період з 23.11.2022 по 12.02.2024 та стягнення у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 у справі № 908/460/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ЕНХОЛ" 1 454 554,85 грн 3% річних, 2 772 873,10 грн інфляційних втрат та 50 729,14 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- факт несплати відповідачем наданих позивачем послуг за договором № 75/217-20/48-121-01-20-10022 від 29.12.2020 у визначеній позивачем сумі встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/1966/22;

- на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за надані за Договором послуги позивач нарахував та заявив до стягнення 1 454 929,19 грн 3% річних за період з 23.11.2022 по 12.02.2024 включно та 3 605 647,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по січень 2024 року;

- оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем сплачено в ході примусового виконання рішення суду, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним;

- перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 23.11.2022 по 12.02.2024, виходячи з простроченої суми заборгованості за кожним окремим актом здачі-приймання наданих послуг, суд визнав правильним період прострочення з 23.11.2022 по 11.02.2024, тому вимога про стягнення 3% річних задоволено частково в сумі 145 454,85 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних (374,34 грн) відмовлено через необґрунтованість;

- перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період з листопада 2022 року по січень 2024 року, виходячи з простроченої суми заборгованості за кожним окремим актом здачі-приймання наданих послуг, судом встановлено, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат становить 2 772 873,10 грн. В решті вимог про стягнення інфляційних втрат (832 774,76 грн) відмовлено через необґрунтованість;

- відносно посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією РФ, суд відзначив, що: відповідач доказів настання для нього форс-мажорних обставин, які заважали виконанню умов Договору, суду не надав; строк для оплати по актам закінчився до початку збройної агресії (01.04.2021 - 29.08.2021), а отже заборгованість за договором № 75/217-20/48-121-01-20-10022 від 29.12.2020 виникла у відповідача ще до введення на території України воєнного стану; введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому числі позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 908/460/24 рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 у даній справі в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 832 774,76 грн скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 у справі № 908/460/24 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- факт надання позивачем послуг за договором від 29.12.2020 № 75/217-20/48-121-01-20-10022 у період з січня 2021 року по червень 2021 року на загальну суму 39 856 474,80 грн встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/1966/22, що не потребує доказування при розгляді даної справи в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;

- відповідач суму основної заборгованості за договором від 29.12.2020 № 75/217-20/48-121-01-20-10022 остаточно сплатив тільки 13.02.2024 (перерахування коштів 13.02.2024 в сумі 53 324 156,96 грн);

- посилаючись на приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач зазначав, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання;

- згідно з розрахунком до заяви про збільшення позовних вимог від 22.11.2022 у справі № 908/1966/22, яку додано до позовної заяви, 3% річних були нараховані до 22.11.2022 включно, інфляційні втрати були нараховані до жовтня 2022 року включно. Отже, у позивача виникає право на стягнення інфляційних втрат за період листопад 2022 року - січень 2024 року та 3% річних з 23.11.2022 по 12.02.2024 включно;

- висновок суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 832 774,76 грн не відповідає висновкам, зробленими у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 від 26.06.2020, від 13.08.2020 у справі № 905/600/18. Так, суд першої інстанції вирішив, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями. Місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних збитків на загальну суму 2 772 873,10 грн, з якого було виключено інфляційну складову боргу за попередній місяць;

- об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 дійшла висновку що, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- таким чином, позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця було правильно розраховані інфляційні втрати в сумі 3 605 647,86 грн;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення 3% річних, зазначивши, що судове рішення місцевого господарського суду містить вірний правовий висновок та правильне застосування норм матеріального права.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 908/460/24, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 832 774,76 грн; рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 у даній справі змінити в частині вимог щодо стягнення процентів річних, зменшивши їх розмір на 90%.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права про можливість зменшення 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 910/12277/23;

- необхідністю відступлення від висловленої раніше правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням конкретних обставин у справі № 908/460/24, про застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Під час розгляду матеріалів касаційної скарги у даній справі № 908/460/24 Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 05.02.2025 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 922/444/24, у зв`язку з необхідністю відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У пункті 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на викладене, зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження, доводи скаржника, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, обставину та підстави передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/444/24, з метою дотримання єдності судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 908/460/24 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/444/24.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити касаційне провадження у справі № 908/460/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 922/444/24, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова