Рішення

від 12.02.2025 по справі 601/3130/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/3130/24

Провадження № 2/601/49/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне рішення

12 лютого 2025 року

Кременецький районний суд Тернопільської областів складі:

головуючої судді: Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Радчук І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Кременецької міської ради, в якому просить позбавити батьківських прав відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 24 грудня 2021 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 01 липня 2024 розірвано. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає разом з ним. Після народження дочки, ОСОБА_3 постійно виражала бажання покинути чоловіка з дитиною та повернутись на постійне проживання до себе на батьківщину в м.Тогучин Новосибірська область рф. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 остаточно перестала проявляти турботу до своєї дитини ОСОБА_5 . У зв`язку з цим ОСОБА_2 звернувся із заявою у службу у справах дітей щодо позбавлення її батьківських прав. В серпні 2024 року ОСОБА_3 була запрошена на засідання комісії, де пояснила, що вона не бажає і незаймається вихованням дитини. 25 серпня 2024 року ОСОБА_3 залишила свою доньку ОСОБА_5 і виїхала за межі України, на постійне місце проживання рф.

11 листопада 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

06.01.2025 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про те чи перетинала ОСОБА_3 державний кордон України з 01.01.2022 року по даний час.

Відповідач відзиву на позов не подавала.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Корф П.К. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що між ним та ОСОБА_3 були конфлікти та бійки на грунті ревнощів. Відповідач порізала руки позивача, побила машину йому, різала його канцелярським ножем, однак в поліцію він не звертався. ОСОБА_3 час від часу пропадала, їй з дитиною було не цікаво, вона за нею не дивилася. До дитини вночі вставав він, лікуванням дитини займався він. Позивач з дитиною зараз сам. ОСОБА_3 поїхала до себе на батьківщину. З дитиною не зв`язується. Вона до нього не може зателефонувати, бо він змінив номер.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, і не повідомила суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально.

Представник служби у справах дітей Кременецької міської ради в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, підтримує позовні вимоги.

Відповідно до ч.4ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини:

Судом встановлено, що з 24 грудня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2024 року у справі № 601/1756/24.

В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №279 від 19.09.2023.

ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_2 .

Згідно довідки №6119-000013320 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки Україна, Тернопільська область, Кременецький район, м.Кременець є громадянином України з 29.07.2022 року.

Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому будинку від 09.08.2024, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно заяви, написаної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідченою приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. від 06.06.2024 зареєстровано в реєстрі №1146, ОСОБА_3 відмовляється від своїх материнських прав на малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно акту обстеження умов проживання №98/02-12 від 03.09.2024, складеного начальником служби у справах дітей Кременецької міської ради Г.Мельник встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_2 батько, ОСОБА_4 донька. Умови проживання батька і дитини хороші. В будинку проведено сучасний ресонт, кімнати світлі просторі, облаштовані меблями і сучасною побутовою технікою. Продуктами харчування сім`я забезпечена. Батько дитини створює всі належні умови для проживання та гармонійного розвитку доньки.

Згідно довідки Кременецької опорної лікарні №139 ОСОБА_2 на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться.

Згідно довідки №2 ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має діючу декларацію на обслуговування з 20.02.2023 року, проходить профілактичні медичні огляди та огляди з приводу захворювань протягом 2023-2024 років у лікаря-педіатра ОСОБА_7 у МА «Дитячий лікар».

Згідно довідки характеристики від 03.10.2024 скарг на ОСОБА_2 в Кременецьку міську раду не надходило. До адміністративної відповідальності не притягувався.

Згідно довідки Резерв+ сформованої 15.07.2024 року дата уточнення даних ОСОБА_2 26.08.2021. Обмежено придатний у воєнний час.

Згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 20.02.2019 ОСОБА_2 прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України.

Згідно висновку органу опіки та піклування Кременецької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради від 19.09.2024 №2028, орган опіки і піклування Кременецької міської раді вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 22.01.2025 ОСОБА_3 перетинала державний кордон України: 03.01.2022 14:50 виїзд 03.01.2022 16:33 в`їзд, 22.08.2024 виїзд.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . ОСОБА_9 приїхав в будинок з дитиною десь півтора року назад. Маму бачила десь два рази за весь період їх проживання. З дитиною гуляє ОСОБА_9 . Всі сусіди говороли, що вона погана мама. Їхні діти граються разом. Про маму ОСОБА_5 ніколи не згадувала під час ігор з її дочкою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач є її племінником. ОСОБА_3 в роддомі не приймала дитину до груді і дитина була на штучному вигодовуванні. Вони родиною всі допомагали, прибирали в хаті. Відповідач говорила, що дитина їй не потрібна, вона хоче додому та пішла написала відмову від дитини. До неї вона з того часу не дзвонила і по соцмережах не зв`язувалась. Перед від`їздом не зайшла в кімнату і не попрощалася з дитиною.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява№ 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20 та інших).

Наведене також узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462 св 20).

В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Як на підставу пред`явлення даного позову, позивач посилається на те, що в серпні 2024 році відповідач повернулася до себе на батьківщину рф. З часу виїзду за кордон відповідач не приймає участі у вихованні дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та матеріальний достаток.

Встановлено, що ОСОБА_3 виїхала за межі України 22.08.2024, а вже 18.10.2024, тобто менш ніж через два місяці ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про позбавлення її батьківських прав.

Також при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами.

У справі відсутні докази застосування до ОСОБА_3 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Висновком органу опіки та піклування Кременецької міської ради зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та догляду своєї дитини.

У частинах п`ятій, шостій статті19 СК Українивстановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Сама лише згода ОСОБА_3 на позбавлення її батьківських прав суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України та порушує інтереси дитини, а відтак не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова матері від дітей є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, не містить обґрунтованих підстав щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суперечить інтересам дитини, а тому суд не погоджується з наданим висновком та не бере його до уваги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів саме злісного ухилення матері від участі у вихованні своєї доньки.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях. При цьому, позивачем не доведено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення нею від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання матір`ю своїх обов`язків відносно дитини, з одночасним урахуванням поведінки обох батьків та їх ставлення до дитини, в матеріалах справи відсутні докази для встановлення чи буде застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Фізична неможливість спілкування матері з донькою через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між ними.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 755/17233/16 від 25.09.2023.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини.

Те, що матір не може піклуватися про дитину через перебування за межами України, без надання доказів її винної поведінки та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, позивач в судовому засіданні підтвердив, що змінив номер свого телефону, який відповідачка не знає, а тому не може з ним зв`язатись.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Таким чином, позивач не довів та не надав суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

При цьому, суд не приймає до уваги покази свідків, оскільки останні не підтверджують обставин, які б свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Крім того, сам позивач в судовому засіданні не зміг пояснити для чого йому потрібно позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що з моменту виїзду відповідачки закордон і до моменту звернення позивача до суду пройшов занадто короткий проміжок часу (менш, ніж два місяці), який не може свідчити про ухилення ОСОБА_3 від виконання нею батьківських обов`язків відносно дитини.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особаслужба усправах дітейКременецької міськоїради пропозбавлення батьківськихправ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289,352,354 ЦПК України, ст.154, п.2 ч.1 ст.164, ст.165 Сімейного Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруСлужба усправах дітейКременецької міськоїради про позбавленнябатьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, ЄДРПОУ: 41239525, місцезнаходження: м.Кременець вул.Словацького,6 Тернопільської області;

Повний текст рішення суду складено 17.02.2025 року.

Головуючий: