Ухвала

від 10.02.2025 по справі 947/1797/25

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/354/25

Справа № 947/1797/25 1-кс/947/1191/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024160000000971 від 01.08.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, одруженого, який працює в МП ТОВ «РУБІН» електриком, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.240КК України,

встановив:

СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024160000000971 від 01.08.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.240, ч.1 ст.209КК України вчинених за обставин, викладених в клопотанні органу досудового розслідування.

15.01.2025року ОСОБА_7 затримано впорядку ст.208КПК Українита тогож дняповідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.240КК Україниза кваліфікуючимиознаками:незаконне видобуваннякорисних копалинзагальнодержавного значенняу значномурозмірі,вчинене запопередньою змовоюгрупою осіб.

17.01.2025 року слідчий СВ СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді з погодженим прокурором ОСОБА_9 клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваному застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151400 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, строком до14.03.2025 року.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість, пред`явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, одночасно врахувавши роль підозрюваного у вчиненні злочину, який за версією слідства є є правою рукою організатора ОСОБА_10 , що в повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні місцевого суду протоколами НСРД, відповідно до яких останній керує іншими робітниками, надає вказівки та доповідає ОСОБА_10 про проведену роботу, а такожхарактеристику підозрюваного.

Водночас, слідчий суддя визнав недоведеним стороною обвинувачення існування ризику, визначеного п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник зазначає про відсутність ризиків, які визнані доведеними слідчим суддею та на які посилається орган досудового розслідування.

Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому з урахуванням вимог ч.4 ст.405, ст.28 КПК України розгляд проведено без участі зазначених осіб.

Заслухавши суддю-доповідача; думку захисника, яка просила задовольнити апеляційну скаргу; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України (далі КПК) основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону в частині обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та на законних підставах обрав альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах визначених положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Так, слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджено питання наявності обґрунтованої підозри, а матеріали провадження містять достатньо доказів, що б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозра, пред`явлена ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій є обґрунтованою.

Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, слідчим суддею обґрунтовано зроблені висновки щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, оскільки свідки ще не допитані судом, який може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, отриманих безпосередньо під розгляду справи по суті, або у разі допиту таких осіб в порядку ст.225 КПК.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального провадження або перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню, адже в кримінальному провадженні тривають слідчі (розшукові) дії.

За наведених обставин, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК, колегія суддів визнає декларативними.

Оцінюючи доводи захисника стосовно міцності соціальних зв`язків підозрюваного, колегія суддів враховує, однак зазначає, що інший запобіжний захід може виявитися нездатним забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують обрання саметакого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12024160000000971 від 01.08.2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4