Ухвала

від 14.02.2025 по справі 752/12584/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 752/12584/23

провадження № 61-1740ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївка-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСББ «Деміївка-Б» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 12 831,76 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року позов ОСББ «Деміївка-Б» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Деміївка-Б» заборгованість по щомісячному внеску за витрати на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 831,76 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року змінено в частині розміру заборгованості та судових витрат, викладено резолютивну частину рішення у новій редакції. Позовні вимоги ОСББ «Деміївка-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Деміївка-Б» заборгованість по щомісячних внесках за утримання будинку та прибудинкової території, охороні території в розмірі 4 390,73 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій 12 лютого 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасуватирішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року, закрити провадження у справі.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що копію постанови Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року він отримав 13 січня 2025 року, на підтвердження зазначеного надано копію сторінки з електронної пошти заявника.

Причину пропуску процесуального строку слід визнати поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України необхідно поновити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що до переліку малозначних справа відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на час подання позову ціна позову не перевищувала сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Ціна позову у цій справі складає 12 831,76 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.

Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Суди розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, взявши до уваги ціну (12 831,76 грн) й предмет позову (стягнення заборгованості по щомісячних внесках за витрати на утримання будинку та прибудинкової території ), складність справи, встановлені судами обставини, оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.

Незгода заявника з висновками судів попередніх інстанцій за результатами оцінки доказів не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Також заявником не доведено, щоця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївка-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович