Постанова

від 18.11.2010 по справі 11821/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний ад міністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнс ька, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р. № 2-а- 11821/10/2070

Харківський окружний адм іністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

за участю секретаря судово го засідання - Басовій Н.М.,

за участю представників ст орін:

позивача - Кокорева Е.О.,

відповідача - Караульної Ю.Л.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в приміще нні суду в м. Харкові адмініст ративну справу за позовом

Товариства з обмеженою ві дповідальністю "ТДМ"

до Державної податкової інс пекції у Київському районі м іста Харкова

про скасування податкового п овідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТДМ”, звернулось до належно го суду з адміністративним п озовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, про сить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Держав ної податкової інспекції у К иївському районі міста Харко ва винесені відносно нього, а саме: № 0000011900/0 від 06.09.2010 року та № 00000119 00/1 від 28.09.2010р. про визначення под аткового зобов"язання з пода тку на додану вартість у розм ірі 2335935,20 грн.

Свої вимоги позивач обґрун товує тим, що, що жодний нормат ивний акт не зобов'язує платн ика податку перевіряти стан подання податкової звітност і своїх контрагентів при вкл юченні до податкового кредит у певних сум. Всі постачальни ки підприємства фактично вик онують свої зобов'язання з п оставки товарів, про що свідч ать накладні на поставку тов ару. Крім того, весь товар, отр иманий від постачальників, п родається через магазини поз ивача. Позивач також запереч ує проти визнання відповідач ем угод (правочинів), укладени х між ним та його контрагента ми, нікчемними, оскільки такі дії суперечать чинному зако нодавству.

У судовому засіданні предс тавник позивача підтримав по зовні вимоги та просив їх зад овольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, п росив у задоволенні позову в ідмовити, посилаючись на те, щ о податковою інспекцією вста новлено факти неподання конт рагентами позивача податков их декларацій, недекларуванн я об' єкту оподаткування та податкових зобов' язань з по датку на додану вартість. Крі м того, відповідач посилаєть ся на нікчемність угод, уклад ених позивачем з ПП “Донтехк омплект”, ТОВ “Зроби сам Укра їна”, ТОВ “Роверлайн Моторс” , ТОВ “Бізнес сервіс А-Плюс”, Т ОВ “Груп естейт ЛТД”, ТОВ “Аві стапромторг”. На думку відпо відача, дані обставини в суку пності свідчать про відсутні сть правових підстав для фор мування позивачем податково го кредиту за операціями по в заємовідносинах із зазначен ими контрагентами, як передб ачено вимогами ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 с т.7 Закону України «Про подато к на додану вартість», із змін ами і доповненнями.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупност і, проаналізувавши зміст нор м матеріального і процесуаль ного права, які підлягають за стосуванню до спірних правов ідносин, суд вважає, що позов п ідлягає задоволенню з наступ них підстав.

Судом встановлено, що відпо відно до свідоцтва про держа вну реєстрацію № 509210 серії А00 ТО В “ТДМ” зареєстровано як юри дична особа, ідентифікаційни й код 21195717.

ДПІ в Київському р-ні м. Харк ова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “ТДМ”, з питань правильності формування податкового кред иту за квітень-червень 2010 р.

За наслідками цієї перевір ки складено акт №5045/15-509/21195717 від 25.08.2 010 р. та винесено податкове пов ідомлення-рішення №0000011900/0 від 06.0 9.2010 на суму 2335935,2 грн., в тому числі донарахування податку на до дану вартість в сумі 1664874,00 грн. т а фінансових санкцій в сумі 671 061,20 грн.

Це донарахування відбулос я з таких підстав:

Податковими інспекціями в містах Київ, Одеса, Донецьк, Д ніпропетровськ було не визна но декларації постачальникі в позивача і на цій підставі д ані цих декларацій не були вн есені до баз даних податково ї інспекції. За наслідками ць ого невизнання в базі даних п одаткової інспекції виникли розбіжності між сумами пода ткового кредиту позивача та сумами задекларованих подат кових зобов'язань його поста чальників;

деякі постачальники не над али декларації з ПДВ, за рахун ок чого виникли розбіжності в базі даних;

відповідач зробив висново к про неможливість виконання постачальниками своїх зобов 'язань по договорам поставки .

Згідно з актом перевірки № 5 045/15-509/21195717 від 25.08.2010р. відповідач вик лючив із податкового кредиту наступні суми ПДВ по таких по стачальниках:

Приватне підприємство “До нтехкомплект” - 896837,16 грн., в т. ч. к вітень 2010 - 362131,46 грн., травень 2010 - 399341,90 грн., червень 2010 - 135363,80 грн. Пі дстава - декларації за вказан і місяці не визнані як звітні . Поставка товару (одяг) відбув алась на підставі договору № 1215 від 27.02.2009, доставка товару до м агазину Позивача відбувалас ь силами та за рахунок постач альника (відповідно до догов ору), розрахунки за договором проводились в безготівковом у порядку.

ТОВ “Зроби сам Україна” - 59,83г рн, в т. ч. квітень 2010 р. - 59,83грн. Пі дстава - у декларації за кві тень зобов'язання не задекла ровані. Підстава - декларації за вказані місяці не визнані як звітні. Поставка товару (бу дівельні матеріали) відбувал ась на підставі рахунку факт ури, доставка товару силами т а за рахунок покупця, розраху нки за договором проводились в безготівковому порядку.

ТОВ “Роверлайн Моторс” - 348074,30 грн., в т. ч. квітень 2010 р. - 188715,26 гр н., травень 2010 р.- 159359,04 грн. Підста ва - декларація за квітень не в изнана як звітна; за травень д екларація не надана. Підстав а - декларації за вказані міся ці не визнані як звітні. Поста вка товару (одяг) відбувалась на підставі договору №16/2/2009 від 16.02.2009, доставка товару до магаз ину Позивача відбувалась сил ами та за рахунок постачальн ика (відповідно до договору), р озрахунки за договором прово дились в безготівковому поря дку.

ТОВ “Бізнес сервіс А-Плюс”11 7627,91 грн., в т. ч. травень 2010 - 54535,41 гр н., червень 2010 - 63092,50 грн. Підстав а - декларації за травень та за червень не надані. Підстава - декларації за вказані місяці не визнані як звітні. Поставк а товару (запасні частини до а втомобілів) відбувалась на п ідставі договору комісії №БС -0201/1 від 02.01.2009, доставка товару до магазину Позивача відбувала сь силами та за рахунок коміт енту (відповідно до договору ), розрахунки за договором про водились в безготівковому по рядку.

ТОВ “Груп естейт ЛТД” 9112,31 грн ., в т. ч. травень 2010 - 939,74 грн., черв ень 2010 - 8172,57 грн. Підстава - декл арації за травень та за черве нь не визнані як звітні. Підс тава - декларації за вказані м ісяці не визнані як звітні. На дання послуг відбувалось на підставі договору оренди №01/01 /10-60 від 29.12.2009, розрахунки за догов ором проводились в безготівк овому порядку.

ТОВ “Авістапромторг” 293161,93 гр н., в т. ч. червень 2010 - 293161,93 грн. Під става - декларація за червень не визнана як звітна.

Всього - 1664873,44 грн., в т. ч. квітен ь 2010 - 550906,55 грн., травень 2010 - 614176,09 г рн., червень 2010 - 499790,80 грн. Підста ва - декларації за вказані міс яці не визнані як звітні. Пост авка товару (одяг) відбувалас ь на підставі договору №14/05/10 ві д 14.05.2010, доставка товару до мага зину Позивача відбувалась си лами та за рахунок постачаль ника (відповідно до договору ), розрахунки за договором про водились в безготівковому по рядку.

Поставка товару від усіх пе релічених вище постачальник ів та комітента оформлена на лежними видатковими накладн ими. Право на податковий кред ит підтверджено належним чин ом оформленими податковими н акладними у відповідності до ст. 7.2.1. Закону України “Про под аток на додану вартість ”.

Позивачем здійснювалась п роцедура адміністративного оскарження рішення ДПІ у Киї вському районі м. Харкова.

Рішенням ДПІ у Київському р айоні м. Харкова № 20807/10/25-020 від 27.09.2010 р. податкове повідомлення-рі шення № 0000011900/0 від 06.09.2010 р. залишен о без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Відповідач ем винесено податкове повідо млення-рішення № 0000011900/1 від 21.09.2010 р .

Суд не погоджується з висно вками акту перевірки та вваж ає спірні рішення такими, що п ідлягають скасуванню, виходя чи з наступного.

Як уже зазначалося, відпов ідач вважає, що право на подат ковий кредит у позивача не ви никло, оскільки ним не дотрим ано обов' язкових умов для в иникнення такого права - ви никнення об' єкту оподаткув ання, як передбачено вимогам и ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Укра їни «Про податок на додану ва ртість», із змінами і доповне ннями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п . 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квіт ня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спі рних правовідносин; далі - З акон № 168/97-ВР) податковий креди т звітного періоду складаєть ся із сум податків, сплачених (нарахованих) платником пода тку у звітному періоді у зв'яз ку з придбанням товарів (робі т, послуг), вартість яких відно ситься до складу валових вит рат виробництва (обігу) та осн овних фондів чи нематеріальн их активів, що підлягають амо ртизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється вклю чати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати по датку, не підтверджені подат ковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті р обіт (послуг) - актом прийнят тя робіт (послуг) чи банківськ им документом, який засвідчу є перерахування коштів в опл ату вартості таких робіт (пос луг).

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми п одаткового кредиту підтверд жені відповідними податкови ми накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі видаткових накл адних, банківських виписок, з вітів комісіонера, актів вик онаних робіт. (Зазначені доку менти долучені до матеріалів справи за клопотанням позив ача).

Суд, беручи до уваги фактичн і обставини у справі та з урах уванням норм права, які необх ідно застосувати до спірних правовідносин, вважає, що Поз ивач виконав всі вимоги Зако ну України “Про податок на до дану вартість” для отримання права на податковий кредит. З окрема: Відповідно до п. 1.7. ст.1 З акону України “Про податок н а додану вартість” податкови й кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити п одаткове зобов'язання звітно го періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону України “Пр о податок на додану вартість ” встановлює: “Податкова нак ладна видається платником по датку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отриму вача, та є підставою для нарах ування податкового кредиту” .

Відповідно до п. 7.4.5. Закону Ук раїни “Про податок на додану вартість” не підлягають вкл юченню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нар ахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), н е підтверджені податковими н акладними чи митними деклара ціями (іншими подібними доку ментами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартіс ть” датою виникнення права п латника податку на податкови й кредит вважається дата зді йснення першої з подій:

або дата списання коштів з б анківського рахунку платник а податку і оплата товарів (ро біт, послуг), дата виписки відп овідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з ви користанням кредитних дебет ових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податко вої накладної, що засвідчує ф акт придбання платником пода тку товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Зак ону України “Про податок на д одану вартість” податковий к редит звітного періоду склад ається із сум податків, сплач ених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарі в (робіт, послуг), вартість яки х відноситься до складу вало вих витрат виробництва і осн овних фондів або нематеріаль них активів, що підлягають ам ортизації.

Суд зазначає, що відповідач ем обґрунтовано вказано, що н аявність податкових накладн их, які підтверджують сплату податку в ціні товару, отрима ного від постачальників, є об ов' язковою, але не єдиною ум овою для включення зазначени х сум податку до податкового кредиту. Зокрема, важливе зна чення має встановлення такої обставини як фактичне здійс нення операції з поставки то вару.

Разом з тим, ДПІ, приймаючи п одаткове повідомлення-рішен ня, про визнання недійсним як ого заявлено позов, виходила в тому числі з того, що позива ч товар не придбав і ці операц ії були фіктивними.

Судом було витребувано у ДП І докази, що підтверджують її доводи відносно того, що наве дені в податковій накладній відомості не відповідають ді йсності. Однак ДПІ таких дока зів не надало. Натомість пози вач надав документальне обґр унтування фактичного здійсн ення операції по придбанню т оварів (робіт послуг), а саме - д оговори з постачальниками, к омітентами, орендодавцями, н акладні на отримання товару, акти виконаних робіт, звіти к омісіонера, банківські випис ки. Крім того, в акті перевірки та в документах (витягах з реє стрів, баз даних ДПІ) вказано, що всі постачальники (щодо як их оспорюється право Позивач а на податковий кредит) зареє стровані у відповідних ДПІ, м ають статус платників ПДВ (їх свідоцтва платників ПДВ не а нульовані).

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочин стві є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встанов лює наявність або відсутніст ь обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, як і беруть участь у справі, та ін ші обставини, що мають значен ня для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюють ся судом на підставі пояснен ь сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань сві дків, письмових і речових док азів, висновків експертів.

Суд вважає, що сама по собі н есплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилен ня від сплати, неприйняття де кларацій, поданих до ДПІ) в раз і фактичного здійснення госп одарської операції не вплива є на формування податкового кредиту покупцем. ДПІ не нада ло доказів саме наміру ухили тись від сплати ПДВ постачал ьників Позивача.

Крім того, позивач на запити відповідача щодо співставле ння даних в автоматизованій базі даних відповідача стосо вно податкового кредиту та п равомірності його відображе ння в податковій декларації надавав інформацію та копії документів. Про це свідчать, з окрема, листи: №50 від 07.06.2010 р., №65 ві д 13.07.2010 р. ,№72 від 19.08.2010 р.

Твердження відповідача пр о неподання ТОВ “Роверлайн М оторс” декларації з ПДВ за тр авень 2010 р. суд відхиляє як нео бґрунтовані. Так, ТОВ “Роверл айн Моторс” подавало зазначе ні декларації, про що свідчат ь пояснення ТОВ “Роверлайн Моторс” (лист №156 від 14.09.2010) та коп ії декларацій з ПДВ за квітен ь, травень 2010 р.

В акті перевірки вказано, що ТОВ “Бізнес сервіс А-Плюс” не подав декларації за травень -червень 2010 р. Суд зазначає, що ц е також спростовується матер іалами справи. А саме - за трав ень 2010 р. ТОВ “Бізнес сервіс А-П люс” подавав декларацію - що підтверджується листом ТОВ “ Бізнес сервіс А-Плюс” №10/и-09 від 10.09.2010 р.

На думку суду, належними док азами обґрунтованості вимог позивача є також копії декла рацій з ПДВ за квітень, травен ь, червень 2010 р. та реєстри отри маних податкових накладних з а ці ж періоди.

Крім того, в своєму акті від повідач визнав угоди (правоч ини), укладені між позивачем т а переліченими вище постачал ьниками нікчемними.

На думку відповідача, недій сним правочин можна визнати на підставі ст. 215 ЦК України. Од нак слід звернути увагу на те , що в частині 1 даної статті вк азані лише підстави недійсно сті правочину, а ч. 2 даної стат і вказано: “Недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається.” Тобт о на недійсність правочину п овинно бути прямо вказано в З аконі (як приклад - не додержан ня нотаріальної форми правоч ину, ст. 219 ЦК України).

Крім того за змістом частин и 1 статті 228 Цивільного кодекс у України правочин, спрямова ний, зокрема, на незаконне зав олодіння майном держави, вва жається таким, що порушує пуб лічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті є нік чемним. Тому відповідно до ча стини 2 статті 215 того самого Ко дексу визнання його судом не дійсним не вимагається. Відп овідно до частини 1 статті 216 за значеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичн их наслідків, крім тих, що пов' язані з його недійсністю. При цьому Відповідач не надав жо дних доказів того, що оспорюв ані угоди спрямовані на неза конне заволодіння майном дер жави. Натомість як свідчать м атеріали справи зокрема декл арації з ПДВ з додатками до ци х деклараці №5, журнали ордер № 6 - “Розрахунки з постачальник ами”, Звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій за квітень-червень 2010 р. Позивач використовував т овар (послуги) отримані від по стачальників в своїй господа рській діяльності та сплачув ав відповідні податки (Зокре ма ПДВ).

Крім того, як вбачається зі змісту статті 234 ЦК України, ф іктивним є правочин, який вчи нено без наміру створення пр авових наслідків, які обумов лювалися цим правочином. Фік тивний правочин визнається с удом недійсним.

Фіктивний правочин визнає ться судом недійсним, а відпо відно до ст. 207 Господарського кодексу України господарськ е зобов'язання, що не відповід ає вимогам закону, або вчинен о з метою, яка завідомо супере чить інтересам держави і сус пільства, або укладено учасн иками господарських відноси н з порушенням хоча б одним з н их господарської компетенці ї (спеціальної правосуб'єктн ості), може бути на вимогу одні єї із сторін або відповідног о органу державної влади виз нано судом недійсним повніст ю або в частині.

Суд зазначає, що для визнанн я правочину фіктивним необхі дно встановити наявність уми слу всіх сторін правочину. Су дам необхідно враховувати, щ о саме по собі невиконання пр авочину сторонами не означає , що укладено фіктивний право чин. Якщо сторонами не вчинен о будь-яких дій на виконання т акого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правоч ину недійсним без застосуван ня будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий пр авочин не може бути кваліфік ований як фіктивний.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК Укра їни правочин вважається таки м, що порушує публічний поряд ок, якщо він був спрямований н а порушення конституційних п рав і свобод людини і громадя нина, знищення, пошкодження м айна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Ре спубліки Крим, територіально ї громади, незаконне заволод іння ним.

Конституційні права людин и та громадянина, порушення я ких є підставою нікчемності правочину, що порушує публіч ний порядок, закріплені в Осн овному Законі держави - Конст итуції України, яка в ст. З най вищою соціальною цінністю пр оголошує людину, її життя і зд оров'я, честь та гідність, недо торканність і безпеку. Крім ц ього, у разі спрямованості пр авочину на знищення, пошкодж ення майна фізичної або юрид ичної особи, держави, Автоном ної Республіки Крим, територ іальної громади, незаконне з аволодіння ним, дії особи ква ліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступ ки, і, як наслідок, порушуватим уть Кримінальний кодекс Укра їни та Кодекс України про адм іністративні правопорушенн я. Законодавець відокремив п орушення публічного порядку від інших підстав нікчемнос ті правочинів, керуючись пор ушенням правочином таких нор мативно-правових актів держа ви, як: Конституція України, Кр имінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна с тверджувати, що публічний по рядок держави порушується у разі порушення нормативних а ктів, у яких він закріплений.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публіч ний порядок, передбачає наяв ність умислу сторін (сторони ) на незаконний результат, а та кож суперечність його публіч но-правовим актам держави, то такий умисел повинен встано влюватись під час розслідува ння кримінальної справи і ро згляду її в суді або в момент в инесення постанови про адмін істративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що одніє ю з ознак правочину, що порушу є публічний порядок, є заборо на його нормами кримінальног о чи адміністративного закон одавства. Ці правочини поруш ують виключно публічно-право ві норми, які одночасно стано влять правопорушення у вигля ді злочину чи адміністративн о-правового делікту.

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, п ідпадають правочини, спрямов ані (вчинюються з умислом) на п орушення публічних норматив но-правових актів: Конституц ії України, валютного, митног о, податкового, антимонополь ного та іншого публічно-прав ового законодавства, у якому закріплені основи державног о ладу, політичної системи, ек ономічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи ад міністративними деліктами. Ц е, зокрема, правочини, що спрям овані на порушення конституц ійних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єк тами господарювання від спла ти податків; незаконне відчу ження або користування об'єк тами права власності українс ького народу; правочини, спря мовані на незаконний обіг ви лучених з вільного обігу пре дметів або предметів, обіг як их обмежено; правочини, вчине ні з метою порушення антимон опольного законодавства та с прямовані на зайняття заборо неними видами господарської діяльності, а також інші, спря мовані на порушення публічно -правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню пра вочину як такого, що порушує п ублічний порядок, повинен пе редувати вирок суду про прит ягнення учасника (учасників) такого правочину до криміна льної відповідальності, який набрав чинності, чи постанов а компетентного органу про п ритягнення названих осіб до адміністративної відповіда льності. Таких доказів відпо відачем не надано.

Відповідно до норм Закону У країни “Про систему оподатку вання” за будь-якими із сторі н правочину не передбачено з обов'язання (стаття 9) та не виз начено право (стаття 10) здійсн ення контролю показників под аткової звітності однієї сто рони правочину над показника ми податкової звітності заяв леними іншою стороною правоч ину.

Якщо контрагент не виконав свого обов'язку по сплаті под атку до бюджету, то це тягне ві дповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особ и. Зазначена обставина не є пі дставою для позбавлення плат ника податку права на відшко дування податку на додану ва ртість у разі, якщо останній в иконав усі, передбачені зако ном умови щодо отримання так ого відшкодування та має всі документальні підтвердженн я розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція в исловлена в п. 1 Довідки щодо п равових позицій Судової пала ти в адміністративних справа х Верховного Суду України з д еяких проблемних питань заст осування чинного законодавс тва у вирішенні спорів, що вин икають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами суд ових рішень Вищого адміністр ативного суду України у 2008-2009 р р.)

Виходячи із вищевикладено го, суд дійшов висновку про те , що правочини, які було вчинен о між позивачем та його поста чальниками є правомірними, р еальними та відповідають заг альним вимогам, додержання я ких є необхідним для чинност і правочину, їх недійсність п рямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом н едійсними.

Суд не вважає дані договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є пр авочин, який вчинено без намі ру створення правових наслід ків, які обумовлювалися цим п раво чином.

Судом встановлено, що право ві наслідки, обумовлені прав очином, реально настали для о бох сторін.

Суд зазначає, що відповідач ем не надано достатніх доказ ів, які б вказували на невідпо відність договорів позивача актам цивільного законодавс тва, а також моральним засада м суспільства. Відповідачем не було доведено наявність б удь-яких умисних дій з боку по зивача та його посадових осі б стосовно ухилення від спла ти податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і перед бачені Законом України "Про п одаток на додану вартість" пі дстави для віднесення суми с плаченого на користь постача льника ПДВ до складу податко вого кредиту.

Таким чином відсутні факти , які б свідчили, що зміст укла дених договорів не відповіда є дійсним намірам сторін, та щ о ці наміри спрямовані на ухи лення від сплати податків за фінансово-господарськими ре зультатами виконання зазнач ених договорів.

Відповідачем не надано жод них доказів того, що він зверт ався до суду з позовом про виз нання вказаного правочину не дійсним. Натомість, самочинн о визнавши вищевказаний прав очин нікчемним (недійсним), ДП І діяла всупереч приписам ви щенаведених статей Цивільно го Кодексу України, Господар ського кодексу України, а так ож - статті 124 Конституції Укра їни, якою встановлено, що прав осуддя в Україні здійснюєт ься виключно судами. Делегу вання функцій судів, а тако ж привласнення цих функцій іншими органами чи посадовим и особами не допускаються.

За таких обставин суд зазна чає, що дії відповідача вочев идь суперечать вимогам части ни 2 статті 19 Конституції Укра їни, згідно з якою органи держ авної влади та органи місце вого самоврядування, їх поса дові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах п овноважень та у спосіб, що пер едбачені Конституцією та за конами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС Укр аїни в адміністративних спра вах про протиправність рішен ь, дій чи бездіяльності суб'єк та владних повноважень обов' язок щодо доказування правом ірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він запе речує проти адміністративно го позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС Укр аїни у справах щодо оскаржен ня рішень, дій чи бездіяльнос ті суб' єктів владних повнов ажень адміністративні суди п еревіряють, чи прийняті (вчин ені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пе редбачені Конституцією та за конами України; 2) з використан ням повноваження з метою, з як ою це повноваження надано; 3) о бґрунтовано, тобто з урахува нням усіх обставин, що мають з начення для прийняття рішенн я (вчинення дії); 4) безстороннь о (неупереджено); 5) добросовіс но; 6) розсудливо; 7) з дотримання м принципу рівності перед за коном, запобігаючи несправед ливій дискримінації; 8) пропор ційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд ь-якими несприятливими наслі дками для прав, свобод та інте ресів особи і цілями, на досяг нення яких спрямоване це ріш ення (дія); 9) з урахуванням прав а особи на участь у процесі пр ийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного ст року.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд пр и вирішенні справи керується принципом верховенства прав а, відповідно до якого, зокрем а, людина, її права та свободи визнаються найвищими ціннос тями та визначають зміст і сп рямованість діяльності держ ави та ст. 9 КАСУ, де передбачен о, що суд вирішує справи на пі дставі Конституції та законі в України, а також міжнародни х договорів, згода на обов' я зковість яких надана Верхов ною Радою України. У разі неві дповідності нормативно-прав ового акта Конституції Украї ни, закону України, міжнародн ому договору, згода на обов' язковість якого надана Верх овною Радою України, або іншо му правовому акту суд застос овує правовий акт, який має ви щу юридичну силу, таким є Конс титуція України, що відповід ає принципу верховенства пра ва, який закріплений в ст.8 Кон ституції України та ст.22 Конст итуції України, де передбаче но, що права і свободи людини і громадянина, закріплені ціє ю Конституцією, не є вичерпни ми. Конституційні права і сво боди гарантуються і не можут ь бути скасовані. При прийнят ті нових законів або внесенн і змін до чинних законів не до пускається звуження змісту т а обсягу існуючих прав і своб од.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції У країни та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС Укр аїни, суд приходить до виснов ку, що прийняті Державною под атковою інспекцією у Київськ ому районі міста Харкова спі рні податкові повідомлення - рішення № 0000011900/0 від 06.09.2010р. та № 0000011 900/1 від 28.09.2010 р. про визначення под аткового зобов"язання з пода тку на додану вартість у розм ірі 2335935,20грн. є протиправними і повинні бути скасовані, як та кі, що прийняті з порушенням ч . 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладе них обставин, суд вважає вимо ги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на пол оженнях діючого законодавст ва, належним чином обґрунтов ані, підтверджені матеріалам и справи, а тому підлягають за доволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і т акі, що суперечать діючому за конодавству та фактичним обс тавинам справи.

На підставі викладеного, ке руючись ст. 19 Конституції Укр аїни, Законом України "Про под аток на додану вартість", ст.ст . 9, 11, 71, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний поз ов Товариства з обмеженою ві дповідальністю "ТДМ" до Держа вної податкової інспекції у Київському районі міста Харк ова про скасування податкови х повідомлень - рішень - задо вольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повід омлення-рішення Державної по даткової інспекції у Київськ ому районі міста Харкова вин есені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМ", а саме: № 0000011900/0 від 06.09.2010 року т а № 0000011900/1 від 28.09.2010р. про визначенн я податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 2335935,20 грн.

Постанова набирає законно ї сили після закінчення стро ку подання апеляційної скарг и, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної с карги постанова, якщо її не ск асовано, набирає законної си ли після повернення апеляцій ної скарги, відмови у відкрит ті апеляційного провадження або набрання законної сили р ішенням за наслідками апеляц ійного провадження.

Постанова може бути оскар жена в апеляційному порядку до Харківського апеляційног о адміністративного суду чер ез Харківський окружний адмі ністративний суд шляхом пода чі апеляційної скарги протяг ом десяти днів з дня її прогол ошення. У разі застосування с удом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийнят тя постанови у письмовому пр овадженні апеляційна скарга подається протягом десяти д нів з дня отримання копії пос танови.

У повному обсязі постанов а виготовлена 23 листопада 2010 р оку.

Суддя З аічко О.В.