Рішення

від 28.01.2025 по справі 466/10544/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10544/23

Провадження № 2/466/237/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2025 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря Мошовській М.-О.П.

з участю представника позивача адвоката Мацієвської І.В.

представника відповідача адвоката Нагорної Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

06.10.2023 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить суд постановити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії Центр охорони здоров`я Акціонерного товариства Українська залізниця №10 від 17.07.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким завідувачу бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 оголошено догану;

-визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' №11 від 28.08.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким завідувачу бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 оголошено догану;

-визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' №157-ос від 30.08.2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким завідувача бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 звільнено за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

-поновити завідувача бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії Центр охорони здоров`я Акціонерного товариства Українська залізниця з 31.08.2023;

-стягнути з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі;

-стягнути з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' на користь ОСОБА_1 судові витрати, що були понесені нею при звернення із даним позовом, розмір яких станом на дату звернення із позовом становить 8500 грн( т.1а.с.1-21).

Позивач 17.09.2024уточнила своївимоги,щодо стягненняз відповідачапонесених неюсудових витратна правничудопомогу урозмірі 25800,00грн.(т.1а.с.228).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те що, 02.12.2002 року на підставі наказу №1962 від 29.11.2002 року вона була прийнята на роботу в Клінічну лікарню Львівської залізниці, яка з 01.12.2015 року у зв`язку із реорганізацією змінила назву на Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' (далі Відповідач або Лікарня), в Клініко-діагностичну лабораторію завідувачкою бактеріологічного відділу - лікарем бактеріологом, що підтверджується записом у трудовій книжці.

З 19 січня 2004 року у зв`язку із зміною штатного розпису працювала на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією, лікарем бактеріологом. З цього часу і до дати неправомірного звільнення вона працювала на цій посаді.

Впродовж більше ніж 20-ти років роботи на посаді завідувачки бактеріологічної лабораторії, до липня 2023 року, до неї жодного разу не застосовувались заходи дисциплінарного впливу, жодних претензій до виконуваної нею роботи, в тому числі й до її поведінки зі сторони Відповідача ніколи не було.

До 2012 року включно вона регулярно нагороджувалась почесними грамотами за свою роботу. Систематично підтверджувала свою кваліфікаційну категорію з бактеріології. Так, у жовтні 2019 року була підтверджена її вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Бактеріологія» (наказ «903-к від 10.10.2019 року).

30 червня 2023 року бухгалтером ОСОБА_2 було подано доповідну, в якій зазначено, що вона ( ОСОБА_1 ). несвоєчасно і невірно виконує свої посадові обов`язки (а.с. 46).

Після цієї доповідної, генеральним директором 04.07.2023 року був виданий наказ №149 (далі Наказ №149) про проведення службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бактеріологічній лабораторії за період з 01.08.2021 року по 30.06.2023 року. Цим наказом її на час проведення перевірки (до 30.09.2023 року) було відсторонено від роботи завідувача бактеріологічної лабораторії та покладено на неї обов`язки лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії. Натомість її обов`язки завідувачки бактеріологічної лабораторії покладено на лікаря-бактеріолога ОСОБА_3 . Відтак було створено комісію у складі: голови комісії ОСОБА_4 , членів комісії: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (далі Комісія). Окрім того, комісії доручено провести позачергову інвентаризацію лікарських засобів та виробів медичного призначення в бактеріологічній лабораторії.

Комісією, склад якої був затверджений Наказом №149, із залученням фармацевтів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було проведено позачергову інвентаризацію лікарських засобів та виробів медичного призначення у лабораторії та перевірка їх умов зберігання у відділенні за результатами якої складено акт від 07.07.2023 року, з яким вона категорично була не згідна.

10.07.2023 року комісією у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 проведено службове розслідування складання, правильності списання та коректності заповнення звітів з облік медикаментів бактеріологічної лабораторії, шляхом перевірки отриманих від позивача звітів по списанню медикаментів за період з серпня 2021 року по червень 2023 року. За результатами перевірки встановили, що нею, позивачем, не велись журнали обліку лікарських засобів, журнали обліку медикаментів, а звіти про розхід медикаментів не відповідають даним бухгалтерського обліку. Також встановлено, що звіти заповнювались з арифметичними помилками, неакуратно з виправленнями, які не містили відомостей про дату виправлення, посади і прізвища, особистого підпису.

Окрім того, 10.07.2023 року Комісією у складі: Іленьків Н., ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 було проведено службове розслідування наявності та коректності введення стандартних операційних процедур за допомогою яких керівник структурного підрозділу контролює якість діагностичної діяльності відділення, а медичні працівники знають послідовність дій при проведення досліджень. Дане службове розслідування нібито було проведено відповідно до отриманих заяв та скарг працівників відділень лікарні, у зв`язку з якими було проведено розслідування щодо наявності та коректності введення стандартних операційних процедур в баклабораторії.

В Акті від 10.07.2023 року викладено результати цього розслідування, в яких вказано, що у всіх представлених стандартних операційних процедурах (далі СОПи), що були надані комісії, неналежним чином оформлена титульна сторінка (не вказано ким розроблено процедура, коли її введено в дію, № версії, дату розробки, дату перегляду та дату затвердження), відсутні дані щодо ознайомлення працівників із змістом цих процедур, а також вказано, що опитаний персонал баклабораторії вказав, що не знав про факт існування даної документації. Відтак, комісія прийшла до висновку, що введення стандартних операційних процедур в баклабораторії не було здійснено належним чином, як наслідок рекомендовано в. о. завідувачці лабораторії Є. Колодич зобов`язати позивача - лікаря ОСОБА_1 , відповідальної за розробку та впровадження стандартних операційних процедур на момент роботи генерального директора ОСОБА_16 , негайно усунути виявлені недоліки заповнення цих процедур.

Із вказаним Комісією порушенням вона категорично не згідна, оскільки усі СОПи були перевірені під час атестації лабораторії у 2022 році, за результатами якої ніяких зауважень до них не було, а працівники вказали про необізнаність із СОПами лише внаслідок тиску адміністрації лікарні, так як вони є працівниками, і не хотіли йти всупереч волі адміністрації зі страху за свою подальшому роботу в лікарні.

Вважає, що усі виявлені комісією порушення є надуманими, про що позивач вказала у своїй пояснювальній записці поданій Відповідачу.

Зазначає, що під час проведення перевірок керівництво Відповідача неодноразово запитували позивача чи не хоче вона звільнитись за власним бажанням, чи вона буде чекати звільнення за статтею. Вона(позивач) не бажала звільнятись з власної ініціативи, оскільки не вбачала у своїх діях порушень обов`язків, що були покладені на неї посадовою інструкцією, ніколи не допускала порушень Правил трудового розпорядку, оскільки завжди відповідально відносилась до своєї роботи, що підтверджується тим, що до липня 2023 року їй жодного разу не оголошували догану, а в її роботі ніколи не виявляли недоліків.

Відтак, вона продовжувала працювати у бактеріологічній лабораторії, але на посаді лікаря бактеріолога. Проте, 07.07.2023 року виконуюча обов`язки завідувач лабораторії ОСОБА_17 подала неправдивий рапорт генеральному директору ОСОБА_18 , в якому вказала, що вона ( ОСОБА_1 ) нібито ображала працівників бактеріологічної лабораторії, погрожувала їй ( ОСОБА_17 ). Аналогічний рапорт подала лаборант ОСОБА_19 , який був підписаний в.о. завідувачки бактеріологічної лабораторії ОСОБА_3 та лаборантом ОСОБА_20 . Вважає, що в такий спосіб колектив бактеріологічної лабораторії намагався очорнити її перед керівництвом лікарні, з цією метою вони подали абсолютно безпідставні та голослівні рапорти, оскільки був намір її звільнити.

10 липня 2023 року на засіданні постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку було розглянуто вищевказані рапорти, пояснюючу записку її. Проте її пояснення безпідставно не взяли до уваги і вирішили оголосити їй догану за нібито вчинені нею утиски і приниження працівників бактеріологічної лабораторії в період з 2021 до теперішнього часу.

17 липня 2023 року на підставі рішення постійно діючої комісії з проведення службового розслідування з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку від 19.07.2023 року генеральним директором лікарні було винесено наказ №10 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення норм ст. 2-2, ст. 139 КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Кодексу етики АТ «Укрзалізниця», вимог посадової інструкції, правил етики та деонтології їй лікарю бактеріологу завідувачу бактеріологічної лабораторії оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

23 серпня 2023 року було проведено засідання постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця», на якій розглядали матеріали службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бактеріологічній лабораторії, що були викладені у Актах від 07.07.2023 року та 10.07.2023 року. За результатами розгляду було вирішено притягнути її( ОСОБА_1 ) до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану за систематичні порушення, виявлені під час проведення службового розслідування, завершити службове розслідування та відновити її на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії.

25.08.2023 року було видано наказом №200, згідно з яким, у зв`язку з завершенням службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бактеріологічній лабораторії її ( ОСОБА_1 ) поновили на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії.

28.08.2023 року Відповідач видав наказ №11 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за нібито неналежне виконання трудових обов`язків, що були виявлені 07.07.2023 року та 10.07.2023 року та оголошено догану.

30.08.2023 року Відповідачем видано наказ №157-ос про припинення з позивачем трудового договору (контракту) та звільнено її за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. 31.08.2023 року вона ознайомилась із цим наказом.

Будучи категорично не згідною із наказом №10 від 17.07.2023 року, наказом №11 від 28.08.2023 року, наказом №157-ос від 30.08.2023 року змушена оскаржити їх у судовому порядку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023 матеріали справи передано для розгляду судді Свірідовій В.В.(т.1 а.с.87)

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 10.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження ( т.1 а.с.89).

ВідповідачЛьвівськаклінічна лікарняна залізничномутранспорті філії«Центр охорониздоров`я» Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» скористалась своїм правом визначеним в ст. 178 ЦПК України, 20.10.2022 подавши відзив на позовну заяву. (т.1 а.с.93-98)

21.11.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зміну відповідача. (т.1 а.с.109-110)

Ухвалами Шевченківського районного суду м.Львова від 05.12.2023 здійснено заміну в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідача з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача Акціонерне товариство«Укрзалізниця» та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадію підготовчого засідання ( т.1 а.с.115,116 ).

12.01.2024 відповідачем АТ «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просять відмовити, провадження по справі закрити. (т.1 а.с.120-127).

17.01.2024 позивачем скеровано до суду відповідь на відзив, просить задовольнити заявлений нею позов у повному обсязі.(т.1 а.с.130-133).

30.01.2024 відповідачем АТ «Українська залізниця» скеровано до суду заперечення на відповідь на відзив.(т.1 а.с.134-137)

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті ( т.1а.с.212).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мацієвська І.В. в судовому засіданні 02.07.2024 року надавали пояснення, аналогічні позовним вимогам, заперечення на відзови відповідача від 17.01.2024, 13.02.2024, на які наголошували при дачі пояснень суду, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов повністю.

В судовому засідання 02.07.2024 представник відповідача Корнейчук С.П. позов не визнав, пославшись на подані ним відзиви та заперечення від 20.10.2023, 12.01.2024, 30.01.2024, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Предаставник відповідача АТ"Українська залізниця" в режимі відеоконференції в судовому засіданні 16.01.2025 адвокат Нагорна Н.О. позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення, покликаючись на підстави та мотиви викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, свідків ОСОБА_3 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

02.12.2002 року на підставі наказу №1962 від 29.11.2002 року ОСОБА_1 (надалі позивач) було прийнято на роботу в Клінічну лікарню Львівської залізниці, яка з 01.12.2015 року у зв`язку із реорганізацією змінила назву на Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії ''Центр охорони здоров`я'' Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' (далі Відповідач або Лікарня), в Клініко-діагностичну лабораторію завідувачкою бактеріологічного відділу - лікарем бактеріологом, що підтверджується записом у трудовій книжці.

З 19 січня 2004 року у зв`язку із зміною штатного розпису позивач працювала на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією, лікарем бактеріологом. З цього часу і до дати неправомірного звільнення вона залишалась працювати на цій посаді.

Впродовж більше ніж 20-ти років роботи на посаді завідувачки бактеріологічної лабораторії, до липня 2023 року, до позивача жодного разу не застосовувались заходи дисциплінарного впливу, жодних претензій до виконуваної нею роботи, в тому числі й до її поведінки зі сторони Відповідача не було, що не заперечували в судових засіданнях представники відповідача.

30 червня 2023 року бухгалтером ОСОБА_2 було подано доповідну, в якій зазначено, що ОСОБА_1 несвоєчасно і невірно виконує свої посадові обов`язки (а.с.46 т.1).

Після цієї доповідної, генеральним директором 06.07.2023 року був виданий наказ №149 (далі Наказ №149) про проведення службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бактеріологічній лабораторії за період з 01.08.2021 року по 30.06.2023 року. Цим наказом позивача на час проведення перевірки (до 30.09.2023 року) було відсторонено від роботи завідувача бактеріологічної лабораторії та покладено на неї обов`язки лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії. Натомість обов`язки позивача завідувачки бактеріологічної лабораторії покладено на лікаря-бактеріолога ОСОБА_3 (а.с.54 т.1)

Комісією, склад якої був затверджений Наказом №149, із залученням фармацевтів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було проведено позачергову інвентаризацію лікарських засобів та виробів медичного призначення у лабораторії та перевірка їх умов зберігання у відділенні за результатами якої складено акт від 07.07.2023 року, з яким позивач була не згідна.(а.с.52 т.1)

Окрім того, 10.07.2023 року комісією у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 проведено службове розслідування складання, правильності списання та коректності заповнення звітів з облік медикаментів бактеріологічної лабораторії, шляхом перевірки отриманих від позивача звітів по списанню медикаментів за період з серпня 2021 року по червень 2023 року, та службове розслідування наявності та коректності введення стандартних операційних процедур за допомогою яких керівник структурного підрозділу контролює якість діагностичної діяльності відділення.

Із вказаним Комісією порушенням позивач була не згідна, усі виявлені комісією порушення є надуманими, про що позивач вказала у своїй пояснювальній записці поданій Відповідачу. Позивач продовжувала працювати у бактеріологічній лабораторії, але на посаді лікаря бактеріолога.(а.с.53 т.1)

Стаття ст.43 Конституції України передбачає, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

10 липня 2023 року на засіданні постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку було розглянуто вищевказані Рапорти, пояснюючу записку позивача. Проте пояснення позивача не взяли до уваги і вирішили оголосити їй догану за нібито вчинені нею утиски і приниження працівників бактеріологічної лабораторії в період з 2021 до теперішнього часу.(а.с.39-44 т.1)

17 липня 2023 року на підставі рішення постійно діючої комісії з проведення службового розслідування з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку від 10.07.2023 року генеральним директором лікарні було винесено наказ №10 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення норм ст. 2-2, ст. 139 КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Кодексу етики АТ «Укрзалізниця», вимог посадової інструкції, правил етики та деонтології мені лікарю бактеріологу завідувачу бактеріологічної лабораторії оголошено догану за порушення трудової дисципліни.(а.с.45 т.1)

23 серпня 2023 року було проведено засідання постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця», на якій розглядали матеріали службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бакетріологічній лабораторії, що були викладені у Актах від 07.07.2023 року та 10.07.2023 року. За результатами розгляду було вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану за систематичні порушення виявлені під час проведення службового розслідування, завершити службове розслідування та відновити її на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії.(а.с55-57,51-53 т.1)

25.08.2023 року було видано наказ №200 у зв`язку з завершенням службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку списання спирту та медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації у бактеріологічній лабораторії позивача поновили на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії.(т.1 а.с.54)

28 серпня 2023 року згідно наказу №11 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов`язків, що були виявлені 07.07.2023 року та 10.07.2023 року та оголошено догану.(а.с.58 т.1)

30.08.2023 року Відповідачем видано наказ №157-ос про припинення з позивачем трудового договору (контракту) та звільнено її за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин.(а.с.66 т.1)

Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава зокрема гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом ст. 139 КЗпПУкраїни працівникизобов`язаніпрацювати чесноі сумлінно, своєчасноіточновиконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічноїдисципліни, вимог нормативних актівпроохорону праці, дбайливоставитисядо майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимогчастинидругоїстатті 140 КЗпПУкраїни, роботодавець щодо окремих несумлінних працівників вправі застосовувати в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Загальнівиди дисциплінарноївідповідальності передбачено ст.147КЗпПУкраїни.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, при накладенні дисциплінарнихстягнень запорушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, вчомуконкретнопроявилосьпорушення,чидодержані власником або уповноваженим ним органомпередбачені ст. ст.147-149КЗпПУкраїни правила і порядок застосуваннядисциплінарногостягнення,зокрема,чи не закінчився встановлений для цього строк, чи врахованіобставини, за яких вчинено проступок,попередня робота працівника, тощо.

Зі змісту ст. 138 КЗпПУкраїниобов`язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника, покладена саме на роботодавця доводити наявність умов, передбаченихстаттею 130цього Кодексу.

Тобто, у трудовому праві діє принцип презумпціїневинуватості,що підтверджується відповідною судовою практикою, зокрема, постановамиВС від24.07.2019р. у справі №359/4316/17,від 08.10.2020р. у справі №202/2817/19.

При цьому, у своїй постанові від 20.05.2020р. по справі №754/4355/17Верховний Суд вказав,що для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності такихумов: порушення маєстосуватисялише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконаннячи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважнихпричинумисно або знеобережності.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 року у справі №755/6249/18 вказав, що під порушенням трудової дисципліни необхідно розуміти невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Основні обов`язки працівників визначаються Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, а конкретно за кожною посадою - Посадовою інструкцією.

При цьому, роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Відтак, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно допункту 4 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно зпунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Предметом дослідження у даній справі є правомірність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних заходів та законність наказів №10 від17.07.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», Наказ №11 від 28.08.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також правомірність звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП та законність винесення наказу №157-ос від 31.08.2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 року у справі №9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) звернула увагу на те, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, зокрема довестифакт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Подібний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року по справі № 947/4648/20.

В даній справі Відповідачем не надано доказів законності та обґрунтованості притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 17.07.2023року за порушеннянорм ст.2-2,ст.139КЗпП України,Правил внутрішньоготрудового розпорядку,вимог Кодексуетики АТ«Укрзалізниця»,вимог посадовоїінструкції,правил етикита деонтології заперіод з2021року потеперішній часта 28.08.2023 року за неналежне виконання трудових обов`язків, а саме, порушення обліку списання спирту, медикаментів, викривлення звітності, порушення ведення медичної документації в бактеріологічній лабораторії за період з 01.08.2021 року по 30.06.2023 року.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Як вже зазначалось вище, законодавець саме на роботодавця поклав обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника, при цьому сам дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків, саме такий висновок викладено у постанові ВСвід 18.03.2020 у справі № 643/12579/17.

Також за правилами п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку. Очевидно, що з відповідними правилами та обов`язками працівник має бути своєчасно та належно ознайомлений, оскільки, як підтверджує судова практика, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду уПостанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17та пізніше він підтверджувався зокрема уПостанові ВС від 27.05.2020 у справі № 461/5108/17.

Окрім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів того, в чому конкретно проявилося порушення позивачем, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Суд дослідивши зібрані докази, вважає, що Наказ №10 від 17.07.2023 року є протизаконним та підлягає скасування, оскільки:

1.не містить даних ані про час, місце та обставини вчиненого конкретного проступку, а посилання на період з 2021 року по теперішній час виключає можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із пропущенням встановлених ст. 148 КЗпП України граничних строків. Більше того, як вбачається із свідчень допитаних свідків період 2021 року вже був предметом перевірки роботодавцем, який не знайшов у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та булінгу;

2.у наказі не доведено жодного з елементів, які дозволяють вважати досліджувані відповідачем обставини дисциплінарним проступком;

3.рапорт, який був предметом дослідження постійно діючої комісії з проведення службового розслідування з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, висновки якої покладені в основу оскаржуваного Наказу, також не містить даних про дисциплінарний проступок, не мітить усіх його елементів, а відтак не може вважатись таким порушенням;

4.наказ не містить конкретного пункту Посадової інструкції, Правил внутрішнього трудового розпорядку, за порушення якого нібито оголошено догану, а посилання на абстрактні норми Правил етики та деонтології без зазначення конкретного їх пункту, щоб відповідав фактично вчиненому задокументованому проступку, є голослівним і неконкретним, а відтак суперечить вимогам трудового законодавства;

5.відповідач не навів конкретних фактів допущеного ОСОБА_1 невиконання або неналежного виконання покладених трудових обов`язків, не роз`яснено ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, не врахував обставини, за яких вчинено проступок, і попередню її роботу, не відібрав у неї до застосування дисциплінарного стягнення письмових пояснень з приводу поданого ОСОБА_3 07.07.2023 року Рапорту.

Також у справі зібрано достатньо доказів, що підтверджують незаконність наказу №11 від 28.08.2023 року, оскільки:

1.дисциплінарне стягнення застосовано із порушенням строків, встановлених ст. 148 КЗпП, оскільки з часу виявлення порушень і до часу притягнення до дисциплінарної відповідальності минуло більше одного місяця. Як встановлено судом, порушення, за які позивачку притягнули до відповідальності, виявлено Відповідачем 07.07.2023 та 10.07.2023 року, а притягнуто до дисциплінарної відповідальності за них 28.08.2023 року;

2.відсутні обов`язкові елементи трудового проступку, за яке можливе застосування дисциплінарного стягнення;

3.наведені у Наказі №11 пункти ї Посадової інструкції позивача, які носять загальний характер, і жодним чином не стосуються виявлених комісією порушеннями, а в судовому засідання представник відповідача вказав, що за Наказом №11 позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності за нездійснення контролю, а не за виконання своїх трудових обов`язків, які вказано у самому Наказі;

З дослідженої у судовому засіданні змісту Посадової інструкції ( т.1 а.с.33-35) вбчається, що до кола повноважень позивача не віднесені обов`язки за порушення яких ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності Наказом №11 відл 28.08.2023.

Відповідачем не представлено розпорядчого документа, який би підтверджував факт проведення позапланового обходу, як і протокольного доручення про проведення такого обходу.

Трудовим законодавством передбачені скорочені строки притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, оскільки саме на адміністрацію роботодавця покладені функції контролю і нагляду за належним виконанням працівниками своїх посадових обов`язків, що забезпечує належне функціонування та отримання бажаного результату роботи будь-якого підприємства, установи, організації

Проте, як вбачається з оскаржуваних наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та звільнення, а також встановлено судом під час розгляду заявленого позову таке було застосовано у зв`язку з невиконанням нею трудових обов`язків протягом тривалого часу, а саме більше двох років, що стверджував відповідач і у своїх заявах по суті спору.

Вищевказане дає підстави вважати, що або адміністрацією лікарні не здійснювався тривалий час нагляд за роботою персоналу, зокрема позивачкою, що виключається в силу проходження лікарнею акредитації у 2021 році Міністерством охорони здоров`я України, або свідчить про те, що підстави є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.

Також,зібрано достатньо доказів, що підтверджують й незаконність Наказу № 157-ос від 30.08.2023 року, який отриманий позивачем 31.08.2023 р.:

-відсутні умови за яких звільнення за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України вважається правомірним, зокрема: в наказі не має чіткого посилання на пункт Посадової інструкції або Правила внутрішнього трудового розпорядку, за порушення яких позивачку притягнуто до відповідальності, не встановлено дати, часу, місця вчинення проступку та наявності у цьому винних дій працівника, чітке вказання на систематичність невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

застосуванням максимального стягнення звільнення без наведення відповідачем конкретних фактів допущеного позивачем невиконання або неналежного виконання покладених на неї трудових обов`язків, не вказано ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, не враховано попередню роботу позивача.

Відповідач у Наказі №157-ос на підтвердження ознак систематичності порушення позивачем трудових обов`язків зазначив лише покликання на наказ №10 від 17.07.2023 року та наказ №11 від 28.08.2023 року як на підставу прийняття Наказу №1570ос від 30 серпня 2023 року.

Відтак, посилаючись на наказ №10 від 17.07.2023 року та наказ №11 від 28.08.2023 року, відповідач виходив з того, що позивач нібито знову вчинила дисциплінарний проступок, проте, зважаючи на те, що такі накази є незаконними з підстави, що викладені вище, а тому вони не можуть враховуватись на підтвердження систематичності вчинюваних позивачкою дисциплінарних проступків. Більше того, обидва вищевказані накази складені щодо вчинення різних проступків.

Факт вчинення позивачкою проступку за вчинення якого її було звільнено Наказом від 30.08.2023 року взагалі не знайшов свого підтвердження в суді, оскільки такий складено на підставі нібито рапорта ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні 23.07.2024 вказала, що жодних рапортів після липня 2023 року на ОСОБА_1 не складала.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.11.2021 року у справі №727/9631/20 вважається порушенням порядку звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, в силу недоведеності систематичного невиконання працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором, є те, що попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Верховний Суд вказав, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Суд дійшов висновку, що в наказі від 30.08.2023 року(отриманий позивачем 31.08.2023) не вказано в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення ОСОБА_1 .

Відповідачем не додержано передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Для звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця.

Проте, таких умов не було, а відтак наказ №157-ос від 30.08.2023 року є незаконним.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд при ухваленні рішення повинен вирішити наступні питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно дост.229ЦПК Українисуд підчас розглядусправи повиненбезпосередньо дослідитидокази усправі:ознайомитися зписьмовими таелектронними доказами,висновками експертів,поясненнями учасниківсправи,викладеними взаявах посуті справи,показаннями свідків,оглянути речовідокази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відтак судом було досліджено наступні письмові докази: копію трудової книжки (а.с. 26-30), копію посадової інструкції завідувача Бактеріологічної лабораторії (а.с. 33-35), копію посадової інструкції старшого лаборанта Бактеріологічної лабораторії (а.с. 36-38), рапорт ОСОБА_19 (а.с.39-41), рапорт ОСОБА_3 (а.с. 41-42), протокол засідання постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ЛКЛ на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 10.07.2023 (а.с.44), наказ №10 від 17.07.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.45), доповідну ОСОБА_2 (а.с.46), пояснювальну записку ОСОБА_1 (а.с. 47-48), доповідну записку ОСОБА_1 (а.с.49), наказ №149 від 06.07.2023 про проведення службового розслідування (а.с.50), акт службового розслідування щодо фактів порушення введення журналів обліку лікарських засобів та їх списання (а.с.51), акт службового розслідування щодо можливих фактів порушення обліку спирту та ЛЗ у бактеріологічній лабораторії 07.07.2023р. від 07.0.72023 (а.с. 52), акт службового розслідування щодо фактів порушення введення медичної документації від 10.07.2023 (а.с. 53), наказ №200 від 25.08.2023 про завершення службового розслідування (а.с.54), пояснювальна записка ОСОБА_1 (а.с.55), протокол засідання постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ЛКЛ на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 23.08.2023 (а.с.56-57), наказ №11 від 28.08.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.58), доповідну ОСОБА_3 (а.с.59), рапорт ОСОБА_21 (а.с.60), доповідну записку ОСОБА_1 (а.с.61), пояснюючу ОСОБА_1 (а.с. 63), протокол засідання постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ЛКЛ на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 28.08.2023 (а.с.64-65), наказ розпорядження №157-ос від 30.08.2023 про припинення трудового договору (контракту) (а.с. 66), довідку про доходи (а.с. 81).

Покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 суд критично оцінює, які дані ними в ході розгляду справи, оскільки заперечуються позивачкою в частині тих обставин, які підтверджуються іншими письмовими доказами, а відтак, суд частково приймає їх до уваги.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як найманий працівник, яку звільнено роботодавцем - відповідачем у справі, з роботи за трудовим контрактом, укладеним до 02.12.2002, з порушенням норм трудового законодавства, а саме: п.3 ст.40 КЗпП, яке не могла бути підставою звільнення, оскільки таке є не законним, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, підтверджене належними та допустимими доказами.

Водночас, враховуючи те, що позивача звільнено 30.08.2023року, а тому вона підлягає поновленню з наступного дня 31.08.2023року, з цього ж дня підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 у справі № 6-419цс16 сформував чинну правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

Так, з урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов`язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плата за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями р. ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не піддягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Також, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з довідкою про доходи №211 від 28.09.2023 за час перебування на посаді завідувача лабораторії, її заробітна плата в травні місця 2023 року складала 12 208,05 грн., в червні 2023 року 13 955,18 грн., що загалом за два травень-червень 2023 року складає 26 163,23грн.

Загальна сума заробітна плата за два останні місяці становить 26163,23 грн. Загальна кількість робочих днів у травні 2023 року становить 23 дні, а в червні 2023 року 22 робочі дні. Таким чином, середньоденний заробіток за 45 робочих днів складає 581,41 грн. (26163,23: 45 = 581,41).

Оскільки вимушений прогул ОСОБА_1 складає 361 днів, з 01.09.2023 по 17.01.2025, за виключенням святкових та вихідного дня, виходячи із п`ятиденного робочого тижня, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 209 889,01грн. (581,41 * 361 = 209889,01 грн.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ч.1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25800,00грн., що підтверджується договором №30/08/2023 про надання правової допомоги від 30.08.2023 (а.с.82, 229), додатковим договором №1 до договору №30/08/2023 про надання правової допомоги від 30.08.2023 (а.с.230), відповідає вимогам розумності та співмірності та підтверджується рахунками на оплату (а.с.83, 231-232), актом надання послуг №36 від 17.09.2024 (а.с.233).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3026,00 грн.

В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення суду підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81-83, 89, 95, 141, 212, 247, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №10 від 17.07.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» завідувачу бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 про оголошення догани.

Визнати незаконним наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №11 від 28.08.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» завідувачу бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 про оголошення догани.

Визнати незаконним наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №157-ос від 30.08.2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким завідувача бактеріологічної лабораторії ОСОБА_1 звільнено за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді завідувача бактеріологічної лабораторії Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 31.08.2023 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2023 року по 17 січня 2025 року у розмірі 209 889,01 грн.(двісті дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять грн 60 копійок), із нарахованої заробітної плати підлягають відрахуванню податки та інші платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що були понесені позивачем при звернення із позовом до суду, а саме, на правничу допомогу в розмірі 25 800 грн (двадцять п`ять тисяч вісімсот,00 грн).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 026,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць в розмірі 13 081 грн.50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 28 січня 2025 року.

Суддя В. В. Свірідова