Постанова

від 30.01.2025 по справі 522/15221/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/12/25

Справа № 522/15221/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарю судового засідання Губареві Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, з проханням визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 26 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , за яким ОСОБА_5 відступила ОСОБА_1 свої права Довірителя за договором № 171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року укладеним з ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» та застосувати правові наслідки недійсності цього договору, відповідно до яких стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 гроші у сумі 2 881 411 гривень та усі понесені судові витрати (т.1а.с.2-5).

06 листопада 2017 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 була подана позовна заява з уточненнями, зокрема, в новій редакції позивач просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 26 грудня 2016 року та застосувати правові наслідки недійсності цього договору відповідно до яких стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошу в сумі 3 020 328 гривень, а також усі понесені судові витрати (т.1 а.с. 105-108).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року було відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійним договору та відступлення права вимоги (т. 2 а.с. 76-78).

02 жовтня 2018 року до Апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року. Апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального законодавства, зокрема, обставини справи свідчать, що за правочином відступлення права вимоги сторони досягли згоди з усіх істотних умов та виконали дії, з моменту виконання яких вищезазначеними нормами цивільного права договір вважається укладеним, таким чином встановивши обставини даної справи суд не застосував до спірних правовідносин норми цивільного права щодо недійсності правочину ті його наслідки, що призвело до неправильного вирішення справи (т.2а.с.87-91).

26 жовтня 2018 року суддею Апеляційного суду Одеської області Журавльовим О.Г. було відкрито апеляційне провадження (т.2а.с.96) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2018 року призначено до розгляду (т. 2 а.с. 97).

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», було ліквідовано Апеляційний суд Одеської області та створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

В порядку ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019.

Згідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

В порядку автоматизованого розподілу судової справи після створення нового суду суддею доповідачем визначено суддю Дрішлюка А.І., якого було переведено до Одеського апеляційного суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 4065/0115-18 від 28 грудня 2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів головуючого судді - Дрішлюка А.І., суддів: Драгомерецького М.М., Черевка П.М.) від 04 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 2, а.с. 103-104).

В ході підготовки до розгляду справи від представника ОСОБА_3 адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича надійшла заява про призначення почеркознавчої експертизи (т. 2, а.с. 129-131).

02 серпня 2019 року з метою подальшого призначення почеркознавчої експертизи ухвалою Одеського апеляційного суду витребувано докази, а саме оригінали реєстраційних та нотаріальних справ (т. 2, а.с. 178-183).

У подальшому, представник ОСОБА_4 Данилюк Андрій Борисович повідомив, що ОСОБА_4 померла. У зв`язку з цим ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року витребувано з управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції в Одеській області витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 6-7).

17 березня 2020 року до Одеського апеляційного суду надійшов витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 9-11).

06 травня 2020 року у зв`язку зі звільнення у відставку судді ОСОБА_7 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю учасника колегії ОСОБА_7 замінено на суддю Громіка Р.Д. (т. 4, а.с. 20-21).

08 жовтня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду витребувано додаткові докази у справі (т. 4, а.с. 38-42).

19 лютого 2021 року Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса повідомила, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 не заводилася (т. 4, а.с. 69).

22 грудня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду у даній справі призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено запитання: чи виконано весь текст та підпис в оригіналі Розписки від 06.12.2016 року ОСОБА_5 ? - чи виконано текст в оригіналі Розписки від 06.12.2016 року та підпис з наслідуванням почерку та підпису ОСОБА_5 ? (т. 4, а.с. 140-141).

27 квітня 2023 року матеріали цивільної справи були повернуті до Одеського апеляційного суду разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи №23-1056 (т. 4, а.с. 169-170).

29 травня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду у зв`язку із необхідністю надання експертові додаткових матеріалів та зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із виконанням експертизи, з метою належного виконання вказаного клопотання експерта, поновлено провадження у справі та призначено справу для розгляду (т. 4, а.с. 171-172).

21 вересня 2023 року після виконання клопотання експерта ухвалою Одеського апеляційного суду призначено почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (т. 4, а.с. 219-222).

21 березня 2024 року до Одеського апеляційного суду були повернуті матеріали цивільної справи разом із висновком експерта №23-5510 від 30 січня 2024 року (т. 5, а.с. 15-24).

26 березня 2024 року ухвалою Одеського апеляційного суду поновлено провадження у справі та призначено до розгляду (т. 5, а.с. 25-26).

15 травня 2024 року від представника апелянта надійшло клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи (т. 5, а.с. 46-48).

06 червня 2024 року представник відповідача подав клопотання про виклик експерта, а також заперечення щодо призначення повторної почеркознавчої експертизи (т. 5, а.с. 52-53).

У судовому засіданні 21 листопада 2024 року вирішено задовольнити клопотання про виклик експерта, викликати та допитати експерта, після чого розглянути клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи (т. 5, а.с. 71-72).

З огляду на викладене та з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні 30 січня 2025 року представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення в частині мотивування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, а також експерта, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір від 26 грудня 2016 року про відступлення ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 своїх прав за договором №171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року, вчинений в усній формі є неукладеним, оскільки недотримані умови для його укладання, а саме не дотримано письмової форми договору та відсутня згода ТОВ «Капіталстрой» на його укладання. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем, в обґрунтування своїх позовних вимог, було надано договір №171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Капіталстрой», та розписку ОСОБА_5 від 26 грудня 2016 року про зобов`язання за першою вимогою переоформити об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ТОВ «Капіталстрой» надав суду пояснення, що такий договір не укладався з ОСОБА_5 та надав докази укладання договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року на квартиру АДРЕСА_2 з іншою особою. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 26 грудня 2016 року про відступлення ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 своїх прав за договором №171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року, оскільки наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (т. 2, а.с. 78).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з копією договору №171014/1, що долучений до матеріалів справи позивачем, між ОСОБА_5 та ТОВ «Капіталстрой» було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», за яким довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (виду А) ТОВ «Капіталстрой» №25/41 від 25 квітня 2012 року, дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає управителю в управління майно грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель зобов`язується здійснити за винагороду управління залученими коштами в інтересах довірителя, на умовах, визначеними Правилами ФФБ та цим договором. Об`єктом інвестування (згідно з проектом) є квартира АДРЕСА_3 . Поточна вартість об`єкту інвестування на дату укладання цього договору складає 1450800 грн (т. 1, а.с. 8-17).

Як в позові, так і в апеляційній скарзі, представник апелянта зазначає, що 26 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено в усній формі договір про відступлення своїх прав за договором № 171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17жовтня 2014 року. Представник позивача повідомляє, що за укладеним договором ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 112030 дол. США, а ОСОБА_5 на підтвердження відступлення права вимоги передала ОСОБА_1 оригінал договору №171014/1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року, оригінал свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 17 жовтня 2014 року, оригінал квитанції касового ордеру №42 від 17 жовтня 2014 року, оригінал квитанції касового ордеру №68 від 27 жовтня 2014 року, а також розписку із підтвердженням отримання від ОСОБА_1 грошей у повному обсязі та із зобов`язанням письмово оформити правочин за першою вимогою позивача (т.1,а.с.2-3,т.2,а.с.88).

Пунктом 7.3 Договору № 171014/1 від 17 жовтня 2014 року передбачено, що відступлення права вимоги за цим договором відбувається між довірителем, управителем та третьою особою новим довірителем шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, згідно з якою новий довіритель стає стороною за цим договором та письмово підтверджує визнання ним Правил ФФБ у повному обсязі. Відступлення довірителем права вимоги третім особам за договором про участь у ФФБ без згоди управителя не допускається (т. 1, а.с. 14).

Позивач вважає, що оскільки згода від управителя на відступлення прав вимоги за договором № 171014/1 від 17 жовтня 2014 року не надавалася, то укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договір про відступлення прав вимоги від 26 грудня 2016 року підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, а саме стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3020328 гривень (т. 1, а.с. 4, 108, т. 2, а.с. 89, 91).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні вимоги до письмової форми правочину встановлені у статті 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

На підтвердження наявності зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позивач надала до суду розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, та за змістом якої ОСОБА_5 зобов`язується за першої вимоги переоформити об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ОСОБА_1 , грошові кошти за даний об`єкт отримала в повному обсязі, матеріальних претензій не має (т. 4, а.с. 143).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог стороною відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції було ініційоване питання щодо призначення почеркознавчої експертизи, оскільки спадкоємцям ОСОБА_5 не було відомо про наявність зазначеної розписки, у зв`язку з чим відповідачі мали сумніви щодо справжності такої розписки та вважали, що розписка ОСОБА_5 не надавалася (т.106-107).

Оскільки судом першої інстанції вказана експертиза проведене не була, а її проведення необхідне для перевірки доводів апеляційної скарги, правильного встановлення фактичних обставин справи та ухвалення обґрунтованого рішення по суті спору, ухвалами Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та 21 вересня 2023 року була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої постановлено запитання: 1. Чи виконано підпис та рукописний текст (рукописні записи) ОСОБА_5 на розписці, що міститься в матеріалах справи у томі 4 на аркуші 143, чи іншою особою? (т. 4, а.с. 140-142, 219-222).

Згідно з висновком експерта №23-5510 від 30 січня 2024 року вирішити питання про те, чи виконано рукописний текст у розписці від 26 грудня 2016 року, що складена та підписана від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_5 чи іншою особою не виявилося можливим з причин, визначених у п. 1 Дослідницької частини висновку (т. 5, а.с. 19).

У пункті 1 Дослідницької частини висновку експерт зазначив, що оцінкою результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки виконаного рукописного тексту у наданій на експертизу розписці не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваного почерку ОСОБА_5 , оскільки більшість збіжних ознак відносяться до приблизних і часткових та при наявності розбіжностей не можуть бути покладені в основу позитивного висновку про виконання досліджуваного рукописного тексту ОСОБА_5 (т. 5, а.с. 18-18 зворот).

Разом з тим, підпис від імені ОСОБА_5 у наданій на експертизу розписці від 26 грудня 2016 року, розміщений вище рукописного запису « ОСОБА_8 », виконаний не самою ОСОБА_5 , а іншою особою (т. 5, а.с. 19).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

Оскільки, як вже зазначалося вище, оригінал наявної в матеріалах справи розписки від 26 грудня 2016 року, на яку посилається позивач як на підтвердження своїх вимог, ОСОБА_5 не підписувала, апеляційний суд констатує відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на укладення спірного договору, що, у свою чергу, спростовує позицію позивача щодо його укладення та свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Вказаного при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим рішення підлягає зміні та доповненню в частині мотивування.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, апеляційний суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, змінює та доповнює оскаржуване рішення в частині мотивування з врахуванням вищевикладеного, в іншій частині залишає без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року змінити та доповнити в частині мотивування, в іншій частині залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 17 лютого 2025 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк