Рішення

від 28.01.2025 по справі 369/18166/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18166/24

Провадження № 2/369/4166/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Осіпової В.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.

В позові посилається на те, що він та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2022 року. В зареєстрованому шлюбі позивач та ОСОБА_3 не перебували. Після народження сина мати пішла з сім`ї, син залишився проживати разом із ним. Вказав, що мати ОСОБА_4 не має стабільного доходу та змоги забезпечити дитину, натомість він має стабільний, офіційний дохід та займається вихованням дитини.

Просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 своєї малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 років.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явилася, через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає, заперечує щодо задоволення позову.

У судове засідання Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області не з`явилися, повідомлялись належним чином, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи у їй відсутність.

У судове засідання Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області не з`явилися, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи у їй відсутність.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17.02.2022 року у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що у зареєстрованому шлюбі позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не перебували; після народження сина мати пішла з сім`ї, син залишився проживати разом із позивачем. Дані обставини відповідачкою не спростовувались.

Крім того, 19.06.2024 року Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області виконавчим комітетом прийняте рішення № 363/9 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області № 484 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Син перебуває на утриманні позивача.

Згідно акта на предмет проживання виданого депутатом Борщагівської сільської ради від 29.05.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , немає стабільного доходу та не має змоги утримувати сина, а також не має змогу забезпечити дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання. Мати немає змоги створити умов для отримання освіти.

Позивач має стабільний та офіційний дохід та є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 563027588894 від 05.08.2022 року.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а також для встановлення фактів, які зазначені в позовній заяві в судовому засіданні були допитані в якості свідків.

Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка пояснила, що вона є тіткою, постійно приходить до батьків позивача, який самостійно виховує дитину, мати хлопчика ніколи не бачила. Не чула і про матееріальну допомогу. Знає лиш одне, що вона дуже молода дівчина. А позивач проявляє турботу про сина, утримує матеріально, а допомогає у вихованні дитини бабуся.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який пояснив, що знає позивача приблизно 10 років, проживають з ним по сусідству та товаришують. Мати ОСОБА_3 ніколи не бачив та не цікавися. Позивач самостійно займається вихованням дитини, утримує його. У догляді допомагає бабуся. Вважає позивача гарним та люблячим батьком.

На підставі поданих суду доказів, суд приходить до висновку, що факт проживання дитини з батьком, утримання та самостійного виховання батьком дитини повністю підтверджується наданими доказами. По суті відповідач, заперечуючи проти позову, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїм доводам, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач, як мати належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, не займається її розвитком, не утримує дитину, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Батько, який самостійно виховує дитину, має такі самі права та обов`язки, як і будь-який інший батько відповідно до законодавства України. Зокрема, це включає право на участь у вихованні та прийняття рішень, пов`язаних з дитиною, її здоров`ям, освітою, майновими питаннями тощо, а також обов`язок дбайливого ставлення до дитини та їхнього благополуччя.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, когось із батьків дитини є підставою для припинення їх обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Разом з тим, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Від встановлення даного юридичного факту залежить виникнення та можливість безперешкодної реалізації особистих прав. Встановлення факту перебування дитини на самостійному вихованні і догляді потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав позивача як батька. А також, метою встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком дитини є необхідність отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дитини, без участі матері.

Позивач повністю утримує дитину та опікується її інтересами та потребами, особисто займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини без участі матері.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення "MAMCHUR v. UKRAINE").

Враховуючи вищезазначене та керуючись приписами Сімейного кодексу України відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав передбачає самостійне виховання дітей батьком, тобто батько є особою, яка самостійного виховує дітей до 18 років.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 110-112,114,109, 41, 161, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 200, 258, 206, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) своєї малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2022 року) до 18 років.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ